Справа № 592/387/26
20 березня 2026 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., за участю секретаря судового засідання Бузової Т.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
ТОВ «Споживчий центр» звернувся до суду з позовом, свої вимоги мотивує тим, що 09.12.2024 року товариство уклало з ОСОБА_1 кредитний договір(оферти) № 09.12.2024-100001881. Відповідачу надано кредит у сумі 10 000грн, строком на 155 днів з дати його надання, з датою повернення (виплати) кредиту - 12.05.2025; Однак, ОСОБА_1 своїх зобов'язань по кредитному договору належним чином не виконала. Станом на дату подання позову заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Споживчий центр» за кредитним договором становить 5 700 грн, які товариство просить стягнути на його користь, а також понесені судові витрати.
Представник позивача в письмовій заяві позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд слухати справу у його відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач і представник відповідача в судове засідання не з'явилась, від відповідача надійшла заява про визнання позову, просила застосувати приписи ч.1 ст. 142 ЦПК України, зменшити витрати на професійну допомогу та слухати справу без її участі.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає повному задоволенню.
Судом встановлено, що 09.12.2024року товариство «Споживчий центр» уклало з ОСОБА_1 кредитний договір № 09.12.2024-100001881. Відповідачу надано кредит у сумі 10 000грн, строком на 155 днів з дати його надання, з датою повернення (виплати) кредиту - 12.05.2025;. Період користування кредитом з дня надання кредиту з фіксованою незмінною процентною ставкою у розмірі 1.% за 1 (один) день користування. Однак, ОСОБА_1 своїх зобов'язань по кредитному договору належним чином не виконала. Станом на дату подання позову заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Споживчий центр» за кредитним договором становить 5 700 грн,.
Згідно з п. 3.1. Договору за цим Договором Кредитодавець зобов'язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити Проценти.
Пунктом 3.2. встановлено, що Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до п. 4.1. Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача.
Кредитний договір № 09.12.2024-100001881від 09.12.2024 відповідачем підписано електронним цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором) Е516.
Листом №1-0201від02.01.2026 ТОВ «УПР» зазначило , що внесене в державний реєстр фінансових установ та отри мало ліцензію Національного банка України № 3 від 11.11.2013 р. Крім того, між ТОВ «УПР» та ТОВ «Споживчий центр» укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта 09.12.2024 на суму 10 000 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системи iPay.ua 590029385, призначення платежу: видача за договором кредиту № 09.12.2024-100001881.
На підтвердження позовних вимог позивачем надано довідку розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором № 09.12.2024-100001881від 09.12.2024, згідно якої заборгованість ОСОБА_1 складає 5 700 грн., з яких 4150 грн. - основний борг; 1550 грн. - проценти,.
Згідно частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, Відповідно до частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Згідно частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до частини 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно частини 12 та 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до вимог статей 525-526, 530, 1050 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, тому позичальник зобов'язаний своєчасно вносити плату за користування грошима.
Згідно частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.
На підставі вказаних норм, враховуючи, що відповідач не виконував у повному обсязі свої зобов'язання за кредитним договором, укладеним між сторонами, суд приходить до висновку, що право позивача порушене і підлягає захисту. Сума заборгованості, яка залишається не погашеною відповідачем - 5 700 грн підлягає стягненню з відповідача.
Що стосується розподілу судових витрат.
Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Проте, положеннями статті 142 ЦПК України передбачено порядок розподілу судових витрат у разі визнання позову.
За змістом ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічна норма викладена і в ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Таким чином, якщо відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, то в судовому рішенні повинно бути вирішено питання про повернення позивачу з державного бюджету половини сплаченого ним судового збору при поданні позовної заяви, а інша половина судового збору покладається на відповідача.
На підставі викладеного, оскільки до початку розгляду справи по суті від відповідача надійшла заява про визнання позову, при подачі позову до суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн, а суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви, необхідно дійти висновку про наявність підстав для повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі позову та стягнення з відповідача на користь позивача інших 50 відсотків судового збору.
Що стосується витрат на правову допомогу.
Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв'язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов'язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 611 ЦК України, ст. ст. 10-13, 81, 89, 263, 265 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ТОВ «Споживчий центр» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» ( код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором № 09.12.2024-100001881 від 09.12.2024 року у сумі 5 700 гривень, 1311,20 гривень повернення судового збору та 3000 гривень витрат на правову допомогу.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» ( код ЄДРПОУ 37356833) 1311,20 гривень з Державного бюджету України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя О.А.Степаненко