Дата документу 20.03.2026
Справа № 334/1001/26
Провадження № 2/334/1613/26
20 березня 2026 року
Суддя Дніпровського районного суду міста Запоріжжя Ісаков Д.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
09 лютого 2026 року до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя через систему Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Суддя, перевіривши виконання вимог ст.175-177 ЦПК України, встановив, що позовна заява підлягає залишенню без руху, виходячі з такого.
Відповідно до ч.1 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. За змістом п.5-6 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Вказаним вимогам позовна заява, яка надійшла на розгляд до суду, не відповідає.
Так, за змістом ч.2 ст. 104, 105, ч.1, 2 ст. 106 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя відповідно до ст. 106 або одного з них відповідно до ст. 107 цього Кодексу. Подружжя, яке не має дітей, має право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу. Якщо один із подружжя через поважну причину не може особисто подати заяву про розірвання шлюбу до органу державної реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену або прирівняну до неї, від його імені може подати другий з подружжя.
Згідно з роз'ясненнями, наведеними у п. 3 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі за заявою про розірвання шлюбу, суди мають враховувати, що воно проводиться органами РАЦС лише у випадках, передбачених ст.106, 107 СК. Розірвання шлюбу судом відбувається: за наявності в подружжя спільних неповнолітніх дітей; за відсутності згоди одного з подружжя на розірвання шлюбу, крім випадків, передбачених ст.107 СК; за спільною заявою подружжя, яке має дітей, відповідно до ст.109 СК; за позовом одного з подружжя відповідно до ст.110 СК. Оскільки розгляд справи провадиться в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів, суди повинні вимагати від осіб, що подали заяву, повного викладення обставин, якими обґрунтовуються дані вимоги, й посилання на засоби їх доказування.
У позовній заяві відсутнє обґрунтування звернення позивача із позовною заявою до суду, зокрема, оскільки малолітні та/або неповнолітні діти у подружжя відсутні, як стверджується у позовній заяві, не вказано про незгоду відповідача із розірванням шлюбу в позасудовому порядку, що є самостійною підставою для звернення до суду.
Відповідно, у позові не зазначається відомостей щодо заходів досудового врегулювання спору.
Суд також наголошує, що за приписами п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету, контактного телефону Зазначеної норми в повному обсязі при зверненні до суду не дотримано, що підлягає виправленню, як щодо відомостей про позивача, так і відповідача.
Крім того, згідно відповіді Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради, яка надійшла до суду 13 лютого 2026 року встановлено, що декларування/реєстрація місця проживання ОСОБА_2 в реєстрі територіальної громади м. Запоріжжя відсутня. Разом з тим, повідомлено, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 18.02.1985 по теперішній час.
Так, відповідно до абз. 2 частини 1 статті 177 ЦПК України, у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Разом з тим, позивачем не наданий суду доказ надсилання відповідачу примірника позовної заяви та доданих до неї документів.
Також, позивачем при зверненні до суду з позовом про розірвання шлюбу, до матеріалів справи не додано свідоцтва про укладення шлюбу.
При цьому, слід звернути увагу на те, що у разі необхідності підтвердження факту перебування особи у шлюбі вона не позбавлена можливості звернутися до територіального органу ДРАЦС з метою отримання відповідного документа (повторного свідоцтва про шлюб, витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб, тощо).
Крім того, суддя зазначає, що скріншот із застосунку «Дія» актового запису про шлюб, не є належним доказом факту укладання шлюбу, оскільки не містить повної інформації про укладення шлюбу між сторонами.
Вище перелічені недоліки позовної заяви перешкоджають прийняттю судом рішення про відкриття провадження у справі.
Ухвалою судді №334/1001/26 від 23 лютого 2026 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.
Позивачу було запропоновано усунути вказані недоліки, шляхом подання оновленої позовної заяви, в якій необхідно викласти обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору, додати документ, що підтверджує факт перебування особи у шлюбі, визначити правильне написання прізвища відповідача, надати докази надсилання відповідачу примірника позовної заяви та доданих до неї документів.
26 лютого 2026 року позивач отримала вищевказану ухвалу в електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.
Недоліки зазначені в ухвалі позивачем не усунені.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
У зв'язку з тим, що представником позивача недоліки, зазначені в ухвалі суду у встановлений строк не усунені позовна заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Суддя вважає необхідним роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.7 ст.185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасник цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до частини 2 статті 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі повернення заяви або скарги.
Частиною 5 статті 7 Закону України «Про судовий збір», передбачено, що повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
При поданні позову до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя Полєжаєвою Л.С. було сплачено в державний бюджет судовий збір у розмірі 1331,20 гривень, що підтверджується квитанцією про сплату №ВYRF-UY96-SZ3E від 07.02.2026 року.
З викладених обставин, суд дійшов висновку про необхідність повернення позивачці з державного бюджету сплаченого нею судового збору.
Керуючись статтями: 133 ч.2, 185ч. 2, 258-261, 353 ЦПК України,
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - вважати неподаною та повернути позивачу.
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області повернути ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 сплачений в державний бюджет на рахунок № НОМЕР_2 судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок, за квитанцією квитанцією про сплату №ВYRF-UY96-SZ3E від 07.02.2026 року.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини сьомої статті 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ісаков Д.О.