Справа № 505/2734/25
Провадження № 2/505/1623/2026
20 березня 2026 року місто Подільськ
Подільський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Дзюбинського А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Антонюк А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засідання в залі судових засідань Подільського міськрайонного суду Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
Стислий виклад позицій учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі за текстом ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулось до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за трьома кредитними договорами в сумі 50 709 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено договір позики № 73757998 від 27.08.2024, між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено договір позики № 2178811 від 28.08.2024 та між ТОВ «Аванс кредит» та відповідачем укладено кредитний договір № 21969-08/2024 від 23.08.2024.
Без посилання на обставини щодо первинних сум основного зобов'язання за кредитними договорами, щодо строків кредитування, щодо застосованих процентних ставок процентів та порядку їх нарахування, щодо розмірів та порядку нарахування штрафних санкцій, позивач із посиланням на укладені договору факторингу між первісними кредиторами та позивачем, просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами в сумі 50 709 грн, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3 028 грн та витрати пов'язані з розглядом справи (витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів) в розмірі 1 514 грн, відповідно до попереднього розрахунку.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі
Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено порядок подання до суду документів по суті у справі.
Заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, інші процесуальні дії не вчинялись.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у позові заявив клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, не заперечував проти ухвалення у справі заочного рішення.
Відповідач, повідомлений про дату, час та місце, в порядку ст. 128 ЦПК України, у судове засідання не з'явився.
Інші заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, процесуальні дії не вчинялись.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.
При цьому, суд бере до уваги позицію Верхового Суду, сформульовану у Постанові КЦС ВС від 24.10.2024 у справі № 752/8103/13-ц (провадження № 61-6892св23) згідно якої, якщо сторони чи їх представники, інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
У даній справі суд дійшов висновку, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для ухвалення законного і обґрунтованого рішення у справі не відкладаючи її розгляду.
Згідно положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, у зв'язку із неявкою сторін.
Ухвалою суду від 20.03.2026 постановлено провести заочний розгляд цивільної справи на підстав наявних у ній доказів.
Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Договір № 73757998 від 27.08.2024 укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем
Між відповідачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено договір позики № 73757998 від 27.08.2024, відповідно до якого ОСОБА_1 отримує кредитні кошти в сумі 6 000 грн на строк 30 днів зі сплатою процентів з фіксованою ставкою 0,5 % в день, комісія за надання позики 15 % від суми позики (п. 2.1. - 2.4. Договору). Разом з тим, Договір позики у п. 2.4 (2 арк. договору) містить відомості про денну процентну ставку в розмірі 1,0 %, процентну ставку 2,70 % за понадстрокове користування позикою, пеню 2,7 % в день, орієнтовну реальну річну процентну ставку 2 617,16 %, загальну вартість позики - 7 800 грн. Відповідачем у справі договір позики підписано в порядку ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» за допомогою електронного підпису в формі одноразового ідентифікатора «40377».
Відповідно до п. 18 у разі якщо сума позики не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, за користування позикою понад встановлений Договором строк позикодавець має право нарахувати пеню за понадстрокове користування позикою за ставкою, визначеною у п. 2 Договору (2,7 %) за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства.
Паспорт споживчого кредиту у містить відомості про процентну ставку 0,5 % в день.
Позивачем не надано детального розрахунку заборгованості за договором № 73757998 від 27.08.2024 із зазначенням періодів та розміру ставки, згідно яких здійснено нарахування процентів та пені. Позивачем не надано доказів продовження строку дії Договору позики.
На підтвердження стверджуваної обставини виконання первісним кредитором своїх зобов'язань, передбачених п. 1 договору позики № 73757998 від 27.08.2024, щодо передачі позичальнику у розпорядження грошових коштів, позивачем не надано жодного доказу. Відомості про реквізити банківської карти відповідача містяться в заключній частині договору позики - зазначено номер електронного платіжного засобу - 5198-75хх-хххх-0745.
