Справа №295/841/25
Категорія 59
2/295/413/26
12.03.2026 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
Головуючого судді Стрілецької О.В.
за участі секретаря судового засідання Простибоженко Ю.М.
представника позивача - адвоката Гладишевої С.Д.
розглянувши y відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом, поданим представником ОСОБА_1 - адвокатом Барабіним Дмитром Володимировичем, до ОСОБА_2 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, та про визнання права власності на майно в порядку спадкування,
І. Короткий зміст позовних вимог
Адвокат Барабін Д.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся з позовом, в якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 28.05.2025 просить: встановити факт непроживання ОСОБА_2 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня його смерті та на час відкриття спадщини; визнати ОСОБА_2 таким, що не прийняв спадщину; визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на 3/8 частки квартири АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилась спадщина на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . Вказана квартира на праві спільної сумісної власності належала подружжю ОСОБА_4 , тобто по частині кожному. Після смерті чоловіка ОСОБА_1 прийняла спадщину, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом стала власником 1/8 частини квартири, загалом позивач є власником 5/8 частин вказаної квартири.
В позові зазначено, що ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка на 3/8 частини квартири, у зв'язку з тим, що на день смерті разом зі спадкодавцем за однією адресою проживав та був зареєстрований син ОСОБА_2 , який є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки був зареєстрованим зі спадкодавцем за однією адресою.
Представник позивача зауважує, що відповідач у 2004 році разом із сім'єю виїхав на постійне проживання до російської федерації, з того часу до України не приїздив, фактично не проживав разом зі спадкодавцем на момент його смерті. Відповідач протягом встановленого шестимісячного строку не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, а сам по собі факт його реєстрації за місцем проживання спадкодавця не свідчить про прийняття ним спадщини.
Адвокат Барабін Д.В. посилається на те, що в позасудовий спосіб позивачка позбавлена можливості належним чином оформити майнові права на частину спадкового майна після смерті чоловіка.
ІІ. Процедура та позиції сторін
Згідно з ухвалою судді від 24.01.2025 позовну заяву було залишено без руху.
Відповідно до ухвали суду від 13.02.2025 у справі було відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження; з урахуванням ухвали суду від 25.02.2025 про виправлення описки витребувано у приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Гаркуши О.Л. належним чином засвідчену копію спадкової справи, заведену після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 42, 48).
17.03.2025 на виконання ухвали від 13.02.2025 надійшли належним чином завірені копії матеріалів спадкової справи № 12/2024, заведеної до майна померлого ОСОБА_3 (а.с. 65-108).
Відповідно до ухвали суду від 08.04.2025, яка постановлена судом без виходу до нарадчої кімнати та занесена до протоколу судового засідання (а.с. 119-120), задоволено клопотання представника позивача про допит свідків.
28.05.2025 представник позивача - адвокат Гладишева С.Д. направила заяву про зміну предмета позову (а.с. 128).
Відповідно до ухвали суду від 10.06.2025, яка постановлена судом без виходу до нарадчої кімнати та занесена до протоколу судового засідання, прийнято до розгляду заяву про зміну предмета позову, витребувано з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України відомості про перетин кордону України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 01.01.2020 по 01.11.2022, закрито підготовче провадження, справа призначена до розгляду по суті (а.с. 134 - 135, 137).
20.06.2025 на виконання вимог ухвали суду від 10.06.2025 Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України направив відповідь про відсутність вказаної інформації в базі даних (а.с. 141, 143).
Відповідно до ухвали суду від 04.07.2025 повторно витребувано з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України відомості про перетин кордону України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 01.01.2020 по 01.11.2022 (а.с. 148).
На виконання вимог ухвали суду від 04.07.2025 надійшла відповідь про неможливість надання інформації, яку витребовує суд (а.с. 151,152).
В судовому засіданні 09.03.2026 представник позивача - адвокат Гладишева С.Д. позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, підтримала, просила їх за задоволити. Зазначила, що з огляду на те, ОСОБА_2 , який є спадкоємцем за заповітом після смерті батька, на час відкриття спадщини не проживав разом з ним, не подавав заяву про прийняття спадщини, відтак є таким, що спадщину не прийняв, а відтак немає права на спадкування. Сам по собі факт реєстрації відповідача за місцем проживання батька не свідчить про те, що він в установленому порядку і спосіб прийняв спадщину. ОСОБА_1 , яка є дружиною спадкодавця, на час його смерті проживала з ним, є єдиною спадкоємицею за законом, яка прийняла спадщину, проте позбавлена можливості оформити спадщину після смерті чоловіка, у зв'язку з чим вимушена звернутися до суду.
