Справа № 306/2657/23
Закарпатський апеляційний суд
17.03.2026 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді кримінальне провадження 11-кп/4806/691/24 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Свалявського районного суду Закарпатської області від 23.10.2024.
Цим вироком:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Докучаєве Устинівського району Кіровоградської області, мешканець АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, одружений, що має на утриманні трьох дітей, несудимий, засуджений:
- за ч. 3 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 02 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 01 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_6 покладено обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи.
Згідно вироку ОСОБА_6 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
ОСОБА_6 17.07.2023 близько 17 год, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та знаходячись в приміщенні магазину «АВС Богемія», який розташований за адресою м. Свалява, вул. Старолюбовнянська, 4 Б, що належить на праві приватної власності ОСОБА_9 , діючи умисно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що проявилось у зневажливому стані до громадського порядку та існуючих у суспільстві загально визначених правил поведінки і моральності, намагаючись показати свою зверхність та зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх караність, реалізуючи свій умисел, безпричинно словесно ображав потерпілого ОСОБА_9 , на зауваження не реагував, після чого накинувся на потерпілого ОСОБА_9 , який намагався припинити хуліганські дії обвинуваченого, тим самим вчинив опір та наніс удар рукою стисненою в кулак в область грудної клітки потерпілого, а також штовхнув його, внаслідок чого потерпілий ОСОБА_9 впав на дерев'яний стіл з металевими ніжками (стійками) з написом «SТЕLLА АРІОІS» та пошкодив вказаний стіл вартістю 776 грн та в подальшому обвинувачений умисно пошкодив дерев'яний стілець з матерчатим сидінням та спинкою вартістю 350 грн, а також пошкодив три пляшки пива ємністю 0,5 літра торгової марки «Перша приватна броварня», вартість яких становить 101 грн 85 коп. Коли прибули на
-2-
місце події працівники наряду СРПП 2 ВП № 1Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області, а саме поліцейський сектору реагування патрульної поліції ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які почали припиняти хуліганські дії обвинуваченого ОСОБА_6 , шляхом виведення його з приміщення вказаного магазину, останній вийшовши з приміщенні магазину «АВС Богемія», намагався чинити їм опір, внаслідок чого до нього було застосовано спецзасіб сльозогінної та дратівливої дії і використано спецзасіб кайданки. У результаті вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 вище вказаних хуліганських дій у приміщенні магазину «АВС Богемія», тобто у громадському місці, яке призначене для відвідування його людьми та є доступним для широкого кола людей, було тимчасово припинено нормальну роботу магазину «АВС Богемія». Особлива зухвалість протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_6 полягала в умисних діях, що грубо порушили громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що спричинило тимчасове порушення нормальної діяльності магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », пошкодження майна потерпілого ОСОБА_9 .
В апеляційній скарзі, захисник-обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 просить вирок суду від 23.10.2024 скасувати. В обґрунтування апеляційних вимог вказує на те, що висновки суду в частині обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, у вироку суду зазначено, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 296 КК України, кваліфікуючою ознакою якого є хуліганство, пов'язане з опором громадянину та представникові влади, які припиняли хуліганські дії. Разом з тим, стороною обвинувачення не доведено факт опору громадянину чи представникові влади, які припиняли хуліганські дії. Під час судового розгляду було допитано лише одного працівника правоохоронного органу, який показав, що до обвинуваченого було застосовано кайданки та доставлено до відділення поліції. Інших доказів, які б підтверджували показання даного свідка суд не досліджував. Крім того, відсутні записи з камер відеоспостереження в приміщенні, де нібито відбувались хуліганські дії та відеозаписи з бодікамер поліцейських. В судовому засіданні будь-яких доказів, які б підтверджували факт хуліганських дій не було здобуто. Доводи обвинуваченого про те, що ним не вчинялися хуліганські дії, а саме побиття потерпілого, не взято до уваги, натомість прийнято до уваги показання потерпілого та свідків - родичів потерпілого, які є зацікавленими особами та дали однорідні показання на свою користь.