Додаток № 1 до Договору позики містить таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, із зазначенням суми кредиту 6 000 грн, процентів за користування кредитом в розмірі 900 грн, реальну процентну ставку в розмірі 2 617,16 %, загальну вартість кредиту 7 800 грн. Відомості, що містяться у паспорті споживчого кредиту щодо розміру позики, процентної ставки, строку кредитування є тотожними із тими, що зазначені у кредитному договорі.
Згідно із розрахунком заборгованості, що здійснений позивачем за період з 24.01.2025 до 30.06.2025, за кредитним договором з моменту відступлення права вимоги від первісного кредитора позивачу - 24.01.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» нарахування за договором не здійснювалось. Загальний розмір заборгованості, згідно розрахунку позивача складає 19 788грн, з яких 6 000 грн заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту), 900 грн - за процентами, 900 грн - за комісією, 11 988 грн заборгованість за пенею.
Суд звертає увагу на те, що розрахунок ТОВ «ФК «ЄАПБ» та позовна заява не містить відомостей про порядок, підстави із посиланням на пункт договору, період та ставку нарахування пені.
Між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладений договір факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 (з подальшими укладенням додаткових угод до договору факторингу № 2 від 28.07.2021, № 7 від 14.06.2022, № 47 від 24.01.2025), відповідно до умов якого визначено відступлення права вимоги і за кредитним договором № 73757998 від 27.08.2024, що укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (первісним кредитором) та відповідачем.
Відповідно до змісту акту прийому-передачі реєстру боржників № 42 від 24.01.2025 за договором факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, та витягу з реєстру боржників № 42 ТОВ «ФК «ЄАПБ» отримує право вимоги до відповідача у цій справі за кредитним договором № 73757998 від 27.08.2024 в сумі 19 788 грн, з яких 6 000 грн заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту), 900 грн - за процентами, 900 грн - за комісією, 11 988 грн заборгованість за пенею.
Договір № 2178811 від 28.08.2024 укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем
Також, між відповідачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено договір позики № 2178811 від 28.08.2024, відповідно до якого ОСОБА_1 отримує кредитні кошти в сумі 5 800 грн на строк 30 днів зі сплатою процентів з фіксованою ставкою 0,01 % в день, комісія за надання позики - 29,71 від суми позики (п. 2.1. - 2.4. Договору). Разом з тим, Договір позики у п. 2.4 (2 арк. договору) містить відомості про денну процентну ставку в розмірі 1,0 %, процентну ставку 5,00 % за понадстрокове користування позикою, пеню 5 % в день, орієнтовну реальну річну процентну ставку 2 617,16 %, загальну вартість позики - 7 540 грн. Відповідачем у справі договір позики підписано в порядку ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» за допомогою електронного підпису в формі одноразового ідентифікатора «108721».
Відповідно до п. 18 у разі якщо сума позики не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, за користування позикою понад встановлений Договором строк позикодавець має право нарахувати пеню за понадстрокове користування позикою за ставкою, визначеною у п. 2 Договору (5 %) за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства.
Паспорт споживчого кредиту за кредитним договором № 2178811 від 28.08.2024 позивачем не надано.
Позивачем не надано детального розрахунку заборгованості за договором № 2178811 від 28.08.2024 із зазначенням періодів та розміру ставки, згідно яких здійснено нарахування процентів та пені. Позивачем не надано доказів продовження строку дії договору позики.
На підтвердження стверджуваної обставини виконання первісним кредитором своїх зобов'язань, передбачених п. 1 договору позики № 2178811 від 28.08.2024, щодо передачі позичальнику у розпорядження грошових коштів, позивачем не надано жодного доказу. Відомості про реквізити банківської карти відповідача містяться в заключній частині договору позики - зазначено номер електронного платіжного засобу - 4149-49хх-хххх-6272.
Додаток № 1 до Договору позики містить таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, із зазначенням суми кредиту 5 800 грн, процентів за користування кредитом в розмірі 16,82 грн, реальну процентну ставку в розмірі 2 617,16 %, загальну вартість кредиту 7 540 грн. Відомості, що містяться у паспорті споживчого кредиту щодо розміру позики, процентної ставки, строку кредитування є тотожними із тими, що зазначені у кредитному договорі.