Відповідач в судові засідання жодного разу не з'являвся, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим відомим місцем його проживання, однак всі поштові відправлення повернулись на адресу суду не врученими.
Крім того, про час та місце розгляду справи відповідач ОСОБА_5 повідомлявся в порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб сайті "Судова влади України".
З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Враховуючи, що відповідач про дату, час і місце проведення судових засідань повідомлявся належним чином, в судові засідання не з'являвся, про причини неявки суд не повідомляв, в установлений строк відзив на позов не подав, представник позивача не заперечувала проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе на підставі ст.ст. 211, 280 ЦПК України провести розгляд справи за відсутності відповідача за наявними в справі матеріалами та ухвалити заочне рішення.
Відповідно до ст. 244 ЦПК України в судовому засіданні 09.03.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, складення та оголошення якого відкладено до 12.03.2026.
ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом, докази на їх підтвердження.
Судом встановлено, що 21.09.1960 між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 був укладений шлюб, після одруження ОСОБА_7 присвоєно прізвище ОСОБА_4 (а.с. 80).
Батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с. 83, 84-85).
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 01.06.1993 квартира АДРЕСА_2 на праві спільної сумісної власності належала ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с. 8).
Згідно із заповітом, посвідченим 14.12.2004 приватним нотаріусом Доброльожею В.В., ОСОБА_3 усе своє нерухоме і рухоме майно заповів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 72).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується змістом копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.19).
26.04.2024 ОСОБА_1 після смерті чоловіка ОСОБА_3 на спадкове майно, яке складається з частки квартири АДРЕСА_1 , приватним нотаріусом ОСОБА_8 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, на 1/8 частку вказаної квартири, яке зареєстровано в установленому законом порядку. Свідоцтво про право на спадщину на 3/8 частки квартири ще не було видано (а.с. 9, 18, 124).
30.10.2024 приватним нотаріусом Гаркушею О.Л. винесено постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_3 на спадкове майно, яке складається з 3/8 частки квартири АДРЕСА_1 , у зв'язку наявністю спадкоємця за заповітом ОСОБА_2 , який проживав та був зареєстрований разом зі спадкодавцем за однією адресою, а відтак вважається таким, який у встановлений законом спосіб прийняв спадщину (а.с. 10-11).
Зі змісту Акту про непроживання особи за місцем реєстрації №87, складеного 13.11.2015 уповноваженими особами ПП «КВЖРЕП №8», вбачається, що за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстрований, серед інших, ОСОБА_2 , проте фактично за вказаною адресою не проживає з 2000 року (а.с. 12).
Зі змісту Акту про непроживання особи за місцем реєстрації від 11.12.2016, складеного головою ОСББ «Житичі», вбачається, що за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстрований, серед інших, ОСОБА_2 , проте фактично за вказаною адресою не проживає з 2000 року (а.с. 13).
Згідно з матеріалами спадкової справи №12/2024, заведеної до майна померлого ОСОБА_3 , спадкоємицею за законом, яка прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_9 , є його дружина ОСОБА_1 (а.с. 65-108).
ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звертався.
ІV. Національне законодавство, що підлягає застосуванню, оцінка та мотиви суду.
Дослідивши позовну заяву, додані до неї письмові докази, заслухавши пояснення представника позивача, покази свідків, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина третя статті 1222, частина перша статті 1220, частина перша статті 1270 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
В частинах 1, 2 статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки
За правилами ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Згідно із частинами першою, третьою, п'ятою статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1269 Цивільного кодексу України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно зі статею 1272 Цивільного кодексу України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
З досліджених судом доказів встановлено, що позивачка та її чоловік ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності володіли квартирою АДРЕСА_1 .
В силу приписів ст. 370 ЦК України, ст. 70 Сімейного кодексу України частки подружжя у праві спільної сумісної власності є рівними.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на 1/2 частку належної йому квартири АДРЕСА_1 .
З матеріалів спадкової справи встановлено, що за життя ОСОБА_3 склав заповіт, згідно з яким все належне йому майно заповів сину ОСОБА_2 .
Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 заведена 26.04.2024 на підставі заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини.
ОСОБА_1 на підставі ст. 1241 ЦК України реалізувала своє право на спадкування обов'язкової частки у спадщини на 1/8 частку зазначеної квартири, на яку отримала свідоцтво про право на спадщину за законом.
