Справа № 162/121/26
Провадження № 2/162/171/2026
(заочне)
19 березня 2026 року селище Любешів
Любешівський районний суд Волинської області у складі судді Глинянчука В.Д., з участю секретаря судового засідання Смаль Т.П., розглянувши справу за цивільним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
1.Відомості про рух справи. Заяви і клопотання, процесуальні дії у справі.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (далі - ТОВ «Свеа Фінанс») надійшов до Любешівського районного суду Волинської області 16 лютого 2026 року через підсистему «Електронний суд».
Ухвалою від 19 лютого 2026 року відкрито спрощене провадження у справі. Постановлено розглянути справу 16 березня 2026 року з повідомленням сторін.
На призначену дату судового засідання сторони не з'явилися.
Представник позивача Паладич А.О. у позовній заяві клопотала про розгляд справи у відсутності сторони позивача, проти заочного розгляду справи не заперечила.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, хоча у належний спосіб був сповіщений про час і місце розгляду справи, будь-яких заяв по суті справи не подав.
Ухвалою від 16 березня 2026 року постановлено провести заочний розгляд цієї справи.
Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) фіксування судового засідання технічним засобом не здійснювалось.
Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 244 ЦПК судове рішення проголошено 19 березня 2026 року.
2. Стислий виклад позиції позивача.
ТОВ «Свеа Фінанс» у позовній заяві вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» (далі - ТОВ «Селфі Кредит») та відповідач ОСОБА_1 09 квітня 2025 року в електронній формі уклали договір про надання споживчого кредиту № 2222261, згідно з яким відповідач отримав 20 тисяч гривень кредиту.Строк кредитування становив 360 днів. Стандартна ставка 1 % за кожен день користування кредитом. Вказаний договір підписаний відповідачем одноразовим цифровим ідентифікатором.
Боржник не виконував своїх зобов'язань у частині повернення заборгованості первісному кредитору.
Між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» 22 жовтня 2025 року укладено договір факторингу № 01.02-41/25.
Відповідно до реєстру боржників та договору факторингу № 01.02-41/25 позивач набув право грошової вимоги за кредитним договором № 2222261 на суму 66399,99 гривень, з яких 19999,99 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 36400 гривень - заборгованість по відсотках, 10000 - пеня.
Крім вказаних сум, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 2662,4 гривні, пов'язані з оплатою судового збору.
3. Стислий виклад позиції відповідача.
Відповідач ОСОБА_1 будь-яких заяв по суті справи не подав.
4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
ОСОБА_1 та ТОВ «Селфі Кредит» 09 квітня 2025 року в електронній формі уклали договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 2222261, згідно з яким відповідач отримав у первісного кредитора 20 тисяч гривень. Строк кредитування становив 360 днів. Стандартна ставка 1 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом періоду кредитування за виключенням періоду, коли діє знижена процентна ставка, якщо виконанні умови для її застосування. Вказаний договір підписаний відповідачем одноразовим цифровим ідентифікатором.
Суму кредиту перераховано на картку № 4441111054852540 09 квітня 2025 року, що підтверджено інформацією ТОВ «Пейтек» від 22 жовтня 2025 року № 20251022-502.
ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» 22 жовтня 2025 року уклали договір факторингу № 01.02-41/25.
Відповідно до вказаного договору, витягу з реєстру боржників ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача по кредитному договору № 2222261 від 09 квітня 2025 року.
Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторинку № 01.02-41/25 заборгованість ОСОБА_1 складає 66399,99 гривень, з яких 19999,99 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 36400 гривень - проценти, 10000 гривень - пеня.
5. Норми права, які застосував суд. Мотиви суду щодо позовних вимог.
Згідно з пунктами 3, 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) засадами цивільного судочинства зокрема є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно з частинами першою, третьою статті 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої, абзацу 1 частини третьої статті 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі статтею 610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини другої статті 627 ЦК у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Згідно зі статтею 629 ЦК договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин першої, третьої статті 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно із статтею 1078 ЦК предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Згідно з частиною першою статті 1079 ЦК сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Воєнний стан в Україні запроваджено Указом Президента «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ строком на 30 діб, в подальшому його дія продовжувалася і триває на цей час.
Відповідно до частин першої-восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов'язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред'явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Згідно із статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з пунктами 4, 10, 11 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо). До загальних витрат за споживчим кредитом не включаються: 1) платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов'язків, передбачених договором про споживчий кредит; 2) платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов'язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено з оплатою за рахунок власних коштів споживача чи за рахунок споживчого кредиту. Обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки або інших платежів за послуги кредитодавця, включених до загальних витрат за споживчим кредитом при обчисленні реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення, реальна річна процентна ставка та денна процентна ставка обчислюються на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t*100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях. Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Національний банк України має право встановлювати додаткові вимоги до складових розрахунку денної процентної ставки з метою уникнення недобросовісних практик розрахунку денної процентної ставки.
Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року), установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 89 ЦПК встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З наданих позивачем доказів слідує, що ОСОБА_1 у належній формі уклав кредитний договір, користувався кредитними коштами. Відповідач не здійснив оплату процентів згідно графіку платежів та не повернув тіло кредиту. Отже, вимога позивача у частині стягнення тіла кредиту підлягає до повного задоволення.
Пред'явлені позивачем до стягнення суми заборгованості по відсотках також відповідають існуючим між сторонами правовідносинам.
Між тим, нарахована позивачем пеня у сумі 10000 гривень стягненню з відповідача не підлягає відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК у зв'язку із введенням на території України з 24 лютого 2022 року воєнного стану, який триває і на день ухвалення рішення.
З огляду на вище наведене суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «Свеа Фінанс» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором необхідно задовольнити частково.
6. Питання розподілу судових витрат.
Позивач при поданні позову сплатив 2662,40 гривень судового збору, які відповідно до статті 141 ЦПК необхідно стягнути з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог (84,93 %).
7. Висновок суду щодо позовних вимог.
Враховуючи наведене, керуючись 264, 265, 282 ЦПК, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 у користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» 56399 (п'ятдесят шість тисяч триста дев'яносто дев'ять) гривень 99 копійок заборгованості за кредитним договором № 2222261 від 09 квітня 2025 року, що укладений між відповідачем та Товариство з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит», з яких 19999 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) гривень 99 копійок прострочена заборгованість за кредитом, 36400 (тридцять шість тисяч чотириста) гривень проценти.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 у користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» 2261 (дві тисячі двісті шістдесят одну) гривню 17 копійок судових витрат.
Судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору при поданні позовної заяви, у розмірі 401 (чотириста одну) гривню 23 копійки залишити за позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс».
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Найменування позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс»; місцезнаходження позивача: 04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок № 8; ЄДРПОУ позивача: 37616221.
Ім'я відповідача: ОСОБА_1 ; місце проживання відповідача: АДРЕСА_1 ; РНОКПП відповідача: НОМЕР_1 .
Суддя В.Д. Глинянчук