Справа № 947/5056/26
Провадження № 2-з/947/199/26
про відмову у вжитті заходів забезпечення позову
20.03.2026
Київський районний суд м. Одеси,
головуючий суддя - Куриленко О.М.,
розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про припинення виконання будівельних робіт, стягнення матеріальної та моральної шкоди,
04 лютого 2026 року через систему «Електронний суд» представник позивача звернулася з позовом, в якому просить ухвалити рішення, яким припинити право на виконання будівельних робіт, набутого на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 03.12.2025 року № ОД051251127689 «Нове будівництво індивідуального житлового будинку з терасою та басейном на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 » (кадастрові номери - 5110136900:24:003:0290 та 5110136900:24:003:0289); стягнути з ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_1 , матеріальну шкоду в сумі 500 000 гривень та моральну шкоду в сумі 100 000 гривень.
Ухвалою судді від 05 лютого 2026 року провадження у справі було відкрито та призначено підготовче судове засідання.
Одночасно з поданням позову, представник позивача звернулася з клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, в якому просить: заборонити ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , та будь-яким іншим особам вчиняти будь-якого роду будівельні роботи на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 (кадастрові номери 5110136900:24:003:0290 та 5110136900:24:003:0289), а також заборонити державним органам та державним реєстраторам, органам місцевого самоврядування, а також установам, підприємствам та організаціям, незалежно від форми власності, та особам, які надають публічні послуги, вчиняти дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, видачі будь-яких дозвільних документів, що надають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, а також документів, що підтверджують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів на території вказаної земельної ділянки.
Ухвалою суду від 06.02.2026 року у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про припинення виконання будівельних робіт, стягнення матеріальної та моральної шкоди, - відмовлено в повному обсязі.
18.03.2026 року через систему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла заява про забезпечення, в якій вона просила заборонити ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , та будь-яким іншим особам вчиняти будь-якого роду будівельні роботи на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 (кадастрові номери - 5110136900:24:003:0290 та 5110136900:24:003:0289), а також заборонити державним органам та державним реєстраторам, органам місцевого самоврядування, а також установам, підприємствам та організаціям, незалежно від форми власності, та особам, які надають публічні послуги, вчиняти дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, видачі будь-яких дозвільних документів, що надають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, а також документів, що підтверджують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів на території вказаної земельної ділянки.
В обгрунтування заяви, зокрема, зазначала, що земельна ділянка відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , розташована зліва від земельної ділянки позивача ОСОБА_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Стверджує, що будівництво на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 не завершене та продовжується, порушує будівельні норми, є самочинним та створює небезпеку життя і здоров'я позивача та людей, що проживають на суміжних земельних ділянках, та існує ризик знищення та пошкодження житлового будинку позивача, які виникли внаслідок механічного впливу на нього будівельними роботами з будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме: відшарування і відпадання штукатурки стін, карнизів і перемичок, вивітрювання розчину зі швів; послаблення цеглин, тріщини в карнизах і перемичках у зовнішній стіні житлового будинку позивача, при механізованій розробці грунту без кріплення стіни котловану на ділянці АДРЕСА_1 по зазначеній адресі та без випереджаючих заходів із захисту та закріплення основи та фундаменту будинку на суміжній ділянці АДРЕСА_1 була порушена природна структура грунту, що є причиною появи пошкоджень у зовнішній стіні житлового будинку АДРЕСА_1 та порушує вимоги п. 3.4 ДБН В.1.2-12-2008 «Будівництво в умовах ущільненої забудови. Вимоги безпеки», підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи, що виконана за заявою та договором з адвокатом Корніловою Л.І. для подання до Київського районного суду м. Одеси по цивільній справі № 947/5056/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , за участю третьої особи: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, виготовленим судовим експертом Рапач К.В. від 16.03.2926 року №14/26.
Зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може зумовити виникнення інших спорів, а для відновлення прав позивача необхідно буде докласти значних зусиль шляхом ініціювання нових судових процесів, що потягне за собою матеріальні витрати, відшкодування яких буде неминуче пов'язано із певними труднощами, тобто спричинить негативні наслідки для сторін. Таким чином, позивач вважає, що в цьому випадку, шкода від заборони ОСОБА_3 вчиняти будь-якого роду будівельні роботи на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 (кадастрові номери - 5110136900:24:003:0290 та 5110136900:24:003:0289, буде значно меншою.
Стверджує, що до моменту ухвалення судового рішення у даній справі, відповідач має реальну можливість побудувати будинок, що надалі унеможливить виконання судового рішення. Вказані заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами. Крім того такий спосіб забезпечення позову не позбавляє відповідача права володіння та користування належним їй майном.
20.03.2026 року до канцелярії суду від представника відповідача ОСОБА_3 -Ганєвої Альони Вікторівни надійшли заперечення, в яких вона просила у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Суд, проаналізувавши матеріали заяви, вважає, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у пункті 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається, як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися до суду.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
За роз'ясненнями, що містяться в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
З матеріалів справи вбачається, що предметом позову є припинення права на виконання будівельних робіт, набутого на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 03.12.2025 року № ОД051251127689 «Нове будівництво індивідуального житлового будинку з терасою та басейном на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 » (кадастрові номери - 5110136900:24:003:0290 та 5110136900:24:003:0289); стягнення з ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_1 , матеріальної шкоди в сумі 500 000 гривень та моральної шкоди в сумі 100 000 гривень.