Згідно із розрахунком заборгованості, що здійснений позивачем за період з 24.01.2025 до 30.06.2025, за кредитним договором з моменту відступлення права вимоги від первісного кредитора позивачу - 24.01.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» нарахування за договором не здійснювалось. Загальний розмір заборгованості, згідно розрахунку позивача складає 18 357 грн, з яких 5 800 грн заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту), 0 грн - за процентами, 1247 грн - за комісією, 11 310 грн заборгованість за пенею.
Суд звертає увагу на те, що розрахунок ТОВ «ФК «ЄАПБ» та позовна заява не містить відомостей про порядок, підстави із посиланням на пункт договору, період та ставку нарахування пені.
Між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладений договір факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 (з подальшими укладенням додаткових угод до договору факторингу № 2 від 28.07.2021, № 7 від 14.06.2022, № 47 від 24.01.2025), відповідно до умов якого визначено відступлення права вимоги і за кредитним договором № 2178811 від 28.08.2024, що укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (первісним кредитором) та відповідачем.
Відповідно до змісту акту прийому-передачі реєстру боржників № 41 від 24.01.2025 за договором факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, та витягу з реєстру боржників № 41 ТОВ «ФК «ЄАПБ» отримує право вимоги до відповідача у цій справі за кредитним договором № 2178811 від 28.08.2024 в сумі 18 357 грн, з яких 5 800 грн заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту), 0 грн - за процентами, 1 247 грн - за комісією, 13 310 грн заборгованість за пенею.
Договір № 21969-08/2024 від 23.08.2024 укладений між ТОВ «Аванс кредит» та відповідачем
Окрім зазначеного, між відповідачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс кредит» укладено договір позики № 21969-08/2024 від 23.08.2024, відповідно до якого ОСОБА_1 отримує кредитні кошти в сумі 3 000 грн на строк 120 днів зі сплатою процентів з фіксованою ставкою 0,99 % в день, (п. 1.1., 4.1. Договору). Кредит надається шляхом зарахування коштів на банківську карту НОМЕР_1 , пунктом 5.3. договору передбачено нарахування штрафу у розмірі 100 % в перший день прострочення платежу, штраф нараховується за кожним простроченим періодом окремо. Договір підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора «W3446».
Додатком № 1 до договору є графік платежів, відповідно до якого сума кредиту складає 3 000 грн, проценти за користування кредитом складають 3 564 грн, реальна річна процентна ставка 2 545,31 %, загальна вартість кредиту складає 6 564,00 грн. Графіком визначено 6 періодів (дат сплати платежів), останньою датою платежу є 20.12.2024.
Паспорт споживчого кредиту за кредитним договором № 21969-08/2024 від 23.08.2024 містить відомості про процентну ставку 0,99 % в день, загальні витрати за кредитом складають 3 564 грн.
Відповідно до інформації ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 3466_250423100905 від 23.04.2025 грошові кошти в сумі 3 000 грн перераховані на карту НОМЕР_1 о 06:25 23.08.2024.
Згідно з наданим поденним розрахунком заборгованість за кредитним договором складає за тілом кредиту 3 000 грн, 3 564 грн - за процентами, 6 000 грн - штрафи, які нараховувались у розмірі 100 % від суми прострочення сплати процентів.
Між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладений договір факторингу № 24122024 від 24.12.2024, відповідно до умов якого визначено відступлення права вимоги і за кредитним договором № 21969-08/2024 від 23.08.2024, що укладений між ТОВ «Аванс кредит» (первісним кредитором) та відповідачем.
Відповідно до змісту акту прийому-передачі реєстру боржників від 24.01.2025 за договором факторингу № 24122024 від 24.12.2024, та витягу з реєстру боржників від 24.12.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» отримує право вимоги до відповідача у цій справі за кредитним договором № 21969-08/2024 від 23.08.2024 в сумі 12 564 грн, з яких 3 000 грн заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту), 3 564 грн - за процентами, 6 000 грн - за штрафними санкціями.
Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та відповідачем ОСОБА_1 є відносини, які пов'язані із укладанням кредитних договорів, отриманням на їх виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договорами, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини), на підставі права вимоги, що виникає у позивача внаслідок уступок права вимоги (договорів факторингу).
Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною першою ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною першою ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з вимогами ст. 534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання, у другу чергу сплачуються проценти і неустойка, у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.
Зобов'язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
Щодо стягнення неустойки за кредитними договорами в період дії воєнного стану
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Згідно з ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до положень п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжений та діє на даний час.
Разом з тим, Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до ЗУ "Про споживче кредитування", зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень.
Водночас, відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України. Якщо суб'єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.
Так основним регулятором договірних відносин є Цивільний кодекс України, а не окремі закони, що відповідно до аналізу висновків постанови Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 362/2159/15-ц.
Норма п. 18 Прикінцевих положень ЦК України є спеціальною нормою в період воєнного стану, що прямо регулює відповідальність за кредитними зобов'язаннями, а тому підлягає безпосередньому застосуванню.
Відтак, твердження, про те, що за договорами укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов'язань є безпідставним, таким, що ґрунтується на хибному тлумаченні норм матеріального права та прямо спростовується актуальною практикою Верховного Суду.
Вказана правова позиція щодо імперативного та пріоритетного застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України закріплена у Постанові Пленуму Верховного Суду від 07 лютого 2025 року № 6 «Про відмову у зверненні до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України...».
У вказаній постанові Пленум Верховного Суду наголосив, що законодавець чітко передбачив особливості регулювання наслідків прострочення виконання грошових зобов'язань у період дії воєнного стану. Ці особливості полягають у встановленні спеціальних правових наслідків, а саме: позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов'язку сплатити на користь кредитодавця неустойку (штраф, пеню) та інші платежі за таке прострочення, а вже нараховані суми підлягають списанню. При цьому Пленум констатував, що такі законодавчі обмеження не можуть розглядатися як порушення права кредитора на мирне володіння майном, оскільки ці заходи мають виключно тимчасовий характер та спрямовані на захист інтересів боржника в умовах воєнного стану.
Більше того, Верховний Суд вже неодноразово робив висновки щодо застосування п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі договорів, незалежно від дати їх укладення в межах дії воєнного стану. Зокрема, судом касаційної інстанції сформовано сталу практику, згідно з якою дія зазначеного пункту поширюється на кредитні договори (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 18.10.2023 у справі № 706/68/23, усі види кредитних (позикових) боргових зобов'язань перед юридичними та фізичними особами (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.06.2024 у справі № 910/13689/23).
За таких обставин суд доходить висновку, що штрафи, неустойка, пеня та інші платежі, як захід відповідальності на період воєнного стану не нараховуються за такими договорами і підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України поширюється на усі види кредитних (позикових) боргових зобов'язань, як перед юридичними, так і перед фізичними особами та поширюється як на відповідальність, визначену статтею 625 ЦК України, так і на інші види відповідальності, визначені відповідними кредитними договорами: штрафи, неустойку, пеню та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами.
Щодо законодавчого обмеження розміру процентної ставки
Відповідно до ч. 2 ст. 10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі № 265/6582/16-ц від 04.09.2019.
Суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 3498-IX, який набув чинності 24.12.2023, пунктом 5 розділу І цього Закону, внесені зміни до ст. 8 та Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».
Так, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено ч. 5, у якій зазначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» доповнені п. 17 у якому зазначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів (з 25.12.2023 до 22.04.2024) - 2,5 %, протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024).
Водночас у п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" зазначено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Тобто, вимоги п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", діють лише щодо договорів про споживчий кредит, які були укладені до набрання чинності цим Законом (до 24.12.2023) і лише, якщо строк їх дії продовжувався після набрання чинності цим Законом.
У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку, що оскільки кредитний договір у цій справі укладений після набуття чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", то на нього не поширюється п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», відтак у зазначених договорах максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Щодо порядку обчислення максимального розміру денної процентної ставки 1 %
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону, денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.
