Справа №461/9176/25
19 березня 2026 року місто Львів
Галицький районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Стрельбицького В.В.,
за участю секретаря судового засідання Герман М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові клопотання представника Фокія Богдана Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом
ОСОБА_1
( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ),
в інтересах якого діє ОСОБА_2
( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ),
до
Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)»
(88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Довженка, 8-а; ЄДРПОУ: 08563441),
Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19)»
(79007, м. Львів, вул. Городоцька, 20; ЄДРПОУ: 08563978)
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору
Державна казначейська служба України
(01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6; ЄДРПОУ: 37567646)
про відшкодування моральної шкоди,
встановив:
I. Позиції сторін та учасників справ, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
У провадженні Галицького районного суду перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Фокій Богдан Васильович, до Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)», Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19)» за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди.
04.03.2026 за результатами розгляду справи, судом було ухвалено рішення про часткове задоволення позову. Вирішено стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 60000 (шістдесят тисяч) гривень 00 копійок - відшкодування моральної шкоди.
09.03.2026, шляхом формування документів у підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд», адвокат Фокій Богдан Васильович, який діє в інтересах позивача, подав заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.
17.03.2026, шляхом формування документів у підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд», представником третьої особи - Стегнієм А.В. подано заперечення на наведене клопотання (заяву). Зокрема представник вказує, що в силу приписів статей 137, 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу можуть бути стягнуті винятково зі сторони у справі, однак не з Державного бюджету України. Казначейство вважає, що відповідні судові витрати можуть бути стягнуті саме з суб'єкта (відповідачів), у зв'язку з протиправними діями якого подано позов, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Крім того, представник звертає увагу на обов'язку сторони документально підтвердити понесення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати;
4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
У судове засідання учасники справи не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, у відповідності до ст.128 ЦПК України, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками про доставку електронного документу до електронного кабінету відповідного учасника справи.
Суд враховує, що сторони обізнані про дату, час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з'явились, а тому з врахуванням тривалості провадження у справі, забезпечення належної можливості сторонам у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для об'єктивного розгляду заяви та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи. При цьому, суд наголошує, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони провадження, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
II. Фактичні обставини встановлені судом, мотиви та висновки суду, а також положення закону, якими керувався суд, постановляючи додаткове рішення
Відповідно до рішення Галицького районного суду м. Львова, ухваленого 04.03.2026, наведений вище позов задоволено частково. Вирішено стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 60000 (шістдесят тисяч) гривень 00 копійок - відшкодування моральної шкоди.
Згідно п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України, встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України, щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Судом встановлено, що між адвокатом Фокієм Богданом Васильовичем та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги від 12.08.2025.
Відповідно до додаткової угоди № 1 до договору про надання правничої допомоги від 12.08.2025, акту передачі-прийняття виконаних робіт №1 (наданих послуг) від 19.02.2026 та детального (підсумкового) опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом при наданні професійної правничої допомоги у справі №461/9176/25, у зв'язку з розглядом справи у суді, загальна вартість вказаних у цих документах послуг, які стосуються надання правничої допомоги у зазначеній справі, складає 25500 гривень.
Згідно ст. 60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Статтею 137 ЦПК України, визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 10 від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 року по справі №462/9002/14-ц (провадження №61-9880св18), прийшов до наступних висновків: «свобода договору не є абсолютною, вона обмежується законом і суттю договірних правовідносин, якою за договором про надання юридичних послуг у формі представництва у суді є забезпечення балансу приватних і публічних інтересів - права особи на кваліфіковану юридичну допомогу при розгляді її справи у суді (приватний інтерес) і незалежність та безсторонність судової влади при розгляді цивільних справ (публічний інтерес).
Також, діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.
Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Згідно позиції Верховного Суду, яка висвітлена у постанові КЦС ВС від 09.06.2020 року по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 року по справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Крім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Отже, суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.
Водночас, слід відзначити, що чинний ЦПК встановлює такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників провадження щодо розподілу судових витрат, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд приходить до висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25500 гривень не є цілком співмірним із складністю справи; виконаними адвокатом роботами (наданими послугами; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Отже, суд частково погоджується з доводами представника третьої особи про неспівмірність розміру заявлених судових витрат наведених у клопотанні.
