Справа № 307/2011/19
Закарпатський апеляційний суд
17.03.2026 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисників-адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , представника потерпілої - адвоката ОСОБА_9 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді кримінальне провадження 11-кп/4806/1037/20 за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_7 на вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 05.10.2020.
Цим вироком:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, з повною загальною середньою освітою, непрацюючий, неодружений, несудимий, засуджений:
- за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 05 (п'ять) років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 03 (три) роки.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_11 - 400000 (чотириста тисяч) грн моральної шкоди та 42130 (сорок дві тисячі сто тридцять) грн матеріальної шкоди в частині витрат на поховання потерпілого ОСОБА_12 .
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь неповнолітнього ОСОБА_13 та ОСОБА_11 , відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_12 , одноразово по 17102 грн 47 коп. на кожного, за період з 17.03.2019 по 16.03.2020, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (в 2019 році - 4173 грн, в 2020 році - в розмірі 4723 грн).
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь неповнолітнього ОСОБА_13 відшкодування шкоди, завданої смертю його батька в розмірі 1/3 мінімальної заробітної плати щомісячно, починаючи з 17.03.2020, і до його повноліття.
Стягнуто з відповідача ОСОБА_6 на користь ОСОБА_11 відшкодування шкоди, завданої смертю її чоловіка в розмірі 1/3 мінімальної заробітної плати щомісячно, починаючи з 17.03.2020, і до досягнення чотирнадцяти років неповнолітнім сином ОСОБА_13 .
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави 2355 (дві тисячі триста п'ятдесят п'ять) грн 15 коп. процесуальних витрат за проведення експертиз.
Речові докази: автомобіль марки ЗАЗ-11028 державний номерний знак НОМЕР_1 , який знаходиться на зберіганні на майданчику тимчасового тримання транспортних засобів ДП МВС України «Інгформ-Ресурси» в м. Тячів, повернуто обвинуваченому ОСОБА_6 як володільцю; зимове взуття, чорного кольору, яке належало потерпілому ОСОБА_12 , що зберігається в кімнаті речових доказів Тячівського ВП ГУ НП в Закарпатській області знищено.
-2-
Скасовано арешт накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.03.2019 на автомобіль марки ЗАЗ-11028 державний номерний знак НОМЕР_1 .
Згідно вироку ОСОБА_6 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
ОСОБА_6 17.03.2019 близько 23 год 15 хв, в нічний час доби, керуючи технічно-справним автомобілем марки ЗАЗ-11028, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Шевченка в с. Тисалово Тячівського району, в напрямку с. Новоселиця Тячівського району, біля будинку № 8, діючи всупереч вимогам п. 2.3 «б», 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху України, не забезпечив безпеку руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_12 , який рухався по правому краю проїзної частини дороги в попутному з автомобілем напрямку, внаслідок чого потерпілий ОСОБА_12 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, у вигляді рани потиличної ділянки голови, відкритого паутиноподібного перелому кісток склепіння та основи черепу, руйнування стовбурових структур уламків кісток, закритої хребтово-мозкової травми у вигляді перелому зубоподібного відростку ІІ шийного хребця зі зміщенням в просвіт спинномозкового каналу, закритої травми тулуба у вигляді локальних переломів 1-8 ребер справа, розривів паренхіми печінки та селезінки, забою легень та правої нирки, відкритих бампер-переломів обох кісток обох гомілок, двох розсічених ран тім'яної ділянки голови, садна обличчя, садна передньої поверхні грудної клітки, зони осаднення правої бокової та передньої поверхні тулубу справа та саден обох колін, які відносяться до групи тяжких тілесних ушкоджень, оскільки привели до смерті потерпілого ОСОБА_12 та знаходяться в причинному зв'язку з фактом настання його смерті.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 просить вироку суду скасувати і направити кримінальне провадження на новий розгляд зі стадії підготовчого провадження, через невідповідність призначеного ОСОБА_6 покарання ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та особі засудженого, внаслідок надмірної суворості, що є також наслідком однобічності та неповноти судового слідства.
У зміненій апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_7 , який дії в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , порушує питання про зміну вироку суду від 05.10.2020 та призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 75 КК України. Звертає увагу на відсутність обставин, що обтяжують його покарання, а також наявність обставин, які пом'якшують покарання - молодий вік, наявність позитивної характеристики, відсутність судимості. Також зазначає, що добровільне відшкодування завданої шкоди залежить перш за все не тільки від обвинуваченого, а і від самих потерпілих, однак через негативне ставлення потерпілих до обвинуваченого і не бажання дійти якось згоди, обвинувачений не мав змоги сплатити їм хоч якісь кошти. Тому висновки суду про відсутність такої обставини, що пом'якшує покарання, як добровільне відшкодування матеріальної та моральної шкоди є передчасними. Звертає увагу на те, що зі слів представника потерпілих у останніх відсутні будь-які рахунки для перерахування грошових коштів. В інший спосіб сторона захисту не мала можливості скерувати грошові кошти в якості відшкодування заподіяної злочином шкоди, а в цьому і полягає не відсутність бажання засудженого відшкодувати, а навпаки відсутність бажання сторони потерпілих отримати відшкодування. Також сторона захисту не погоджується з висновком суду про відсутність у поведінці обвинуваченого відсутнє щирого каяття, оскільки останній кається у вчиненому і жалкує, що так сталося. Окрім того, просить звернути увагу на те, що після ухвалення вироку, 22.01.2021 ОСОБА_6 одружився, від даного шлюбу 09.03.2022 народилася донька, також на його
-3-
піклуванні знаходиться хвора мама після перенесеної складної операції, протягом усього часу розгляду апеляційної скарги намагався примиритися з потерпілою та відшкодувати завдану моральну та матеріальну шкоду, а тому висновок суду про неможливість його виправлення без реального відбування призначеного покарання та відсутність підстав для застосування положень ст. 75 КК України, не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 , які підтримали вимоги зміненої апеляційної скарги, промову прокурора на заперечення щодо зміненої апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 , пояснення представника потерпілої - адвоката ОСОБА_9 , який заперечив проти задоволення зміненої апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що змінена апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як встановлено матеріалами кримінального провадження, досудове розслідування й судовий розгляд по ньому проведені з дотриманням вимог розділів ІІІ, ІV КПК України.
Викладені у вироку висновки про винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, при обставинах викладених у вироку суду, ґрунтуються на зібраних доказах, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а також правильність призначеного судом покарання та вирішення цивільного позову ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, а тому апеляційним судом не перевіряються.
Оцінюючи доводи зміненої апеляційної скарги захисника-адвоката ОСОБА_7 щодо невідповідності призначеного ОСОБА_6 покарання тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, внаслідок його надмірної суворості, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною 2 статті 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Засади призначення покарання зазначені у ч. 1 ст. 65 КК України, відповідно до якої суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 КК України; відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Частиною 2 статті 65 КК України визначено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Також необхідно зазначити, що Верховним Судом 01.02.2018 у справі № 634/609/15-к (провадження 51-658км17) визначено поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яка за визначенням охоплює повноваження суду (права та обов'язки) надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи з цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
-4-
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК) визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила кримінальне правопорушення, залежно від особливостей цього кримінального правопорушення і його суб'єкта.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд першої інстанції при призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання зазначених вимог закону дотримався. Колегія суддів уважає, що покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , як основне, так і додаткове, судом першої інстанції призначено з урахуванням вимог ст. 65 КК України, що не заперечували в судовому засіданні представник потерпілого та прокурор.
З матеріалів кримінального провадження та вироку суду вбачається, що суд першої інстанції під час розгляду кримінального провадження в повній мірі встановив й врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, яке віднесено до категорії тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, молодий за віком, позитивно характеризується, відсутність як обставин, що пом'якшують покарання, так і обставин, що його обтяжують та призначив йому покарання у виді позбавлення волі у межах санкції статті, за якою він обвинувачувався, яке ОСОБА_6 повинен відбувати реально.
Проте з таким висновком колегія суддів не погоджується та уважає, що відбування ОСОБА_6 призначеного йому основного покарання у виді позбавлення волі реально, є надто суворим і його застосування потягне за собою порушення засад виваженості та справедливості, які включають наявність розумного балансу між завищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, що на переконання колегії суддів не відповідатиме меті покарання, гуманності та справедливості.
Всебічна оцінка даних про особу винного є однією з важливих передумов можливості застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням. Перш за все необхідно враховувати соціально значиму поведінку винного до і після вчинення кримінального правопорушення, а також окремі якості чи інші особливості його особистості.
За час розгляду кримінального провадження в суді обвинувачений свідомо і неухильно дотримувався загальноприйнятих норм і правил поведінки, встановлених у суспільстві, пануючих моральних принципів. Окрім того, в поясненнях та судових дебатах, обвинувачений ОСОБА_6 розкаявся, шкодуючи про вчинене та,
-5-
відшкодувавши заподіяну кримінальним правопорушенням шкоду, що підтверджено документально, запевняв суд про недопустимість в майбутньому подібної поведінки. Наведене свідчить про істотне зниження ступеню небезпечності обвинуваченого для суспільства, і утворює підставу для висновку суду про те, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.
На переконання апеляційного суду, така пост кримінальна поведінка обвинуваченого ОСОБА_6 засвідчує про його щире каяття, характеризує суб'єктивне ставлення до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що він визнав свою провину, критично оцінив свої дії, шкодує з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію подальшою правомірною поведінкою.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_6 повністю відшкодував завдану потерпілому моральну шкоду, що підтвердив у судовому засіданні представник потерпілого - адвокат ОСОБА_9 .
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене ст. 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Виходячи з конкретних обставини кримінального провадження, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_6 , наявність у нього постійного місця проживання, міцних соціальних зв'язків, малолітньої дитини та хворої матері на утриманні, позитивної характеристики, відсутність даних про перебування обвинуваченого на обліках у лікарів нарколога і психіатра, молодий вік обвинуваченого, відшкодування заподіяної шкоди потерпілому, а також з огляду на ту обставину, що з моменту притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності, останній не вчинив нових кримінальних правопорушень, колегія суддів дійшла висновку про можливість виправлення ОСОБА_6 без реального відбування основного покарання та необхідність його звільнення від відбування основного покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, встановивши іспитовий строк терміном на 02 (два) роки з покладенням на нього передбачених ч. 1 ст. 76 цього Кодексу обов'язків.
Колегія суддів уважає, що саме таке покарання, а також термін іспитового строку відповідають як характеру та ступеню вчиненого обвинуваченим ОСОБА_6 кримінально-карного діяння, так і особі обвинуваченого і, в свою чергу, є необхідними і достатніми для його виправлення й запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами, а також сприятимуть досягненню основної мети - виховання ОСОБА_6 в дусі додержання законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
За таких обставин, змінена апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_7 підлягає до часткового задоволення, а вироку суд зміні в частині призначення покарання.
-6-
Керуючись ст. 404, 405, 407, 409, 413, 419 КПК України, апеляційний суд
Змінену апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 05.10.2020 щодо ОСОБА_14 в частині призначення покарання змінити.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_14 звільнити від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 02 (два) роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_14 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.
У решті вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 05.10.2020 щодо ОСОБА_14 залишити без змін.
На ухвалу Закарпатського апеляційного суду безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді