Справа № 936/233/26
Закарпатський апеляційний суд
18.03.2026 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , представника ПАТ «Єврошпон-Смига» ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді у режимі відеоконференції матеріали судового провадження 11-сс/4806/180/26, за апеляційними скаргами начальника Воловецького відділу Мукачівської окружної прокуратури ОСОБА_6 та директора ПАТ «Єврошпон-Смига» ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Воловецького районного суду Закарпатської області від 19.02.2026.
Цією ухвалою частково задоволено клопотання слідчого СВ ВП № 2 Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області про арешт майна у кримінальному провадженні № 12026071090000027 від 17.02.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України та накладено арешт на тимчасово вилучене у ході проведення огляду місця події від 17.02.2026 майно, а саме: навантажену лісопродукцію породи «Дуб» в кількості згідно товарно-транспортних накладних 11,63 м.куб, яка знаходиться на напівпричепі марки «KOEGEL» н.3. НОМЕР_1 та розташована на території пилорами ФОП ОСОБА_8 за адресою АДРЕСА_1 ; товарно-транспортну накладну (ліс) серії ЛАА № T20452 від 16.02.2026, яку надав водій ОСОБА_9 .
Цією ж ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого в частині накладання арешту на вантажний автомобіль марки «IVECO» н.з. НОМЕР_2 з напівпричепом марки «KOEGEL» н.з. НОМЕР_1 , власником яких є ОСОБА_9 , свідоцтва про реєстрацію вантажного автомобіля марки «IVECO» н.з. НОМЕР_3 серії НОМЕР_4 та свідоцтва про реєстрацію напівпричепа «KOEGEL» н.з. НОМЕР_5 серії НОМЕР_6 .
З клопотання слідчого про накладення арешту на майно вбачається, що СВ ВП № 2 Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12026071090000027 від 17.02.2026.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 16.02.2026 близько 20 год 30 хв на дорожній поліцейській станції «Нижні Ворота», що на 717 кілометрі + 200 метрів автодороги М06 «Київ-Чоп» в с. Н. Ворота Мукачівського району, працівниками ВП № 2 Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області було зупинено вантажний автомобіль марки «IVECO» н.з. НОМЕР_7 з напівпричепом марки «KOEGEL» н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_9 , який перевозив круглі лісоматеріали породи дуб в кількості 11,63 м.куб по документах, які викликають сумнів в їх достовірності.
17.02.2026 було проведено огляд місця події біля дорожньої станції «Нижні Ворота» в с. Н. Ворота Мукачівського району і в ході огляду було виявлено та вилучено: вантажний автомобіль марки «IVECO» н.з. НОМЕР_2 з напівпричепом марки «KOEGEL» н.з. НОМЕР_1 та вантаж круглі лісоматеріали породи дуб в кількості 11,63
-2-
м.куб, який залишено на зберігання на пилорамі ФОП ОСОБА_8 в с. Н. Ворота, вул. Верховинська, 139, Мукачівського району; свідоцтво про реєстрацію вантажного автомобіля марки «IVECO» н.з. НОМЕР_3 серії НОМЕР_4 та свідоцтво про реєстрацію напівпричепа «KOEGEL» н.з. НОМЕР_5 серії НОМЕР_6 ; товарно-транспортну накладну (ліс) серії ЛАА № T20452 від 16.02.2026.
Постановою слідчого СВ ВП № 2 Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області вказані вище деревина, транспортні засоби та документи визнано речовими доказами в даному кримінальному провадженню.
Клопотання мотивовано тим, що вилучені в ході огляду місця події вантажний автомобіль марки «IVECO» н.з. НОМЕР_2 з напівпричепом марки «KOEGEL» н.з. НОМЕР_1 , який завантажений деревиною породи дуб в кількості 11,63 м.куб, а також документи у виді товарно-транспортних накладних і свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів фактично можуть бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, предметом злочину та можуть бути використані як доказ обставин, що доказуються під час досудового розслідування. З метою забезпечення кримінального провадження, зокрема, збереження речових доказів, недопущення їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування у кримінальному провадженні щодо тяжкого злочину, а також виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, слідчий просив про накладення арешту на вказане у клопотанні майно.