Порядок обчислення денної процентної ставки регламентований ч. 4 ст. 8 Закону «Про споживче кредитування», де визначено формулу: ДПС = (ЗВСК / ЗРК) / t ? 100%, де ЗВСК - це загальні витрати за споживчим кредитом (які включають комісії), а не лише номінальні проценти, ДПС - денна процентна ставка, ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом, ЗРК - загальний розмір кредиту, t - строк кредитування у днях.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом, до яких включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо, інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Відтак, обмеження денної процентної ставки в 1 % стосується не лише номінальної відсоткової ставки, зазначеної в договорі, а сукупного показника вартості кредиту.
Відтак, встановлене обмеження у розмірі 1% на день є граничною межею для денної процентної ставки (ДПС), яка обчислюється з урахуванням усіх витрат споживача, зокрема й сплати комісії за видачу кредитних коштів.
Отже, для визначення відповідності умов кредитного договору частині 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», враховується фактичне здорожчання кредиту за рахунок нарахованих комісій та інших обов'язкових платежів, оскільки вони, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону, є невід'ємною складовою загальних витрат за споживчим кредитом (ЗВСК).
У разі зазначення в договорі номінальної денної процентної ставки в розмірі 1 % та наявності інших платежів, зокрема комісії за видачу кредиту, сукупний розмір такої ставки, в розумінні ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», буде виходити за дозволені законом межі. Відтак, згідно з ч. 6 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», такі положення договору в частині перевищення максимального розміру денної процентної ставки є нікчемними, в силу ч. 5 ст. 12 зазначеного закону.
Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.
Щодо вимог про стягнення заборгованості за договорами № 73757998 від 27.08.2024 № 2178811 від 28.08.2024, укладеними між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Принцип диспозитивності цивільного судочинства передбачає, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Предметом доказування у цій справі є факт укладення кредитних договорів, а також, що є визначальним для виникнення зобов'язання - факт реального надання (передачі) грошових коштів відповідачу.
Судом встановлено, що позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, надав копії кредитних договорів № 73757998 від 27.08.2024 та № 2178811 від 28.08.2024, що укладені між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем, підписані із використанням електронного підпису. Разом з тим, суд наголошує, що факт підписання договору в електронній формі фіксує лише досягнення згоди щодо його умов, проте не є доказом виконання кредитодавцем обов'язку з передачі коштів. Доказами перерахування коштів у безготівковій формі на рахунок позичальника є платіжні інструкції, меморіальні ордери або виписки з банківського рахунку.
Проте, у матеріалах справи відсутні будь-які платіжні документи, які б підтверджували вибуття грошових коштів з рахунків первісного кредитора ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на суми 6 000 грн та 5 800 грн та їх зарахування на банківський рахунок (картку) відповідача ОСОБА_1 .
Дотримуючись принципу диспозитивності, суд зазначає, що позивач, як професійний учасник ринку фінансових послуг, не був обмежений у праві надати такі докази разом із позовною заявою. Крім того, у разі неможливості самостійно надати докази зарахування коштів на рахунок відповідача, наприклад, через банківську таємницю, позивач мав право скористатися правом, передбаченим ст. 84 ЦПК України, та подати до суду заяву про витребування доказів, зокрема, інформації від банківських установ щодо руху коштів по рахунку відповідача.
Однак, таке клопотання від позивача до суду не надходило. Суд не може перебирати на себе роль сторони у процесі та з власної ініціативи збирати докази, оскільки це суперечило б принципам змагальності та неупередженості суду.
Суд зауважує, що за відсутності доказів зарахування суми позики на рахунок позичальника, кредитний договір у розумінні ст. 1046 ЦК України не вважається укладеним, а зобов'язання такими, що виникли.
Так, відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За таких обставин, враховуючи відсутність доказів фактичного отримання відповідачем кредитних коштів, суд дійшов висновку про недоведеність обставини, що правовідносини за вказаними договорами перейшли у стадію реального виконання з боку кредитора, а отже, у відповідача не виникло обов'язку щодо повернення коштів, які він не отримував, а також інших платежів, на виконання умов кредитних договорів.
Відтак, слід відмовити у задоволенні вимог позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 73757998 від 27.08.2024 на суму 19 788 грн та за кредитним договором № 2178811 від 28.08.2024 на суму 18 357 грн.
