Справа № 585/597/26
Номер провадження 2/585/662/26
18 березня 2026 року м.Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючої судді - Машини І.М.
з участю секретаря судового засідання - Марюха В.О.,
розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором кредиту, -
До Роменського міськрайонного суду Сумської області ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування своїх вимог представник позивача посилається на те, що 24.08.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит №6522689, умовами якого встановлено, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 5000,00 грн. строком на 365 днів (з 24 серпня 2025 року по 23 серпня 2026 року), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0,95 %, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17,25% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 862,50 грн.). Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання/введення позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор, що був надісланий на вказаний Відповідачем/Позичальником номер телефону) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін. Кредитодавець, на виконання умов кредитного договору, виконав свої зобов'язання, зокрема, передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 5000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Відповідача № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи (ТОВ «Європейська платіжна система») діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (надавач платіжних послуг/фінансовий посередник залучається кредитором для здійснення операцій з перерахування коштів на платіжну карту фізичної особи), так як перерахунок коштів з банківського рахунку Кредитодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливий. Наведене вище, підтверджується квитанцією, яка у свою чергу є первинним бухгалтерським документом. Однак, Відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору, у нього виникла заборгованість.
16.09.2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Деал Фінанс Груп», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №16/09/25. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Деал Фінанс Груп» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», включно і до відповідача за указаним вище кредитним договором.
Враховуючи викладені вище умови Договору кредиту та здійснені Відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту, заборгованість останнього за договором кредиту складає 13997,50 грн., зокрема: 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3135,00 грн. - сума заборгованості за процентами; 862,50 грн. - сума заборгованості за комісією, 5000, 00 грн. - сума заборгованості за пенею/ неустойкою.
Відповідач належним чином зобов'язання щодо повернення основної суми боргу за Договором кредиту, заборгованості за процентами та інших нарахувань - не виконав ні перед Кредитодавцем/Первісним кредитором, ані перед Позивачем/Фактором - ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», що набуло право вимоги за договором кредиту №6522689 на підставі договору факторингу.
Тому представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача суму боргу у розмірі 13997, 50 грн., та судові витрати: судовий збір у розмірі 2662, 40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4500, 00 грн.
16 лютого 2026 року судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 48).
Стороні позивача ухвала про відкриття провадження у справі доставлено до особистого електронного кабінету 18.02.2026 року.
Відповідач скористався своїм правом та направив до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечував частково. Зокрема, зазначив, що погасив тіло кредиту, перерахувавши кошти 08.10.2025 року в сумі 5000, 00 грн., про що повідомив кредитодавця. Інших повідомлень чи виписок з розрахунку заборгованості він не отримував.
Щодо стягнення з нього комісії зазначив, що у договорі про надання кредиту кредитодавець не зазначає, за які саме послуги ця комісія сплачується. Жодних доказів вчинення будь - яких дій, за які позикодавцем нараховувалася комісія, позивачем не надано. Відповідач за весь час користування кредитом жодної інформації не вимагав, послугами операторів не користувався, розрахункових виписок не отримував. Оскільки положення договору щодо обов'язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту є нікчемними, тому вважає, що позовна вимога про стягнення комісії з відповідача 862, 50 грн. необгрунтована та задоволенню не підлягає. Щодо вимог позивача зі сплати заборгованості за нараховану та несплачену пеню в сумі 5000, 00 грн., він заперечував повністю. Вважає, що на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (чинне на даний час) відповідач звільнений від обов'язку платити неустойку, пеню на користь кредитодавця на період дії воєнного стану в Україні, отже, відсутні підстави для задоволення позову в цій частині та стягнення із нього неустойки в розмірі 5000, 00 грн.
Щодо стягнення з нього відсотків, зазначив, що нарахування з нього відсотків з 07 липня 2025 року мають бути списані на підставі Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», так як він з 07 липня 2025 року працює на посаді водія відділення підтримки інженерних підрозділів частини логістичного забезпечення. Тому просить відмовити в задоволенні позову в частині стягнення комісії, тіла кредиту, відсотків та пені, а також судові витрати просить покласти на позивача.
