Справа № 277/1470/25
Номер рядка звіту 40
іменем України
"18" березня 2026 р. селище Ємільчине
Ємільчинський районний суд Житомирської області
в складі: головуючого судді Заполовського В.В.
за участю секретаря с/з Лук'янчук Т.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, відповідно до вимог ст.247 ч.2 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
ТОВ «Українські фінансові операції» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в сумі 35708,93 грн., яка складається з: 11999,92 грн. - основного боргу (суми кредиту); 23709,01 грн. - процентів, судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн.
Вимоги мотивує тим, що 21.05.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3688727, відповідно до умов якого кредитор надав відповідачу кредит у сумі 20000 грн. на строк 360 днів шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені кредитним договором.
ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання за договором кредиту виконало в повному обсязі.
Відповідач свої зобов'язання виконав частково та має заборгованість перед позивачем за договором №3688727 від 21.05.2023 року в сумі 35708,93 грн., яка складається з: 11999,92 грн. - основного боргу (суми кредиту); 23709,01 грн. - процентів.
23.09.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу №23/09/2024 за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача.
Відповідно до умов укладеного договору факторингу №23/09/2024 від 23.09.2024 року до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором №3688727 від 21.05.2023 року, загальна сума заборгованості склала 35708,93 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту - 11999,92 грн., заборгованість за процентами - 23709,01 грн.
Представник позивача зазначив, що при подачі позову було сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн.
Крім того, позивач посилається на те, що у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 року у справі №127/15672/16-ц, від 23.06.2020 року у справі №536/1841/15-ц зроблено висновок, що внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст.625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення. Позивач просив в порядку ч.ч.10,11 ст.265 ЦПК України вирішити питання, щоб орган, який здійснюватиме примусове виконання рішення, нараховував інфляційні втрати і 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3% річних з відповідача на користь позивача.
16.01.2026 року по справі було відкрито провадження та розгляд справи призначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив розглянути справу без його участі, не заперечив проти ухвалення заочного рішення.
Згідно довідки Ємільчинської селищної ради №98 від 14.01.2026 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , значиться зареєстрованою по АДРЕСА_1 .
Відповідачу за вказаною вище адресою рекомендованим листом направлялася судова повістка, яку повернуто до суду разом із поштовою довідкою, в якій зазначено причини повернення: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Крім того, відповідач викликалася в судове засідання через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, а також шляхом надсилання судової повістки на її електронну адресу.
Таким чином, відповідач, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, будь-яких клопотань, заяв, відзиву на позов суду не надіслала.
Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що 21.05.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3688727, відповідно до п.1.2 якого товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає 20000 грн.
Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього договору (п.1.3 договору).
Відповідно до п.1.4 кредитного договору тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка становить 2,00% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього договору.
Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 164000 грн. (п.1.6 договору).
Згідно п.2.1 кредитного договору кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
Відповідно до п. п. 2.2, 2.5 договору дата надання кредиту 21.05.2023 року або 22.05.2023 року. Кредит вважається погашеним в день отримання товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом.
З листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» №7-0310 від 03.10.2024 року, адресованого ТОВ «Лінеура Україна», слідує, що відповідно до договору на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 року, укладеного між вказаними підприємствами, 21.05.2023 року було успішно перераховано кошти у сумі 20000 грн. на карту НОМЕР_1 .
Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт» (п.3.1 договору).
Згідно п.4.1 сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з графіком платежів.
П.4.6 кредитного договору передбачено, що клієнт здійснює платежі за договором у розмірі та у строки визначені цим договором. У разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за цим договором у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у черговості згідно зі ст.19 ЗУ «Про споживче кредитування», а саме: у першу чергу здійснюються платежі з повернення простроченої суми кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; у другу чергу сплачується сума кредиту та проценти за користування кредитом; у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору.
П.5.1 кредитного договору передбачено, що товариство має право вимагати від клієнта повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та виконання всіх інших встановлених договором зобов'язань.
Даний договір відповідно до п.9.7 підписаний клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
З Додатку №1 до Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3688727 від 21.05.2023 року, що є Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, слідує, що ОСОБА_1 видано кредит у сумі 20000 грн. на 360 днів - з 21.05.2023 року до 15.05.2024 року, проценти за користування кредитом за вказаний період становлять 140400 грн., загальна вартість кредиту - 160400 грн. Якщо клієнтом не будуть виконані умови договору для отримання зниженої процентної ставки, розміри платежів, що зазначені в графіку платежів будуть перераховані за стандартною процентною ставкою, в зв'язку з чим будуть мати наступні значення: усього сума платежу за розрахунковий період складе 164000 грн., усього сума процентів за користування кредитом складе 144000 грн., загальна вартість кредиту складе 164000 грн.
Даною Таблицею визначено суму періодичних платежів, які йдуть на погашення процентів за користування кредитом, а останній платіж на погашення відсотків та тіла кредиту.
Таким чином Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит передбачено дату видачі кредиту, періодичність сплати кредитних коштів, які складаються із суми погашення кредиту, процентів за користування кредитом, загальну вартість кредиту.
Кредитний договір, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту підписані ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Аналогічні положення зазначені і в паспорті споживчого кредиту, з якими ознайомилася ОСОБА_1 , що підтверджується його електронним підписом.
Згідно ст.3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.ч.7, 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно з ст.12 вказаного Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
З розрахунку заборгованості за договором №3688727 від 21.05.2023 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту, складеного ТОВ «Лінеура Україна», слідує, що ОСОБА_1 здійснювала погашення заборгованості в рахунок погашення тіла кредиту та в рахунок погашення процентів за користування кредитом. Станом на 15.05.2024 року загальна сума заборгованості становить 35708,93 грн.
