Справа № 462/728/25
провадження 1-кс/462/431/26
17 березня 2026 року м. Львів
Залізничний районний суд м. Львова в складі
слідчої судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання, ОСОБА_2
представника заявника ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Львові клопотання адвоката ОСОБА_3 , поданого в інтересах ОСОБА_4 , про повернення тимчасового вилученого майна,
встановив:
представник заявника ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_3 через систему «Електронний суд» звернувся до слідчої судді Залізничного районного суду м. Львова із клопотанням про повернення тимчасового вилученого майна, в якому просить зобов'язати слідчого СВ ВП № 1 ЛРУП № 2 у кримінальному провадженні № 12024141390001025 від 22.10.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, повернути ОСОБА_4 автомобіль BMW X3 чорного кольору, номер кузова VIN-код НОМЕР_1 , 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , ключ запалювання та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
В обґрунтування клопотання зазначає, що у провадженні СВ ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області перебуває кримінальне провадження № 12024141390001025 від 22.10.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. Ухвалою слідчого судді від 30.01.2025 року накладено арешт на транспортний засіб автомобіль «BMW X3», тоді як на ключі до нього та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу арешт не накладався. Вказує, що 18.09.2025 року під час проведення слідчих дій у заявника було вилучено автомобіль, а також ключі до нього та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, які набули статусу тимчасово вилученого майна. У подальшому автомобіль було переміщено на спеціальний майданчик, а згодом передано працівникам поліції у Львівській області. Зазначає, що ухвалою слідчого судді від 04.03.2026 року арешт з автомобіля скасовано частково, залишивши обмеження щодо відчуження та розпорядження. Заявник вказує, що після скасування арешту звернувся до слідчого з вимогою виконання ухвали суду та повернення транспортного засобу, однак отримав відмову з мотивів того, що ключі та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу визнані речовими доказами та не підлягають поверненню. На думку заявника, такі дії є незаконними, оскільки арешт на ключі та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не накладався, а відтак вони є тимчасово вилученим майном, яке підлягає поверненню. Крім того, заявник зазначає, що без ключів та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу фактичне користування автомобілем є неможливим, що унеможливлює виконання ухвали суду про часткове скасування арешту. У зв'язку з наведеним заявник просить зобов'язати слідчого повернути йому ключі від автомобіля та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
В судовому засіданні представник заявника клопотання підтримав, покликаючись на мотиви такого, яке просить задовольнити.
Слідчий СВ ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце судового засідання, в судове засідання не з'явився, причини своєї неявки суду не повідомив.
За таких обставин, з урахуванням положень ч. 2 ст. 174 КПК України, слідча суддя вважає за можливе розглянути клопотання за відсутності слідчого, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду вказаного клопотання.
Заслухавши думку учасників, дослідивши мотиви клопотання та матеріали кримінального провадження за № 12024141390001025 від 22.10.2024 року, оцінивши їх у сукупності з іншими доказами, слідча суддя дійшла наступних висновків.
З матеріалів кримінального провадження слідчою суддею встановлено, що 21.10.2024 року до ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області надійшла письмова заява від адвоката ОСОБА_6 , який представляє інтереси ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якого проти його волі, шляхом обману та зловживанням довірою переоформили автомобіль марки «BMW Х-3», д.н.з. НОМЕР_3 , чим завдано матеріальних збитків на суму 415 000 грн.
Відомості за даним фактом 22.10.2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024141390001025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Постановою слідчого СВ ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області підполковника поліції ОСОБА_5 від 28.01.2025 року автомобіль марки «BMW ХЗ» чорного кольору, номер кузова VIN-код НОМЕР_1 , 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Ухвалою слідчої судді Залізничного районного суду м. Львова ОСОБА_1 від 30.01.2025 року в рамках кримінального провадження № 12024141390001025 від 22.10.2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, накладено арештна автомобіль марки «BMW ХЗ» чорного кольору, номер кузова VIN-код НОМЕР_1 , 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , що перебуває у власності ОСОБА_4 , 1984 р.н., зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , із визначенням місця його зберігання, а саме на території спеціального майданчика для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів ГУ НП у Львівській області, що за адресою: Львівська область, Львівський район, с. Солонка.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 16.01.2024 року власником транспортного засобу марки «BMW ХЗ» чорного кольору, VIN-код НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 є ОСОБА_4 .
Згідно протоколу огляду від 18.09.2025 року автомобільної стоянки, розташованої неподалік магазину «Віста» за адресою: м. Кременчук, вул. Лесі Українки, 82 виявлено та вилучено у ОСОБА_4 ключі від автомобіля та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, які поміщено у сейф-пакет НПУ № CR/1225403.
Постановою слідчого СВ ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області підполковника поліції ОСОБА_5 від 20.10.2025 року ключ запалювання та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , видане 16.01.2024 року визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та передано на відповідальне зберігання в камеру зберігання речових доказів.
