Справа № 461/7582/20
Провадження № 1-кс/461/1593/26
18.03.2026 м. Львів
Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника заявника - адвоката ОСОБА_3 , заявника ОСОБА_4 , слідчого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, -
16.03.2026 до Галицького районного суду м. Львова надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , в якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 18.09.2020 у справі №461/7582/20 на житлове приміщення, загальною площею 84,4 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 .
В обґрунтування клопотання покликається на те, що в провадженні відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУ НП у Львівській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №12020140050001027 від 06.03.2020, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.4 ст.190 КК України. Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 18.09.2020 у справі №461/7582/20 клопотання прокурора Львівської місцевої прокуратури №1 про арешт майна у вказаному кримінальному провадженні задоволено, накладено арешт на житлове приміщення, загальною площею 84,4 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 31.10.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 , (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1681097946101), шляхом заборони вчинення будь-яким особам, в тому числі працівникам Державного підприємства «СЕТАМ», будь-яких дій із вказаним майном, в тому числі використання, відчуження, розпорядження, реалізації на торгах, передання у статутний фонд. Однак, згідно договору купівлі-продажу від 07.10.2023 ОСОБА_4 купила у ТзОВ «Калита» в особі директора ОСОБА_9 нежитлові приміщення, позначені в технічній документації цифрами 9-1, 9-2, 9-3, 9-4, 9-5, загальною площею 84,4 кв.м в будинку АДРЕСА_2 . Згідно Витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 14.11.2024 (реєстр. №: ЛB051241113383) Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_4 було надано дозвіл на реконструкцію приміщення під житлову квартиру на АДРЕСА_2 без зміни зовнішніх геометричних розмірів. В липні 2025 року ОСОБА_4 звернулась в Управління державної реєстрації ЛМР із заявою про присвоєння адреси закінченому будівництвом об'єкту на підставі декларації про готовність до експлуатації об'єкта ЛВ101250705982. Однак, наказом начальника Управління №833-А від 10.07.2025 ОСОБА_4 було відмовлено у присвоєнні адреси об'єкту, через те, що в Державному реєстрі речових прав наявна інформація про два неприпинені обтяження на квартиру АДРЕСА_3 . З питань зняття арешту ОСОБА_4 звернулась до органу досудового розслідування у даній справі. З метою з'ясування обставин 28.10.2025 її було допитано як свідка. З протоколу допиту вбачається, що ОСОБА_4 придбала вказаний об'єкт, як нежитлове приміщення, яке в подальшому можна перевести в статус житлового, як це зробили її сусіди з квартир АДРЕСА_4 в цьому будинку. В грудні 2025 року він в інтересах ОСОБА_4 звернувся до слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_5 з клопотанням про визнання останньої потерпілою у даному провадженні. Вимоги клопотання мотивував тим, що кримінальне провадження не стосується ОСОБА_4 , вона не є обвинуваченою чи підозрюваною в даному кримінальному провадженні, не несе цивільної відповідальності по справі, проте зазначений арешт істотно обмежує її в реалізації права власності та володіння належним їй майном, набутим правомірно. У зв'язку з арештом квартири, Управлінням державної реєстрації Львівської міської ради було відмовлено ОСОБА_10 у присвоєнні адреси даному об'єкту. Окрім того, за наявності арешту майна, остання не може провадити ремонтно-оздоблювальні роботи в приміщенні. Затримка у виконанні робіт призводить до втрат матеріального характеру, оскільки ціни на будматеріали та інші складові постійно зростають. Постановою від 30.12.2025 слідчий відмовив ОСОБА_4 у визнанні її потерпілою, з наступних підстав. Згідно договору купівлі-продажу від 07.10.2023 ОСОБА_4 купила у ТзОВ «Калита» в особі директора ОСОБА_9 нежитлові приміщення, позначені в технічній документації цифрами 9-1, 9-2, 9-3, 9-4, 9-5, загальною площею 84,4 кв.