20 березня 2026 року м. Київ
Унікальний номер справи № 758/12796/24
Апеляційне провадження № 22-ц/824/4796/2026
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Гребенюка В.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, -
У жовтні 2024 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом, в якому, враховуючи заяву про зміну предмету позову від 26 січня 2025 року прийняту судом до розгляду протокольною ухвалою від 13 травня 2025 року (т. 1 а.с. 201), просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) у твердій грошовій сумі у розмірі 90 000, 00 грн щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позовної заяви до суду (т. 1 а.с. 1-5, 40-45).
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 02 серпня 2024 року Подільським районним судом м. Києва постановлено рішення у справі № 758/6733//24 (провадження № 2/758/3833/24) про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрованого 29 квітня 2014 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у м. Києві. Рішення суду набуло законної сили 02 вересня 2024 року.
У шлюбі народилися діти: ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Спільне життя з відповідачем не склалося із-за різниці в поглядах на життя, відповідач з сім'єю не проживає. Діти проживають разом із матір'ю і перебувають лише на її утриманні. Ще до розірвання шлюбу відповідач припинив надання матеріальної допомоги на утримання неповнолітніх, не надає допомоги на утримання дітей і після розірвання шлюбу. Позивач та відповідач не досягли згоди щодо розміру аліментів, які він має сплачувати на утримання дітей.
Позивач вказала, що аліменти відповідач нікому не платить, стягнень по виконавчим документам з нього не проводиться, інших неповнолітніх дітей немає. Відповідач не має стабільного заробітку, оскільки перебуває у статусі фізичної особи-підприємця, що викликає занепокоєння про те, що у майбутньому не забезпечуватимуться майнові права дітей у тому обсязі, що існував до моменту розлучення.
Вказала, що середній показник об'єктивно підтверджених витрат на дітей складають 91 266, 00 грн на один календарний місяць, що включає витрати на проживання (найм житла та комунальні витрати) 32 626, 00 грн, харчування 11 607, 00 грн, купівля речей (одяг, взуття) 16 384, 00 грн, витрати на навчання 25 190, 00 грн, витрати на дозвілля 2 300, 00 грн, витрати на лікарські засоби та лікування - 3 159, 00 грн, та не включає канцелярські товари та приладдя, витрати на проїзд до учбових закладів та додому, вартість проїзду до місць проведення (відвідування) спортивних заходів та змагань із видів спорту, якими займаються діти, вартість спортивного екіпірування та костюмів для виступів, вартість відпочинку та оздоровлення дітей, перукарських послуг, екскурсії, мандрівки та інші пізнавальні заходи, необхідні для забезпечення сталого розвитку дітей, непередбачувані обставини, пов'язані із здоров'ям, та не передбачають індекси споживчих цін на товари та послуги, внаслідок інфляційних процесів, які об'єктивно відбуваються в Україні, майбутні вартісні показники цін на послуги з постачання комунальних та інших послуг, змінення (збільшення) цін на які вже анонсовано Урядом України.
Позивач зазначила, що відповідач є працездатною особою, інших дітей чи непрацездатних членів сім'ї/осіб на утриманні не має, окрім власного авто - мікроавтобусу «Mercedes Sprinter», використовує також автомобіль Audi Q7 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), на якому перетинає державний кордон України, постійно проживає у будинку, загальною площею понад 300 кв м у АДРЕСА_1 , має власну квартиру, яку здає у найм (оренду) та регулярно (не менше 1 разу на місяць) виїжджає за кордон на відпочинок.
Зауважувала, що статки та доходи відповідача дозволяли вести такий спосіб життя, за якого лише витрати на навчання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 складали: у 2023 році (за 12 календарних місяців) - 284 000, 00 грн на рік, що у перерахунку на місяць - 23 667, 00 грн, у 2024 році (за 10 календарних місяців) - 290 000, 00 грн на рік, що у перерахунку на місяць - 29 000, 00 грн, що підтверджується довідками ТОВ «Білогородський ліцей Смарт технологій Київської області №№ 5, 6, 7, 8 від 20 січня 2025 року (т. 1 а.с. 1-5, 40-45).
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) у твердій грошовій сумі у розмірі 90 000, 00 грн щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до суду 08 жовтня 2024 року і до досягнення старшою дитиною повноліття. Допущено негайне виконання рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць (т. 2 а.с. 86-90).
Задовольняючи позов у повному обсязі, районний суд виходив з спільного обов'язку обох батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття, встановлених обставин права власності відповідача на об'єкти нерухомого майна та не спростованих відповідачем доводів позивача про отримувані щомісячні доходи.