На думку позивача, відповідем проводяться будівельні роботи з порушенням будівельних норм, є самочинним та створює небезпеку життя і здоров'я позивача та людей, що проживають на суміжних земельних ділянках, та існує ризик знищення та пошкодження житлового будинку позивача, які виникли внаслідок механічного впливу на нього будівельними роботами з Будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 .
Позивач надає документи, що на його думку, підтверджують реальну загрозу невиконання майбутнього рішення суду, ризик знищення майна, наявності загроз, що має негативний вплив на права та законні інтереси, життя та здоров'я позивача ОСОБА_1 , створення небезпеки життя і здоров'я позивача та людей, що проживають на суміжних земельних ділянках. Однак, зазначені документи жодним чином не доводять, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновити порушені чи оспорювані права або інтересів позивача.
У частині десятій статті 150 ЦПК України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Однак, фактично, забороняючи відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти будь-якого роду будівельні роботи на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 (кадастрові номери 5110136900:24:003:0290 та 5110136900:24:003:0289), позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог і вирішують їх по суті спору.
Крім того, позивач просить суд заборонити державним органам та державним реєстраторам, органам місцевого самоврядування, а також установам, підприємствам та організаціям, незалежно від форми власності, та особам, які надають публічні послуги, вчиняти дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, видачі будь-яких дозвільних документів, що надають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, а також документів, що підтверджують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів на території вказаної земельної ділянки.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя), має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відмовляючи у задоволенні даного клопотання, суд бере до уваги, що надані представником позивача документи жодним чином не доводять, що невжиття заходів, про які просить позивач, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення у справі.
Слід зазначити, що позивач у своєму клопотанні стверджує про проведення відповідачем своєї підприємницької діяльності на земельній ділянці з метою будівництва житлового будинку та майбутнього його продажу. Виходячи з доводів позивача слід зазначити, що при встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Отже, якщо припустити та виходити з доводів сторони позивача про проведення відповідачем своєї підприємницької діяльності на земельній ділянці з метою будівництва житлового будинку та майбутнього його продажу, то слід дійти до висновку, що в такому разі вжиті заходи будуть перешкоджати господарській діяльності фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець, оскільки заборона здійснювати будівельні роботи може обумовити істотне погіршення фізичних властивостей будівельних матеріалів та об'єкта будівництва, що матиме наслідком необхідність понесення додаткових витрат на їх відновлення.
В той же час, слід прийняти до уваги, що вжиття заходів забезпечення позову, визначених позивачем, може призвести до непередбачених фінансових витрат (збитків) відповідача у відносинах з замовниками та контрагентами з будівництва, необхідності консервації об'єктів будівництва (з метою недопущення руйнації та забезпечення заходів безпеки). Тому, вжиття заходів забезпечення позову за обраним позивачем способом до встановлення судом незаконності будівництва за результатами розгляду такої справи по суті, може призвести до передчасних економічних ризиків для відповідача.
Суд вважає, що таке втручання у право на мирне володіння майном у даному випадку не є виправданим та вкрай необхідним, оскільки воно поза розумним сумнівом не спрямоване виключно на забезпечення цивільного судочинства.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08 травня 2020 року у справі № 755/15345/17-д, від 21 квітня 2022 року у справі № 592/7729/18, від 30 серпня 2023 року у справі № 753/23090/21, від 10 травня 2023 року у справі № 607/10456/22.
Позивач обґрунтовує своє клопотання надаючи оцінку спірним обставинам та доказам по справі, які можуть бути з'ясовані та оцінені лише під час розгляду справи по суті судом, в тому числі і щодо проведення будівельних робіт не у відповідності до будівельного паспорта, невідповідність будівництва схемі намірів забудови земельної ділянки, наявність ознак самочинного будівництва, висновку експертизи та ін. Однак, зазначені доводи виходять за межі предмета розгляду при вирішенні питання про забезпечення позову, оскільки на цій стадії суд повинен перевірити лише наявність правових підстав і співмірність обраного заходу забезпечення позову вимогам, а не встановлювати, чи є будівництво самочинним, чи відповідає воно дозвільним документам.
Крім того, згідно із частиною першою статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
З огляду на наведене правило процесуального закону суд має право вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача.
Позивачем не запроновано заходів зустрічного забезпечення позову.
Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
З урахуванням викладеного, враховуючи роз'яснення Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, приймаючи до уваги, що викладені обставини у заяві про забезпечення позову жодним чином не доведені, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про забезпечення позову.
Ухвалюючи судове рішення, крім іншого, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 76, 77, 81, 84 149-154, 157, 353 ЦПК України суд, -
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про припинення виконання будівельних робіт, стягнення матеріальної та моральної шкоди, - відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя О. М. Куриленко