Судове провадження розглядається за відсутності обвинуваченого, захисника та потерпілого, неявка яких з урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому, враховується, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на вирок суду, а також те, що від них не надходили заяви чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін та відомості про поважність причин їх неявки.
Заслухавши доповідь судді, промову прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи сторін, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, з таких підстав.
За приписами ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності
в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна
-3-
особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції під час судового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_6 дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального закону та Конвенції.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і підтверджуються сукупністю доказів, досліджених у судовому засіданні та наведених у вироку.
Обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення визнав частково та показав, що 17.07.2023 увечері, будучи у стані алкогольного сп'яніння, пішов до магазину «АВС Богемія» та посварився з потерпілим ОСОБА_9 , а потім прийшов син потерпілого і розпочалась бійка. Коли йому наносили удари міг пошкодити речі, а потім його затримали працівники поліції.
Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_6 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, на підтвердження його винуватості, суд першої інстанції з дотриманням, передбачених процесуальним законом положень судового розгляду, дослідив усі наявні докази у кримінальному провадженні та дав їм належну правову оцінку.
Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9 ствердив, що є власником магазину «АВС Богемія». 17.07.2023 близько 17 год обвинувачений прийшов у нетверезому стані в магазин та почав його словесно ображати, на зауваження не реагував, а потім накинувся на нього, вдарив у грудну клітку, а також штовхнув його, внаслідок чого він впав на дерев'яний стіл. При цьому ОСОБА_6 зламав дерев'яний стілець та розбив три пляшки пива.
Показаннями свідка ОСОБА_10 встановлено, що він разом з ОСОБА_11 виїхали на виклик за адресою м. Свалява, вул. Старолюбовнянська, 4 Б. У приміщенні магазину «АВС Богемія» побачили ОСОБА_6 , який знаходився у нетверезому стані та на зауваження не реагував. Вони почали припиняти хуліганські дії ОСОБА_6 , шляхом виведення його з приміщення вказаного магазину, однак обвинувачений чинив їм опір, внаслідок чого до нього було застосовано спецзасіб сльозогінної й дратівливої дії, а також використано спецзасіб кайданки.
Свідок ОСОБА_12 ствердив, що 17.07.2023 близько 17 год ОСОБА_6 прийшов у нетверезому стані в магазин та почав ображати ОСОБА_9 , а потім накинувся на нього та вдарив, пошкодив майно, розбив три пляшки пива. Магазин «АВС Богемія» припинив свою роботу на дві години і було викликано працівників поліції.
Показаннями свідка ОСОБА_13 встановлено, що 17.07.2023 близько 17 год ОСОБА_6 прийшов до магазину в нетверезому стані та вчиняв хуліганські дії,
-4-
пошкодив майно, розбив три пляшки пива, внаслідок чого магазин «АВС Богемія» було зачинено та викликано працівників поліції.
Вина ОСОБА_6 у сукупності з показаннями потерпілого й свідків, підтверджується також іншими доказами, що містяться в матеріалах кримінального провадження, а саме:
- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 17.07.2023, яким встановлено, що заявником є ОСОБА_9 та який повідомив, що 17.07.2023 близько 17 год ОСОБА_6 прийшов у нетверезому стані до магазину, зламав дерев'яний стілець та розбив три пляшки пива, після чого продовжив порушувати громадський порядок в приміщення магазину «АВС Богемія»;
- протоколом огляду місця події від 17.07.2023 з фототаблицею до нього встановлено, що об'єктом огляду є приміщення магазину «АВС Богемія» за адресою: м. Свалява, вул. Старолюбовнянська, 4 Б, під час якого виявлено пошкоджений стіл, дерев'яний стілець та три пошкоджені скляні пляшки пива;
- висновком експерта від 19.07.2023 встановлено вартість дерев'яного столу з металевими ніжками (стійками) з написом «SТЕLLА АРІОІS» яка становить 776 грн, вартість дерев'яного стільця з матерчатим сидінням та спинкою становить 350 грн, вартість трьох пляшок пива ємністю 0,5 літра торгової марки «Перша приватна броварня UКІЕ» становить 101 грн 85 коп;
- висновком судово-психіатричного експерта № 295 від 05.10.2023 стверджується, що ОСОБА_6 у період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння психічним захворюванням не страждав і не страждає ним в теперішній час. Інкриміноване йому діяння скоїв у стані простого звичайного, алкогольного сп'яніння, коли міг віддавати собі звіт у своїх діях, керувати ними, розуміти їх протизаконність і наказуємість. Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_6 не потребує.