Ухвала слідчого судді в частині задоволення клопотання слідчого про арешт майна мотивована тим, що вилучене під час проведення огляду місця події майно має значення речових доказів у кримінальному проваджені № 12026071090000027 від 17.02.2026 та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а тому з метою використання майна як доказу у даному кримінальному провадженні, оскільки за його допомогою може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з'ясування всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, прийшла до висновку про наявність достатніх підстав накладення арешту на деревину та товарно-транспортну накладну. Одночасно, слідчим суддею встановлено, що вантажний автомобіль марки «IVECO» н.з. НОМЕР_2 з напівпричепом марки «KOEGEL» н.з. НОМЕР_1 , власником яких є ОСОБА_9 , свідоцтво про реєстрацію вантажного автомобіля марки «IVECO» н.з. НОМЕР_3 серії НОМЕР_4 та свідоцтво про реєстрацію напівпричепа «KOEGEL» н.з. НОМЕР_5 серії НОМЕР_6 , не є предметом даного кримінального правопорушення, а тому, приймаючи до уваги принципи розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для третіх осіб, прийшла до висновку про те, що вказані транспортні засоби не відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, у зв'язку з чим відмовила у задоволенні клопотання про арешт вказаного майна.
В апеляційній скарзі директор ПАТ «Єврошпон-Смига» ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді та відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно. Уважає ухвалу необґрунтованою та незаконною, а викладені у ній висновки такими, що не відповідають фактичним обставинам провадження. Деревина на яку накладено арешт, не відповідає критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України та не може бути речовим доказом у кримінальному провадженні. Просить врахувати, що за результатами аукціонних торгів 18.11.2025 ПрАТ «Єврошпон-Смига» (покупець) придбало у ДП «Ліси України» філії «Карпатський лісовий офіс» (продавець) за Договором купівлі-продажу необробленої деревини № UUB-23922-2 від 18.11.2025 круглі лісоматеріали породи дуб об'ємом 11 м.куб
-3-
на суму 861156,76 грн. 16.02.2026 продавцем було здійснено поставку товару покупцю відповідно до товарно-транспортної накладної ЛАА № Т20452 від 16.02.2026. Перевезення товару на адресу покупця здійснювалось ФОП ОСОБА_10 (перевізник) вантажним сідельним тягачем марки «IVECO 440 E38», р.н.з. НОМЕР_8 із напівпричепом «KOEGEL SNCO 24» р.н.з. НОМЕР_5 за Договором перевезення вантажу від 20.01.2026 за № 20-0126П із власником. 16.02.2026 на блок-посту в селі Нижні Ворота Мукачівського району Закарпатської області було затримано та без згоди власника транспортних засобів проведено їх огляд (обшук), в результаті чого вилучено майно ПрАТ «Єврошпон-Смига» - круглі лісоматеріали породи дуб об'ємом 11,635 м.куб та оригінал товарно-транспортної накладної ЛАА № Т20452 від 16.02.2026. Про затримання, огляд, обшук та вилучення майна (лісоматеріалів) власнику не повідомлялось. На момент постановлення оскаржуваної ухвали, заявлений адвокатом ОСОБА_11 відвід судді ОСОБА_12 не був розглянутий. Слідчий не конкретизував для запобігання яких саме ризиків у кримінальному провадженні необхідно накласти арешт. Не зазначено у клопотанні про розмір шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, з посиланням на відповідні докази, що може бути підставою для накладення арешту з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Абсолютно не обґрунтовано, в чому полягає необхідність у накладенні арешту на деревину та товарно-транспортну накладу з метою збереження речового доказу, оскільки не розкрито, яку саме доказову інформацію вони містять. Більше того, під сумнівом є і подія кримінального правопорушення, оскільки здійснення законної господарської діяльності ПрАТ «Єврошпон-Смига» та законність придбання деревини підтверджується наданими суду документами. Також слідчим не надано жодних доказів на користь існування об'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України , а саме факту незаконної порубки дерев, де та коли саме відбулася порубка. Протоколи огляду місця події від 17.02.2026, 18.02.2026, не є належним, допустимим і достатнім доказами, оскільки органом досудового розслідування оформлено несанкціонований огляд, обшук приватного володіння особи без згоди власника.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді від 19.02.2026 в частині відмови в накладенні арешту на майно скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12026071090000027 від 17.02.2026 в повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що ухвала слідчого судді постановлена без належної оцінки всіх доводів сторони обвинувачення, окремі висновки суду не відповідають фактичним обставинам судового провадження. Вилучені під час огляду місця події транспортні засоби та свідоцтва про їх реєстрацію є речовими доказами у кримінальному провадженні, необхідні для встановлення обставин кримінального провадження і незастосування арешту щодо цього майна може призвести до його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження.
