1-кс/130/179/2026
130/871/26
19.03.2026 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
в складі: слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку власними технічними засобами із прокурором в залі суду в м.Жмеринці клопотання слідчого слідчого відділення Жмеринського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, старший лейтенант поліції ОСОБА_3 , з прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Сербинівці, Жмеринського району, Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше судимого: 07.11.2024 Барським районним судом за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, згідно ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
слідчого ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Слідчий слідчого відділення Жмеринського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 мотивуючи тим, що ОСОБА_5 призваний 13.09.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 до лав Збройних Сил України за мобілізацією відповідно до Указу Президента № 69/2022 «Про загальну мобілізацію».
Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 №269 від 13.09.2025, солдата військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_5 зарахованого до списків особового складу військової частини та призначеного на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків.
Відповідно до ст. ст.2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», останній вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за мобілізацією.
Згідно зі ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 №311 від 23.10.2025, солдата військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_5 вважати таким, що вибув у лікувальний заклад з 23.10.2025 до Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, що розташований за адресою: Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Князів Коріатовичів, будинок 185.
Згідно до ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ та організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні уведено воєнний стан із 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє по даний час.
Солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов'язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно та чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватись вимог статутів Збройних Сил України, берегти державне майно, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь.
Статтею 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що розподіл часу у військовій частині протягом доби та протягом тижня здійснюється згідно з розпорядком дня, яким установлюється виконання основних заходів повсякденної діяльності, навчання та побуту особового складу підрозділів, штабів.
Згідно до ст. ст. 3-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, окрім іншого, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
За приписами статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Проте, солдат ОСОБА_5 достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.
08.11.2025 приблизно о 14:20 год. в розташуванні Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону виявлено відсутність курсанта 2 навчального взводу 1 навчальної роти 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_5 .
Так, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації солдат ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, в порушення ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст.ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів і начальників, без поважних причин, в умовах воєнного стану, 08.11.2025 точного часу під час досудового розслідування не встановлено покинув розташування Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, що розташований за адресою: Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Князів Коріатовичів, будинок 185 та не прибув до тимчасового місця розміщення 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , який дислокується у АДРЕСА_2 , тим самим ухилявся від несення обов'язків військової служби, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , понад три доби до 16.03.2026.
За час відсутності за місцем служби у військовій частині НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами указаної військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також про учинене ним нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, не повідомляв та проводив час на власний розсуд.
За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 , обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами указаної військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також про учинене ним нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, не повідомляв та проводив час на власний розсуд.
18 березня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено, що він підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто в нез'явленні військовослужбовця вчасно на службу, без поважних причин тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.
Вина підозрюваного ОСОБА_5 в інкримінованому йому злочині підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, зокрема: Рапортом реєстрацію в журналі єдиного обліку; Матеріалами службового розслідування; Протоколами допиту свідків; Протоколом затримання особи; Іншими матеріалами кримінального провадження.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто в нез'явленні військовослужбовця вчасно на службу, без поважних причин тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, за вчинення якого передбачено покарання у виді до 10 років, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до частини 5 статті 12 Кримінального кодексу України є тяжким злочином.
Відповідно до пункту 5, частини 2, статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, відносно ОСОБА_5 може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки він являється раніше судимою особою, який підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Разом із цим, у вказаному кримінальному провадженні існують ризики передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, зокрема: переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_5 усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винною в інкримінованому кримінальному правопорушенні, він офіційно не працевлаштований, тому в нього відсутнє постійне місце роботи; незаконного впливу підозрюваного на свідків, оскільки згідно статті 23 Кримінального процесуального кодексу України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно; вчинити інше кримінальне правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки підозрюваний не має постійного місця роботи чи навчання, законних джерел існування, а тому в ОСОБА_5 відсутні будь-які перепони щодо вчинення нових злочинів.
Застосування до підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу не може запобігти вищевказаним ризикам, оскільки: особисте зобов'язання, є недостатньо суворим запобіжним заходом, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та міру можливого покарання, особу підозрюваної; особиста порука, оскільки в ОСОБА_5 відсутні поручителі, які заслуговують на довіру та зможуть доставити останнього до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу; застава, оскільки підозрюваний не працевлаштований та не має офіційного джерела доходів, а в разі сплати застави іншою особою він зможе продовжити злочинну діяльність чи переховуватися від слідства та суду; домашній арешт, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 матиме змогу переховуватись від органів досудового розслідування з метою уникнення відповідальності, а також вчинити новий умисний злочин.
Всі вищевказані обставини, у своїй сукупності свідчать про те, що застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_5 в рамках даного кримінального провадження є недоцільним та малоефективним, оскільки вони не можуть запобігти наявним ризикам.
У зв'язку із цим, існує необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_5 найбільш суворого забіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На підставі викладеного слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів,
Прокурор клопотання слідчого підтримав, оскільки під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, тому необхідно застосувати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Вважає, що без обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, запобігти ризикам, які вказані у клопотанні неможливо, оскільки ОСОБА_5 вчинив тяжке кримінальне правопорушення, може вчиняти інші кримінальні правопорушення, а також незаконно впливати на свідків та очевидців кримінального правопорушення, тому вважає що підстав застосувати інший більш м'який запобіжний захід не має сенсу.
Слідчий СВ Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області, вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою є доцільним та таким, що зможе запобігти ризикам, що вказані в клопотанні та на які посилається прокурор, в задоволенні клопотання адвоката просила відмовити через неналежне обгрунтування.
Захисник ОСОБА_6 просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора та слідчого, оскільки вони носять формальний характер щодо обгрунтувань ризиків при обрані запобіжного заходу та просив як альтернативу застосувати запобіжний захід домашнього арешту за адресою АДРЕСА_1 , щодо її підзахисного.
Підозрюваний ОСОБА_5 просив застосувати до нього запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі, а саме домашній арешт, оскільки має на утримані малолітніх дітей яких потрібно забезпечати коштами та продуктами .
Слідчий суддя, вислухавши думку підозрюваного, захисника, прокурора, слідчого, дослідивши матеріали додані до клопотання слідчого, прийшов до наступного висновку.
Згідно ч.1, п.4 ч.2 ст.183 КПК України взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
При цьому відповідно до ст.178 КПК України, слідчий суддя враховує вік та стан здоров'я сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання підозрюваного та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Ст.177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Також суд вбачає наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор: переховування від органів досудового розслідування та суду, можливість вчинити інше кримінальне правопорушення, а також незаконно впливати на свідків у вказаних кримінальних правопорушеннях. Прокурором доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення - злочині, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 10 років, офіційно ніде не працює та немає стабільного доходу, що свідчить про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
З аналізу матеріалів кримінального провадження слідчий суддя вбачає, що неможливо застосувати до ОСОБА_5 більш м'який запобіжний захід, оскільки він буде недостатнім для запобігання ризикам, зазначеним слідчим у клопотанні та слідчим і прокурором під час розгляду клопотання.
Обираючи обвинувачену вказаний запобіжний захід, суд вважає, що такий винятковий захід в цьому випадку є виправданим, оскільки в наявності більш вагомий суспільний інтерес у виді права на справедливий судовий розгляд, а також унеможливлення переховування обвинуваченого від суду, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалюють над принципом поваги до свободи особистості. Також суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.176, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Сербинівці, Жмеринського району, Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком 60 (шістдесят) днів.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання - з 17 год.14 хв. 18 березня 2026 року.
Встановити строк дії ухвали до 16.05.2026 року - включно.
У частині задоволенні клопотання щодо застосування як альтернативи запобіжному заходу тримання під вартою із внесенням застави відмовити.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1