Судом встановлено, що з часу відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не звертався до нотаріуса ні з заявою про прийняття спадщини, ні з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з її фактичним прийняттям, ні з заявою про відмову від її прийняття згідно із ст. 1270, 1273 ЦК України.
Звертаючись з позовом, позивач посилалась на те, що її син ОСОБА_2 не проживав з батьком на час його смерті, заяву про прийняття спадщини не подавав, а тому відсутні підстави вважати його таким, що прийняв спадщину після смерті батька на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
У постанові від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19-ц Верховний Суд виснував, що сама лише реєстрація місця проживання особи разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України не свідчить про своєчасність прийняття спадщини.
Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Верховного Суду від 04 листопада 2024 року у справі №504/3606/14-ц.
У частині третій статті 1268 ЦК України вимагається проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрація місця проживання за однією адресою зі спадкодавцем, що можуть бути відмінними один від одного.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, від 18 листопада 2020 року у справі № 523/19010/15-ц, від 02 квітня 2021 року у справі № 191/1808/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19, від 07 червня 2022 року у справі № 175/4514/20, від 26 липня 2023 року у справі № 641/3893/20, від 26 червня 2024 року у справі №752/12045/17, від 09 жовтня 2024 року у справі № 644/4646/23, від 25 лютого 2026 року у справі№ 624/93/25.
Практика правозастосування частини третьої статті 1268 ЦК України є сталою.
В судових засіданнях 14.01.2026 та 09.03.2026 в якості свідків допитані ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
Свідок ОСОБА_10 , яка є сусідкою позивачки, надала покази, що з народження з 1985 року вона проживає за адресою АДРЕСА_4 . Зазначила, що спілкувалась з подружжям ОСОБА_4 , разом з яким деякий час проживала їх онука ОСОБА_11 . Вона знає, що у позивачки є син, вона його бачила, коли була ще дитиною, в дорослому віці жодного разу не бачила його за місцем проживання батьків, зі слів його доньки ОСОБА_14 він проживає в росії. ОСОБА_14 проживала в квартирі з бабусею і дідусем. Свідок вказала, що ОСОБА_3 до дня його смерті доглядала дружина, вона займалась його похованням, напередодні поховання вона приходила до них в квартиру, їх сина вона там вона не бачила. З 2013 року вона перебувала у декретній відпустці, тобто більше знаходилась вдома, але ОСОБА_2 жодного разу за місцем проживання його батьків не бачила.
Свідок ОСОБА_13 , яка є двоюрідною онукою позивачки та двоюрідною племінницею відповідача, пояснила, що з ОСОБА_1 вони зустрічаються на сімейні свята, іноді відвідують її вдома. Свідок зазначила, що відповідача вже давно немає в Україні, він виїхав задовго до смерті батька, вона була на похованні ОСОБА_3 , сина не було, як і не було його другої дружини і їх спільних дітей. ОСОБА_13 зазначила, що зі слів родичів їй відомо, що ОСОБА_2 дуже давно проживає в росії, з матір'ю стосунків він не підтримує, жодної допомоги не надає, вони не спілкуються навіть в телефонному режимі.
Свідок ОСОБА_12 пояснила, що є сусідкою сторін, все життя проживає в будинку по АДРЕСА_5 . Вона знає в обличчя ОСОБА_2 , з початку 2000-х років вона його не зустрічала за місцем проживання батьків, спочатку декілька разів бачила його нинішню дружину, потім і вона припинила з'являтися, а його не бачила відтоді жодного разу. Свідок зазначила, що зі слів сусідів відомо, що відповідач розшукувався у зв'язку із вчиненням кримінального правопорушення, тому залишив Україну та переїхав проживати до росії. ОСОБА_12 вказала, що ОСОБА_3 до смерті доглядала дружина, похованням також займалась позивачка, часто зустрічала онуку ОСОБА_11 , яка відвідувала бабусю з дідусем та допомагала їм.
Свідок ОСОБА_11 пояснила, що вона є онукою позивачки та донькою відповідача, надала згоду на надання показів. Вказала, що її батьки розлучились, коли їй було 7-8 років, спочатку вона проживала разом з мамою, але через суд батько встановив над неї опіку, заборонив спілкування з мамою, обіцяв, що вони будуть проживати разом, проте одразу після рішення суду одружився вдруге, залишив її проживати з бабусею та дідусем.
Батько разом з нинішньою дружиною та дітьми від другого шлюбу зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 , проте фактично за цією адресою вони ніколи не проживали, оскільки мали власний будинок.