Судове провадження розглядається за відсутності прокурора, неявка якого з урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому враховується те, що прокурор належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, а також те, що від нього не надходили заяви чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін та відомості про поважність причин його неявки.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_5 , яка підтримала апеляційну скаргу, промову прокурора на підтримання поданої ним апеляційної скарги та про безпідставність доводів апеляційної скарги власника майна, а
-4-
також законність ухвали слідчого судді в цій частині, дослідивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370, 372 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Цим вимогам закону ухвала слідчого судді від 19.02.2025 відповідає у повній мірі.
Як вбачається з клопотання, що СВ ВП № 2 Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12026071090000027 від 17.02.2026.
Підставою внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань стало повідомлення інспектора СВ ВП № 2 Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області, про те, що 16.02.2026 близько 20 год 30 хв, на дорожній поліцейській станції «Нижні Ворота», що на 717 кілометрі + 200 метрів автодороги М06 «Київ-Чоп» в с. Н. Ворота Мукачівського району, працівниками ВП № 2 Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області було зупинено вантажний автомобіль марки «IVECO» н.з. НОМЕР_7 з напівпричепом марки «KOEGEL» н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_9 , який перевозив круглі лісоматеріали породи дуб в кількості 11,63 м.куб по документах, які викликають сумнів в їх достовірності.
17.02.2026 було проведено огляд місця події біля дорожньої станції «Нижні Ворота» в с. Н. Ворота Мукачівського району і в ході огляду було виявлено та вилучено: вантажний автомобіль марки «IVECO» н.з. НОМЕР_2 з напівпричепом марки «KOEGEL» н.з. НОМЕР_1 та вантаж круглі лісоматеріали породи дуб в кількості 11,63 м.куб, який залишено на зберігання на пилорамі ФОП ОСОБА_8 в с. Н. Ворота, вул. Верховинська, 139, Мукачівського району; свідоцтво про реєстрацію вантажного автомобіля марки «IVECO» н.з. НОМЕР_3 серії НОМЕР_4 та свідоцтво про реєстрацію напівпричепа «KOEGEL» н.з. НОМЕР_5 серії НОМЕР_6 ; товарно-транспортну накладну (ліс) серії ЛАА № T20452 від 16.02.2026.
Постановою слідчого СВ ВП № 2 Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області вказані вище деревина, транспортні засоби та документи визнано речовими доказами в даному кримінальному провадженні.
17.02.2026 слідчий СВ ВП № 2 Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно вилучене 17.02.2026 під час проведення огляду місця події.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, передбачений п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, який застосовується на підставі ухвали слідчого судді, постановленої згідно з вимогами ст. 170 -173 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
-5-
Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
За змістом ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Саме до компетенції органу досудового розслідування належить встановлення чи є вказане майно є знаряддям чи предметом кримінального правопорушення, для чого, з метою його збереження, запобігання приховування, пошкодження, псування, зникнення, втраті, знищення, використання, пересування, передачі, відчуження, слідчим суддею правомірно накладене на нього арешт як на речовий доказ.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
З матеріалів судового провадження вбачається, що слідчий суддя відповідно до вимог ст. 170-173 КПК України, з'ясувала всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна, в тому числі належно перевірила наведені в клопотанні слідчого доводи про наявність підстав для накладення арешту на майно.
З матеріалів клопотання вбачається, що лісопродукція та товарно-транспортна накладна (ліс) серії ЛАА № T20452 від 16.02.2026, були вилучені, як такі, що можуть бути предметом вчинення кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 12026071090000027 від 17.02.2026, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
Постановою слідчого від 17.02.2026, зокрема, навантажену лісопродукцію породи «Дуб» в кількості згідно товарно-транспортних накладних 11,63 м.куб, яка знаходиться на напівпричепі марки «KOEGEL» н.з. НОМЕР_1 та товарно-транспортну накладну (ліс) серії ЛАА № T20452 від 16.02.2026, визнано речовими доказами в кримінальному провадженні № 12026071090000027 від 17.02.2026.