Щодо вимог про стягнення заборгованості за договором № 21969-08/2024 від 23.08.2024 укладений між ТОВ «Аванс кредит» та відповідачем
Оцінюючи подані позивачем докази у їх сукупності, суд виходить із того, що позичальник зобов'язаний повернути отримані кредитні кошти в сумі 3 000 грн та сплатити проценти за користування ними у строки та на умовах, визначених договором, в сумі 3 564 грн.
Щодо стягнення з відповідача неустойки у формі штрафу в розмірі 6 000 грн, суд зазначає, що позивачем у позовній заяві не зазначено обставини, пункту договору, які визначали порядок нарахуваннях таких платежів первісним кредитором.
Окрім цього, щодо стягнення неустойки в сумі 6 000 грн, які позивачем визначено як штрафні санкції, суд зазначає, що відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного стану та протягом тридцяти днів після його припинення позичальник звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов'язання, а нараховані після 24 лютого 2022 року суми такої неустойки підлягають списанню. Враховуючи, що нарахування позивачем пені здійснено у період дії воєнного стану, заявлені вимоги про її стягнення є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Отже, суд, з'ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши надані докази, а також проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт надання відповідачу кредиту та нарахування процентів лише за договором № 21969-08/2024 від 23.08.2024, укладеним із ТОВ «Аванс кредит». Водночас позивачем не доведено факт реальної передачі коштів за договорами № 73757998 від 27.08.2024 та № 2178811 від 28.08.2024, укладеними з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», на загальну суму основної заборгованості 11 800 грн, а також не доведено підстав для стягнення неустойки у загальному розмірі 29 298 грн.
Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» підлягають задоволенню частково - у частині стягнення заборгованості за договором № 21969-08/2024 від 23.08.2024 за основною сумою кредиту в розмірі 3 000 грн та нарахованих процентів у сумі 3 564 грн, усього 6 564 грн.
У задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості за договорами № 73757998 та № 2178811 (основний борг, комісія та пеня), а також у частині стягнення неустойки (штрафів та пені) за договором № 21969-08/2024, що загалом становить 44 145 грн, слід відмовити.
Розподіл судових витрату справі
Судовий збір
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При поданні позовної заяви до суду ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» сплачено судовий збір у розмірі 3 028 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 124171 від 18.07.2025, надавач послуг АТ «Сенс банк».
Оскільки позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог в сумі 391,96 грн (3 028 грн х (6 564 грн / 50 709 грн)).
Витрати пов'язані з розглядом справи
Позивачем при зверненні до суду зазначено про витрати пов'язані з розглядом справи - витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів в розмірі 1 514 грн, відповідно до попереднього розрахунку.
Так, ст. 133, 140 ЦПК України передбачають, що до судових витрат належать, зокрема, витрати пов'язані з розглядом справи - витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду.
Позивачем не надано належного розрахунку таких витрат, у зазначеній справі судом забезпечення доказів не застосовано, докази за місцезнаходженням не досліджувались, на підтвердження обставин витребування доказів представником позивача та понесення витрат підтверджуючих документів суду не надано.
Відтак, за недоведеності обставини наявності витрат у позивача, пов'язаних з розглядом справ, відсутні підстави для прийняття рішення щодо їх розподілу.
Керуючись ст.ст.2, 12, 13, 49, 76, 81, 120, 123, 126, 127, 141, 178, 247, 258, 259, 263-265, 278 ЦПК України, ст. 207, 526, 546, 626, 628, 634, 638, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд
Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 21969-08/2024 від 23.08.2024, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Аванс кредит», в розмірі 6 564 (шість тисяч п'ятсот шістдесят чотири) гривні 00 копійок, в тому числі 3 000 грн заборгованість за основним зобов'язанням та 3 564 грн заборгованість за процентами.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати у сумі 391 (триста дев'яносто одна гривня) 96 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складено 20.03.2026.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, тел. +380444998590
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1
Суддя
Подільського міськрайонного суду
Одеської області Андрій ДЗЮБИНСЬКИЙ