Справа № 128/1485/24
20 березня 2026 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Шевчук Л.П.,
при секретарі судового засідання Нога Д.А.,
за участі:
представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Головчука В.А.,
відповідачки ОСОБА_2 та її представника - адвоката Левицької-Корчун В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -
В провадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів.
Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області Фанди О.А. від 23.04.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області Шевчук Л.П. від 27.07.2025 прийнято до провадження судді Шевчук Л.П. цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення коштів.
Ухвалою суду від 08.01.2026 задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Головчука В.А. про долучення доказів. Відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Головчука В.А. про витребування доказів. Відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Головчука В.А. про залучення до участі у справі в якості співвідповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення коштів - закрито в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_3 у зв'язку зі смертю відповідача ОСОБА_3 відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.02.2026.
11.02.2026 представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Головчуком В.А. до початку розгляду справи по суті, подано до суду заяву про залишення позову без розгляду.
За клопотанням представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Левицької-Корчун В.І. судове засідання, яке призначено на 13.02.2026 відкладено на 23.02.2026.
Судове засідання, яке призначено на 23.02.2026 за клопотанням представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Левицької-Корчун В.І. відкладено на 18.03.2026.
17.03.2026 представником відповідачки ОСОБА_2 - адвокатом Левицькою-Корчун В.І. подано до суду заяву, в якій вона просила позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 залишити без розгляду та стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в сумі 20000,00 грн., яка обгрунтована наступним.
Ознайомившись зі змістом позовних вимог та їх мотивами, представником відповідачки ОСОБА_2 - адвокатом Левицька-Корчун В.І. було підготовлено відзив, який в повному обсязі спростував правомірність вимог позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 щодо несення нею тягаря відповідальності по борговим зобов'язанням іншого відповідача ОСОБА_3 перед ОСОБА_1 . І саме обґрунтована позиція сторони відповідача, викладена у відзиві і переконала позивача у безпідставності його вимог до ОСОБА_2 і слугувала підставою для подачі ним до Вінницького районного суду заяви по залишення без розгляду позовних вимог відносно останньої. Тож, роль та задачі адвоката Левицької-Корчун В.І. як представника ОСОБА_2 , у цьому судовому процесі було виконано в повному обсязі. Щодо позиції відповідачки ОСОБА_2 до заяви ОСОБА_1 про залишення без розгляду його вимог, то остання не заперечує проти її задоволення, адже подання такої заяви є процесуальним правом сторони. Проте, відповідачка ОСОБА_2 та її представник адвокат Левицька-Корчун В.І. категорично не погоджуються та заперечують проти клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Головчука В.А. про зменшення суми витрат на оплату правничої допомоги адвоката, поданої ним до суду 30.12.2025 року. Вважають, що заявлена ОСОБА_2 до стягнення сума витрат на правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн. є цілком обґрунтованою та співмірною, зважаючи на обсяг наданих адвокатом послуг, юридичний результат та ціну самого позову в розмірі 600000,00 грн. Зокрема, в матеріалах справи містяться заяви по суті спору та процесуальні заяви, підготовлені адвокатом в інтересах ОСОБА_2 , а саме: заява про зустрічне забезпечення позову, відзив на позовну заяву, заперечення на клопотання про залучення до участі у справі співвідповідачів та на клопотання про витребування доказів, заперечення на заяву про залучення до участі у справі правонаступників відповідача ОСОБА_3 , заява про стягнення витрат на правничу допомогу. Також адвокат Левицька-Корчун В.І. щоразу прибувала до Вінницького районного суду для участі у судових засіданнях, попри їх перенесення судом з різних об'єктивних причин та обставин і безпосередньо приймала участь у судових засіданнях, що відбулись під головуванням судді Шевчук Л.П.. А відтак, твердження представника позивача - адвоката Головчука В.А., викладені ним у клопотанні про зменшення витрат на правничу допомогу до розмірі в 4000,00 грн. є безпідставними та відверто глумливими. Звертає увагу на те, що у самому позові, позивачем в якості орієнтовних витрат на правничу допомогу було визначено суму у 20000,00 грн, тож зважаючи на абсолютний негативний результат вимог останнього до відповідачки ОСОБА_2 , вважає, що справедливим та обґрунтованим буде відшкодування їй коштів, витрачених на послуги адвоката для захисту її прав та інтересів в сумі 20000,00 грн. Заявлена ОСОБА_2 до відшкодування сума витрат в розмірі 20000,00 грн. є фіксованою сумою гонорару, погодженою сторонами при укладені договору про надання правничої допомоги, яка і була також відображена у відзиві на позовну заяву. А відтак, за усталеною судовою практикою, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об'єму доказів на підтвердження понесених витрат, наданих адвокатом послуг, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі. Також звертає увагу суду на судову практику, яка хоча не є релевантною, проте чітко вказує на нові підходи суду касаційної інстанції на правомірність відшкодування стороні витрат, понесених нею на правничу допомогу, яка своєю позицією та діями досягла позитивного для себе результату, попри відсутність судового рішення у справі.
