Справа № 307/1431/20
Іменем України
24 лютого 2026 року м. Ужгород
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: Собослой Г.Г.,
суддів: Кожух О.А., Джуга С.Д.,
з участю секретаря: Голубєвої Є.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Матіко Роман Іванович на рішення Тячівського районногосуду від 14 серпня 2023 року у справі № 307/1431/20 (Головуючий: Гримут В.І.), -
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ТОВ «ФІНСТРИМ», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договорів відступлення недійсними, мотивуючи тим, що 21.05.2007 між ОСОБА_4 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено кредитний договір за № 014/4044/82/32804, згідно з яким банк надає ОСОБА_4 57000 євро на умовах встановлених кредитним договором від 21.05.2007 року.
Того ж дня між банком, як іпотекодержателем та ОСОБА_1 і ОСОБА_5 (як іпотекодавцями, укладено договір іпотеки за №014/4044/82/32804, для забезпечення виконання зазначеного кредитного договору).
25.06.2018 між АТ «Райффайзен Банк Аваль», що є правонаступником ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Міжнародний Інвестиційний Банк» укладено договір про відступлення права вимоги за договором про іпотеку від 21.05.2007 за №014/4044/82/32804 та кредитним договором від 21.05.2007 №014/4044/82/32804.
25 червня 2018 року АТ «Міжнародний Інвестиційний Банк» на підставі договору відступило право вимоги за вищевказаними кредитним та іпотечним договорами від 21.05.2007, товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНСТРИМ».
25.06.2018, між ТОВ «ФІНСТРИМ» та ОСОБА_2 укладено договір відступлення права вимоги, договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки та договір про відступлення права вимоги за договором.
Відповідно до договору відступлення права вимоги від 25.06.2018, ТОВ «ФІНСТРИМ» відступає ОСОБА_2 належне йому право вимоги за кредитним договором №014/4044/82/32804 від 21.05.2007 року.
Згідно договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки ТОВ «ФІНСТРИМ» передає, а ОСОБА_2 приймає, всі права вимоги за договором про іпотеку №014/4044/82/32804 від 21.05.2007, що укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_5 і ОСОБА_4 .
Відповідно до договору про відступлення права вимоги за договором застави ТзОВ «ФІНСТРИМ» передає, а ОСОБА_2 приймає всі права вимоги за договором застави.
Позивач вважає, що відступлення права вимоги є незаконними і просив договір відступлення права вимоги від 25 червня 2018 року, укладений між ТзОВ «ФІНСТРИМ» та ОСОБА_2 визнати недійсним з моменту його укладення та Договорів про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 25 червня 2018 року укладено між ТзОВ «ФІНСТРИМ» та ОСОБА_2 визнати недійсним з моменту його укладення.
Рішенням Тячівського районного суду від 14 серпня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Матіка Р.І. подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення, як таке що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки підстав передбачених чинним законодавством для відмови у позові відсутні, так як із урахуванням обставин справи вбачається, що відбулася зміна фінансової установи, що має право надавати фінансові послуги на фізичну особу, яка такого права не має, вона не є фінансовою установою, а відповідно не може бути учасником правовідносин як фактор. Матеріали справи не містять доказів про перебування АТ «Міжнародний Інвестиційний Банк» як і ТзОВ «ФІНСТРИМ» у процесі ліквідації, фінансові установи ліцензії не позбавлялися у процесі ліквідації не перебували та є діючими на даний час. Висновок суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам, що спірний договір купівлі - продажу права вимоги на виконання, якого здійснена цесія. Уклавши договір відступлення права вимоги від 25.06.2018 року первісний кредитор - ТзОВ «ФІНСТРИМ», отримав фінансування у розмірі 407 500,00 грн., а новий кредитор - ОСОБА_2 набув право одержання прибутку у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається, і ціною вимоги, що передбачена договором про відстрочення права вимоги. Укладений між ТзОВ «ФІНСТРИМ» та ОСОБА_2 договір відступлення права вимоги за своєю юридичною природою є договором факторингу.
Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Матіка Р.І., який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного висновку.
ТзОВ «ФІНСТРИМ» на неодноразові виклики у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, від ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи у її відсутності, представник ОСОБА_3 - адвокат Гаврилець про розгляд справи був належним чином повідомлений і їх неявка не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності, відповідно до ч 2 ст. 372 ЦПК України.
21 травня 2007 року між ОСОБА_4 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено кредитний договір за № 014/4044/82/32804, згідно з яким банк надає ОСОБА_4 кредит у сумі 57000 євро, на умовах встановлених кредитним договором від 21.05.2007 року.