м в будинку АДРЕСА_2 . Однак, в межах кримінального провадження ухвалою слідчої судді Галицького районного суду м. Львова від 18.09.2020 у справі №461/7582/20 накладено арешт на житлове приміщення загальною площею 84,4 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_4 на праві власності володіє приміщенням (об'єктом нежитлової нерухомості) у АДРЕСА_2 (без номеру квартири). Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на квартирі АДРЕСА_3 , яка перебувала у власності ОСОБА_7 , зареєстровано два неприпинених обтяження за травень і грудень 2020 року. Разом з тим, представник заявника зазначає, що як вбачається з первинних документів (договору купівлі-продажу від 07.10.2023, технічного паспорта на групу приміщень від 09.05.2024, технічного паспорта на квартиру від 25.06.2025, Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_4 від 07.10.2023) нежитлові приміщення, загальною площею 84,4 кв.м і житлове приміщення загальною площею 84,4 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , - це те ж саме приміщення. Згідно ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 18.09.2020 у справі №461/7582/20, та показів свідка ОСОБА_11 («попередня власниця» квартири) встановлено, що вона ніколи не мала права власності на квартиру по АДРЕСА_1 , ніякого договору оренди чи купівлі-продажу даної квартири не укладала, ні з ОСОБА_7 , ні з ОСОБА_9 , ні з ОСОБА_12 , не знайома з такими і жодних договорів з ними не укладала. Враховуючи наведене, в даному кримінальному провадженні встановлено, що реєстрація права власності здійснена внаслідок вчинення кримінального правопорушення, що мало наслідком набуття права власності на квартиру (приміщення), розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 84,4 кв.м. Окрім того, в своїй постанові про відмову у визнанні ОСОБА_4 потерпілою, слідчий ОСОБА_5 зазначає, що вона може повторно звернутись до Управління державної реєстрації ЛМР щодо присвоєння адреси квартири під іншим номером. Вважає, що така позиція органу досудового розслідування свідчить про відсутність інтересу слідства до спірної квартири, як до джерела доказів. Таким чином, оскільки досудове розслідування кримінального провадження здійснюється тривалий час, накладення арешту на майно істотно порушує права ОСОБА_4 , тому арешт житлового приміщення загальною площею 84,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (чи нежитлових приміщень, позначених в технічній документації цифрами 9-1, 9-2, 9-3, 9-4, 9-5, загальною площею 84,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , що є тим же самим приміщенням) підлягає скасуванню.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_4 та її представник - адвокат ОСОБА_3 клопотання про скасування арешту майна підтримали, з підстав наведених у такому, просили задоволити в повному обсязі. Заявник додатково пояснила, що купила нежитлові приміщення загальною площею 84,4 кв.м в будинку АДРЕСА_2 за вигідною ціною та їй не було відомо про накладення будь-яких обтяжень на такі. В подальшому нею було підготовлено значну кількість документів з метою реконструкції приміщень під житлову квартиру. З вказаними документами та заявою про присвоєння адреси закінченому будівництвом об'єкту, вона звернулася в Управління державної реєстрації ЛМР, однак їй було відмовлено у присвоєнні адреси об'єкту, через те, що в Державному реєстрі речових прав наявна інформація про два неприпинені обтяження на квартиру АДРЕСА_3 .