В судовому засіданні 18.03.2026 представник позивача ОСОБА_6 - адвокат Головчук В.А. підтримав власну заяву про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду та просив її задовольнити. Щодо заяви сторони відповідачки про відшкодування витрат на правничу допомогу, то вважає, що така сума є завищеною та є неспівмірною із проведеною представником роботою, підтримав своє клопотання від 30.12.2025 про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Також зазначив, що за умовами договору про надання правової допомоги розмір гонорару в сумі 20000,00 грн. визначений за участь адвоката у трьох інстанціях. Враховуючи, що справа пройшла лише першу інстанцію, то витрати на правову допомогу мають складати третину від загальної суми, а це 6666,57 грн., але враховуючи, що справа пройшла лише стадію підготовчого провадження, тому просив зменшити витрати на правову допомогу до суми 4000,00 грн.. Щодо клопотання про скасування заходів забезпечення позову, то вважає, що слід було подати відповідну заяву із обгрунтуванням та вже після того, як ухвала про залишення позову без розгляду набуде законної сили, доречно було би вирішувати питання про скасовування заходів забезпечення позову.
Представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Левицька-Корчун В.І. не заперечувала щодо задоволення заяви представника позивача про залишення позову без розгляду, оскільки це процесуальне право позивача. Підтримала власну заяву про стягнення із позивача ОСОБА_1 на користь відповідачки ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу та просила її задовольнити. Також, просила скасувати заходи забезпечення позову застосовані ухвалою суду від 17.04.2024. Окрім того, щодо суми гонорару адвоката в сумі 20000,00 грн., то звернула увагу на те, що згідно договору укладеному між позивачем та його представником, розмір гонорару представника позивача також визначена у розмірі 20000,00 грн.
Відповідачка ОСОБА_2 підтримала позицію свого представника.
Розглянувши заявлені клопотання, вислухавши пояснення сторін, суд дійшов наступних висновків.
Щодо залишення позову без розгляду.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів слід залишити без розгляду, оскільки заява представника позивача про залишення позову без розгляду надійшла до початку розгляду справи по суті та її форма та зміст відповідає вимогам ст. 183 ЦПК України.
Щодо стягнення з позивача витрат відповідачки на професійну правничу допомогу.
Суд зазначає, що звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, проте реалізація такого права позивачем у будь-якому випадку зачіпає та має вплив на права та інтереси особи, визначеної ним як відповідачем. Тобто, отримавши звернений до себе позов, відповідач цілком логічно з метою ефективного захисту своїх прав змушений звертатися за професійною правничою допомогою адвоката, яка є оплачуваною працею, і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні положень Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 1 - 3 статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з вимогами ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, а також значення справи для сторони.
Аналогічні критерії застосовуються Європейським судом з прав людини при визначенні розміру справедливої компенсації потерпілій стороні на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначений підхід ілюструється у рішеннях ЄСПЛ від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§95). Варто зауважити, що чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов'язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об'єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі. Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам'ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності. Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю та суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №756/2114/17, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі №903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені в установленому порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема, постановами Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі №923/560/17, від 10 листопада 2021 у справі №329/766/18, від 01 вересня 2021 у справі №178/1522/18.
Суд, враховує, що визначення обсягу доказової бази, в тому числі на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, є безпосереднім правом кожного учасника справи, а вирішення питання щодо належності, допустимості, достовірності та достатності таких доказів належить до компетенції суду під час розгляду заяви щодо розподілу судових витрат по суті.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зобов'язаний врахувати подані стороною докази та надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
Судом встановлено, що 15.05.2024 між адвокатом Левицькою-Корчун В.І. та ОСОБА_2 (клієнт) укладено угоду про надання послуг адвоката, відповідно до умов якої предметом її (угоди) є надання адвокатом клієнту юридичної допомоги в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а клієнт зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами. Адвокат відповідно до узгоджених сторонами доручень здійснює: правовий аналіз документів наданих клієнтом; консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього у справі №128/1485/24 за позовом ОСОБА_1 до клієнта, а також підготовку документів (заяв, позовів, скарг, клопотань тощо), юридичний супровід в судах всіх інстанцій даної справи, що стосується захисту майнових прав та інтересів клієнта на підставі аналізу документів (угод, договорів, виконавчих листів, вимог тощо), наданих клієнтом в адвокатське провадження. Клієнт за надані послуги (юридичний супровід даної справи в судових інстанціях всіх рівнів) сплачує адвокату винагороду у фіксованому, обумовленому та погодженому сторонами розмірі 20000,0 грн. (а.с. 62).
На виконання умов вказаної угоди відповідачкою ОСОБА_2 16.05.2024 сплачено адвокату Левицькій-Корчун В.І. кошти в сумі 20000,00 грн. згідно прибуткового касового ордеру №37 (а.с. 152-зворот).
Таким чином, проаналізувавши вартість і обсяг наданих відповідачці юридичних послуг та виконаних робіт у даній справі, зважаючи на її складність в контексті пред'явлених вимог та кількість поданих представниками відповідачки процесуальних документів, ціну позову, а також час, який необхідний адвокату на їх підготовку та прийняття участі у розгляді справи, суд доходить висновку, що заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн. є необґрунтованою та не відповідає дійсним і необхідним витратам, які змушена була понести відповідачка у цій справі.
Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про часткову обґрунтованість заяви представника відповідачки Ковтун В.П. щодо компенсації судових витрат відповідачки у вказаній цивільній справі та наявність правових підстав для його часткового задоволення.
Виходячи з обставин справи, які склалися у даному випадку, категорії спору, статусу обох сторін у спірних правовідносинах, обсягу фактично наданих відповідачці послуг з правової допомоги та заперечень сторони позивача в контексті положень частини п'ятої статті 137 ЦПК України, на переконання суду, стягнення судових витрат, понесених відповідачкою ОСОБА_2 у даній справі у розмірі 20000,00 грн. є неспівмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт в її інтересах, а також часом, витраченим на їх виконання, а тому не відповідає критеріям реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та справедливості розміру отриманих коштів.
Враховуючи наявність підстав для зменшення розміру суми судових витрат суд приходить до висновку, що з позивача ОСОБА_1 на користь відповідачки ОСОБА_2 підлягає стягненню понесені нею судові витрати на правничу допомогу, пов'язані із розглядом даної цивільної справи в розмірі 8000,00 грн.. Розмір такого стягнення судових витрат є пропорційним, розумним та справедливим, яке при цьому не порушуватиме права учасника справи на отримання коштів, які він змушений затратити з метою захисту своїх прав та інтересів в суді, а також відповідатиме завданню цивільного судочинства, проголошеному у статті 2 ЦПК України.
Щодо скасування заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 1, 9 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Судом встановлено, що ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 17.04.2024 частково задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення коштів. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження земельної ділянки площею 0,5988 га, кадастровий номер 0520688900:02:005:0143 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що знаходиться за адресою: с. Якушинці, Вінницького району, Вінницької області, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 454665405206), і нежитлових будівель та споруд, загальною площею 775,1 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраціний номер об'єкта нерухомого майна 345004105206), що належить ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , та ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , на праві приватної власності в межах ціни позову 600 000 (шістсот тисяч) грн. Заборонено органам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме та рухоме майно, в тому числі державним кадастровим реєстраторам, здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі вносити зміни в Державний земельний кадастр, спрямовані на відчуження, об'єднання, поділ щодо нерухомого майна, що належить ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , та ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , на праві приватної власності, а саме: земельну ділянку площею 0,5988 га, кадастровий номер 0520688900:02:005:0143 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що знаходиться за адресою: с. Якушинці, Вінницького району, Вінницької області, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 454665405206), і нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 775,1 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраціний номер об'єкта нерухомого майна 345004105206) (а.с. 35).
Оскільки суд дійшов висновку про залишення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів без розгляду, тому на підставі ч. 9 ст. 158 ЦПК України підлягають скасуванню заходи забезпечення позову, які були вжиті ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 17.04.2024.
Керуючись статтями 43, 133, 134, 137, 141, 158, 257, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд -
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Головчук В.А. про залишення позову без розгляду - задовольнити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - залишити без розгляду.
Заяву представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Левицької-Корчун В.І. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.
Клопотання представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Левицької-Корчун В.І. про скасування заходів забезпечення позову - задовольнити.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 17 квітня 2024 року по справі №128/1485/24 та скасувати заборону органам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме та рухоме майно, в тому числі державним кадастровим реєстраторам, здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі вносити зміни в Державний земельний кадастр, спрямовані на відчуження, об'єднання, поділ щодо нерухомого майна, що належить ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , та ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , на праві приватної власності, а саме: земельну ділянку площею 0,5988 га, кадастровий номер 0520688900:02:005:0143 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що знаходиться за адресою: с. Якушинці, Вінницького району, Вінницької області, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 454665405206) і нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 775,1 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраціний номер об'єкта нерухомого майна 345004105206).
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешканець АДРЕСА_3 ;
Відповідачка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , мешканка АДРЕСА_2 .
Суддя Л.П. Шевчук