Справа № 583/1266/26
1-кс/583/297/26
"20" березня 2026 р. слідча суддя Охтирського міськрайонного суду Сумської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Охтирка Сумської області клопотання слідчої СВ Охтирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Охтирської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12026200460000191 від 12.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
встановила:
13.03.2026 до провадження слідчої судді надійшло зазначене клопотання, згідно з яким слідча просить накласти арешт на майно, а саме на мобільний телефон марки «Samsung Galaxy А 26 5 G», IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , білого кольору.
Вимоги за клопотанням вмотивовані тим, що 06.03.2025 приблизно о 12 год. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив крадіжку мобільного телефону «Самсунг А26 5 G» у ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 . Під час огляду, проведеного 12.03.2026 за адресою: Сумська область, м. Охтирка, вул. Холодноярівська, в свідок ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , добровільно видав мобільний телефон марки «Samsung Galaxy А 26 5 G», IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , білого кольору, який отримав від ОСОБА_5 . Оскільки вилучене майно містить доказове значення, визнане речовим доказом, слідча просить накласти арешт на це майно.
Слідча та власник майна у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, подали заяви про розгляд справи без їх участі, слідча клопотання підтримала, просила його задовольнити.
У даному випадку слідча суддя вважає за можливе розглянути клопотання без участі слідчої та власника майна, а також без здійснення фіксації за допомогою технічних засобів.
Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, слідча суддя дійшла наступного висновку.
Встановлено, що Охтирським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026200460000191 від 12.03.2026 за ч. 4 ст. 185 КК України.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань по вказаному кримінальному провадженню, 06.03.2025 приблизно о 12 год. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив крадіжку мобільного телефону «Самсунг А26 5 G» у ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 .
Згідно з протоколом огляду від 12.03.2026, при проведенні огляду за адресою: м. Охтирка, вул. Холодноярівська, ОСОБА_7 добровільно видав мобільний телефон, арешт на який просить накласти слідча, пояснивши, що вказаний мобільний телефон 09.03.2026 віддав йому ОСОБА_5 в рахунок боргу.
Постановою слідчої СВ Охтирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області від 12.03.2026 вилучене під час обшуку майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12026200460000191 від 12.03.2026.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно з вимогами п. 7 ч. 3 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
За приписами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального правопорушення, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Положеннями ст.ст. 94, 132, 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
З наведеного вбачається, що розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку ст. ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції.
З огляду на викладене, враховуючи, що вилучене майно, про накладення арешту на яке порушується питання у клопотанні, відповідає критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України, слідча суддя вважає за необхідне клопотання задовольнити та накласти арешт на зазначене у клопотанні майно з метою забезпечення збереження речових доказів.
Керуючись ст.ст. 22, 131, 132, 170-173, 309 КПК України, слідча суддя
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на майно у кримінальному провадженні №12026200460000191 від 12.03.2026, що вилучене 12.03.2026 під час проведення огляду, шляхом обмеження права користуватися та розпоряджатися ним, а саме на мобільний телефон марки «Samsung Galaxy А 26 5 G», IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , білого кольору.
Виконання ухвали покласти на слідчу СВ Охтирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідча суддя Охтирського міськрайонного суду
Сумської області ОСОБА_1