1 УХВАЛАСправа № 335/2702/26 1-кс/335/882/2026
про відмову в задоволенні скарги
20 березня 2026 року слідчий суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність Головного управління Національної поліції в Запорізькій області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
17.03.2026 до суду надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність ГУНП в Запорізькій області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за заявою ОСОБА_3 від 03.02.2026.
Скарга мотивована тим, що 03.02.2026 ним подано до ГУНП в Запорізькій області заяву про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 Кримінального кодексу України, яке полягає у вчиненні завідомо незаконних дій з надання недостовірної інформації та підробленні документів щодо фіктивного батьківства ОСОБА_3 , з метою отримання від нього матеріальної вигоди. Однак, у визначені законом строки відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР внесені не були, досудове розслідування не розпочате.
Просив визнати протиправною бездіяльність ГУНП в Запорізькій області щодо відмови у внесенні відомостей до ЄРДР за заявою від 03.02.2026 та зобов'язати ГУНП в Запорізькій області внести відповідні відомості про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Ухвалою від 17.03.2026 відкрито провадження за скаргою, витребувано у ГУНП в Запорізькій області всі матеріали, що стосуються розгляду заяви ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення від 03.02.2026.
Витребувані матеріали надійшли 20.03.2026.
У судове засідання заявник ОСОБА_3 не з'явився, про день, час та місце розгляду скарги повідомлявся у встановленому законом порядку, у скарзі зазначив клопотання про розгляд скарги за його відсутності.
Представник суб'єкта оскарження ГУНП в Запорізькій області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлявся у встановленому законом порядку.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 306 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Водночас, статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
За змістом положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, з метою дотримання положень ст.ст. 28, 306 КПК України та визначеного законом строку розгляду цієї скарги слідчий суддя вважав за можливе розглянути скаргу за відсутності заявника та представника суб'єкта оскарження на підставі наявних доказів.
Відповідно до ст. 107 КПК України у зв'язку з відсутністю учасників кримінального провадження, фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя встановив таке.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч.1 ст. 303 КПК України. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 214 КПК України бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і є предметом оскарження в порядку ст. 303 КПК України, полягає у невнесенні відповідних відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР впродовж 24 годин після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Однак, передумовою внесення до ЄРДР відповідних відомостей за заявою, перед-баченою ч.1 ст. 214 КПК України є саме наявність у поданій заяві «обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення».
Відомості, які підлягають внесенню до ЄРДР та їх перелік визначені ч. 5 ст. 214 КПК України, відповідно до положень якої до ЄРДР підлягають внесенню, серед інших відомостей, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
При цьому, виходячи зі змісту ч. 4 ст. 214 КПК України повноваженням щодо оцінки відомостей, наведених у заяві чи повідомлених потерпілим, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення наділені слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення.
Відповідно положень ч. 1 ст. 11 КК України, злочином є передбачене цим кодексом суспільно небезпечне, винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. Склади злочинів та відповідні їх ознаки визначені в диспозиціях окремих статей Особливої частини Кримінального кодексу України.
Таким чином, вирішальним чинником для вирішення питання внесення відомостей за заявою до ЄРДР є саме наявність у заяві обстави, що свідчать про кримінальний злочин.
Відповідно до п. 4, 5 ч. 5 ст. 214 КПК України та пункту 1 розділу I глави 2 Положення про порядок ведення ЄРДР, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 298 від 30.06.2020, до ЄРДР вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела, його попередню правову кваліфікацію із зазначенням статті (частин статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 30.01.2019 у справі № 818/1526/18 (пункт 36 постанови), у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Тому в ст. 214 КПК України прямо не передбачено проведення перевірки щодо змісту заяви, однак виходячи з змісту ч. 5 ст. 214 КПК України, зміст таких відомостей має бути підданий оцінці. Повноваженням щодо оцінки відомостей, наведених у заяві чи повідомленнях потерпілим, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення наділені слідчий, дізнавач, прокурор.
Аналіз змісту положень ст. 214 КПК України свідчить про обов'язковість вчинення дій лише щодо прийняття та реєстрації заяви, як це передбачено у частині четвертій вказаній статті, і відмова у вчиненні таких дій не допускається.
При цьому зміст частини першої зазначеної статті не передбачає імперативного обов'язку слідчого, дізнавача чи прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого діючим Кримінальним кодексом України.
Тобто, підставою внесення до ЄРДР та початку досудового розслідування можуть слугувати не будь-які заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, а лише ті, у яких зазначені фактичні обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, що є гарантією кожній особі від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу, оскільки безпідставне відкриття кримінального провадження є недопустимим і може порушувати права конкретних осіб, відносно яких таке провадження ініційоване, та є неефективним з точки зору використання державних ресурсів.
Слідчим суддею встановлено, що 03.02.2026 ОСОБА_3 було подано до ГУНП в Запорізькій області заяву щодо можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України, відносно його колишньої дружини ОСОБА_4 , яка ввела його в оману, повідомивши під час реєстрації шлюбу, що він є біологічним батьком дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та після розірвання шлюбу звернулась до суду з позовом про стягнення із заявника аліментів на утримання цих дітей.
Вказана заява була надіслана ГУНП в Запорізькій області до Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області та отримана останнім 11.02.2026 та зареєстрована до ЄО за № 1779 від 11.02.2026, що підтверджується наданою на виконання ухвали від 17.03.2026 довідки інспектора СМ Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_7 від 19.02.2026 «Про розгляд повідомлення гр. ОСОБА_3 ».
За змістом цієї довідки, під час проведення перевірки повідомлення ОСОБА_3 встановлено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 склалися цивільно-правові відносини, що підлягають вирішенню в судовому порядку, зокрема щодо припинення стягнення аліментів. З наведених підстав та враховуючи відсутність ознак кримінального правопорушення, прийнято рішення про припинення подальшої перевірки за даним фактом.
З вказаним висновком органу досудового розслідування погоджується і слідчий суддя, адже зміст заяви ОСОБА_3 від 03.02.2026 та зміст долучених до заяви копій рішень Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13.11.2023 у справі № 335/8941/23 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, яким позов задоволено та шлюб розірвано, від 13.05.2024 у справі № 335/10603/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про оспорювання батьківства та виключення відомостей про батька з актового запису про народження дітей, яким у позові ОСОБА_3 відмовлено, надає підстави для висновку, що метою звернення ОСОБА_3 із заявою до органу досудового розслідування від 03.02.2026 є вирішення цивільно-правового спору щодо утримання дітей, щодо яких він не вважає себе батьком. Водночас, вказані відносини врегульовані Сімейним кодексом України.
Листом начальника Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_8 від 20.02.2026 № 24261-2026 заявника проінформовано про результати розгляду його заяви, зокрема, про відсутність ознак кримінального правопорушення, та рекомендовано звернутись до суду з метою вирішення цивільно-правового спору.
Отже, оскільки у заяві ОСОБА_3 не було встановлено обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, що передбачені вищезазначеними вимогами ст. 214 КПК України, орган досудового розслідування відповідні відомості до ЄРДР не вніс.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що уповноваженими особами ГУНП з Запорізької області не було допущено протиправної бездіяльності щодо розгляду заяви ОСОБА_3 від 03.02.2026, оскільки його заява була розглянута і заявника проінформовано про результати її розгляду за відсутності підстав для внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Отже, підстави для задоволення скарги ОСОБА_3 відсутні.
Керуючись статтями 214, 303, 304, 306, 309 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність Головного управління Національної поліції в Запорізькій області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали; у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1