-6-
При цьому колегією суддів ураховується і те, що 18.02.2026 з участю провідних інженерів Ужанського НПП було проведено додатковий огляд місця події в с. Н. Ворота, вул. Верховинська, 139, Мукачівського району, де було детально оглянуті та виміряні лісоматеріали породи дуб, які знаходились на напівпричепі марки «KOEGEL» н.з. НОМЕР_5 . Під час огляду встановлено невідповідповіднсть фактичного об'єму та сортності деревини тій, що зазначена у супровідних документах (товарно-транспортній накладній серії ЛАА № Т20452 від 16.02.2026).
У зв'язку з наведеним, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали провадження містять достатньо даних уважати, що вказане у клопотанні майно є об'єктом вчинення кримінального правопорушення, яке залучено до матеріалів кримінального провадження як речовий доказ, що свідчить про наявність обґрунтованих підстав для слідчого звертатись з клопотанням про арешт майна, та обґрунтованих підстав для слідчого судді накласти арешт на таке майно, з огляду на те, що таке майно підпадає під критерії, визначені положеннями ст. 98 КПК України, тому доводи директора ПАТ «Єврошпон-Смига» ОСОБА_13 з приводу безпідставності накладення арешту на це майно є необґрунтованими, позаяк відповідність арештованого майна критеріям, визначеним ст. 98 КПК України підтверджується матеріалами клопотання.
Таким чином, як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, відповідно до вимог ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклала арешт на майно, з тих підстав, що воно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 цього Кодексу.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст. 170-174 КПК України, та згідно ч. 2, 3 ст. 170 цього Кодексу слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Колегія суддів уважає, що на даному етапі досудового розслідування є всі підстави вважати, що вказане майно відповідає критеріям визначеним у ст. 98 КК України та при цьому враховує правову кваліфікацію та обставини кримінального провадження.
За таких обставин, є достатні підстави вважати, що арештоване майно є доказом у кримінальному провадженні № 12026071090000027 від 17.02.2026, тому колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо необхідності на час звернення слідчого з відповідним клопотанням в прийнятті рішення про накладення арешту на майно, оскільки лише такий захід забезпечення кримінального провадження може забезпечити належне збереження майна, яке є речовим доказом.
З урахуванням наведеного слідчий суддя, всупереч тверджень директора ПАТ «Єврошпон-Смига» ОСОБА_13 , встановила належні правові підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно.
Всупереч доводів апеляційної скарги, матеріали судового свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна для виконання завдань арешту майна, якими є запобігання можливості розпорядження вищевказаним майном, в тому числі і його відчуження.
Колегія суддів зазначає, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
-7-
Слідчий суддя визначає лише, чи може майно бути предметом, доказом кримінального правопорушення, засобом чи знаряддям його вчинення, або воно набуте злочинним шляхом чи є доходом від вчиненого кримінального правопорушення або за рахунок доходів від вчиненого кримінального правопорушення та чи містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що слідчий довів існування достатніх підстав уважати, що вилучене майно є предметом кримінального правопорушення, а відтак задля запобігання ризику знищення речових доказів, який необхідний для встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні, обґрунтовано наклала арешт на дане майно, забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
У свою чергу, в кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обтяження з метою уникнення негативних наслідків.
Колегія суддів ураховує, що при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя, дослідила усі матеріали, що мають значення для вирішення питання про накладення арешту, врахувала правову підставу для накладення арешту, достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, тому необхідність накладення арешту на вказане майно, як захід забезпечення кримінального провадження, обґрунтована та доцільна.
Крім того, власник арештованого майна не позбавлений права звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна в порядку, передбаченому абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, у якому визначено, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Доводи апеляційної скарги про те, що в клопотанні не зазначено правових підстав щодо обґрунтування накладення арешту на вказане майно не можуть вважатись обґрунтованими, з огляду на наявні докази в матеріалах клопотання.