Не погодившись з рішенням районного суду, 21 листопада 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кучер В.М. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив змінити рішення Подільського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2025 року та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) у твердій грошовій сумі у розмірі 12 000, 00 грн щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до суду 08 жовтня 2024 року і до досягнення старшою дитиною повноліття (т. 2 а.с. 130-139).
Вказав, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального прав в частині оцінки доказів, відносно яких позивачем порушений порядок їх подання, а судом не було вирішенням питання про їх долучення. Недоведеними є обставини дійсних необхідних щомісячних витрат позивача на утримання дітей у розмірі 91 266, 00 грн та про наявність у відповідача фінансової можливості сплачувати аліменти у розмірі 90 000, 00 грн, які суд першої інстанції визнав встановленими. Суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про покладення обов'язку утримувати дітей виключно на відповідача. Вказані порушення призвели до неправильного вирішення спору. У зв'язку з чим оскаржуване судове рішення підлягає зміні на підставі ч. 1, 2 ст. 376 ЦПК Україні.
Відповідно до наданих позивачем розрахунків витрати на продукти харчування склали: за жовтень 2024 - 5 888,31 грн (а.с. 52-53 том 1), за листопад 2024 - 10 806,38 грн (а.с. 62 том 1), за грудень 2024 - 13 278,55 грн (а.с. 77 том 1), за січень 2025 - 16 453,67 грн (а.с. 91 том 1). Витрати на одяг склали 16 384 грн. (а.с. 99 том 1). Витрати на ліки: за жовтень 2024 - 1 175,13 грн. (а.с. 141 том 1), за листопад 2024 - 1 666, 78 грн. (а.с. 133 том 1), за грудень 2024 - 1 021,49 грн. (а.с. 130 том 1), за січень 2025 - 3 938,50 грн. (а.с. 123 том 1). Витрати на послуги стоматолога - 7 135 грн. (а.с. 147 том 1). Витрати на заняття доньки ОСОБА_8 танцями 1 500 грн. щомісячно (а.с. 105 том 1). Вартість квитків в цирк - 900 грн. (а.с. 106 том 1). Вартість вхідних квитків в Добропарк - 1 400 грн. (а.с. 148 том 1). Крім того, в заяві про зміну позовних вимог позивач зазначила, що вартість навчання дітей Степана і Софії в Боярському академічному ліцеї «Гармонія» складає 1 245 грн на кожну дитину щомісячно. Загальна сума витрат за 4 місяці на продукти харчування, одяг, ліки, навчання, дозвілля, гуртки (жовтень-грудень 2024, січень 2025) склала: 5 888,31 грн + 10 806,38 грн + 13 278,55 грн + 16 453,67 грн + 16 384 грн + 1 175,13 грн + 1 666, 78 грн + 1 021,49 грн + 3 938,50 грн + 7 135 грн + (1 500 грн х 4) + 900 грн + 1 400 грн + (1 245 грн х 4) + (1 245 грн х 4) = 96 007,81 грн. Середній розмір вказаних витрат на 1 місяць складає: 96 007,81 грн : 4 = 24 002, 00 грн. Тобто, середній розмір витрат на продукти харчування, одяг, ліки, навчання, дозвілля, гуртки на 1 місяць для кожного з батьків складають: 24 002 грн : 2 = 12 001, 00 грн.
Крім того, представник апелянта вказав, що безпідставним є включення у розмір аліментів витрат за оренду квартири, оскільки шлюб між сторонами розірвано у зв'язку з появою у позивача іншого чоловіка, з яким вона проживає.
Відповідно до податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця за 2024 рік відповідача обсяг доходу відповідача за 2024 рік склав 147 547 грн (а.с. 213-215 том 1). Відповідно, середній дохід відповідача за місяць складає 147 547 грн : 12 = 12 296 грн. Відповідно до виписки по рахунку відповідача в АТ КБ «Приватбанк» за період з 01 червня 2022 року по 23 червня 2025 року дебет (витрати) складають 253 092,73 грн, кредит (зарахування) - 253 363,25 грн, вихідний залишок - 270,52 грн (а.с. 54-57 том 2). У вказаній виписці по рахунку відображений рух коштів з квітня 2024 року по червень 2025 року включно (13 місяців). 253 363,25 грн (надходження коштів на карту за 13 місяців) : на 13 місяців = 19 489,48 грн - середня сума надходження коштів на карту відповідача за 1 місяць. 253 092,73 грн (витрати з карти за 13 місяців) : на 13 місяців = 19 468,68 грн - середня сума витрат з карти відповідача за 1 місяць. У судовому засіданні 18 вересня 2025 року представник відповідача звертав увагу суду на вказані розрахунки, які свідчать про відсутність у відповідача фінансової можливості сплачувати аліменти у розмірі 90 000 грн.
Однак, в порушення вимог п. 1, 2 ч. 1 ст. 264 , п. 1-3 ч. 4 ст. 265 ЦПК України мотивувальна частина оскаржуваного рішення не містить мотивів неврахування судом таких аргументів. Згідно з інформації, виданої АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», за період з 31 березня 2022 року по 12 серпня 2025 року по рахунку НОМЕР_2 витрат було на 5 150, 00 грн, зарахувань було 6 500, 00 грн, баланс станом на 12 серпня 2025 року - 1 350, 00 грн (а.с. 66 том 2). Відповідно до інформації, виданої АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», за період з 31 березня 2022 року по 11 серпня 2025 року по рахунку НОМЕР_3 витрат було на 0 грн, зарахувань було 0 грн, баланс станом на 11 серпня 2025 року - 0 грн (а.с. 67 том 2).
Будинок, в якому проживає відповідач та до розірвання шлюбу проживала позивач з дітьми ( АДРЕСА_1 ) та земельні ділянки, на яких розміщений будинок: кадастровий №3222482000:11:001:0596, площею 0,1181 га і кадастровий №3222482000:11:001:0597, площею 0,1181 га - подаровані відповідачу його батьком 08 квітня 2021 року. Дві земельні ділянка кадастровий №7121281200:01:002:0124 ( АДРЕСА_2 та 12а) набуті відповідачем на підставі свідоцтв про право власності, серія на номер НОМЕР_4 та НОМЕР_5 , виданих 10 листопада 2015 року Звенигородським районним управлінням юстиції в Черкаській області (одержання земельних ділянок із земель комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації на підставі п. в ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України). 1/4 квартири за адресою АДРЕСА_3 належить відповідачу з 31 грудня 1998 року на підставі приватизації. Вказана інформація про майновий стан відповідача не давала суду першої інстанції підстав для висновку про те, що витрати відповідача перевищують розмір його заробітку (доходу), а також про наявність у нього фінансової можливості сплачувати аліменти у розмірі 90 000, 00 грн щомісячно (1 080 000 грн на рік) (т. 2 а.с. 130-139).
До суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника позивача ОСОБА_9 , в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін (т. 2 а.с. 195-199).
Відповідно до частини першої ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя.
Згідноз частиною тринадцятою ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вказане, розгляд справи здійснювався без виклику сторін у порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали позовної заяви, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, заперечення на ухвалу районного суду про відкриття провадження у справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували з 29 квітня 2014 року у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Подільського районного суду міста Києва від 02 серпня 2024 року у справі № 758/6733/24 (провадження № 2/758/3833/24) розірвано.
ІНФОРМАЦІЯ_4 у сторін народився син ОСОБА_10 , про що видано свідоцтво про народження Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві 28 листопада 2014 року серії НОМЕР_6 за актовим записом № 3652 від 28 листопада 2014 року.
ІНФОРМАЦІЯ_5 у сторін народилася донька ОСОБА_8 , про що видано свідоцтво про народження Подільським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві за актовим записом № 2982 від 12 жовтня 2017 року (т. 1 а.с. 14).
ІНФОРМАЦІЯ_6 у сторін народився син ОСОБА_11 , про що видано свідоцтво про народження Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за актовим записом № 408 від 28 січня 2021 року (т. 1 а.с. 15).
Місце проживання обох сторін зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_1 - з 13 травня 2004 року, ОСОБА_2 - з 31 липня 2017 року (т. 1 а.с. 20, 22).
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.
Відповідно до положень частини першої, другої ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частини друга та третя статті 51 Конституції України).
Відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 1 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.
Частиною першою статті 8 Закону № 2402-III передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону № 2402-III виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (стаття 141 Сімейного кодексу України).
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (частини друга та третя статті 150 Сімейного кодексу України).
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 Сімейного кодексу України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї.
За змістом ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів(частина третя ст. 181 Сімейного кодексу України).
Згідно з частиною другою ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років - 2 563, 00 грн, дітей віком від 6 до 18 років - 3 196, 00 грн (стаття 7).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років - 2 817, 00 грн; дітей віком від 6 до 18 років - 3 512, 00 грн.
