УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/1813/26 2-з/335/19/2026
про забезпечення позову
20 березня 2026 року м. Запоріжжя
Суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Романько О.О., розглянувши заяву представника позивача - адвоката Кацюби Максима Володимировича про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 поданою через представника - адвоката Кацюбу Максима Володимировича до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, -
19 лютого 2026 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Кацюбу М.В. звернулася з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним та застосування наслідків недійсності правочину.
Відповідно до ухвали судді від 04.03.2026 було відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25.03.2026.
18 березня 2026 року через канцелярію суду було зареєстровано заяву про забезпечення позову у зазначеній справі.
В обґрунтування такої заяви зазначено, що ОСОБА_1 є особою, якій завдано моральної шкоди у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. 20 січня 2025 року вироком Дніпровського районного суду м. Запоріжжя у справі № 334/5673/24 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та стягнуто на користь потерпілої ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 634 000, 00 грн. Вирок набрав законної сили 06.11.2025 року. 29 грудня 2025 року приватним виконавцем відкрите виконавче провадження з виконання вироку Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 20.01.2025 щодо стягнення на користь ОСОБА_4 моральної шкоди в розмірі 634 000, 00 грн.
Далі вказали, що вивченням матеріалів виконавчого провадження встановлено, що ОСОБА_2 після винесення судом вироку у справі вчинив дії, спрямовані на погіршення свого майнового стану. Так, в ході судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України, ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26.11.2024 року знято арешт з автомобіля марки «JEEP CHEROKEE» , реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належав обвинуваченому ОСОБА_2 . При цьому, судом було враховано запевнення обвинуваченого ОСОБА_2 стосовно наміру реалізувати цей автомобіль з метою повної компенсації завданої ним шкоди потерпілій ОСОБА_1 , що зафіксовано в ухвалі суду від 26.11.2024 року (копія ухвали додається до заяви). Відповідно до матеріалів виконавчого провадження, після зняття арешту на вказаний транспортний засіб ОСОБА_2 реалізував автомобіль «JEEP CHEROKEE» реєстраційний номер НОМЕР_2 в першому кварталі 2025 року, тобто після винесення вироку судом та під час апеляційного розгляду справи № 334/5673/24.
Згідно з інформацією, наданою на адвокатський запит представника позивача Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій області, автомобіль марки «JEEP CHEROKEE», з номерним знаком НОМЕР_2 , 2015 року випуску, об'єм двигуна - 2360 см. куб., кузов НОМЕР_3 , 20.02.2025 року на підставі договору купівлі-продажу № 2341/2025/5158194, укладеному 20.02.2025 р. в ТСЦ МВС 2341, перереєстровано з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
В той же час, на момент подання до суду цієї заяви, ОСОБА_2 не виконав вирок суду в частині стягнення коштів на користь ОСОБА_1 , моральну шкоду потерпілій не відшкодував.
Зазначені обставини дають підстави вважати, що укладення ОСОБА_2 договору купівлі-продажу автомобіля саме після винесення судом вироку, яким стягнуто на користь потерпілої ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 634 000,00 грн. та під час апеляційного розгляду справи, спрямоване на приховування його від органів виконавчої служби та ухилення від виконання судового рішення щодо стягнення коштів на користь потерпілої ОСОБА_1 ..
Просили накласти арешт на транспортний засіб «JEEP CHEROKEE», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2015 року випуску, VIN - код НОМЕР_5 , що належить на праві власності ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Вивчивши зміст заяви про забезпечення позову, додатки до неї та матеріали справи, приходжу до висновку про те, що вказана заява підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Згідно ч. ч. 1, 6, 7 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Як слідує з матеріалів справи, позивачем заявлено вимоги про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, а також понесених нею судових витрат.
Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами існує спір немайнового характеру, і у випадку задоволення позову із відповідача в подальшому на користь позивача може бути стягнуто 634 000,00 грн., а примусове виконання здійснюватиметься у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження».
Позивач заявляючи вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу - автомобіля марки «JEEP CHEROKEE», з номерним знаком НОМЕР_2 , 2015 року випуску, об'єм двигуна - 2360 см. куб., кузов 1C4PJMCB5FW768806, № 2341/2025/5158194, укладений 20.02.2025 року ТСЦ МВС 2341 між ОСОБА_2 в якості продавця та ОСОБА_3 в якості покупця, просить забезпечити її позов шляхом накладення арешту на транспортний засіб «JEEP CHEROKEE», з номерним знаком НОМЕР_2 , 2015 року випуску, об'єм двигуна - 2360 см. куб., кузов НОМЕР_3 , який на праві власності належить відповідачу ОСОБА_3 , що вказує на співмірність заходу забезпечення позову із предметом позовної заяви.