Наведені докази перевірені судом першої інстанції з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, відповідно до ст. 94 КПК України оцінено кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення та їх обґрунтовано покладено в основу вироку.
Таким чином, з матеріалів кримінального провадження та вироку вбачається, що судом першої інстанції були досліджені всі надані сторонами докази в повному обсязі і дана їм належна оцінка у вироку, досліджено всі обставини, які могли мати значення для справи, докази, на яких побудовані висновки суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є належними, допустимими, достатніми та достовірними, не містять протиріч, та оцінивши їх відповідно до вимог кримінального процесуального закону, суд першої інстанції вірно дійшов висновку проте, що у діях ОСОБА_6 наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, а тому доводи апеляційної скарги захисника щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, колегія суддів уважає необґрунтованими і такі відхиляє.
Встановивши в порядку статті 91 КПК України обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, належність та допустимість доказів, з урахуванням доводів обвинуваченого, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
На переконання колегії суддів, матеріали кримінального провадження свідчать про те, що суд першої інстанції у повному обсязі дослідив усі обставини, які мали значення для прийняття рішення, повно та всебічно перевірив зібрані на досудовому
-5-
розслідуванні докази й дав їм у сукупності належну оцінку, на що вказує наведений у вироку аналіз доказів, з яким погоджується і колегія суддів.
Та обставина, що суд по-іншому оцінює наведені у вироку докази порівняно з оцінкою їх стороною захисту в апеляційній скарзі, не свідчить про необ'єктивність чи упередженість суду. Тому доводи апеляційної скарги про неправильну оцінку доказів судом у вироку є безпідставними і такі апеляційним судом відхиляються.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК України, за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Тобто для повторного дослідження судом апеляційної інстанції обставин, встановлених під час кримінального провадження, кримінальний процесуальний закон визначає обов'язковою наявність (сукупність) як відповідного процесуального приводу (клопотання учасника судового провадження), так й однієї із закріплених у законі умов (неповнота дослідження зазначених обставин або наявність певних порушень у ході їх дослідження), які також можна розглядати як фактичну підставу для такого дослідження.
В апеляційній скарзі захисник наводить власну оцінку доказам на користь невинуватості ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, однак клопотання про дослідження доказів не заявляв.
Разом з тим, колегія суддів констатує, що сама лише незгода учасника судового провадження з оцінкою певних конкретних доказів не може слугувати підставою для їхнього обов'язкового повторного дослідження (постанова Верховного Суду від 20.01.2022 (провадження № 51-4667 км21).
Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 (провадження № 13-43кс19), під час апеляційного провадження повторне дослідження доказів є правом, а не обов'язком суду.
Доводи захисника про те, що вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, не доведено поза розумним сумнівом, колегія суддів відхиляє, з огляду на таке.
Частиною 1 статті 296 КК України передбачено кримінальну відповідальність за хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Об'єктивна сторона хуліганства характеризується вчиненням винною особою такого діяння, яке грубо порушує громадський порядок, тобто встановлені правила поведінки, у тому числі і в громадських місцях. При цьому діянню, що вчиняється особою, обов'язково притаманні або особлива зухвалість, або винятковий цинізм.
Суб'єктивну сторону хуліганства становлять умисна форма вини та мотив явної неповаги до суспільства, якому властива очевидна зневага до існуючих норм і правил поведінки у суспільному житті, протиставлення себе іншим членам суспільства тощо.
Кваліфікованими видами хуліганства є його вчинення: 1) групою осіб; 2) особою, раніше судимою за хуліганство; 3) пов'язане з опором представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов'язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії; 4) із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.
-6-
Для надання правильної правової оцінки діянням особи в кожному випадку необхідно з'ясовувати чи посягнула ця особа на правоохоронювані цінності, задля збереження яких підтримується громадський порядок, чи були ці діяння безсумнівно хуліганськими, як для винного, так і для оточуючих, чи мало діяння характер грубого порушення громадського порядку.
Також необхідно звертати увагу і на обставини вчинення хуліганства, зокрема, обстановку, місце та час його вчинення, кількість присутніх при цьому інших осіб, поведінку винного під час хуліганських дій.
Колегія суддів звертає увагу на те, що протиправна поведінка обвинуваченого ОСОБА_6 була розпочата та продовжувалась ним у приміщенні магазину без будь-яких підстав для конфлікту, під час якої останній агресивно поводився, зокрема ображав і спричиняв удари потерпілому ОСОБА_9 , пошкодив наявне у магазині майно і його протиправна поведінка тривала до прибуття на місце події працівників поліції ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які почали припиняти хуліганські дії обвинуваченого. При спробі виведення ОСОБА_6 з приміщення вказаного магазину, останній почав чинити опір, внаслідок чого до нього було застосовано спецзасоби.
Колегія суддів уважає, що встановлені судам першої інстанції обставини дозволяють зробити висновок проте, що у діях ОСОБА_6 є склад кримінально-караного хуліганства, адже він грубо порушував громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, пов'язані з опором громадянину та представникові влади, які припиняли хуліганські дії.
Такі висновки зумовлені тим, що дії обвинуваченого грубо порушували громадський порядок, адже конфлікт розпочався у приміщенні магазину, де і мав активне продовження до приїзду працівників поліції. Конфлікт прогресував саме через активні дії ОСОБА_6 . Даючи оцінку діям ОСОБА_6 як хуліганським, необхідно звернути увагу і на показання останнього, який стверджував, що будучи у стані алкогольного сп'яніння, пішов до магазину «АВС Богемія» та посварився з потерпілим ОСОБА_9 , а потім прийшов син потерпілого і розпочалась бійка. Коли йому наносили удари міг пошкодити речі, а потім його затримали працівники поліції.
Наведене у своїй сукупності дає підстави стверджувати про правильну правову кваліфікацію дій ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 296 КК України. Адже його дії грубо порушували громадський порядок, тобто ті правила поведінки, які є загальноприйнятими нормами поведінки у громадських місцях.
Твердження сторони захисту про відсутність у матеріалах кримінального провадження доказів винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 та наведеними вище письмовими доказами.
Під час дослідження матеріалів кримінального провадження не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що вказані свідки з будь-яких причин обмовили чи могли обмовити обвинуваченого ОСОБА_6 у зазначеному кримінальному правопорушенні, а тому судом показання вказаних свідків обгрунтовано визнано правдивими та такими, що відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
До того ж підстав не довіряти показанням свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , які були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та приведені до присяги, у суду не було, а під час апеляційного розгляду обвинуваченим та його захисником не наведено доводів, які б давали колегії суддів підстави вважати, що вказані свідки давали показання у суді першої інстанції з метою обмови обвинуваченого ОСОБА_6
-7-
На переконання колегії суддів, матеріали кримінального провадження свідчать про те, що суд першої інстанції у повному обсязі дослідив усі обставини, які мали значення для прийняття рішення у кримінальному провадженні, повно та всебічно перевірив зібрані на досудовому розслідуванні докази й дав їм у сукупності належну оцінку, на що вказує наведений у вироку аналіз доказів, з яким погоджується і колегія суддів.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, відсутність обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому, наявність обставини, яка обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення особою,що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, одружений.
Зважаючи на викладене, суд першої інстанції вірно призначив обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах, встановлених санкцією інкримінованої статті, із застосуванням вимог ст. 75, 76 КК України, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які тягнуть за собою безумовне скасування чи зміну вироку під час перегляду апеляційним судом оскарженого вироку не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню.
При прийнятті рішення колегія суддів також, враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час апеляційного розгляду стороною захисту не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б могли вплинути на висновки суду; а також положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Свалявського районного суду Закарпатської області від 23.10.2024 щодо ОСОБА_14 , - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення апеляційним судом.
Судді