Дата документу 18.03.2026 Справа № 335/4676/25
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 335/4676/25 Пр. № 22-ц/807/157/26Головуючий у 1-й інстанції: Новасардова І.В. Суддя-доповідач: Гончар М.С.
18 березня 2026 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Кочеткової І.В., Онищенка Е.А.
за участі секретаря Пантюх Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ на рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 08 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ (надалі - ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ) про стягнення недоотриманої пенсії, в порядку спадкування за законом
У травні 2025 року позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом (а.с.1-16), в якому просив стягнути з відповідача недоотриману пенсію померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у розмірі 215898,46 грн. на його - ОСОБА_1 користь, як спадкоємця, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 2218 від 16.10.2024 року, виданого приватним нотаріусом Швець Р.О., а також понесені судові витрати.
В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що він - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є єдиним сином та спадкоємцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 90 років. Після його смерті відкрилася спадщина у виді недоотриманої пенсії. Спадкодавець ОСОБА_2 був пенсіонером та перебував на обліку в ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ, як внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території. На запит нотаріуса органом ПФУ було надано відомості, щодо наявності недоотриманої пенсії у сумі 215898,46 грн., після чого 16.10.2024 року нотаріусом було видано йому свідоцтво про право на спадщину за законом на вказану суму недоотриманої пенсії. Позивач звернувся із заявою про виплату недоотриманої пенсії та пізніше отримав відповідь від ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ від 25.03.2025 року, в якій відповідач відмовив у задоволенні заяви позивача про виплату недоотриманої пенсії у розмірі 215898,46 грн. відповідно наданого свідоцтва про право на спадщину за законом № 2218 від 16.10.2024 року, виданого приватним нотаріусом Швець Р.О. ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ у свої відповіді від 25.03.2025 року визначає період нарахування недотриманої пенсії з 02.11.2021 року по 30.11.2021 року, за який було нараховано 7124,88 грн., з яким позивач не згоден. На думку позивача, він має право як спадкоємець на отримання повного розміру всієї нарахованої та невиплаченої за життя пенсії спадкодавця без обмеження будь-яким часом у розмірі 215898,46 грн.
В автоматизованому порядку для розгляду даної справи визначено суддю першої інстанції Новасардову І.В. (а.с.17). Ухвалою суду першої інстанції (а.с.19) провадження у цій справі відкрито в порядку загального позовного провадження.
Рішенням Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 08 вересня 2025 року (а.с.53-55) позов позивача у цій справі задоволено.
Стягнуто з ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ (ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошти, набуті ним у порядку спадкування за законом у вигляді недоотриманої пенсії за життя ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 215898,46 грн.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати, пов'язані із сплатою судового збору в сумі у розмірі 2158,98 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції у цій справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ у своїй апеляційній скарзі (а.с.58-77) просило рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви позивача у цій справі відмовити у повному обсязі.
В автоматизованому порядку 23.09.2025 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Кочеткову І.В. та Онищенка Е.А. (а.с.78). Ухвалою апеляційного суду від 24.09.2025 року (а.с.79) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 09.10.2025 року (а.с.82). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 10.10.2025 року (а.с.83), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (а.с.84), з урахуванням відповідного навантаження палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, відповідного штату суддів Запорізького апеляційного суду (10) взагалі.
Позивач подав апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача у цій справі (а.с. 89-104).
Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 28.01.2026 року, не відбувся та був відкладений через перебування судді-члена колегії Онищенка Е.А. в цей день у нетривалій відпустці, яка не давала права його заміни іншим суддею в автоматизованому порядку (довідка а.с.117), з урахуванням відповідного навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, відповідного штату суддів Запорізького апеляційного суду (10) взагалі, а також відпустки судді-доповідача у період з 16.02.2026 року по 02.03.2026 року включно (довідка а.с. 124).
Сторони подали апеляційному суду заяви (а.с. 125-130), в яких просили розглядати дану справу апеляційним судом за їх відсутності та відсутності їх представників.
За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.
При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив: заяви сторін задовольнити,розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності всіх учасників цієї справи, які не з'явились.
В силу вимог ст. 247 ч. 2 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи… фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІу цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 258 ч. 1 ЦПК України судовими рішеннями є …рішення, постанови…
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі, керувався ст.ст. 2, 4 - 5, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК Українита виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивача у цій справі.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним.
Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.
Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 22.06.1971 року (копія а.с. 81 зворот).
Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 14.12.2021 року, виданим Голосіївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (копія а.с. 14), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 90 років.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.10.2024, яке було видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. (копія а.с. 82-83), спадкоємцем майна гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та до складу спадщини входить недоотримана пенсія померлого за період з лютого 2019 по листопад 2021 у сумі 215898,46 грн.
На момент видачі свідоцтва про право на спадщину, нотаріус визначаючи склад спадщини виходив із відомостей, які йому надав відповідач, а саме на підставі листа Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 16.02.2022 за № 0800-0501-8/13970 (а.с.82 - наявного у матеріалах спадкової справи № 35/2021 зар. в реєстрі за № 2218, належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні).
Листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 25.03.2025 надано інформацію на підставі заяви ОСОБА_1 , за якою ГУ ПФУ в Запорізькій області визначено період нарахування недотриманої пенсії ОСОБА_2 з 02.11.2021 по 30.11.2021, за який було нараховано 7124,88 грн.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Виходячи зі змісту статті 392 ЦК України, право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Відповідно до вимог статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Згідно зі статтею 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодування у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Згідно статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.
У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що дана норма розповсюджується на правовідносини з приводу виплати нарахованих сум пенсії, але своєчасно не отриманих пенсіонером з власної вини та не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Згідно статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.
У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Оскільки, судом першої інстанції було правильно встановлено, що за життя батько позивача, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , недоотримав пенсію у розмірі 215898,46 грн., яка увійшла до складу спадщини, а позивач є його спадкоємцем та у встановленому законом порядку прийняв спадщину, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач, як спадкоємець, набув право на отримання не виплаченої пенсії.
Як правильно також було встановлено судом першої інстанції, залишок недоотриманих пенсійних виплат складає 215898,46 грн.
Твердження відповідача про те, що пенсіонеру ОСОБА_2 у період з 01.01.2018 по 11.11.2021 пенсія не нараховувалася, суд першої інстанції правильно вважав такими, що не заслуговують на увагу у цій справі. Оскільки, відповідно до матеріалів цієї справи, а саме у чинному свідоцтві про право на спадщину за законом, виданому 16.10.2024 приватним нотаріусом (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні), у якому зазначено, що ОСОБА_1 успадкував право на недоотриману пенсію у сумі 215898,46 грн., належних спадкодавцеві, що підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 16.02.2022 № 0800-0501-8/13970, відповідно до якого зазначено залишок недоотриманої пенсії у зазначеному розмірі.
Суд першої інстанції також правильно зазначав, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України). Тому сума пенсії, що належала спадкодавцю і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, увійшла до складу спадщини та позивач, прийнявши спадщину, має право на виплату цієї суми в повному обсязі.
Положення ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які увійшли до спадщини.
Таким чином, чуд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у спірних правовідносинах відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивача як спадкоємця на отримання всього належного йому спадкового майна.
Верховний Суд у постанові від 06.07.2020 у справі № 750/8819/19, зауважив, що дата звернення спадкоємця до органу Пенсійного фонду України з вимогою про виплату нарахованої за життя спадкодавця пенсії не впливає на розмір виплат та не надає органам Пенсійного фонду України права на обмеження цих виплат.
Тим самим відповідач порушує право власності позивача на вказану суму грошей, яке підлягає судовому захисту способом примусового виконання обов'язку в натурі, тобто стягнення її на користь позивача. При цьому суд зауважує, що право обирати спосіб отримання коштів на підставі свідоцтва про право на спадщину належить позивачу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду № 377/612/17 від 06.02.2019.
Враховуючи, що позивач має право, як спадкоємець, на отримання нарахованих, але не виплачених сум пенсії, які входять до складу спадщини і не були отримані спадкодавцем за життя, проаналізувавши у сукупності надані докази, а також беручи до уваги те, що згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом і доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у цій справі.
Доводи апеляційної скарги відповідача ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ є такими, що фактично дублюють доводи його заперечень проти позову позивача у цій справі у суді першої інстанції, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд. Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію відповідача, яку він та його представник вважають такою, що є єдино правильною та єдино можливою.
Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування відповідача, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Відповідач та представник останнього не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування заперечень відповідача проти позову позивача та, відповідно, у спростування останнього у цій справі.
Також, апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідача. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відсутні та зокрема стороною відповідача апеляційному суду не надані.
Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального права судом першої інстанції, які є обов'язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення по суті цієї справи.
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.
Крім того, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. 141 ЦПК України було вирішено питання про розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції.
За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або його зміни.
Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови відповідачу у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок позивача будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом, у тому числі у вигляді судового збору у належному розмірі 2590,78 грн. (розрахунок: судовий збір позивача у суді першої інстанції 2158,98 грн. * 150%/100% * коефіцієнт 0,8, оскільки апеляційну скаргу відповідачем було подано до апеляційного суду через «Електронний суд» (а.с. 58).
Проте, апеляційним судом встановлено, що фактично відповідачем за вищезазначену апеляційну скаргу цій справі було фактично сплачено судового збору 3228,47 грн. (а.с.75).
За таких обставин, апеляційний суд вважає за доцільне роз'яснити відповідачу ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ його право на повернення заяву сплаченого ним судового збору у цій справі за апеляційну скаргу (розрахунок: 3228,47 грн. - 2590,78 грн.) з бюджету в порядку ст. 7 ЗУ «Про судовий збір за ухвалою апеляційного суду за результатами розгляду відповідного клопотання відповідача.
Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ залишити без задоволення.
Рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 08 вересня 2025 року у цій справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова апеляційним судом складена 20.03.2026 року.
Головуючий суддяСуддяСуддя
Гончар М.С. Кочеткова І.В.Онищенко Е.А.