Вимоги представника позивача про накладення арешту на автомобіль марки «JEEP CHEROKEE», з номерним знаком НОМЕР_2 , 2015 року випуску, об'єм двигуна - 2360 см. куб., кузов НОМЕР_3 , відповідає зазначеним вимогам законодавства.
Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. За змістом частини п'ятої статті 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до змісту статті 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин 1 та 5 ст. 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України. Така правова позиція сформована у постанові Верховного Суду від 09.08.2017 року у справі № 6-2690цс16.
Окрім цього Верховний Суд України здійснив розширювальне тлумачення статті 234 ЦК і кваліфікував договір, укладений з метою уникнути виконання грошового зобов'язання, як фіктивний (постанови Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 у справі № 6-1873цс16, від 23 серпня 2017 року у справі № 306/2952/14-ц, від 9 вересня 2017 року у справі № 359/1654/15-ц). Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Разом з тим, укладення відповідачем договору, направленого на відчуження свого майна не може використовуватися ним, як учасником цивільного обороту для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу.
Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки відчуження майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом (правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 06.03.2019 року у справі №61-156св17).
З огляду на викладене, позивачка вважає, що укладена ОСОБА_2 угода, направлена на відчуження автомобіля, була укладена задля приховування цього транспортного засобу і отриманих за його продаж коштів від органів державної виконавчої служби та ухилення від виконання вироку щодо стягнення на її користь грошових коштів. Враховуючи, що ОСОБА_2 станом на цей час не виконав своїх зобов'язань щодо відшкодування позивачці моральної шкоди та продовжує надалі ухилятися від виконання своїх зобов'язань, ОСОБА_1 подано позов до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним.
Водночас, враховуючи недобросовісну поведінку відповідача, спрямовану на ухилення від виконання своїх зобов'язань за вироком суду, наразі, до пред'явлення позову є підстави для вжиття заходів щодо забезпечення позовних вимог шляхом подання до суду заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, можливість забезпечення позову не пов'язується виключно з тим, чи підлягає рішення примусовому виконанню. Ключовим є забезпечення ефективного захисту.
У даному випадку, невжиття заходів забезпечення (арешту) призведе до того, що Відповідач-2, яка не є боржником у виконавчому провадженні, зможе вільно відчужити автомобіль третім особам. У такому разі, навіть за умови задоволення позову, майно не зможе бути повернуте у власність ОСОБА_2 , що зробить неможливим стягнення коштів на виконання вироку суду. Це змусить позивача ініціювати нові судові процеси проти нових власників, що прямо суперечить принципу ефективності захисту порушених прав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Крім того, ч. ч. 4-11 ст. 150 ЦПК України визначено випадки, коли забезпечення позову або його окремі заходи не допускаються, і жоден з цих пунктів не передбачає заборону накладення арешту на транспортний засіб.
Даний спір має немайновий характер і судом накладається арешт на транспортний засіб.
Оскільки предметом позову є визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним та застосування наслідків недійсності правочинує саме тим заходом, який унеможливить ускладнення чи невиконання рішення суду, у разі задоволення або часткового задоволення позову, та забезпечить можливість ефективного захисту прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду, у разі визнання судом прав та інтересів позивача дійсно порушеними.
Суд дійшов висновку, що незабезпечення позову в обраний позивачем спосіб може призвести до повного захисту прав та законних інтересів позивача в майбутньому.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-153, 260-261, 353-355 ЦПК України, -
Заяву представника позивача-адвоката Кацюби Максима Володимировичапро забезпечення позовної заяви ОСОБА_1 поданої через представника - адвоката Кацюбу Максима Володимировича до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним та застосування наслідків недійсності правочину- задовольнити.
Накласти арешт на транспортний засіб «JEEP CHEROKEE», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2015 року випуску, VIN - код НОМЕР_5 , що належить на праві власності ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали суду складено 20.03.2026.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_6 виданий Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області від 19.07.2001, рнокпп НОМЕР_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Боржник: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Суддя: О.О. Романько