Справа № 439/196/26
Провадження № 1-кс/439/95/26
20 березня 2026 року м. Броди
Слідчий суддя Бродівського районного суду Львівської області
ОСОБА_1 ,
із участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5
розглянувши в режимі відеоконференції клопотання слідчого СВ ВП № 1 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024080100007677 від 18.12.2024 відносно підозрюваного:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Висоцько Бродівського району Львівської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, не судимого, колишнього стрільця - помічника гранатометника 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 3 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдата військової служби за призовом під час мобілізації,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
слідчий СВ ВП № 1 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Бродівського районного суду Львівської області з клопотанням погодженим прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 в якому просить суд продовжити стосовно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, з утриманням у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№19)», без визначення розміру застави.
Необхідність задоволення даного клопотання слідчий мотивує тим, що 11.07.2023 на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» ОСОБА_4 призваний за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 26.01.2024 №15-РС вбачається, що солдат ОСОБА_4 призначений на посаду стрільця - помічника гранатометника 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу з механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
З 12.03.2024 стрілець - помічник гранатометника 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 3 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 знаходився на стаціонарному лікуванні в лазареті медичної роти військової частини НОМЕР_1 , який знаходився в АДРЕСА_2 , з якого 12.07.2024 був виписаний.
Однак, солдат військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_4 , в порушення вимог діючого законодавства, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в умовах воєнного стану, не отримавши дозволу відповідного командира, 13.07.2024 не з'явився вчасно без поважних причин з вказаного медичного підрозділу на службу до військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалась в АДРЕСА_3 та перебував поза межами місця служби тривалістю понад три доби, проводячи час на власний розсуд, до моменту супроводу 26.01.2026 службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 до відділення поліції №1 Золочівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, що знаходиться за адресою: Львівська область, Золочівський район, м. Броди, вул. Майдан Свободи, 10, де фактично припинив вчиняти вказане кримінальне правопорушення, чим останній вчинив не з'явлення ОСОБА_4 вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.
Слідча мотивує, що метою продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного: ОСОБА_4 є необхідність запобігання ризикам, передбаченим частиною 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, здійснити вплив на свідків, продовжувати вчиняти кримінальне правопорушення у якому він підозрюється або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Слідча наголошує, що є обґрунтовані підстави вважати, що будь-який інший, більш м'який запобіжний захід, окрім як тримання під вартою, не зможе перешкодити ризикам, передбаченим частиною 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, а тому підозрюваному необхідно визначити запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, в обґрунтування пояснив, що ОСОБА_4 через тяжкість інкримінованого йому кримінального правопорушення може переховуватись від суду, так як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України є тяжким, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років. Крім того, обвинувачений може тиснути та впливати на свідків. Підґрунтям такого ризику є те, що останній, перебуваючи на свободі, може незаконно впливати як особисто, так і через третіх осіб з числа діючих військовослужбовців, на учасників кримінального провадження, з метою запобігання надання ними правдивих показань, в тому числі з мотивів помсти їм за надані в ході досудового розслідування показання, чи з метою схилити їх у будь-який спосіб до зміни або відмови від раніше наданих ними показань, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності. Обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, враховуючи його нехтування положеннями чинного законодавства, а саме порушенням вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1,2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, шляхом уникнення від явок до суду, а також не виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки. Відтак у сторони обвинувачення є достатні підстави вважати, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4 ст. 177 КПК України, об'єктивно наявні, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до обвинуваченого інших, більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою. Більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням ОСОБА_4 під вартою, не зможе запобігти вищевказаним ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, у зв'язку з тим, що лише повна ізоляція від суспільства може запобігти вказаним ризикам, а також гарантувати виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків. Окрім цього, прокурор зазначає, що відповідно до ч. 7 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні наголосили, що вважають запропонований запобіжний захід надто суворим, просили застосувати більш м'який запобіжний захід - цілодобовий домашній арешт. Захисник наголосив, що прокурор не довів жодного ризику передбаченого ст. 177 КПК України, відповідно до яких обвинувачений може вплинути на свідків або втікти від слідства. Рахує неконституційним рішення вищих інстанцій щодо неможливісті у вказаних кримінальних справах застосування менш м'яких запобіжних заходів, що порушує принцип справедливості та змагальності сторін, що призводить до порушення прав людини.
Дослідивши клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, заслухавши думку учасників кримінального провадження, оцінивши докази у їх сукупності, суддя вважає, що клопотання є підставним і підлягає до задоволення з таких підстав.
Нормативними вимогами частини 2 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
За змістом частини 1 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України.
У свою чергу вимогами пункту 4 частини 2 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Імперативними положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Законним є арешт за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Нормою статті 177 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та / або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення дія встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється.
Тримання під вартою направлено на полегшення здійснення правосуддя та забезпечення громадського порядку та обирається як запобіжний захід при наявності підстав вважати, що інші (більш м'які) запобіжні заходи, можуть не забезпечити виконання підозрюваним (обвинуваченим) обов'язків та його належної поведінки.
Досудовим розслідуванням встановлено, що з 12.03.2024 стрілець - помічник гранатометника 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 3 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 знаходився на стаціонарному лікуванні в лазареті медичної роти військової частини НОМЕР_1 , який знаходився в АДРЕСА_2 , з якого 12.07.2024 був виписаний. Однак, солдат військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_4 , в порушення вимог вищевказаного законодавства, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в умовах воєнного стану, не отримавши дозволу відповідного командира, 13.07.2024 не з'явився вчасно без поважних причин з вказаного медичного підрозділу на службу до військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалась в АДРЕСА_3 та перебував поза межами місця служби тривалістю понад три доби, проводячи час на власний розсуд, до моменту супроводу 26.01.2026 службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 до відділення поліції №1 Золочівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, що знаходиться за адресою: Львівська область, Золочівський район, м. Броди, вул. майдан Свободи, 10, де фактично припинив вчиняти вказане кримінальне правопорушення, чим останній вчинив нез'явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.
26 січня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Ухвалою слідчого судді Бродівського районного суду Львівської області від 28 січня 2026 року застосовано щодо обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на шістдесят днів, з 26 січня 2026 року до 26 березня 2026 року, включно.
Доказами, що дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення є наступні докази у кримінальному провадженні: матеріали службового розслідування, проведеного у військовій частині НОМЕР_1 , за фактом ухилення від військової служби ОСОБА_4 ; протоколами допиту свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , протоколом затримання від 26.01.2026.
Винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується також іншими матеріалами кримінального провадження окремо та у їх сукупності.
Встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального Кодексу України про що свідчать зібрані докази за результатами досудового розслідування.
Ухвалою слідчого судді Бродівського районного суду Львівської області від 20.03.2026 року продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024080100007677 від 18.12.2024 відносно підозрюваного ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 407 КК України на п"ять місяців до 26.06.2026 року включно.
Метою продовження застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного: ОСОБА_4 є забезпечення виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків.
Підставою для продовження застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 є наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України. Позаяк ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину. Відтак у випадку визнання винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, підозрюваному загрожує покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
Водночас із метою уникнення від кримінальної відповідальності, ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків ( допит яких проводився у м.Броди і ОСОБА_4 може знати про місце їх проживання/перебування) у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
ОСОБА_4 не одружений, не має на утриманні осіб, таких як неповнолітні ( доказів їх утримання не надав, як і не надав доказів, що є батьком вказаних дітей) чи особи похилого віку, що могли б залежати від нього. Соціальні зв'язки підозрюваного ОСОБА_4 слідчий суддя оцінює як нестійкі, вік та стан здоров'я ( доказів хронічних захворювань не надав), обвинуваченого дозволяють застосування до такого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, окрім того відповідно до висновку експерта № 186 за результатами судово -психіатричної експертизи з метою уточнення діагнозу та визначення глибини психічних розладів ОСОБА_4 потребує стаціонарного обстеження і проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи.
При вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд приходить до висновку про неможливість жодного із більш м'яких запобіжних заходів забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Прокурором доведено обґрунтований ризик вважати, що підозрюваний матиме змогу переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Також обвинувачений може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні із метою уникнення кримінальної відповідальності. Відтак продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи обставини справи, на даному етапі, є виправданим.
Обставини, передбачені частиною 2 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, - відсутні.
Продовжуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, суд вважає, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Відтак наявні усі підстави для задоволення клопотання та продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у виді тримання під вартою.
Разом з цим, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
На підставі ч. 4 ст. 183 КПК України суд не визначає ОСОБА_4 розмір застави, оскільки останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Враховуючи наведене, слідчий суддя керуючись статтями 177, 181-182, 183, 184, 196, 197 Кримінального процесуального кодексу України, -
Клопотання слідчого СВ ВП № 1 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024080100007677 відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - задовольнити.
Продовжити щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою становить шістдесят днів, тобто до 18 травня 2026 року включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на Львівську спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Західного регіону.
Копію ухвали про продовження запобіжного заходу вручити ОСОБА_4 та прокурору негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя ОСОБА_1