Позивач зазначила, що діти проживають з нею, факт чого відповідач не заперечує.
Відповідно до частини першої ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Колегією суддів встановлено з матеріалів справи, що відповідач є фізичною особою-підприємцем з 19 травня 2020 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на спрощеній системі оподаткування, група оподаткування - 2, ставка податку - 20 % (т. 1 а.с. 167, 167 «а»).
У відповідності до податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за звітний 2024 рік, загальна сума доходу ФОП ОСОБА_1 становить 147 547, 00 грн (т. 1 а.с. 213-215).
Згідно з відомостями, наданими Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві від 25 липня 2025 року № 21718/5/26-15-12-07-01, ФОП ОСОБА_1 має відкриті рахунки у фінансових установах: ТОВ «Нова Пей» з 10 липня 2025 року в українській гривні ( НОМЕР_7 ), АТ «Універсал Банк» з 31 березня 2022 року в українській гривні ( НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ), АТ КБ «ПриватБанк» з 28 лютого 2024 року в українській гривні ( НОМЕР_8 ) (т. 2 а.с. 46-48).
Листом від 05 серпня 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» надав інформацію щодо руху коштів на банківському рахунку № НОМЕР_8 відповідача за період з 01 червня 2022 року по 23 червня 2025 року, згідно з яким на рахунок всього було зараховано 253 363, 25 грн, витрачено 253 092, 73 грн, у залишку на рахунку - 270, 52 грн. По іншим рахункам рух коштів відсутній (т. 2 а.с. 54-57).
Згідно з випискою руху коштів по картці від 11 серпня 2025 року по рахунку НОМЕР_2 за період з 01 березня 2022 року по 12 серпня 2025 року, сума зарахувань становить 6 500, 00 грн, витрат - 5 150, 00 грн, баланс коштів 1 350, 00 грн. По рахунку НОМЕР_3 рух коштів за період з 31 березня 2022 року по 11 серпня 2025 року відсутній (т. 2 а.с. 67-68).
Листом від 04 червня 2025 року Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в м. Києві (Філія ГСЦ МВС) надано відомості, що згідно з даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, 20 червня 2024 року в ТСЦ № 8041 транспортний засіб Mercedes-Benz Sprinter 318 CDI, 2008 року випуску, об'єм двигуна 2987 см куб, номер кузова НОМЕР_9 з ОСОБА_1 перереєстровано на нового власника на підставі договору дарування № 8041/2024/4696235 від 20 червня 2024 року, укладеного в ТСЦ № 8041 (т. 1 а.с. 243).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 426212204 від 09 травня 2025 року відповідач є власником (т. 1 а.с. 244-245):
- з 31 грудня 1998 року 1/4 частки квартири на праві спільної часткової власності за адресою АДРЕСА_3 ;
- 03 листопада 2015 року земельної ділянки кадастровий №7121281200:01:002:0124, площею 0,25 га і 0,34 га;
- з 08 квітня 2021 року земельної ділянки кадастровий №3222482000:11:001:0596;
- з 08 квітня 2021 року житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;
- з 08 квітня 2021 року земельної ділянки кадастровий №3222482000:11:001:0597;
- з 27 квітня 2021 року земельної ділянки кадастровий №3100836080000:01:007:0553.
Згідно з відповіддю від 23 травня 2025 року № 31/1579АЗ-13001-2025 Головного сервісного центру МВС, станом на 21 травня 2025 року у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів міститься інформація щодо транспортних засобів, зареєстрованих на ім'я ОСОБА_1 та транспортних засобів, які у період з 29 квітня 2014 року по 01 вересня 2024 року перебували у його власності (т. 1 а.с. 246):
- з 22 березня 2008 року ПР 81024 0, (1992) № шасі НОМЕР_10 - станом на 21 травня 2025 року в ЄДРТЗ відсутні відомості про здійснення подальших реєстраційних дій відносно даного ТЗ;
- з 03 лютого 2010 року по 20 квітня 2019 року ТЗ Mercedes-Benz Sprinter 211 CDI 2148, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_11 , - перереєстровано на нового власника по ДКП (СГ) (ТСЦ № 0546);
- з 17 лютого 2012 року по 08 липня 2017 року ТЗ Mercedes-Benz ML 500 4966, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_12 - перереєстровано на нового власника по ДКП, укладеному в ТСЦ (ТСЦ № 8041);
- з 27 лютого 2019 року по 20 червня 2024 року ТЗ Mercedes-Benz Sprinter 318 CDI, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_9 - перереєстровано на нового власника за укладеним в ТСЦ договором дарування (ТСЦ № 8041).