При дослідженні судом розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором, встановлено, що сплачені відповідачем кошти було враховано при складенні цього розрахунку. Вищезазначені кошти було спрямовано на сплату відсотків за користування кредитом відповідно до узгодженого сторонами розміру.
Тобто, розрахунок заборгованості, проведений первісним кредитором, слід визнати правильним та таким, що відповідає умовам кредитного договору та фактично сплаченим відповідачем коштам.
23.09.2024 року між ТОВ «Українські фінансові операції» (Фактор) та ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір факторингу №23/09/2024, згідно умов якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід'ємною частиною договору.
Згідно п.1.2 договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно Додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників за Договором факторингу №23/09/2024 від 23.09.2024 року фактор та клієнт уклали даний акт про те, що на виконання п.1.2 Договору факторингу №23/09/2024 від 23.09.2024 року про наступне: клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників кількістю 4493, після чого, з урахуванням п.1.2 Договору факторингу №23/09/2024 від 23.09.2024 року, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.
Реєстр боржників передано в повному об'ємі відповідно до умов Договору факторингу №23/09/2024 від 23.09.2024 року, будь-які зауваження до зазначеного Реєстру Боржників відсутні.
З Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №23/09/2024 від 23.09.2024 року слідує, що ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором №3688727, сума заборгованості становить 35708,93 грн., яка складається з: 11999,92 грн. - суми заборгованості за основною сумою боргу; 23709,01 грн. - суми заборгованості за процентами.
Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
З правової позиції висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15 слідує, що за змістом вказаних вище положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором, складеного ТОВ «Українські фінансові операції», останнім здійснено нарахування ОСОБА_3 процентів за користування кредитом у період з 24.09.2024 року по 30.11.2024 року, тобто в період строку дії кредитного договору, в сумі 23800 грн.
У відповідності до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 2 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1 ст.1047 ЦК України).
Ч.1 ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Таким чином факт існування кредитних відносин між сторонами підтверджується кредитним договором та договором факторингу.
Проаналізувавши та оцінивши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що оскільки ТОВ «Українські фінансові операції» взяті на себе зобов'язання по укладеному договору №3688727 від 21.05.2023 року виконало у повному обсязі, а відповідачем ОСОБА_1 порушено умови вказаного договору, заборгованість по платежах та поточні платежі відповідно до умов укладеного договору нею сплачувалися частково, суд прийшов до висновку, що з відповідача слід стягнути на користь ТОВ «Українські фінансові операції» 35708,93 грн. кредитної заборгованості.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п.18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було неодноразово продовжено та діє на даний час.
Зважаючи на те, що позивач не заявляв вимогу про стягнення з відповідача на його користь 3% річних та інфляційних втрат, а також на період воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 ЦК України, суд приходить до висновку, що вимога про нараховування органом, що здійснюватиме примусове виконання рішення, інфляційних втрат і 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнення отриманої суми інфляційних втрат та 3% річних, не підлягає задоволенню.
З відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого ним при подачі позову судового збору.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено, що 01.08.2024 було укладено Договір про надання юридичних послуг №01/08/2024-А між ТОВ ТОВ «Українські фінансові операції» та адвокатом Дідухом Є.О., відповідно до умов якого адвокат взяв на себе зобов'язання надавати юридичні послуги, а замовник зобов'язався прийняти такі послуги та оплатити їх в порядку, в строки та на умовах, визначених цим договором. Згідно п.3.1 вказаного договору вартість послуг виконавця визначається у актах наданих послуг по домовленості.
Згідно детального опису робіт (наданих послуг), акту №3688727 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору №01/08/2024-А від 01.08.2024 року загальна сума гонорару за надання правової допомоги складає 10000 грн.
Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
В додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2023, справа № 755/2587/17, зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин, суд вважає неспівмірною заявлену вартість послуг за підготовку позовної заяви, збирання доказів, підготовку та подання заяв, скарг, клопотань, чи інших процесуальних документів в справі про стягнення заборгованості за договором позики, враховуючи категорію та складність даної справи, яка відноситься до малозначних справ та є типовою, не потребує вивчення значного обсягу доказів та правових позицій судів щодо такої категорії справ. Та зважаючи на те, що позовна заява була подана представником позивача через систему «Електронний суд», що не потребувало значного часу, суд вважає завищеним заявлений розмір вартості вказаної послуги.
У зв'язку з вищенаведеним та враховуючи суму, яка підлягає стягненню з відповідача, а також складність справи та її значення для сторін, усталеної практики з вирішення кредитних спорів, відсутність відомостей про фінансовий стан обох сторін суд дійшов висновку, що витрати на правову допомогу становлять 3000 грн.
На підставі ст.ст.11, 212, 509, 525, 526, 626, 628, 633, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України, постанови Верховного Суду України від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15, та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ТОВ «Українські фінансові операції» (код ЄДРПОУ 40966896, юридична адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2) заборгованість за договором №3688727 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 21.05.2023 року в сумі 35708 (тридцять п'ять тисяч сімсот вісім) грн. 93 коп., сплачений при подачі позовної заяви судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн., а всього кошти в сумі 41131 (сорок одна тисяча сто тридцять одна) грн. 33 коп., відмовивши у стягненні 7000 (семи тисяч) грн. витрат на правову допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: В. В. Заполовський