Того ж дня банком, як іпотекодержателем та ОСОБА_1 і ОСОБА_5 (як іпотекодавцями, укладено договір іпотеки за №014/4044/82/32804, для забезпечення виконання зазначеного кредитного договору).
25.06.2018 між АТ «Райффайзен Банк Аваль», що є правонаступником ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Міжнародний Інвестиційний Банк» укладено договір про відступлення права вимоги за договором про іпотеку від 21.05.2007 за №014/4044/82/32804 та кредитним договором від 21.05.2007 №014/4044/82/32804.
25 червня 2018 року АТ «Міжнародний Інвестиційний Банк» на підставі договору відступило право вимоги за вищевказаними кредитним та іпотечним договорами від 21.05.2007, товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНСТРИМ».
25.06.2018, між ТОВ «ФІНСТРИМ» та ОСОБА_2 укладено договір відступлення права вимоги, договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки та договір про відступлення права вимоги за договором застави.
Відповідно до договору відступлення права вимоги від 25.06.2018, ТОВ «ФІНСТРИМ» відступив ОСОБА_2 належне йому право вимоги за кредитним договором №014/4044/82/32804 від 21.05.2007 року.
Згідно договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки ТОВ «ФІНСТРИМ» передає, а ОСОБА_2 приймає, всі права вимоги за договором про іпотеку №014/4044/82/32804 від 21.05.2007, що укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_5 і ОСОБА_4 .
Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.
У статті 1077 ЦК України зазначено, що, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Зі змісту статей 512, 1077, проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.
Із аналізу статей 512-518 ЦК України можна зробити такий висновок щодо суб'єктного складу правочинів з відступлення права вимоги: відповідно до статті 2 цього Кодексу учасниками цесії можуть бути будь-яка фізична або юридична особа.
Разом з тим, із частини першої статті 1077 ЦК України та частини п'ятої статті 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вбачається, що суб'єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності (частина друга статті 1079 ЦК України), фактора, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина третя статті 1079 ЦК України) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.
У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.
Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.
Щодо розмежування за предметом договору, то під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. ЦК України передбачає лише перелік зобов'язань, у яких заміна кредитора не допускається (статті 515 ЦК України). Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 ЦК України).
За змістом пункту 11 частини першої статті 4 вказаного Закону факторинг є фінансовою послугою.
Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.
При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.
Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.
Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.
Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається.
Згідно з частиною першою статті 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.
Відповідно до п.2.1.1. договору відступлення права вимоги від 25.06.2017 року новий кредитор ОСОБА_2 , зобов'язаний нарахувати первісному кредиторові - ТОВ «ФІНСТРИМ» на його рахунок суму відшкодування (компенсації) за відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами поруки у розмірі 407 500,00 грн. без ПДВ.
Таким чином, ТОВ «ФІНСТРИМ» відступило ОСОБА_2 грошову вимогу до боржника - ОСОБА_4 в розмірі заборгованості, яка становить 99 751,20 Євро, що еквівалентно 3048,703 грн. 11 коп. станом на 25.06.2018 року в обмін на грошові кошти в сумі 407 500 грн. і фактично відбулося фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі останній грошової вимоги до третіх осіб (боржника та поручителів), що є основою ознакою договору факторингу.
Уклавши договір відступлення права вимоги від 25 червня 2018 року первісний кредитор - ТОВ «ФІНСТРИМ» отримав фінансування у розмірі 407 500 грн., а новий кредитор ОСОБА_2 набув право одержання прибутку у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається, і ціною вимоги, що передбачена договором про відступлення права вимоги.
Отже, укладений між ТОВ «ФІНСТРИМ» та ОСОБА_2 договір відступлення права вимоги від 25.06.2018 року на думку судової колегії є договором факторингу.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення у відповідності до п.п. 1,2,4 ч 1 ст. 376 ЦПК України, яким позовні вимоги слід задовольнити із вищенаведених підстав.
Керуючись ст.ст. 374,376,381-384 ЦПК України, судова колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Матіко Роман Іванович, задовольнити.
Рішення Тячівського районного суду від 19 серпня 2023 року скасувати.
Позов задовольнити.
Договір відступлення права вимоги від 25 червня 2018 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНСТРИМ» та ОСОБА_2 визнати недійсним з моменту його укладення.
Договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 25 червня 2018 року укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНСТРИМ» та ОСОБА_2 визнати недійсним з моменту його укладення.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 06 березня 2026 року.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно з оригіналом: Г.Г.СОБОСЛОЙ