Справа № 947/43605/25
Провадження № 2/947/3266/26
20.03.2026 року
Київський районний суд міста Одеси в складі головуючого - судді Калініченко Л.В., розглянувши матеріали справи за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання та зобов'язання вчинити певні дії,
21.11.2025 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу розподілено судді Калініченко Л. В. та передано головуючому по справі 24.11.2025 року.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 25.11.2025 року цивільну справу №947/43605/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання та зобов'язання здійснення реєстрації місця проживання передано за територіальною юрисдикцією до Овідіопольського районного суду Одеської області.
Не погодившись з ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 25.11.2025 року відповідачка - ОСОБА_2 09.12.2025 року через Київський районний суд міста Одеси звернулась до Одеського апеляційного суду з апеляційною скаргою.
12.12.2025 року Київським районним судом міста Одеси надіслано апеляційну скаргу відповідачки - ОСОБА_2 до Одеського апеляційного суду, як надійшла до останнього 15.12.2025 року.
12.01.2026 року Київським районним судом міста Одеси скеровано матеріали цивільної справи №947/43605/25 до Одеського апеляційного суду.
За наслідком розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 05.03.2026 року Одеським апеляційним судом ухвалено постанову, якою останню задоволено. Ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 25.11.2025 року про передачу цивільної справи на розгляд іншого суду скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
13.03.2026 року позивачкою надано до суду заяву про забезпечення позову, яка зареєстрована 13.03.2026 року за вх. №21057, яка передана судді Калініченко Л. В. 16.03.2026 року.
Суд зазначає, що 17.03.2026 року з Одеського апеляційного суду до Київського районного суду міста Одеси надійшли матеріали цивільної справи №947/43605/25.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.03.2026 року вищевказану справу розподілено судді Калініченко Л. В. та передано головуючому по справі 18.03.2026 року.
Згідно з п.2 ч.1 ст.152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Судом враховуються висновки Верховного Суду викладені у постанові від 14.06.2021 року по справі № 308/8567/20, відповідно до яких законодавець передбачив відповідний процесуальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі. Для розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлені різні процесуальні строки: два та п'ять днів відповідно. Першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті.
У випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. Законодавець не покладає обов'язку на суд відкрити провадження у справі, а тільки потім вирішувати питання про забезпечення позову. У разі повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі передбачений процесуальний механізм скасування заходів забезпечення позову.
За наслідком викладеного, розгляд заяви про забезпечення позову підлягає негайному розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду, без повідомлення учасників справи.
Здійснюючи розгляд заяви у порядку і строки передбачені статтею 153 ЦПК України, судом також здійснюється перевірка поданої до суду заяви на предмет її відповідності до змісту і форми, що передбачено статтею 151 ЦПК України.
Відповідно до вимог вказаної статті, до заяви про забезпечення позову додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначає Закон України «Про судовий збір».
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання заяви про забезпечення позову фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2026 році з 01 січня встановлений у розмірі 3328,00 гривні.
Отже, за пред'явлення до суду вказаної заяви про забезпечення позову підлягає сплаті судовий збір у розмірі 665,60 грн.
Досліджуючи матеріали справи за поданою ОСОБА_1 заявою, судом встановлено, що заявником не надано належного доказу на підтвердження сплати судового збору за пред'явленою заявою.
Також матеріали справи не містять доказів на підтвердження звільнення позивачки від сплати судового збору за підставами передбаченими ст. 3, 5 Закону України "Про судовий збір".
На підставі вказаного судом встановлено, що подана позивачем заява про забезпечення позову не відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України.
Разом з тим, судом враховується, що у відповідності до ч.9 ст. 185 ЦПК України, заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду державного бюджету. Правила цієї частини не застосовуються до заяв про забезпечення доказів або позову.
Згідно з ч. 10 ст. 153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Дослідивши подану заяву ОСОБА_1 , про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову, подана до суду без додержання вимог передбачених статтею 151 ЦПК України, у зв'язку з чим заява, у відповідності до вимог ч.10 ст. 153 ЦПК України, підлягає поверненню заявникові.
Керуючись ст. ст. 151, 153, 353-354 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання та зобов'язання вчинити певні дії - повернути заявникові.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Л. В. Калініченко