При прийнятті рішення, колегія суддів враховує і те, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна. Тому, посилання в апеляційній скарзі на порушення слідчим суддею вимог ст. 170 КПК України, не можуть прийматися до уваги, оскільки арешт на вказане майно накладено з метою збереження речових доказів і не суперечить вимогам ч. 3 ст. 170 КПК України.
-8-
Апеляційний суд не вбачає підстав сумніватися в розумності та співрозмірності такого обмеження права власності на майно ПАТ «Єврошпон-Смига» завданням кримінального провадження. Можливість настання надмірно тяжких наслідків арешту майна для власників, апеляційним судом також не встановлено.
Доводи директора ПАТ «Єврошпон-Смига» ОСОБА_13 про те, що вилучена лісопродукція зрубана на законних підставах та, що вказане Товариство є законними її власником, колегія суддів оцінює критично, оскільки дані обставини можуть бути підтверджені лише шляхом проведення перевірки під час досудового розслідування для спростування або підтвердження даних доводів.
Що стосується посилань ОСОБА_13 на незаконність накладення арешту на деревину та товарно-транспортну накладну, то колегія суддів зауважує, що з огляду на те, що досудове розслідування на даний час триває, а тому арешт на вказане у клопотанні майна, як один із заходів забезпечення кримінального провадження, є необхідним з метою перевірки та уточнення відомостей, які мають значення для встановлення наявності чи відсутності обставин вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КПК України.
Доводи про те, що протоколи огляду місця події від 17.02.2026, 18.02.2026, не є належним, допустимим і достатнім доказами, оскільки органом досудового розслідування оформлено несанкціонований огляд приватного володіння особи без згоди власника, є необґрунтованими, оскільки наявна в матеріалах судового провадження заява ОСОБА_9 підтверджує факт надання останнім дозволу на проведення огляду вантажного автомобіля з напівпричепом та наявної на ньому лісопродукції.
Твердження власника майна про те, що на момент постановлення оскаржуваної ухвали, заявлений адвокатом ОСОБА_11 відвід судді ОСОБА_12 не був розглянутий, не узгоджується із фактичними обставинами справи, оскільки клопотання слідчого про арешт майна було призначено на 10 год 50 хв 19.02.2026, тоді як а заява про відвід судді ОСОБА_12 була зареєстрована того ж дня о 15 год 51 хв, тобто вже після постановлення ухвали.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що майно не відповідає критеріям речових доказів, та слідчим не доведено необхідність арешту такого майна, є безпідставними, оскільки встановлені фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що майно може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідає ознакам речового доказу, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження.
Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, слідчий суддя, вирішуючи питання про арешт майна, діяла відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням обставин визначених у ст. 170-173 КПК України та положень, закріплених у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», з наведенням мотивів прийняття зазначеного рішення.
Порушень норм кримінального процесуального закону, невідповідності висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження, які могли б стати
-9-
підставою для скасування ухвали слідчого судді в частині накладення арешту на деревину та товарно-супровідні документи, апеляційний суд не вбачає, а тому доводи директора ПАТ «Єврошпон-Смига» ОСОБА_13 про незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді в цій частині слід визнати непереконливими та безпідставними і такі апеляційний суд відхиляє.
Крім того, колегія суддів констатує про безпідставність доводів прокурора щодо необхідності накладення арешту на транспортний засіб марки «IVECO» н.з. НОМЕР_2 з напівпричепом марки «KOEGEL» н.з. НОМЕР_1 , власником яких є ОСОБА_9 , свідоцтво про реєстрацію вантажного автомобіля марки «IVECO» н.з. НОМЕР_3 серії НОМЕР_4 та свідоцтво про реєстрацію напівпричепа «KOEGEL» н.з. НОМЕР_5 серії НОМЕР_6 , з огляду на таке.
Як зазначало вище, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно ст. 94, 132, 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
За приписами до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.