Представник позивача надав відповідь на відзив, у якій просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, зазначив, що з долучених відповідачем документів, не вбачається, що відповідач перебуває на військовій службі. Вважає, що проценти за користування кредитом/позикою не нараховуються на час проходження військової служби, проте Відповідачем не долучено до матеріалів цивільної справи доказів, які підтверджують проходження військової служби в період з 24.08.2025 по 28.10.2025 року (період нарахування процентів за договором позики № 6522689), а отже, на думку позивача, доводи відповідача, враховуючи надані документи, не заслуговують на увагу. Крім того, Відповідно до пункту 2.2.8. Договору встановлено комісію за надання кредиту 17.25% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 862.50 грн.). Згідно п. 6.2. договору за надання Кредиту Позичальник сплачує Кредитодавцю Комісію за надання кредиту, яка нараховується в день надання Кредиту та підлягає сплаті Позичальником відповідно до умов Договору. Розмір Комісії, яка нараховується за надання Кредиту визначений п.п. 2.2.8. п. 2.2. Договору. Отже, нарахування комісії за надання кредиту є правомірним та таким, що повністю відповідає умовам укладеного між сторонами договору. Вказана комісія прямо передбачена положеннями Договору кредиту, з якими Позичальник був належним чином ознайомлений, погодився при його укладенні та прийняв на себе обов'язок їх виконання. Щодо витрат позивача на правничу допомогу, то вважає, що позивачем у повному обсязі доведено витрати на правничу допомогу, адже, до позовної заяви було додано належні та допустимі докази понесення таких витрат, зокрема договір про надання правничої допомоги, документи, що підтверджують обсяг та характер наданих послуг, а також платіжні документи, які свідчать про фактичну сплату відповідної грошової суми. Зазначені докази відповідають вимогам ЦПК України, підтверджують реальність, обґрунтованість та співмірність витрат на правничу допомогу. Крім того, розмір витрат на правничу допомогу є розумним з урахуванням складності справи, обсягу підготовлених процесуальних документів, витраченого часу та значення справи для Позивача. Відповідачем не надано жодних належних і допустимих доказів, які б спростовували понесення вказаних витрат або свідчили про їх надмірність, у зв'язку з чим підстави для зменшення розміру заявлених витрат відсутні. За таких обставин, витрати Позивача на правничу допомогу підлягають стягненню з Відповідача у повному обсязі.
Крім того, від представника позивача до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій зазначено, що у зв'язку з отриманням заперечень на позовну заяву, де позивачеві стали відомі нові обставини справи, позивач вважає за необхідне зменшити позовні вимоги. Зокрема, просить зменшити розмір позовних вимог та стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, в розмірі 8997, 50 грн., з яких: 5000, 00 грн. - сума заборгованості за основою сумою боргу, 3135, 00 грн. - сума заборгованості за процентами, 862, 50 грн. - сума заборгованості за комісією. Просить стягнути з відповідача 2662, 40 грн. сплаченого судового збору в розмірі 2662, 40 грн. та 4500, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
У відповідності до ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, у відповідності до ч.5 ст. 279 ЦПК України.
Клопотання будь-якої зі сторін про інший порядок розгляду справи суду не надходило.
Процесуальні дії, передбачені п.3 ч.3 ст. 265 ЦПК України, судом не застосовувались.
Судом встановлено, що 24 серпня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит №6522689, умовами якого встановлено, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 5000,00 грн. строком на 365 днів (з 24 серпня 2025 року по 23 серпня 2026 року), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0,95 %, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17,25% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 862,50 грн.). Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання/введення позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор, що був надісланий на вказаний Відповідачем/Позичальником номер телефону) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін (а. с. 5-12, 13).
Кредитодавець, на виконання умов кредитного договору, виконав свої зобов'язання, зокрема, передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 5000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується квитанцією, де платником зазначено ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», одержувачем - ОСОБА_1 , сума транзакції - 5000, 00 грн., а також довідкою ТОВ «Європейська платіжна система» від 05.01.2026 року (а. с. 13, 18).
Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та розрахунку заборгованості ТОВ «Деал Фінанс Груп» за період х 22.12.2025 року по 21.01.2026 року, заборгованість відповідача за договором кредиту складає 13997,50 грн., зокрема: 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3135,00 грн. - сума заборгованості за процентами; 862,50 грн. - сума заборгованості за комісією, 5000, 00 грн. - сума заборгованості за пенею/ неустойкою. Сплата коштів у сумі 5000, 00 грн. зарахована в рахунок погашення неустойки (а. с. 14 зворот - 15, 16).
16.09.2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Деал Фінанс Груп», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №16/09/25 (а. с. 20-27).
Згідно вищевказаного Договору ТОВ «Деал Фінанс Груп» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», включно, і до відповідача за кредитним договором №6522689 від 24.08.2025 року, що підтверджується Реєстром прав вимоги № 23/12/25-01 (а. с. 27-28).
З платіжної інструкції № ОВКВ - 6ЕАС -8070-ЕМ04 від 08.10.2025 р. вбачається, що на рахунок ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перераховано 5000, 00 грн., призначення платежу: погашення тіла кредиту згідно договору 6522689 від 24.08.2025 року за ОСОБА_1 , тел.. НОМЕР_2 .
Вказане свідчить, що між сторонами склалися спірні правовідносини з приводу кредитного зобов'язання, які регулюються нормами Глави 71 Цивільного кодексу України.
Таким чином, між сторонами склалися правовідносини з приводу виконання зобов'язання щодо кредитної заборгованості, які врегульовані нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Як свідчить зміст ч. 3, 5, 6, 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).
В абзаці 2 частини 2 статті 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На підставі статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, в тому числі, з договорів.
Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За вимогами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною 2 статті 1054 та частиною 2 статті 1050 ЦК України, наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями частини 1 статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Відповідно п. 1 ч. 1ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно ч. 1ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінив за власним переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому так і кожному окремо, враховує всі надані докази і вважає, що існують підстави для часткового задоволення позову.
Судом встановлено, що 24.08.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено Договір про надання кредиту №6522689, відповідно до умов якого Відповідачу було надано кредит у розмірі 5000 грн. строком на 365 днів (з 24 серпня 2025 року по 23 серпня 2026 року), із фіксованою процентною ставкою у розмірі 0, 95 %, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17,25 % від суми наданого кредиту. Договір підписано електронним підписом позичальника.
ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало умови укладеного договору та надало позичальнику кредитні кошти.
Відповідач, в свою чергу, 08 жовтня 2025 року перерахував на рахунок ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 5000, 00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № ОВКВ - 6ЕАС -8070-ЕМ04 від 08.10.2025 р.
З долучених матеріалів справи вбачається, що позивач набув права вимоги до відповідача за Договором факторингу № 16/09/25 від 16.09.2025 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
З розрахунку заборгованості, сформованого 24.12.2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», вбачається, що кошти, сплачені ОСОБА_1 в сумі 5000, 00 грн., зараховані в погашення заборгованості за неустойкою (а. с. 14 зворот - 15). Тому станом на 23.12.2025 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість перед позивачем у розмірі - 5000 грн. - за тілом кредиту, 5000 грн. - за неустойкою, 3135, 00 грн. - за відсотками, 862, 50 грн. - за комісією.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Оскільки відповідач укладав Кредитний договір з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 24 серпня 2025 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, то відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, штраф (неустойка) в сумі 10000 грн., яку нарахував кредитодавець, підлягає списанню з указаних вище підстав, а не стягненню в судовому порядку.
Так як відповідач сплатив у погашення заборгованості за кредитом 5000, 00 грн., то в задоволенні позовних вимог в частині стягнення тіла кредиту в розмірі 5000, 00 грн. слід відмовити.
Щодо стягнення заборгованості за відсотками, суд приходить до наступного висновку.
Враховуючи, що умовами договору встановлено, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 5000,00 грн. строком на 365 днів (з 24 серпня 2025 року по 23 серпня 2026 року), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0,95 %, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, та те, що 08 жовтня 2025 року відповідачем було повністю сплачено заборгованість за тілом кредиту в сумі 5000 грн., то з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість по відсоткам за період з 24 серпня 2025 року по 07 жовтня 2025 року включно, що становить 2137, 50 грн. (5000 грн. Х0,95%Х 45 днів).
Щодо комісії у розмірі 862,50 грн.
Умовами укладеного між сторонами правочину, вони погодили сплату комісії за видачу кредиту 862.50 грн., яка нараховується одноразово (п.2.2.8).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Судом встановлено, що умовами пункту 2.2.8 Договору кредитної лінії №6522689 від 24.08.2025 року, як складова витрат позичальника за кредитом передбачена комісія за надання кредиту в сумі 862.50, одноразово.
Аналіз пункту 2.2.8 указаного Договору свідчить, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з наданням кредиту, які надаються позичальнику та за які кредитодавцем встановлена комісія. Позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про те, що положення пункту 2.2.8 Договору щодо обов'язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту є нікчемними відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Указаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 09.10.2024 року у справі № 582/202/22, в якій надавалась правова оцінка тотожному пункту договору про споживчий кредит.
Також суд зауважує, що положення договору про надання споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними. Надання кредиту є по суті основним обов'язком кредитодавця за умовами укладеного із споживачем договором, а не послугою, виконання якого не може здійснюватися за окрему плату.
Таким чином, позовна вимога про стягнення заборгованості за комісією з відповідача в сумі 862.50 грн. задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки судом позов задоволено частково, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 632,50 грн. (2137,50 х 2662,40 : 8997,50).
Щодо витрат на правничу допомогу адвокатів, суд зазначає наступне.
Суд розподіляє судові витрати на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України пропорційно задоволених позовних вимог. Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч.6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У розумінні положень частини п'ятої статті 141 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, є можливим лише на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (зазначений правовий висновок наведено у постанові ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19).
Як встановлено судом ТОВ «Деал Фінанс Груп» понесло витрати на професійну правничу допомогу, що надавались адвокатом Ткаченко Ю.О. на підставі Договору про надання правової (правничої) допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 року в сумі 4500,00 грн. (а. с. 29-32), що підтверджується актом наданих послуг правової (правничої) допомоги та детальним описом наданих послуг (а. с. 32-34).
Враховуючи обставини справи, зокрема часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу та зменшити їх розмір до 1500 грн.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума витрат на правничу допомогу в сумі 356,34 грн. (2137,50х 1500 :8997,50).
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором кредиту, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 44280974) суму заборгованості за Договором кредиту №6522689 від 24 серпня 2025 року в розмірі 2137 (дві тисячі сто тридцять сім) грн. 50 коп., судовий збір у розмірі 632, 50 грн. та 356,34 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП", адреса: Україна, 08205, Київська обл., місто Ірпінь, вул. Садова, будинок 31/33, офіс 40/3, ЄДРПОУ 44280974.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 20 березня 2026 року.
МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ І.М. Машина