Справа № 303/4386/23
Іменем України
24 лютого 2026 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді Джуги С.Д.,
суддів - Собослоя Г.Г., Мацунича М.В.,
з участю секретаря судових засідань: Мочан М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Райко Василь Васильович, на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 травня 2024 року у складі судді Курах Л.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» про визнання відсутнім (припиненим) права вимоги,
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» про визнання відсутнім (припиненим) права вимоги.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 14 липня 2006 року між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком «ТАС Комерцбанк» було укладено кредитний договір №0601/0706/88-140, згідно якого остання отримала кредит на споживчі цілі в сумі 250 000 євро.
14 липня 2006 року для забезпечення повного та своєчасного виконання позивачем своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором між нею та Банком було укладено іпотечні договори №0601/0706/88-140-Z-2 та №0601/0706/88-140-Z-3, предметом яких є нерухоме майно, а саме приміщення №10 магазину-кафе, загальною площею 145,20 м2, яке знаходиться у будинку АДРЕСА_1 та приміщення магазину, загальною площею 76,9 м2, розташованого у будинку АДРЕСА_1 .
Надалі правонаступником Акціонерного комерційного банку «ТАС Комерцбанк» стало ПАТ «Сведбанк», а потім ПАТ «Дельтабанк».
У вересні 2020 року позивач отримала повідомлення-вимогу ТОВ «Діджи Фінанс» від 07 вересня 2020 року, в якій зазначено, що 02 вересня 2020 року між ПАТ «Дельтабанк» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір №2303/К/1 про відступлення права вимоги.
07 липня 2021 року між іпотекодержателем ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Міромір Груп» відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку» укладено два договори купівлі-продажу нерухомого майна - вищезазначених предметів іпотеки, загальна вартість продажу яких становила 454 257 грн.
Разом з тим, вказувала, що загальна вартість предметів іпотеки відповідно до п.5 додаткових угод №1 від 17.09.2008 до Іпотечних договорів №0601/0706/88-140-Z-2 та №0601/0706/88-140-Z-3 становила 449 316,47 євро, що станом на час укладення відповідних договорів становила 3 109 748 грн.
06 квітня 2021 року на замовлення позивача суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_2 проведено оцінку вартості вказаних предметів оцінки, згідно якої їх загальна вартість становить 6 987 500 грн.
У квітні 2023 року позивач отримала лист від відповідача, з якого вбачалося, що до неї не має жодних претензій, оскільки ним, в порядку ст.38 Закону України «Про іпотеку» реалізовані предмети іпотеки, зокрема приміщення №10 магазину кафе площею 145 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 та приміщення магазину, загальною площею 76,9 кв.м. в будинку АДРЕСА_2 .
Оскільки, згідно повідомлення - вимоги від 07.09.2020 року її заборгованість складала 13 028 354,42 грн., а реалізовані ним два предмети іпотеки складають лише 454 257,00 грн., то різниця у сумі 12 574 097, 42 грн. є додатковим благом (прощеним (анульованим) боргом), який підлягає оподаткуванню.
Вважала, що сума заборгованості 13 028 354,42 грн. є завищеною, оскільки 10.08.2015 року Мукачівським міськрайонним судом відкрито провадження у справі №303/4748/15-ц в якій ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є відповідач ТОВ «Діджи Фінанс», просило суд звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості у розмірі 6 549 505,67 грн..
Отже, ПАТ «Дельта Банк» станом на 13.07.2015 року самостійно встановив її заборгованість у гривнях у розмірі 6 549 505,67 грн., а також змінив строк виконання зобов'язання за кредитним договором з 12.07.2016 на 13.07.2015 і тому Банк втратив можливість нараховувати та стягувати з неї відсотки за даним кредитним договором.
Вважала, що її заборгованість перед ТОВ «Діджи Фінанс» станом на 13.07.2015 складала 6 549 505,67 грн., а не 13 028 354,42 грн. як вказано у повідомленні-вимозі відповідача від 07.09.2020.
Звертала увагу, що ні ПАТ «Дельта Банк», а ні його правонаступник ТОВ «Діджи Фінанс» не зверталися та не бажають звертатися до суду з вимогою про стягнення з неї заборгованості за Кредитним договором, чим створили правову невизначеність щодо її прав і обов'язків у відносинах з відповідачем за Кредитним договором, тобто на даний час судом не встановлена її заборгованість яка підлягає до сплати кредитору, а право кредитора та обов'язок боржника щодо суми заборгованості не співпадають.
