Справа № 159/840/26
Провадження № 2-а/159/39/26
про залишення позовної заяви без розгляду
19 березня 2026 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Чалого А.В.,
за участі секретаря судового засідання Конашук М.А.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ковель адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
12.02.2026 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в якій він просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за № 6613 від 29.12.2025 винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про накладання на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000, 00 гривень, а провадження у справі закрити.
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17.02.2026 позовну заяву залишено без руху через її невідповідність вимогам ст. 169 КАС України та надано позивачу строк для усунення недоліків.
27.02.2026 надійшла заява про усунення недоліків.
Питання про відкриття провадження у справі не вирішувалося у зв"язку з перебуванням головуючого судді у щорічній відпустці відповідно до наказу голови Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09.02.2026 №5/03.05.
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09.03.2026 відкрито провадження по справі.
18.03.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд постанову скасувати.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився,у відзиві просить суд справу розглядати у його відсутності.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Таким чином, строк, передбачений частиною восьмою статті 122 КАС України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Водночас поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Суд зазначає, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Зазначений висновок узгоджується з висновком Великої Палати, викладеним у постановах від 01 лютого 2024 року у справі № 990/270/23, від 14 листопада 2024 року у справі № 990/240/24, від 22.01.2026 у справі №990/446/25.
За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Відповідно до частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
У пункті 41 рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03) ЄСПЛ вказав: «Правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків».
У пункті 23 рішення від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» (заява № 23436/03) ЄСПЛ зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
У справі «Устименко проти України» (заява № 32053/13) ЄСПЛ зазначив, що сама концепція «поважних причин» не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Згідно зі статтею 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, то його строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).
При цьому слово «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Суд звертає увагу, що причини пропуску строку звернення до адміністративного суду можуть бути визнані судом поважними лише якщо відповідні обставини виникли об'єктивно, незалежно від волі особи, безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість подання позову у визначений законом строк, виникли протягом строку, який пропущено та підтверджується належними і допустимими доказами.
В судовому засіданні встановлено, що підставою для звернення до суду із даним позовом є незгода позивача з постановою про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 29.12.2025 № 6313.
В протоколі № 6313 про адміністративне правопорушення від 15.12.2025 вказано, що позивач звинувачується у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, та що розгляд справи про адміністративне правопорушення призначено на 14 год 30 хв 29.12.2025.
Копію протоколу вручено ОСОБА_1 під підпис 15.12.2025.
З матеріалів справи вбачається, що 14.12.2025 позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про закриття провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності на підставі ст. 38 КУпАП.
18.12.2025 відповідачем було надано відповідь про відсутність підтав для задоволення клопотання та ще раз повідомлено ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності.
В позовній заяві позивач зазначає, що 29.12.2025 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , проте розгляд самої справи не відбувся у зв'язку з відсутністю в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 електропостачання.
Посилання позивача, що про наявність відносно нього постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 29.12.2025 йому стало відомо 11.02.2026 за допомогою порталу "Дія", після відкриття виконавчого провадження не може свідчити про наявність об'єктивних нездоланних перешкод для його звернення до суду за захистом своїх прав.
На думку суду дана обставина має суб'єктивний характер, оскільки позивачу було достовірно відомо (15.12.2025 - день складення протоколу №6313) про те, що відносно встановлення його особи ведуться певні дії РТЦК, відомо про факт розгляду відносно нього справи про адміністративне правопорушення та складання оскаржуваної постанови (29.12.2025), проте фізично отримано таку постанову 11.02.2026, і пов'язана з обраним способом оскарження постанови, що виразився у певній пасивній поведінці позивача в частині дій щодо з'ясування фактів та обставин прийняття такої постанови та її якнайшвидшого оскарження для забезпечення захисту власних інтересів.
У рішенні від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 Конституційний Суд України роз'яснив, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, а інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» № 11681/85).
Позивачем у межах даної справи суду не було надано належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Згідно з частиною третьою статті 123 КАС якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_1 пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даним позовом і ним не надано суду належних обґрунтувань та доказів на підтвердження поважності причин пропуску цього строку, суд приходить до висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду з даним позовом та про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до вимог статті 123 КАС.
Керуючись ст. ст. 2, 8, 9, 72-77, 122, 123, 241-246, 250, 286, 295 КАС України, суд,
В задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без розгляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяА. В. Чалий