16.03.2026
Справа № 522/15134/25
Провадження № 1-кс/522/1149/26
16 березня 2026 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
заявника - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_4 про відвід слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_5 від розгляду скарги ОСОБА_4 в порядку ст. 303 КПК України, у кримінальному провадженні №12025163500000343, (справа №522/15134/25, провадження №1-кс/522/724/26), -
23 лютого 2026 року заявник ОСОБА_4 , звернулась із заявою про відвід слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_5 від розгляду її скарги в порядку ст. 303 КПК України, у кримінальному провадженні №12025163500000343, (справа №522/15134/25, провадження №1-кс/522/724/26).
23 лютого 2026 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями в провадження судді ОСОБА_1 було розподілено заяву про відвід слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_5 від розгляду її скарги.
Суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_5 звернувся із заявою про розгляд справи без його участі, в якій зазначив, що будь-яких пояснень давати не бажає.
ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримала доводи своєї заяви та просила її задовольнити. Зазначила, що її заява про відвід обґрунтована тим, що нею було подано скарги до Вищої ради правосуддя щодо притягнення слідчого судді ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності, проте чи притягнений суддя до відповідальності за її скаргою вона не знає. Крім того ОСОБА_4 зазначила, що скарги подані нею розглядаються не в строк, а суддя не перевіряє істотних порушень здійснених органом досудового розслідування.
Прокурор у судовому засіданні зазначив, що заява про відвід задоволеню не підлягає.
Заслухавши пояснення ОСОБА_4 та прокурора, дослідивши доводи заяви про відвід судді ОСОБА_5 , суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
З метою дотримання загальновизнаних інституційних гарантій правосуддя таких як незалежність і безсторонність суду, усунення судді відбувається через самовідвід (самоусунення) або на підставі заяви про відвід, поданої особою, що бере участь у кримінальному провадженні.
Відповідно до частин 3-5статті 80 КПК України, заява про відвід може бути заявлена як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження; заява про відвід під час судового провадження подається до початку судового розгляду; відвід повинен бути вмотивованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 КПК України, у разі заявлення відводу судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду.
В поданій заяві про відвід ОСОБА_4 зазначила, що на розгляді слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_5 перебувало чимало її, ОСОБА_4 , скарг в порядку статей 303-308 КПК України по справі №522/15134/25, кримінальне провадження №12025163500000343.
Відповідно до вимог п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Проте, вирішуючи її скарги в порядку ст. 303 КПК України слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_5 неодноразово припускав порушення строку розгляду скарг в продовж сімдесяти двох годин, які передбачені вимогами ч. 2 ст. 306 КПК України.
Також слідчий суддя не здійснює належного судового контролю в порядку приписів ст. 129-1 Конституції України щодо виконання прийнятих судом рішень. Внаслідок чого винесені слідчим суддею Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_5 судові рішення (ухвали), які винесені за результатами розгляду її скарг становляться недостатніми для досягнення мети, задля якої вона зверталась до системи правосуддя - захисту її порушених прав і свобод. Тому відповідно до практики Європейського суду з прав людини виконання судового рішення стає чи не головним у намаганні людей домогтися справедливості. Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є від'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Оскільки судові рішення залишаються невиконаними і без судового контролю за їх виконанням, що передбачено приписами ст. 129-1 Конституції України, то її право на справедливий суд стає ілюзорним.
З даного приводу вона зверталась до Вищої Ради Правосуддя на дії і рішення слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_5 по справі №522/15134/25 зі скаргами щодо притягнення слідчого судді до дисциплінарної відповідальності згідно вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Вимогами п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України встановлені обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні - наявність інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Вважає, що її дисциплінарні скарги на слідчого суддю Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_5 при розгляді справи №522/15134/25, подані до Вищої ради правосуддя 08 січня 2026 року та 05 лютого 2026 року у неї викликають сумнів у неупередженості слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси у розгляді її скарг під час досудового слідства у кримінальному провадженні №12025163500000343 та виконанні цих судових рішень без належного судового контролю з боку слідчого судді.
Кримінальне процесуальне законодавство висуває загальні вимоги до вмотивованості відводу, тому суд також застосовує практику ЄСПЛ як джерело права.
Суд керується сталою практикою ЄСПЛ в оцінці вмотивованості відводу, зокрема критеріями, що були чітко висвітлені у справі Mironenko та Martenko проти України (Рішення ЄСПЛ від 10 грудня 2009 року, заява № 4785/02, параграфи 66-71) та в основоположних справах Wettstein проти Швейцарії (Рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року, заява № 33958/96, параграфи 42-44) та Kyprianou проти Кіпру (Рішення ЄСПЛ від 15 грудня 2005 року, заява № 73797, параграфи 119, 121). ЄСПЛ вказав, що наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Існування неупередженості повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку самого судді, що означає необхідність встановити, чи мав останній у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суддя достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його неупередженості, відповідно до практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (п. 43 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).
Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є в цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Білуха проти України», № 33949/02, § 49-52, від 09.11.2006).
Під час розгляду заяви скаржника ОСОБА_4 про відвід слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_5 , судом не встановлено існування будь-яких сумнівів в об'єктивності слідчого судді та його неупередженості, що було б підставою для його відводу на підставі положень кримінального процесуального закону, які регламентують підстави для відводу судді. Таких доказів ОСОБА_4 суду не надано. Отже, відсутні підстави вважати, що її побоювання в неупередженості слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_5 та його необ'єктивності, є виправданими.
Крім того, за встановлених в судовому засіданні підстав заявлення відводу слідчому судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_5 , суд вважає за необхідне зазначити, що кримінальне процесуальне законодавство не наділяє суд першої інстанції повноваженнями здійснювати перевірку та оцінку процесуального порядку розгляду клопотань слідчого та прийнятих за результатами їх розгляду рішень слідчим суддею, а інші обставини, які б викликали сумнів в упередженості слідчого судді ОСОБА_5 заявником не наведені.
Окрім цього, у Рішенні Ради суддів України №34 від 08.06.2017 (зі змінами від 01.03.2019) зазначено, що наявність скарги щодо судді у провадженні Вищої ради правосуддя не породжує конфлікту інтересів у діяльності судді щодо розгляду конкретної судової справи. Подання учасником такого судового провадження скарги на дії судді до Вищої ради правосуддя може свідчити про вплив на суд, у разі, коли це здійснюється як тиск на суддю з метою, зокрема, перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення, тощо, що може мати ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 376 КК України.
Суд також зазначає, що в разі незгоди з процесуальним рішенням слідчого судді, сторона по справі має право оскаржити такі рішення в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_4 не містить підстав, визначених вимогами ст. 75 КПК України, підставами для відводу судді, у зв'язку із чим, заява про відвід судді слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 75, 76, 81, 369, 372, 376 КПК України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_4 про відвід слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_5 від розгляду скарги ОСОБА_4 в порядку ст. 303 КПК України, у кримінальному провадженні №12025163500000343, (справа №522/15134/25, провадження №1-кс/522/724/26) - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя : ОСОБА_1