У зв'язку з цим, позивач змушена звернутися до суду з вимогою про захист охоронюваного законом інтересу у правовій визначеності на підставі п.1 ч.2 ст.16 ЦК України та ст.599 ЦК України як превентивний спосіб захисту в правовідносинах між позивачем і відповідачем, який має забезпечити, щоб обидві сторони могли знати свої права та обов'язки за Кредитним договором та діяти, не порушуючи їх.
Враховуючи вищенаведене, позивач просила: визнати відсутнім (припиненим) права вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» кредитної заборгованості у розмірі 13 028 354, 42 грн.; визнати відсутнім (припиненим) обов'язку ОСОБА_1 сплати кредитної заборгованості у розмірі 13 028 354, 42 грн.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 травня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Райко Василь Васильович, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції, не врахував обставини, які наведені в обґрунтування заявленого позову, не дав їм належної правової оцінки та безпідставно відмовив у заявленому позові.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» - адвокат Сіренко Юрій Євгенович просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 , її представник Лишенко Н.С., підтримали апеляційну скаргу, просять її задовольнити.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» - адвокат Сіренко Юрій Євгенович просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду залишити без змін. При цьому заявив, що жодних вимог до позивача не має, оскільки ТОВ «Діджи Фінанс» задоволено свої вимоги за рахунок іпотечного майна, заборгованості не має.
Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновків, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з приписами ч.ч.1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 14 липня 2006 року між акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» (далі - Банк) та ОСОБА_3 (надалі - Позичальник) був укладений кредитний договір №0601/0706/88-140 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику у кредит кошти у розмірі 250000,00 Євро на строк до 12 липня 2016 року, а Позичальник зобов'язався повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитними коштами (а.с.12-14).
З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, 14 липня 2006 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір №0601/0706/88-140-Z-2, на підставі якого в іпотеку банківській установі було передано нежиле приміщення загальною площею 128,20 кв. м. під АДРЕСА_3 та іпотечний договір № 0601/0706/88-140-Z-3, на підставі якого в іпотеку банківській установі було передано нежилі приміщення загальною площею 76,90 кв м під АДРЕСА_2 (а.с.20-21, 23-24).
17 вересня 2008 року між сторонами укладено додаткову угоду до іпотечного договору за №0601/0706/88-140-Z-2 від 14 липня 2006 року (щодо приміщення площею 128.20 кв.м.) згідно якої сторони домовились, що предмет іпотеки оцінюється в 311578.83 Євро, що за курсом НБУ ( на момент укладення договору іпотеки) становить 2156457 гривень (а.с.22).
В той же день, між сторонам укладено додаткову угоду до іпотечного договору за №0601/0706/88-140-Z-3 від 14 липня 2006 року (щодо приміщення площею 76.90 кв.м.) згідно якої сторони домовились, що предмет іпотеки оцінюється в 137737.64 Євро, що за курсом НБУ ( на момент укладення договору іпотеки) становить 953291 гривень (а.с.25).
Згідно рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області №2/303/29/16 від 25.05.2016 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_4 , про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність - відмовлено (а.с.26-31).
02 вересня 2020 року між публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та товариством з обмеженою відповідальності «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір про відступлення прав вимоги №2303/К/1, згідно з яким ПАТ «Дельта Банк» відступило, а Товариство набуло право вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених у Додатку № 1 до договору (а.с.32-33).
07 вересня 2020 року Товариство надіслало ОСОБА_1 повідомлення-вимогу (а.с. 34), на підставі якої було повідомлено про відступлення права вимоги, та попереджено про можливість здійснення звернення стягнення нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за договором іпотеки шляхом продажу від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».
Подібне за змістом повідомлення-вимога надіслана також 30 квітня 2021 року, згідно з якою позивача додатково повідомлено про укладання Договору про внесення змін № 1 до Договору відступлення, пред'явлено вимогу усунути порушення умов Кредитного договору (а.с.35).
