Справа № 162/124/26
Провадження № 2/162/174/2026
(заочне)
19 березня 2026 року селище Любешів
Любешівський районний суд Волинської області у складі судді Глинянчука В.Д., з участю секретаря судового засідання Смаль Т.П., розглянувши справу за цивільним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
1. Відомості про рух справи. Заяви і клопотання, процесуальні дії у справі.
Цей позов надійшов до Любешівського районного суду Волинської області через підсистему «Електронний суд» 15 лютого 2026 року.
Провадження у справі відкрито 19 лютого 2026 року, постановлено розглянути справу у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін.
На призначену дату судового засідання сторони не з'явилися. Представник позивача Кузьменко М.В. у позовній заяві просив про розгляд справи без участі сторони позивача, проти заочного розгляду справи не заперечив.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, будь-яких заяв по суті справи не подав.
Ухвалою суду від 16 березня 2026 року постановлено провести заочний розгляд справи.
Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) фіксування судового засідання технічним засобом не здійснювалось.
Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 244 ЦПК судове рішення проголошено 19 березня 2026 року.
2. Стислий виклад позиції позивача у позовній заяві.
Позов умотивовано тим, що 12 липня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр») та ОСОБА_1 в електронному вигляді уклали кредитний договір № 12.07.2025-100000962. Відповідач, заповнивши на сайті кредитодавця заяву та підписавши її одноразовим ідентифікатором, отримав у позивача 10 тисяч гривень кредиту. Сторони погодили, що кредит надається на 184 дні до 11 січня 2026 року. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка 1% в день, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Комісія, пов'язана з наданням Кредиту - 20% від суми кредиту та дорівнює 2000 гривень, неустойка - 100 гривень за кожен день прострочення. Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Позивач у позовній заяві вказав, що відповідачем було частково проведено сплату по кредитному договору: 07 серпня 2025 року на суму 800 гривень; 09 вересня 2025 року на суму 450 гривень.
ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за кредитним договором виконало та перерахувало кошти на електронний платіжний засіб відповідача. Натомість ОСОБА_1 свого обов'язку з повернення кредиту належним чином не виконує. Станом на дату звернення до суду утворилась заборгованість у розмірі 34150 гривень, з яких 10 тисяч - заборгованість по тілу кредиту, 17150 - проценти, 2 тисячі - комісії (пов'язані з наданням кредиту), 5 тисяч - неустойка.
Вказану суму заборгованості, а також судові витрати у справі у розмірі 2662,40 гривні позивач просить стягнути з відповідача.
3. Стислий виклад позиції відповідача.
Відповідач ОСОБА_1 будь-яких заяв по суті справи не подав.
4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Згідно з пропозицією (офертою), яку ТОВ «Споживчий центр» розмістив на вебсайті https://sgroshi/com.ua, позивач пропонує укласти електронний кредитний договір у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Електронний кредитний договір, крім цієї пропозиції, складається: із заявки, сформованої на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем; відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту), сформованої на сайті кредитодавця та підписаної позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду). За цим договором кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Сума кредиту, строк, на який він видається, проценти встановлюються у заявці, яка є невід'ємною частиною оферти.
Відповідач ОСОБА_1 12 липня 2025 року сформував та за допомогою одноразового цифрового ідентифікатора підписав заявку на отримання кредиту у ТОВ «Споживчий центр». Відповідно до умов кредитного договору сума кредиту становить 10 тисяч гривень. Сторони погодили, що кредит надається на 184 дні до 11 січня 2026 року. Процентна ставка: фіксована незмінна процентна ставка 1% в день, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Комісія, пов'язана з наданням Кредиту - 20% від суми кредиту та дорівнює 2000 гривень, неустойка - 100 гривень за кожен день прострочення. Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Заповнюючи заявку, ОСОБА_1 вказав номер банківської платіжної картки для перерахування коштів з початковими та кінцевими цифрами № 5168-75ХХ-ХХХХ-2100.
Відповідно до довідки Акціонерного товариства «Універсальні платіжні рішення» на платіжну картку клієнта № 5168757430562100 о 12 годині 51 хвилину 12 липня 2025 року переховано кошти у сумі 10 тисяч гривень за договором кредиту № 12.07.2025-100000962.
5. Норми права, які застосував суд. Мотиви суду щодо позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 89 ЦПК встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із статтею 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частиною першою статті 526 ЦК встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частин першої, другої, абзацу 1 частини третьої статті 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності зі статтею 629 ЦК договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин першої, третьої статті 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Воєнний стан в Україні запроваджено Указом Президента «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ строком на 30 діб, в подальшому його дія продовжувалася і триває на цей час.
Відповідно до частин першої-восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов'язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред'явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Згідно із статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з пунктами 4, 10, 11 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо). До загальних витрат за споживчим кредитом не включаються: 1) платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов'язків, передбачених договором про споживчий кредит; 2) платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов'язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено з оплатою за рахунок власних коштів споживача чи за рахунок споживчого кредиту. Обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки або інших платежів за послуги кредитодавця, включених до загальних витрат за споживчим кредитом при обчисленні реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення, реальна річна процентна ставка та денна процентна ставка обчислюються на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t*100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях. Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Національний банк України має право встановлювати додаткові вимоги до складових розрахунку денної процентної ставки з метою уникнення недобросовісних практик розрахунку денної процентної ставки.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 у належний спосіб на вебсайті ТОВ «Споживчий центр» подав заявку на отримання 10 тисяч гривень споживчого кредиту. При цьому відповідач був ознайомлений з усіма істотними умовами кредитування та отримав вказані кошти шляхом їх переказу позивачем на банківський картковий рахунок.
Відповідно до поданих позивачем доказів відповідач порушує свої зобов'язання за кредитним договором.
Таким чином, вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту у сумі 10 тисяч гривень суд вважає обґрунтованою.
В суді встановлено, що ОСОБА_1 отримав кредит на 184 дні та мав погасити борг до 11 січня 2026 року. Відповідно до умов договору процентна ставка за користування кредитом була незмінною та становила 1,00 % в день від суми кредиту, що не суперечить статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки. Отже, загальний розмір нарахованих позивачем процентів з врахуванням сум погашення кредиту відповідає існуючим між сторонами правовідносинам.
ТОВ «Споживчий центр» у позовній заяві зазначено, що комісія пов'язана з наданням послуги, а саме: перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу. Однак позивач не надав суду підтвердження про оплату додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, які надаються позичальником та за які встановлена комісія за обслуговування кредиту. Таким чином, в частині стягнення із ОСОБА_1 2000 гривень комісії необхідно відмовити. Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2023 року по справі № 204/224/21.
Нарахована позивачем неустойка у сумі 5000 гривень стягненню з відповідача не підлягає відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК у зв'язку із введенням на території України з 24 лютого 2022 року воєнного стану, який триває і на день ухвалення рішення.
6. Питання розподілу судових витрат.
Позивач при поданні позову сплатив 2662,4 гривень судового збору, які у зв'язку із частковим задоволенням позову відповідно до статті 141 ЦПК необхідно стягнути з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог (79,50 %).
У матеріалах справи відсутні будь-які інші відомості про понесені сторонами судові витрати.
7. Висновок суду щодо позовних вимог.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 264, 265, 282 ЦПК, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 у користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 27150 (двадцять сім тисяч сто п'ятдесят) гривень заборгованості за кредитним договором № 12.07.2025-100000962 від 12 липня 2025 року, з яких 10000 (десять тисяч) гривень - борг за кредитом (тіло кредиту), 17150 (сімнадцять тисяч сто п'ятдесят) гривень - проценти.
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» у частині стягнення з ОСОБА_1 2000 (двох тисяч) гривень комісії, 5000 (п'яти тисяч) гривень неустойки за кредитним договором № 12.07.2025-100000962 від 12 липня 2025 року - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 у користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 2116 (дві тисячі сто шістнадцять) гривень 60 копійок судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору при поданні позовної заяви, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору при поданні позовної заяви, у розмірі 545 (п'ятсот сорок п'ять) гривень 80 копійок - залишити за позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр».
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Найменування позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження позивача: 01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, 133-А; ЄДРПОУ позивача: 37356833.
Ім'я відповідача: ОСОБА_1 ; дата народження відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання відповідача: АДРЕСА_1 ; РНОКПП відповідача: НОМЕР_1 .
Суддя В.Д. Глинянчук