Свідок зазначила, що її батько ОСОБА_2 вже близько 20 років не проживає в Україні, виїхав до російської федерації і постійно проживає там, виїхав, коли їй було приблизно 14 років, з того часу до України не повертався, до росії перевіз свою родину, а її залишив проживати з бабусею і дідусем. Вона весь час проживала з бабусею та дідусем по АДРЕСА_5 . Дідуся до смерті доглядала бабуся, вони займались його похованням, відповідач ти члени його сім'ї на поховання не приїздили. ОСОБА_11 зазначила, що бачилась з батьком близько 8 років тому, коли відвідувала його в російській федерації, батько пояснив, що вимушений був виїхати за межі України, оскільки мав проблеми, його розшукувала поліція.
З долучених до позовної заяви доказів, зокрема, актів про непроживання та показів свідків, які суд приймає як належні, достовірні та достатні докази, оскільки вони містять відомості, які входять до предмета доказування, взаємоузгоджуються між собою, є переконливими, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_2 , хоча і зареєстрований разом зі спадкодавцем, проте фактично за вказаною адресою з 2004 року не проживає.
Отже, оскільки ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 був зареєстрований, проте фактично там не проживав на час смерті спадкодавця, а сама по собі реєстрація місця проживання не може вважатися місцем проживання та свідчити відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України про своєчасність прийняття спадщини, тому ОСОБА_2 як спадкоємець не прийняв своєчасно спадщину, яка відкрилася після смерті батька, а отже, не реалізував своє право на спадкування за заповітом, вважається таким, що спадщину не прийняв відповідно до ст. 1272 ЦК України.
В пунктах 5, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України у постанові від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що у разі неприйняття спадщини чи відмови від неї одним із спадкоємців за заповітом застосовується норма частини першої статті 1275 ЦК України, відповідно до якої частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну; свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Судом встановлено, що відповідач не реалізував своє право на прийняття спадщини, є таким, що спадщину за заповітом не прийняв, позивач є спадкоємицею за законом першої черги після смерті чоловіка, яка проживала разом з ним на момент його смерті, тобто прийняла спадщину після його смерті, а відтак на підставі ст. 1223 ЦК України має право на спадкування за законом всієї спадщини.
З огляду на те, що нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі свдоцтва про право на спадщину за законом на 3/8 частки квартири, яка входить до складу спадщину, у позивачки відсутній будь-який інший спосіб оформити спадкові права, суд доходить висновку про наявність достатніх правових підстав для визнання за позивачем права власності на 3/8 частки на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 .
Водночас, суд не вбачає правових підстав для задоволення окремих вимог про встановлення факту непроживання ОСОБА_2 разом із спадкодавцем та про визнання його таким, що не прийняв спадщину, у зв'язку з відсутністю правових підстав, оскільки такий спосіб захисту є неефективним. Суд має захистити право способом, який передбачений законом або договором, не суперечить їм та є ефективним, тобто відповідає змісту порушеного права.
Доведення таких фактів, є обставинами, які підлягають встановленню судом, для вирішення питання про наявність правових підстав для підтвердження права позивачки на спадкування за законом і для визнання права власності на спадкове майно. Самі по собі вимоги про встановлення факту непроживання відповідача зі спадкодавцем та факту неприйняття ним спадщини не призводять до захисту та відновлення порушеного чи оспорюваного права або інтересу позивача щодо об'єкта нерухомого майна у спірних правовідносинах, а відтак не є ефективним способом захисту її права на спадкування.
Такі висновки цілком узгоджуються зі сталою судовою практикою, яка відображена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 471/601/17-ц, від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17, від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19-ц, від 26 липня 2023 року у справі №641/3893/20.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, суд визнає такою, що підлягає до задоволення позовну вимогу про визнання за позивачкою права власності на нерухоме майно в порядку спадкуванню, в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити у зв'язку з відсутністю правових підстав.
V. Розподіл судових витрат
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір у разі часткового задоволення позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що суд дійшов висновку про задоволення майнової вимоги про визнання права власності на майно в порядку спадкування, відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 4379,00 грн (1% від вартості 3/8 частин квартири, яка становить 437898,75 грн).
Керуючись ст. 12-13, 244, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 354 ЦПК України, суд
Позов задоволити частково.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 3/8 частки квартири АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 4379,00 грн.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: в матеріалах справи відсутній.
Представник позивача: адвокат Гладишева Софія Дмитрівна, робоча адреса: Житомирська область, м. Бердичів, вул. Червона Гора, 1.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Суддя О.В. Стрілецька