В свою чергу 07 липня 2021 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міромір Груп» (надалі ТОВ «Міромір Груп») укладено:
- договір купівлі-продажу нерухомого майно (надалі Договір купівлі-продажу №967, а.с. 36-38), згідно з яким Продавець діючи відповідно до статті 38 Закону України «Про іпотеку» продав, а Покупець купив вбудовані нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 145,00 кв.м. Вартість вбудованих нежитлових приміщень відповідно до Звіту про незалежну оцінку нерухомого майна, складеного 23 квітня 2021 року становить 284 809,00 грн.
- договір купівлі-продажу нерухомого майна (надалі Договір купівлі-продажу №968, (а.с. 39-41), згідно з яким Продавець діючи відповідно до статті 38 Закону України «Про іпотеку» продав, а Покупець купив вбудовані нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 76,90 кв.м. Вартість вбудованих нежитлових приміщень відповідно до Звіту про незалежну оцінку нерухомого майна, складеного 23 квітня 2021 року становить 169 448,00 грн.
Згідно висновку про вартість майна від 06.04.2021 року, вартість приміщення 10 будинку АДРЕСА_1 площею 145 кв.м. становить 4 472 000,00 грн, а вартість приміщення площею 76,9 кв.м. у будинку АДРЕСА_2 становить 2 515 500,00 грн. (а.с.42,46).
Відповідно до листа від 03.04.2023 року ТОВ «Діджи Фінанс» повідомило ОСОБА_1 , що у зв'язку з задоволенням своїх вимог як іпотеко держателя шляхом продажу предметів іпотеки на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст.38 ЗУ «Про іпотеку» та приймаючи до уваги чинність зазначених договорів на момент судового розгляду справи №303/5754/21, про відсутність майнових претензій до нею на даний час (а.с.50).
Як вбачається з відомостей, наявних в Єдиному державному реєстрі судових рішень, постановою Закарпатського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року у справі № 303/5754/21 (провадження № 22-ц/4806/101/22) рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 грудня 2021 року в частині відхилених позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна та витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, скасовано та постановлено у даній справі з цих позовних вимог постанову про задоволення зазначених позовних вимог.
Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 07 липня 2021 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Міромір Груп», який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Є.В. за реєстровим № 967, щодо вбудованих нежилих приміщень розташованих на 1-му та 2-му поверхах, загальною площею 145,00 кв.м., які розміщені за адресою по АДРЕСА_1 , визнано недійсним.
Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 07 липня 2021 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Міромір Груп», який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Є.В. за реєстровим № 968, щодо вбудованих приміщень розташованих на 1-му поверсі, загальною площею 76,90 кв.м., які розміщені за адресою по АДРЕСА_2 , визнано недійсним.
Витребувано із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Міромір Груп», код ЄДРПОУ 44322804, адреса: 04071, місто Київ, вулиця Щекавицька, будинок 37/48, офіс 1, на користь ОСОБА_1 , вбудовані нежилі приміщення, які розташовані на 1-му та 2-му поверхах, загальною площею 145,00 кв.м., що розміщені за адресою по АДРЕСА_1 та вбудовані приміщення розташовані на 1-му поверсі, загальною площею 76,90 кв.м., що розміщені за адресою по АДРЕСА_2 .
У решті вимог, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 25.09.2024 року постанову Закарпатського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року скасовано, рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 грудня 2021 року залишено у силі.
Таким чином, рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено, що вищевказане спірне майно було правомірно реалізовано ТОВ «Діджи Фінанс» відповідно до іпотечного застереження, яке міститься в договорах іпотеки, та відсутні підстави для визнання договорів купівлі-продажу недійсними і витребування майна на користь позивача.
Статтею 6 Конвенції визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав. Це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (п. 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі № 925/1265/16, провадження № 12-158гс18).
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Тлумачення вказаних норм права свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені у ст. 16 ЦК України, в якій зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18; від 11.09.2018 року у справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18; від 30.01.2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18; від 11.09.2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження № 14-364цс19; від 06.04.2021 року у справі № 925/642/19, провадження № 12-84гс20 та інших).
Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.
При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 29.09.2020 року у справі № 378/596/16-ц, провадження № 14-545цс19, від 15.09.2022 року у справі № 910/12525/20, провадження № 12-61гс21 (п. 148)).
Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Велика Палата Верховного Суду зазначала, що кожна особа, чиї права чи інтереси було порушено, має право звернення до суду для їх захисту. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України). Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити (постанова від 28.09.2021 року у справа № 761/45721/16-ц, провадження № 14-122цс20).