Статтею 131 КПК України серед заходів забезпечення кримінального провадження передбачено тимчасове вилучення майна та арешт майна. Вилучення майна у іншому порядку кримінальним процесуальним законодавством не передбачено.
Як визначено у ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Статтею 168 КПК України передбачено порядок тимчасового вилучення майна. Так, вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208, 298-2 цього Кодексу. Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов'язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом. Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Статтею 169 КПК України передбачено порядок припинення тимчасового вилучення майна. Так, тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту; 5) за вироком суду в кримінальному провадженні щодо кримінального проступку.
Таким чином, враховуючи вказані положення закону будь-яке майно вилучене в ході затримання, обшуку або огляду має статус тимчасово вилученого майна до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України в разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст. 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено. Зазначений випадок як підстава припинення тимчасового вилучення майна і його повернення особі, в якої воно було вилучено, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 169 КПК України.
Під час розгляду клопотання слідчим не було надано слідчій судді відомостей відносно того, що сторона обвинувачення зверталася до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на вилучені під час огляду ключ запалювання та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, відповідно і відсутня ухвала слідчого судді про арешт майна, проте такі досі перебувають в органу досудового розслідування.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який було надано стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених ст. ст. 160-166, 170-174 КПК України.
Також органом досудового розслідування не було надано слідчій судді відомостей відносно того, яке доказове значення у кримінальному провадженні мають вказані речі та відомостей про проведення з вилученим майном будь-яких слідчих, процесуальних дій.
Таким чином, щодо зазначеного майна у слідчого судді відсутні підстави вважати, що воно містить ознаки, зазначені в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Окрім того, ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 04.03.2026 року скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 30.01.2025 р. в кримінальному провадженні № 12024141390001025 від 22.10.2024 р. на автомобіль марки BMW X3, чорного кольору, номер кузова VIN-код НОМЕР_1 , 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , залишивши чинними заборони на відчуження та розпорядження ним. Виконання ухвали покладено на слідчого СВ ВП № 1 ЛРУП № 2 ОСОБА_5
Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Положеннями ст. ст. 7, 16 КПК України визначено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
При цьому, слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 64 - 2 КПК України, третьою особа щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи; права та обов'язки третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна ; третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права та обов'язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом. Таким чином, особа - власник вилученого майна, має окремий статус як учасник кримінального провадження та наділяється відповідними правами, зокрема щодо захисту свого права власності.
В ході судового розгляду встановлено, що майно вилучене в ході огляду, а саме ключ запалювання та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , видане 16.01.2024 року, що належить ОСОБА_4 , який не є підозрюваним у кримінальному провадженні № 12024141390001025 від 22.10.2024 року, та відповідно не є особою щодо якої може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна у даному кримінальному провадженні. Тож, повернення ключа запалювання та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу саме особі - власнику такого транспортного засобу узгоджується з положеннями КПК України.
Статтею 16 КПК України передбачено недоторканість права власності як одну із засад кримінального провадження.
В силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.
У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).
Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, що зазначено у ст. 26 КПК України.
Відтак, вказане тимчасово вилучене майно на час розгляду даного клопотання власнику не повернуте, арешт на вказане майно не накладався, що прямо вказує про безпідставність утримання такого майна, яке в силу положень ст. 169 КПК України, підлягає негайному поверненню, відсутні дані про проведення процесуальних дій із тимчасово вилученим майном, а тому слідча суддя дійшла висновку, що вищевказане майно утримується органом досудового розслідування без належної на те правової підстави, а відтак право власності володільця вказаного вилученого майна є порушеним і підлягає поновленню шляхом повернення цього майна.
Жодних доказів, які б спростовували доводи клопотання в цій частині та підтверджували обставини, які є підставою для продовження утримання такого тимчасово вилученого майна, його значення у кримінальному провадженні до суду не надано, у зв'язку із чим, слідча суддя, виходячи з принципу змагальності сторін у кримінальному провадженні, дійшла висновку, що доводи, зазначені заявником у клопотанні про повернення тимчасово вилученого майна є обґрунтованими, а отже таке слід задовольнити.
Керуючись ст. ст. 100, 160-166, 167, 168, 170-174 КПК України, суд -
постановив:
клопотання задовольнити.
Зобов'язати слідчого СВ ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_5 повернути ОСОБА_4 ключ запалювання та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від автомобіля марки «BMW X3» чорного кольору, номер кузова VIN-код НОМЕР_1 , 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 .
Зобов'язати слідчого СВ ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_5 повернути ОСОБА_4 автомобіль марки «BMW X3» чорного кольору, номер кузова VIN-код НОМЕР_1 , 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідча суддя: ОСОБА_1