Слідчий ОСОБА_5 в судовому засіданні щодо скасування арешту майна заперечив, з підстав, викладених у письмових запереченнях, в яких зазначив наступне. Слідчим управлінням ГУ НП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 06.03.2020 до ЄРДР за №12020140050001027, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.4 ст.190 КК України. В ході досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що право власності на житлове приміщення, загальною площею 84,4 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстровано на підставі документів, які мають ознаки підроблення. При цьому, встановлено, що первинний власник фактично не вчиняв дій щодо відчуження зазначеного об'єкта нерухомості, а реєстраційні дії були здійснені внаслідок протиправних дій третіх осіб. Таким чином, зазначене майно є безпосереднім предметом злочину та відповідає критеріям речового доказу, визначеним ст.98 КПК України. Також досудовим розслідуванням встановлено, що після незаконної реєстрації права власності на вказане майно, воно неодноразово відчужувалось третім особам. Зокрема, відчуження відбувалось навіть після встановлення факту незаконності первинного набуття права власності. Крім цього, після скасування державної реєстрації квартири АДРЕСА_3 , ОСОБА_9 , будучи власником зазначених приміщень, попри арешт майна, яке було накладено на квартиру, уклав договір купівлі-продажу з ОСОБА_4 . В даному випадку виникає необхідність дослідити законність діяльності відповідних реєстраторів, які реєстрували право власності на нерухоме майно за ОСОБА_4 . Таким чином, покликання сторони захисту на добросовісність набуття майна є необґрунтованими та не спростовують його кримінально-правової природи. Просить врахувати, що у разі скасування арешту, майно може бути повторно відчужене, передане в іпотеку або обтяжене іншими правами третіх осіб. Вказані обставини створюють реальний ризик втрати речового доказу та унеможливлення виконання завдань кримінального провадження, зокрема, повернення майна законному власнику. Вважає, що доводи сторони захисту не спростовують підстав арешту, а покликання на тривалість досудового розслідування, неможливість використання майна, невизнання особи потерпілою, не є підставами для скасування арешту, оскільки не спростовують фактів, що майно є предметом злочину, існує ризик його втрати, а арешт необхідний для досягнення цілей кримінального провадження. Крім цього, встановлено, що ОСОБА_4 не набула права власності на квартиру АДРЕСА_3 , тобто не є власником арештованого майна.
Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що у задоволенні клопотання необхідно відмовити, виходячи із наступного.
Згідно абзацу 1 ч.1 ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Абзацом 2 ч.1 ст.174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Із аналізу наведеної норми вбачається, що прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе за наявності хоча б однієї з таких умов:
- вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба;
- вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.
У клопотанні та у судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 зазначає лише про те, що досудове розслідування кримінального провадження здійснюється тривалий час, накладення арешту на майно порушує майнові права його довірительки, яка є добросовісним набувачем.
На підставі документів, що містяться у матеріалах клопотання та долучені в ході судового засідання, слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням ГУ НП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 06.03.2020 до ЄРДР за №12020140050001027, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.4 ст.190 КК України.
В ході досудового розслідування даного кримінального провадження встановлено, що право власності на житлове приміщення, загальною площею 84,4 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 31.10.2018, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1681097946101), було зареєстровано на підставі документів, які мають ознаки підроблення.
Постановою дізнавача - інспектора СД Галицького ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_13 від 16.09.2020, квартира АДРЕСА_3 , визнана речовим доказом.
У межах кримінального провадження ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 18.09.2020, з врахуванням ухвали про виправлення описки від 29.09.2020, у справі №461/7582/20 було накладено арешт на житлове приміщення, загальною площею 84,4 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 31.10.2018, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1681097946101), шляхом заборони вчинення будь-яким особам, в тому числі працівникам Державного підприємства «СЕТАМ», будь-яких дій із вказаним майном, в тому числі використання, відчуження, розпорядження, реалізації на торгах, передання у статутний фонд.
Правовою підставою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею слугувало те, що житлове приміщення, загальною площею 84,4 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , може бути використане як доказ вчинення кримінального правопорушення, в тому числі й як речовий доказ, тобто таке майно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.
А відтак, слідчим суддею накладено арешт на вказане житлове приміщення з метою збереження майна як речових доказів, оскільки таке майно є об'єктом кримінально протиправних дій і містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються в ході досудового розслідування, а його не накладення може призвести до відчуження об'єкту нерухомості.
У поданому клопотанні вказаний висновок слідчого судді про відповідність арештованого майна ознакам речового доказу будь-яким чином не спростовується і не ставиться під сумнів.
Так, згідно з ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З огляду на озвучений слідчим механізм злочину, у цьому кримінальному провадженні розслідуються обставини реєстрації та незаконного неодноразового відчуження житлового приміщення, загальною площею 84,4 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , переведення його статусу з житлового в нежитловий.