Отже, підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови в позові.
Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб'єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги зокрема щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмета заявленого позову, наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 24.04.2024 року у справі № 450/2875/19, провадження № 61-5051св22.
У поданому позові позивач просила визнати відсутнім (припиненим) права вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» кредитної заборгованості у розмірі 13 028 354, 42 грн. та визнати відсутнім (припиненим) обов'язку ОСОБА_1 сплати кредитної заборгованості у розмірі 13 028 354, 42 грн., оскільки має місце правова невизначеність щодо її прав та обов'язків у відносинах з відповідачем за кредитним договором.
У постанові від 19.10.2022 року у справі № 910/14224/20 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок та зазначила, що способами захисту інтересу особи у правовій визначеності при виконанні договірних зобов'язань можуть бути: 1) визнання права позивача; 2) визнання відсутнім (припиненим) обов'язку позивача; 3) визнання відсутнім (припиненим) права вимоги відповідача. Водночас застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Зокрема, неефективними є такі способи захисту права чи законного інтересу, як визнання права вимоги виконання зобов'язання від відповідача або визнання наявності договірного обов'язкувідповідача, оскільки такі способи не ведуть до виконання боржником свого зобов'язання, у тому числі в примусовому порядку, та отримання кредитором належного на виконання зобов'язання. У цьому випадку в позивача виникне потреба повторного звернення до суду.Також слід ураховувати, що наведені вище способи захисту інтересу особи у правовій визначеності при виконанні договірних зобов'язань будуть належними лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите. Зокрема, у таких випадках: кредитор у правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку; особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право в межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов'язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц). У разі якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора або кореспондуючого обов'язку боржника не є належним способом захисту.
Матеріалами справи доведено, що 07 вересня 2020 року та 30 квітня 2021 року, 07 вересня 2020 року ТОВ «Діджи Фінанс», як новий кредитор, надіслало ОСОБА_1 повідомлення-вимогу, на підставі якої було повідомлено про відступлення права вимоги, усунути порушення умов кредитного договору шляхом сплати на користь нового кредитора заборгованості у розмірі 13 028 354,42 грн. та попереджено про можливість здійснення ТОВ «Діджи Фінанс» звернення стягнення нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за договором іпотеки, шляхом продажу від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».
В подальшому 07 липня 2021 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Міромір Груп») укладено: договір купівлі-продажу нерухомого майно №967, згідно з яким Продавець діючи відповідно до статті 38 Закону України «Про іпотеку» продав, а Покупець купив вбудовані нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 145,00 кв.м., та договір купівлі-продажу нерухомого майна №968, згідно з яким Продавець діючи відповідно до статті 38 Закону України «Про іпотеку» продав, а Покупець купив вбудовані нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 76,90 кв.м.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 грудня 2021 року, яке залишено у силі постановою Верховного Суду від 25.09.2024 року, відмовлено у позові ОСОБА_1 про визнання недійсними вищевказаних договорів купівлі-продажу нерухомого майна та витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння.
Таким чином, рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено, що ТОВ «Діджи Фінанс», як кредитор, задоволив свої вимоги і захистив свої порушені права за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки, та підтверджено правомірніність укладення вищевказаних правочинів, та відсутність підстав для витребування іпотечного майна на користь позивача.
Тобто, судом уже вирішено спір щодо виконання зобов'язань за кредитним договором між кредитором ТОВ «Діджи Фінанс» та борожником ОСОБА_1 , а тому звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора або кореспондуючого обов'язку боржника не є належним способом захисту. Більше того, представник ТОВ «Діджи Фінанс» заявив у суді апеляційної інстанції, що жодних вимог до позивача не має, оскільки ТОВ «Діджи Фінанс» задоволено свої вимоги за рахунок іпотечного майна.
Крім того, позивачем також не доведено обставин щодо порушення або невизнання відповідачем його прав чи інтересу у правовій визначеності, що є також самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
З врахуванням наведеного суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у заявленому позові.
Доводи апеляційної скарги встановлених судом першої інстанції обставин не спростовують, не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 374,375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Райко Василь Васильович,залишити без задоволення.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 06 березня 2026 року.
Головуючий:
Судді: