Справа № 946/1752/26
Провадження № 1-кс/946/500/26
19 березня 2026 року слідчий суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 , за участю секретаря - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 про скасування постанови старшого слідчого відділення № 2 СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 від 07.03.2026 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 42023160000000264 від 31.07.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, та зобов'язання вчинити певні дії, -
16.07.2026 року до суду надійшла скарга ОСОБА_3 , якою просив: скасувати постанову старшого слідчого відділення № 2 СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 від 07.03.2026 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 42023160000000264 від 31.07.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України; зобов'язати слідчого визнати його потерпілим.
В обґрунтування скарги ОСОБА_3 зазначив, що оскаржувана постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, виходячи з того, що предметом розслідування у кримінальному провадженні № 42023160000000264 від 31.07.2023 є підроблення актів прихованих робіт працівниками ПБП «Кінгс». Ці документи наразі є предметом судового розгляду у кримінальному провадженні №42020160000000028 від 13.01.2020 в Миколаївському апеляційному суді, де скаржник має статус обвинуваченого, розпочатому проти нього за фактом заволодіння бюджетними грошовими коштами шляхом завищення обсягу виконаних робіт та нібито умисного підписання актів прихованих робіт із завищеними обсягами (цих самих актів прихованих робіт що є предметом розслідування у кримінальному провадженні № 42023160000000264). Використання сфальсифікованих актів прихованих робіт як докази проти нього завдає йому істотної моральної шкоди, шкоди репутації як ветерану війни (УБД) та створює загрозу його свободі. Ігнорування слідчим цього зв?язку свідчить про поверхневість розгляду справи у кримінальному провадженні № 42023160000000264. У постанові про відмову у задоволенні заяви (клопотання) про визнання потерпілим у кримінальному проваджені від 07.03.2026 слідчий стверджує, що відсутність потерпілого не перешкоджає розслідуванню. Однак, Кримінальний процесуальний кодекс захищає не "зручність розслідування для слідчого", а права людини. Стаття 55 КПК не містить винятків для ст. 366 КК. Якщо підроблення документа призвело до того, що людину незаконно судять в іншому процесі - це і є моральна шкода, яка дає право на статус потерпілого. Відповідно до постанови прокурора про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження) від 22.01.2026 № 59-363ВИХ-26 дії слідчого вже було визнано незаконними. Слідчий ОСОБА_5 , відмовляючи йому у статусі потерпілого, фактично перешкоджає виконанню вказівок прокурора щодо проведення почеркознавчої експертизи, оскільки без статусу потерпілого він позбавлений права заявляти клопотання про її призначення. Слідчий вже вдруге ігнорує висновки слідчого судді. В ухвалі від 25.02.2026 суд чітко встановив, що відмовою у визнанні його потерпілим порушується принцип верховенства права та його права на участь у збиранні доказів.
В судове засідання ОСОБА_3 не з'явився, у скарзі просив розглянути справу без його участі.
Слідчий СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи сповіщався належним чином, надав заяву про розгляд скарг без його участі, якою просив не задовольняти скаргу.
Вивчивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
В ході розгляду скарги встановлено, що в провадженні СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023160000000264 від 31.07.2023 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
Постановою старшого слідчого відділення № 2 СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 від 07.03.2026 відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_3 щодо визнання його потерпілою особою в рамках кримінального провадження №42023160000000264 від 31.07.2023 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
Стаття 2 КПК України визначає, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ч. 4 ст. 38 КПК України орган досудового розслідування зобов'язаний застосувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 40 КПК України слідчий уповноважений приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: 1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Згідно ч. 1 ст. 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчиненні дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Питання не вчинення будь-яких дій, обов'язок вчинення яких покладено на слідчого нормами КПК, вирішуються суто в порядку, передбаченому КПК України для оскарження бездіяльності слідчого.
Відповідно до ст. 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, у а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Відповідно до ч. 1 ст. 221 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язаний за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надати їм матеріали досудового розслідування для ознайомлення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається.