Слідчий суддя вважає, що вищевказані приміщення відповідають критеріям, наведеним у ст.98 КПК України, а тому їх арешт на підставі п.1 ч.2 ст.170 КПК України, тобто з метою забезпечення збереження речових доказів, є обґрунтованим.
При цьому, твердження адвоката про законність набуття відповідного майна у власність ОСОБА_4 шляхом укладення 07.10.2023 договору-купівлі продажу з ТзОВ «Калита» в особі директора ОСОБА_9 не може бути предметом розгляду слідчого судді у межах розгляду клопотання про скасування арешту, адже ці обставини не мають значення для вирішення питання про обґрунтованість накладення арешту з вказаної підстави, оскільки з цією метою арешт може бути накладено на майно будь-якої особи (в т.ч. добросовісного набувача), за умови відповідності такого майна критеріям, встановленим ст. 98 КПК України.
Крім цього, слідчий суддя звертає увагу, що ОСОБА_4 07.10.2023 набула право власності на нежитлові приміщення, загальною площею 84,4 кв.м в будинку АДРЕСА_2 , які як встановлено в судовому засіданні є по суті тими самими приміщеннями, які перебували в цей час під арештом згідно ухвали слідчого судді від 18.09.2020, однак для відчуження яких, в період дії обтяження, було фактично змінено їх статус із житлового на нежитловий, що підлягає також встановленню в ході досудового розслідування кримінального провадження. Таким чином, право власності на спірні приміщення ОСОБА_4 набула в період дії заборони їх відчуження, в період дії ухвали слідчого судді від 18.09.2020 про арешт майна у кримінальному провадженні.
Згідно договору купівлі -продажу від 07.10.2023, посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_6 , а також інформації з Державного реєстру речових прав від 07.10.2023, ОСОБА_4 придбала та стала власником саме нежитлових приміщень, позначених в технічній документації цифрами 9-1, 9-2, 9-3, 9-4, 9-5, загальною площею 84,4 кв.м в будинку АДРЕСА_2 . А тому, згідно наявних правовстановлюючих документів остання не є власником майна щодо якого просить скасувати арешт - житлове приміщення, загальною площею 84,4 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Її доводи про намір перевести придбані приміщення в житловий фонд і зареєструвати їх за адресою майна, на яке накладено арешт, не спростовують обґрунтованості накладення арешту з метою збереження такого майна як речових доказів.
Отже, беручи до уваги, що арештоване майно визнане речовим доказом і саме по собі має значення для встановлення важливих у цьому кримінальному провадженні обставин, зокрема, щодо нього існує сукупність підстав вважати, що воно є об'єктом кримінально-протиправних дій, а тому його подальше утримання органом досудового розслідування під обмеженнями арешту є доцільним і виправданим, з огляду на існуючі ризики його відчуження, а також враховуючи необхідність його використання в якості доказів під час досудового розслідування, судового розгляду та вирішення питання про їх долю.
На думку слідчого судді, накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження. У цьому контексті слідчий суддя враховує, серед іншого, суспільну небезпеку ймовірно вчинених кримінальних правопорушень, їх специфіку і тяжкість, ймовірну причетність до їх вчинення особи, яка відчужила вказані приміщення ОСОБА_4 в період дії обтяження, а також істотне значення відповідного майна для розслідування відповідних злочинів.
З огляду на наведене вище, заявником не доведено, що в подальшому застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна відпала потреба, або що такий арешт накладено необґрунтовано, а тому, на думку слідчого судді, таке втручання у майнові права, як арешт майна, на переслідує легітимну мету, а саме забезпечення збереження речових доказів, а відтак у задоволенні клопотання про скасування арешту майна слід відмовити.
Керуючись ст.2, 7, 98, 100, 131, 132, 170-174, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-
у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складений 20.03.2026.
Слідчий суддя ОСОБА_14