Справа № 333/1027/26
Провадження № 1-кс/333/962/26
13 березня 2026 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , особи, яка подала скаргу - ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 на постанову старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Мелітополі ОСОБА_5 про відмову у визнанні потерпілою у кримінальному провадженні №12025082210000185, відомості про яке внесені до ЄРДР 14.03.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.415 КК України, -
18.02.2026 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла скарга ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , в якій зазначено, що у провадженні старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Мелітополі ОСОБА_5 перебуває кримінальне провадження №12025082210000185, відомості про яке внесені до ЄРДР 14.03.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.415 КК України.
12.02.2026 року під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження слідчий ОСОБА_5 своєю відмов у визнанні потерпілою ОСОБА_4 .
Вважає зазначене рішення слідчого незаконним через порушення останнім норм матеріального права: статус потерпілого згідно КПК України особа набуває автоматично за наявності заподіяння майнової, моральної шкоди. Також необхідно врахувати, що факт заподіяння шкоди кримінальним правопорушенням може бути остаточно встановлений лише обвинувальним вироком суду. Таким чином, на момент визнання особи потерпілою необхідно виходити із презумпції заподіяння шкоди кримінальним правопорушенням, враховуючи достатні дані про такий факт. При цьому для визнання особи потерпілою достатньо спричинення особі якогось одного із перелічених видів (моральна, матеріальна) шкоди.
Оскаржувана постанова слідчого не містить правового обґрунтування щодо відмови у залученні ОСОБА_4 потерпілою та щодо надання їй відповідного процесуального статусу у кримінальному провадженні з посиланням на докази, які здобуті в результаті слідчий дій в установленому порядку.
Слідчим не з'ясовувалося питання щодо заподіяння ОСОБА_4 певної шкоди, не перевірено, чи є в матеріалах кримінального провадження дані, які б свідчили про завдання шкоди, не з'ясовано, у чому саме полягає ця шкода, оскільки слідчим не здійснено детального аналізу всіх обставин, за яких заявник вважає, що можливим кримінальним правопорушенням йому заподіяна певна шкода.
Законодавчі вимоги щодо вмотивованості постанови слідчим при її винесенні не були дотримані з огляду на те, що у постанові міститься лише загальне посилання на відсутність даних, які б свідчили про завдання шкоди заявниці, тоді як слідчим не зібрані всі можливі та необхідні докази, які б могли підтверджувати факт, що заявнику спричинено майнову (моральну) шкоду, або ж така шкода відсутня, чи відсутній причинний зв'язок між вчиненим кримінальним правопорушенням та заподіяною шкодою.
Оскільки водій ОСОБА_6 (військовослужбовець ЗСУ), керуючи евакуатором БТС4 бортовий номер 406 рухався без задніх світлових пристроїв, задніх габаритних вогнів в його діях є порушення п.19.1 ПДР.
На думку ОСОБА_3 порушення водієм ОСОБА_6 вказаного пункту Правил дорожнього руху, знаходяться у прямому причинному зв'язку із виникненням даної дорожньо-транспортної події та її наслідками. Своїми необережними діями, які виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.415 КК України.
У зв'язку з викладеним, ОСОБА_3 просив слідчого суддю скасувати постанову слідчого ТУ ДБР у м. Мелітополі ОСОБА_5 від 12.02.2026 року і зобов'язати останнього визнати ОСОБА_4 - доньку загиблого ОСОБА_7 - потерпілою у кримінальному провадженні №12025082210000185.
20.02.2026 року до суду надійшла уточнена скарга від ОСОБА_3 , в якій він фактично послався на вказані у первісній скарзі обставини та додатково зазначив, що ОСОБА_4 отримала копію оскарженої постанови слідчого лише 20.02.2026 року.
У судовому засіданні ОСОБА_3 підтримав скаргу на підставі обставин, викладених у ній.
Старший слідчий першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) ТУ ДБР, розташоване у м. Мелітополі ОСОБА_8 до суду не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду скарги ОСОБА_3 .
Розглянувши скаргу ОСОБА_3 , вислухавши думку останнього, вивчивши матеріали, долучені до скарги та кримінального провадження №12025082210000185, отримані від старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) ТУ ДБР, розташоване у м. Мелітополі ОСОБА_5 , слідчий суддя дійшов до такого.
Пунктом 5 ч.1 ст.303 КПК України передбачена можливість оскарження до слідчого судді рішення слідчого про відмову у визнанні потерпілим.
Встановлено, що 14.03.2025 року до ЄРДР були внесені відомості із таким коротким викладом обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: «14.03.2025, близько 20.00 години, водій автомобілю «RENAULT SANDERO», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_7 (військовослужбовець ВЧ НОМЕР_2 ЗСУ), рухаючись по ділянці 531 + 300 м. а/д Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя-Маріуполь, поблизу - н.п. Комишуваха, Запорізького району, Запорізької області, з боку м. Запоріжжя у напрямку м. Оріхів, допустив зіткнення з військовим евакуатором БТС4 бортовий номер 406 під керуванням водія ОСОБА_6 (військовослужбовець ЗСУ ВЧ НОМЕР_3 ), який рухався попереду в попутному напрямку, після чого змінив напрямок свого руху вліво та виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з зустрічним автомобілем «FORD N1/BB TRANSIT» на іноземній реєстрації НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_9 (військовослужбовець ЗСУ ВЧ НОМЕР_3 ), внаслідок чого водій ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження, та був госпіталізований до реанімаційного відділення КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» ЗОР. 16.03.2025 об 11:31 водій ОСОБА_10 помер в медичному закладі під наглядом лікарів» (кримінальне провадження №12025082210000185), з кваліфікацією за ч.1 ст.415 КК України.
По вказаному кримінальному провадженню досудове розслідування здійснюється слідчими ТУ ДБР у м. Мелітополі.
29.01.2026 року до ТУ ДБР у м. Мелітополі надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 , у порядку ст.55 КПК України, про визнання останньою потерпілою, а також про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №12025082210000185.
12.02.2026 року постановою старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) ОСОБА_5 було прийнято рішення про відмову у визнанні ОСОБА_4 потерпілою у кримінальному провадженні №12025082210000185.
Відповідно до ст.2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно вимог ч.ч. 1-3 ст.55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою,яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
Частиною 5 статті 55 КПК України передбачено, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Таким чином, законодавець допускає можливість відмови у визнанні особи потерпілим. Процесуальною підставою для прийняття такого рішення є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної в ч.1 ст.55 КПК України.
«Очевидність та достатність» таких підстав є оціночним поняттям, яке визначається в кожному конкретному випадку, виходячи із обставин кримінального провадження і внутрішнього переконання особи, уповноваженої на визнання потерпілим, і може полягати, зокрема, у такому: очевидна відсутність події або складу кримінального правопорушення; відсутність шкоди з боку особи, яка подала відповідну заяву; очевидна відсутність причинного зв'язку між кримінальним правопорушенням і заподіяною шкодою; наявність завданої кримінальним правопорушенням шкоди іншого виду, ніж передбачено ч.1 ст.55 КПК, неможливість визнання потерпілим конкретної особи, виходячи з кримінально-правової характеристики кримінального правопорушення.
При визначенні шкоди, як підстави для визнання особи потерпілим, необхідно виходити із того, що шкода має бути безпосередньо спричинена особі кримінальним правопорушенням, тобто повинен існувати прямий зв'язок, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.
З матеріалів кримінального провадження №12025082210000185 вбачається, що під час досудового розслідування слідчим були призначені інженерно-транспортні експертизи за експертною спеціальністю «Дослідження технічних станів транспортних засобів» та «Транспортно-трасологічні дослідження», які на цей час ще проводяться та відповідні висновки ще слідчим не отримані. Крім того, у кримінальному провадженні не були проведені слідчі експерименти за участі водіїв дорожньо-транспортної пригоди.
У постанові про призначення інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю «Транспортно-трасологічні дослідження» від 17.03.2025 року слідчий на вирішення експертів поставив у т.ч. питання: «Де саме знаходиться місце зіткнення автомобілів?». Відповідь на вказане питання, на думку слідчого судді, суттєво впливає на проведення певних слідчих дій, у т.ч. слідчого експерименту.
Слідчий суддя погоджується із висновком слідчого, що в даному випадку проведеними слідчими діями у кримінальному провадженні ще неможливо встановити дії якого саме водія знаходяться у причинному зв'язку з подією ДТП, у зв'язку з чим на теперішній час відсутні підстави для залучення ОСОБА_4 (доньки померлого ОСОБА_7 ) потерпілою у кримінальному провадженні.
Таким чином, з урахуванням встановлених під час судового розгляду обставин, суд вважає, що на цьому етапі досудового розслідування кримінального провадження відсутні підстави для визнання ОСОБА_4 потерпілою, а відповідно і для задоволення скарги ОСОБА_3 .
Водночас, досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025082210000185 не завершено, тому у разі встановлення підстав для визнання ОСОБА_4 потерпілою, слідчий зобов'язаний вручити останній пам'ятку про процесуальні права та обов'язки як учаснику судового провадження - потерпілому та допитати їїй у цьому статусі.
Керуючись ст.ст. 2, 55, 220, 303-307, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 на постанову старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Мелітополі ОСОБА_5 про відмову у визнанні потерпілою у кримінальному провадженні №12025082210000185, відомості про яке внесені до ЄРДР 14.03.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.415 КК України - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження у суді.
Повний текст ухвали складено 19.03.2026 року.
Слідчий суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1