Отже з часу звернення до суду із цим позовом про стягнення аліментів відповідач не набував у власність нові об'єкти нерухомості та рухомого майна.
Відповідно до листів Державної митної служби України від 15/15-01-01/8.19/4960 від 21 серпня 2025 року та від 15/15-01-01/8.19/5091 від 01 вересня 2025 року, за даними Єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів громадянин ОСОБА_1 на обліку у державних митних органах не перебуває, відповідно станом на 21 серпня 2025 року і 27 серпня 2025 року у ОСОБА_1 на депозитному рахунку Держмитслужби (єдиний рахунок), відкритому в Державній казначейській службі України кошти авансових платежів (передоплати) не обліковуються. Також за даними ЄАІС митне оформлення товарів протягом останніх трьох років зазначеним громадянином не здійснювалося (т. 2 а.с. 74, 77).
Відповідач надав консультаційний висновок невролога від 20 лютого 2025 року, згідно з яким йому діагностовано виражений тривожно-астенічний синдром, тривожно-депресивний розлад (?) й рекомендовано консультацію лікаря психіатра і психолога (т. 1 а.с. 166), що не дає підстави вважати, що відповідач втратив працездатність та не спроможний фінансово забезпечувати своїх дітей.
Будь-яких доказів перебування на утриманні відповідача його батьків ОСОБА_12 та ОСОБА_5 , на що він посилався, матеріали справи не містять.
Окрім того, оскільки, як встановлено, позов про стягнення аліментів ОСОБА_2 подала вперше, іншого судового рішення щодо цього предмету спору судами не ухвалювалися, тому відсутні підстави вважати, що заява про зміну позовних вимог є новим позовом із зміненим предметом позову, зміненою підставою позову з поданням суду нових доказів.
За приписами частини першої статті 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Міжнародні норми закріплюють, що в кожному з питань, які стосуються дітей, всі органи мають керуватися принципом найкращих інтересів дитини. У питаннях щодо аліментів, майнового утримання дитини тощо цей принцип також є застосовним, тому суди зобов'язані його враховувати. Така правова позиція закріплена у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 596/826/21-ц (провадження № 61-3738св22).
Таким чином, колегією суддів апеляційного суду не встановлено об'єктивних обставин та доказів щодо спроможності відповідача сплачувати аліменти у розмірі 90 000, 00 грн щомісячно.
Предметом цього позову є стягнення аліментів на дітей, що не охоплюється деякими витратами, якими позивач обґрунтовує частину заявленої суми, зокрема, витрати на лікування, дозвілля, секції та гуртки позашкільного навчання тощо, стягнення яких виходить за межі цього провадження, оскільки вимоги про стягнення додаткових витрат на дітей не було заявлено.
Отже позивач не позбавлена можливості з такою метою ініціювати розгляд позовних вимог про стягнення додаткових витрат на дітей у самостійному провадженні.
Окрім цього, доводи позивачки про стягнення в рахунок аліментів витрат на найм та сплату комунальних послуг колегія суддів апеляційного суду визнає неспроможними, оскільки такі витрати не є аліментами, цільове призначення яких - це забезпечення потреб дітей.
Враховуючи, що у власності відповідача наявні об'єкти нерухомого і рухомого майна (частка у власності квартири, приватний будинок, земельні ділянки та причіп), його господарська діяльність як ФОП не припинена, інших осіб на утриманні не має, є працездатним, та зважаючи на те, що обоє батьків несуть обов'язок утримання дітей в однаковій мірі, колегія суддів апеляційного суду вважає правильним визначити розмір аліментів на утримання трьох дітей у твердій грошовій сумі у розмірі 18 000, 00 грн щомісяця, починаючи з 07 жовтня 2024 року до досягнення старшою дитиною повноліття.
Відповідно рішення Подільського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2025 року підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову частково.
Згідно з вимогами пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до частини першої, другої статті 184 Сімейного кодексу України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
За змістом частини другої ст. 195 Сімейного кодексу України заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості.
Також апеляційний суд зауважує, що відповідно до положень статті 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Інші доводи апеляційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, а тому відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З огляду на положення частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2025 року - скасувати.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_13 (РНОКПП НОМЕР_13 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_14 ) аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) 18 000, 00 грн щомісячно, починаючи з 07 жовтня 2024 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Постанова набирає законної сили негайно з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
Є.П. Євграфова
В.В. Саліхов