Згідно ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого. За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Як вбачається із оскарженої постанови, вона була прийнята у зв'язку із тим, що у ході перевірки доводів заявника не встановлено доказів заподіяння заявнику моральної, фізичної або майнової шкоди, також не встановлено причинно-наслідкового зв'язку між можливими наслідками та обставинами кримінального правопорушення та матеріали кримінального провадження не містять об'єктивних даних, які б підтверджували статус заявника як особи, якій безпосередньо завдано шкоди. Таким чином, підстави для визнання гр. ОСОБА_3 потерпілою особою у даному кримінальному провадженні відсутні.
Отже, висновки постанови зводяться лише до констатації, що скаржнику не завдано шкоду і відсутні підстави для визнання особи потерпілою.
Однак, в оскаржуваній постанові не наведено аналізу спричиненої особі шкоди, не наведено аргументів, чому на думку слідчого не спричинено злочином шкоди особі.
Також, у постанові не здійснений аналіз тверджень заявника щодо спричинення йому шкоди та не наведено аргументів чому, на думку слідчого, ці аргументи не є підставою для задоволення заяви.
Істотним для вирішення питання про визнання особи потерпілим є саме факт завдання певній особі шкоди певним кримінальним правопорушенням.
Зроблений слідчим у постанові про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим висновок є передчасним. Відмовою у визнанні ОСОБА_3 потерпілим він позбавлений прав як учасник кримінального провадження на участь у збиранні та наданні доказів. Вказаною відмовою у визнані ОСОБА_3 потерпілим порушено принцип верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
При цьому, слідчий при повторному розгляді заяви ОСОБА_3 від 27.01.2026 року не надав оцінку мотивам по яким була скасована попередня постанова слідчого від 14.02.2026 року, які викладені в мотивувальній частині ухвали слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_6 від 25.02.2026 року.
Таким чином, враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для задоволення скарги щодо скасування постанови ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого відділення № 2 СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 від 07.03.2026 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 42023160000000264 від 31.07.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
Також, враховуючи все вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для зобов'язання старшого слідчого відділення № 2 СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 27.01.2026 в рамках кримінального провадження №42023160000000264 від 31.07.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України відповідно до положень ст.55 КПК України.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Відповідно до ч.2 ст.307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Таким чином, враховуючи все вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для задоволення скарги ОСОБА_3 в частині скасування постанови старшого слідчого відділення № 2 СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 від 07.03.2026 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 42023160000000264 від 31.07.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
Крім того, слідчий суддя не має повноважень зобов'язувати слідчого визнати особу потерпілою, оскільки це є виключною дискрецією (повноваженнями) дізнавача, слідчого або прокурора. Ухвала суду, яка зобов'язує орган досудового розслідування визнати певну особу потерпілою, розцінюється як перебирання на себе функцій органу розслідування. Слідчий суддя має лише констатувати обов'язок дізнавача, слідчого або прокурора, повторно розглянути заяву про визнання потерпілим.
Таким чином, враховуючи, що слідчий суддя не наділений повноваженнями зобов'язувати слідчого визнати особу потерпілою, та це є дискреційними повноваженнями органу досудового розслідування, слідчий суддя також не вбачає підстав для задоволення вимог скаржника в частині зобов'язання слідчого визнати ОСОБА_3 потерпілим.
Керуючись ст.ст. 303-307, 309 КПК України, слідчий суддя -
Скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого відділення № 2 СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 від 07.03.2026 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 42023160000000264 від 31.07.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України - задовольнити частково.
Скасувати постанову старшого слідчого відділення № 2 СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 від 07.03.2026 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №42023160000000264 від 31.07.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
Зобов'язати уповноваженого слідчого Ізмаїльського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 27.01.2026 в рамках кримінального провадження №42023160000000264 від 31.07.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України відповідно до положень ст.55 КПК України.
У задоволенні решти вимог скарги - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1