Дата документу 20.03.2026
Справа № 334/9377/25
Провадження № 2-з/334/18/26
20 березня 2026 року м. Запоріжжя
Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі
судді Бредіхіна Ю.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Іванової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Цирулевського Романа Олександровича про забезпечення позову та додані до неї матеріали,
установив:
в проваджені суду перебуває цивільна справа за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: товариства з обмеженою відповідальністю «Вітафарм», товариства з обмеженою відповідальністю «Аква-Вита», приватного підприємства «Максфорт» про стягнення суми та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Віта Фарма», товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Аква Віта», приватне підприємство «Максфорт» про стягнення частини доходу юридичних осіб, які є спільною сумісною власністю подружжя.
Ухвалою суду від 10.11.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначений у загальному позовному провадженні з викликом (повідомленням) сторін.
26.11.2025 року до суду надійшла зустрічна позовна заява, яка ухвалами від 27.11.2025 року та 03.12.2025 року залишена без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків.
Ухвалою від 10.12.2025 року прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву та витребувані докази.
19.03.2026 року представником первісного позивача подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 30 об'єктів нерухомого майна, які належать відповідачу ОСОБА_2 . В обґрунтування своєї заяви вказує про те, що між сторонами триває процес поділу майна, в ході якого ОСОБА_2 у 2025 році вчинила ряд дій на відчуження майна ряду юридичних осіб, стосовно якого тривалі судові процеси, аби унеможливити подальше звернення стягнення на них. Відтак вважає, що відсутність такого обтяження може призвести до невиконання майбутнього судового рішення.
Для з'ясування обставин, судом призначено розгляд заяви про забезпечення позову у судовому засіданні 20.03.2026 року о 14:30 год. Представник позивача та позивач не з'явились у судове засідання, причини неявки не повідомили.
Оцінивши наведені позивачем обставини, суд дійшов до таких висновків.
Згідно положень ч. 1, 2 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом - ЦПК України) суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Одними із видів забезпечення позову відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір (постанова Верховного Суду від 25.09.2019 року у справі № 320/3560/18, провадження № 61-5051св19).
Судом встановлено, що ухвалою Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 16.04.2025 року у справі №335/170/25 вже накладений арешт на двадцять п'ять з тридцяти об'єктів нерухомості, які зазначені у заяві про забезпечення позову, яка розглядається, і в частині цій частині відповідно до постанови Запорізького апеляційного суду від 11.02.2026 року у справі №335/170/25.
Про вказані обставини представником позивача нічого не вказано у заяві про забезпечення позову. Також, ним не вказано й про доцільність повторного обтяження цих об'єктів нерухомості, зважаючи на вже існуючий арешт. Для надання пояснень з цього приводу представник позивача не з'явився.
Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (постанова Верховного Суду від 25.04.2019 року у справі №826/10936/18, провадження №К/9901/728/19).
Відтак, при вирішення заяви про забезпечення позову необхідно брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Згідно із наданих самим представником позивача доказів (інформації з державних реєстрів), відповідач ОСОБА_3 після відкриття провадження у цій справі продовжила набувати права власності на об'єкти нерухомого майна. Наприклад, 28.01.2026 року нею набуто право власності на садовий будинок вартістю 9 827 079 грн., який розташований за адресою:, розташований за адресою АДРЕСА_1 .
Вказане, на переконання суду, не свідчить про намір відповідача уникнути ймовірного виконання судового рішення.
Крім того, представник позивача не надає жодних пояснень стосовно співмірності переліку нерухомості, які він просить арештувати, із своїми позовними вимогами, адже, наприклад, вищевказаний садовий будинок коштує 9 827 079 грн., а крім нього представник позивача просить накласти арешт ще на 29 об'єктів нерухомості, посилаючись на те, що вимоги позивача становлять 12 112 150 грн.
При цьому, представником позивача не вказано жодних доводів стосовно зустрічного забезпечення, хоча у цій справі і до позивача заявлено вимогу про стягнення з нього 34 153 350 грн.
Відтак, при вирішення заяви про забезпечення позову необхідно брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, а позивачем не доведено співмірність заходів про вжиття яких він просить.
Керуючись ст. 149, 150, 153, 154, 157, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд
ухвалив
заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Цирулевського Романа Олександровича про забезпечення позову залишити без задоволення.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ю.Ю. Бредіхін