Зокрема, визначаючи розмір витрат, які підлягають стягненню, суд виходить з критеріїв наведених вище, а саме складності справи (позов розглянутий у порядку загального позовного провадження), часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги (участь (неучасть) у судових засіданнях та час витрачений на обґрунтування позиції сторони і надання консультацій для її погодження), обсягу наданих послуг та виконаних робіт (зміст та обсяг поданих суду документів, обсяг робіт наведених у відповідному акті), предмету позову, а також значення справи для кожної сторони. Суд також враховує кількість, обсяг та зміст документів поданих суду сторонами, тривалість провадження у справі з врахуванням процесуальної поведінки сторін, складність та категорію справи.
Виходячи із наведених критеріїв та встановлених судом обставин справи, суд вважає, що адекватний розмір судових витрат сторони позивача повинен становити 20000 грн. Саме приймаючи до уваги цю суму суд визначає пропорцію для часткового задоволення даної заяви, виходячи з того, що позов задоволено частково.
Отже, оскільки немайнові вимоги судом задоволено, що майнову вимогу задоволено на 13,03%, то судові витрати суд присуджує позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2606 (13,03% від 20000) гривень 00 копійок.
Щодо доводів представника третьої особи, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 2 ЦК України визначено, що учасником цивільних правовідносин у тому числі є держава Україна.
Відповідно до ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 170 ЦК України, учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Згідно з ч. 2 ст. 48 ЦПК України, позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Тлумачення правових норм ч. 2 ст. 48 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяною органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяну шкоду (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №242/4741/16-ц).
Аналогічний висновок неодноразово був викладений Великою Палатою Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №5023/10655/11 (п. 6.22.), від 21 серпня 2019 року у справі №761/35803/16-ц (п. 33), від 18 грудня 2019 року у справі №688/2479/16-ц (п. 28), від 25 березня 2020 року у справі №641/8857/17.
Зазначене також узгоджується з висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 19 липня 2023 року у справі №373/1293/20.
Враховуючи вказані норми права та висновки Верховного Суду щодо їх застосування, відповідачем у цій справі є держава, яка бере участь через відповідний орган державної влади (Державна установа «Закарпатська установа виконання покарань (№9)», Державна установа «Львівська установа виконання покарань (№19)»), а тому понесені судові витрати, з урахуванням п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача держави Україна (з Державного бюджету України).
Зазначений підхід до стягнення витрат на правничу допомогу за рахунок коштів Державного бюджету України відповідає усталеній практиці Верховного Суду, сформованій в аналогічних правовідносинах, зокрема, у постановах від 29 травня 2023 року у справі №336/5109/19, від 31 жовтня 2018 року у справі №383/596/15, від 07 липня 2021 року у справі №335/10173/19, від 11 травня 2022 року у справі №201/4534/20, від 11 серпня 2022 року у справі №703/468/21.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц, від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц, від 05 жовтня 2022 року у справі №923/199/21 та №922/1830/19).
Факт зазначення відповідачами у цій справі Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» та Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19)» не свідчить про те, що у спірних правовідносинах суб'єктом відповідальності є не держава, а зазначені органи.
Крім того, суду надано належні докази на обґрунтування вимоги про стягнення судових витрат, зокрема договір та угода про надання правничої допомоги, документи про підтвердження статусу адвоката, акт прийняття виконаних робіт, детальний опис робіт виконаних адвокатом, а тому доводи представника третьої особи щодо неналежного документального підтвердження понесених витрат судом відхиляються.
Виходячи з наведених вище доводів та мотивів, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви (клопотання).
Керуючись ст. 270 ЦПК України,
постановив:
клопотання (заяву) адвоката Фокія Богдана Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Ухвалити у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Фокій Богдан Васильович, до Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)», Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19)» за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди додаткове рішення.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 2606 (дві тисячі шістсот шість) гривень 00 копійок - витрат на правничу допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи:
позивач ? ОСОБА_1
( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 )
представник позивача ? ОСОБА_2
( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 )
відповідач - Державна установа «Закарпатська установа виконання покарань (№9)»
(88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Довженка, 8-а; ЄДРПОУ: 08563441)
представник відповідача - Пушкарьова Наталія Федорівна
(88000, м. Ужгород, вул. Слави, 30; РНОКПП: НОМЕР_3 )
відповідач - Державна установа «Львівська установа виконання покарань (№19)»
(79007, м. Львів, вул. Городоцька, 20; ЄДРПОУ: 08563978)
представник відповідача - Коваль Ольга Романівна (РНОКПП: НОМЕР_4 )
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору
Державна казначейська служба України
представник третьої особи - Стегній Андрій Васильович
(01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6; ЄДРПОУ: 37567646)
Головуючий суддя В.В. Стрельбицький