-10-
З матеріалів судового провадження вбачається, що слідчий суддя відповідно до вимог ст. 170-173 КПК України, з'ясувала всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна, в тому числі належно перевірила наведені в клопотанні слідчим доводи щодо необхідності накладення арешту на майно, а саме: транспортних засобів марки «IVECO» н.з. НОМЕР_2 з напівпричепом марки «KOEGEL» н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_9 , свідоцтво про реєстрацію вантажного автомобіля марки «IVECO» н.з. НОМЕР_3 серії НОМЕР_4 та свідоцтво про реєстрацію напівпричепа «KOEGEL» н.з. НОМЕР_5 серії НОМЕР_6 , і прийшла до правильного висновку про не доведення стороною обвинувачення необхідності арешту цього майна, у зв'язку з відсутністю обґрунтування мети та підстав, з якими потрібно здійснити арешт майна відповідно до вимог ст. 170,171 КПК України.
Слідчим суддею належно враховано, що згідно п. 3 ч. 2 ст. 167 КПК України, на майно може бути накладено арешт, коли встановлено, що воно є предметом кримінального правопорушення, а не в разі припущення, що майно може бути предметом кримінального правопорушення, як про це зазначає у клопотанні прокурор, до того ж, не визначивши правову природу та належність тимчасово вилученого майна.
Враховуючи викладене, колегія суддів уважає, що при вирішенні питання про накладення арешту на майно, слідчий суддя правильно врахувала той факт, що обмеження права власності є недопустимим, відтак рішення слідчого судді в частині відмови в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, є законним та обґрунтованим, вирішено з дотриманням вимог ст. 170-173 КПК України, ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженим та оціненими судом.
Крім того, слідчим суддею обґрунтовано встановлено, що власник майна - ОСОБА_9 користується транспортним засобом на законних підставах, стороною обвинувачення не доведено необхідність подальшого втручання у володіння ОСОБА_9 своїм майном, а посилання прокурора в апеляційній скарзі на факт визнання транспортних засобів та свідоцтв про їх реєстрацію речовими доказами не може слугувати єдиною підставою для накладення арешту на майно.
Вказані обставини в сукупності, колегія суддів уважає таким, що підтверджують те, що прокурором в цій частині клопотання не дотримано вимоги ч. 2 ст. 171, ч. 5 ст. 132 КПК України, згідно яких при підготовці клопотання про арешт майна і під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Враховуючи викладене, колегія суддів уважає, що при вирішенні питання про накладення арешту на транспортний засіб марки «IVECO» н.з. НОМЕР_2 з напівпричепом марки «KOEGEL» н.з. НОМЕР_1 , власником яких є ОСОБА_9 , свідоцтво про реєстрацію вантажного автомобіля марки «IVECO» н.з. НОМЕР_3 серії НОМЕР_4 та свідоцтво про реєстрацію напівпричепа «KOEGEL» н.з. НОМЕР_5 серії НОМЕР_6 , слідчий суддя правильно врахувала той факт, що клопотання прокурора в цій частині не містить обґрунтування мети і підстав для арешту майна відповідно до вимог ст. 170,171 КПК України, відтак рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, вирішено з дотриманням вимог ст. 170-173 КПК України, ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженим та оціненими судом, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Наведені в апеляційній скарзі прокурора інші доводи були предметом перевірки та розгляду слідчим суддею і підстав для їх задоволення не встановлено. Зазначені мотиви не дають підстав для зміни чи скасування ухвали слідчого судді і накладення арешту на майно в арешті якого відмовлено.
-11-
З урахуванням вищевикладеного, доводи апеляційних скарг про незаконність ухвали слідчого судді, колегія суддів відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.
На інші дані, які б могли вплинути на законність та обґрунтованість судового рішення, та які б могли слугувати безумовною підставою для його скасування, в апеляційних скаргах як прокурора, так і представника власника майна ОСОБА_13 не вказується, і такі в матеріалах судового провадження відсутні.
Порушень норм кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційним судом не встановлено.
При прийнятті рішення колегія суддів також враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час розгляду судової справи учасники судового провадження не заявляли клопотань про приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б підтверджували обґрунтованість доводів поданого ним клопотання чи могли б істотно вплинути на вищевказані висновки апеляційного суду; а також положення ст.404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційні скарги директора ПАТ «Єврошпон-Смига» ОСОБА_13 та начальника Воловецького відділу Мукачівської окружної прокуратури ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Воловецького районного суду Закарпатської області від 19.02.2026 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12026071090000027 від 17.02.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді