"20" грудня 2010 р.Справа № 10/80-1724
Господарський суд Тернопільської області у складі
Розглянув справу
за позовом: Військової частини А1769 м. Тернопіль вул. Дубовецька ,1 , 46000 ;
до відповідача 1: Тернопільської міської ради , м. Тернопіль вул. Листопадова ,5 ;
до відповідача 2 : Товариства з обмеженою відповідальністю " Технотерн-плюс " м. Тернопіль вул. Білецька ,1 ;
до відповідача 3 : Військової прокуратури Тернопільського гарнізону м. Тернопіль -1 , а/с-7 ;
За участю представників:
Позивача: Солошенко Л.І. -помічника командира військової частини А 3395 з правової роботи , довіреність № 1297 від 05.11.2010 року ;
Відповідача1 :Михальчук О.Ю. -головного юрисконсульта Тернопільської міської ради , довіреність № 2020/01 від 23.09.2008 року ;
Відповідача 2: Турчак Г.В. -представника ТзОВ " Технотерн-плюс " , довіреність від 12.05.2010 року ;
Відповідача 3 : Солошенко Ю.І. -помічник прокурора Тернопільського гарнізону Західного регіону України , посвідчення № НОМЕР_1.
Представникам сторін роз'яснено процесуальні права та обов'язки , встановлені статтею 20,22, 81-1 Господарського процесуального Кодексу України .
У зв'язку з відсутністю клопотання представників сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
В судовому засіданні оголошувалася перерва до 14 год. 45 хв. 23.11.2010 року ; 14 год. 30 хв. 07.12.2010 року та 16 год. 30 хв. 20 грудня 2010 року в порядку статті 77 ГПК України.
Суть справи:
Військова частина А1769, м. Тернопіль звернулося до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору № 2015 , укладеного 19 травня 2003 року між виконавчим комітетом Тернопільської міської ради , Військовою прокуратурою Тернопільського гарнізону , Тернопільською квартирно-експлуатаційною частиною та Товариством з обмеженою відповідальністю " Техотерн-плюс " м. Тернопіль , посилаючись на недодержання при його укладенні вимог закону та зобов'язати військову прокуратуру Тернопільського гарнізону та ТОВ " Технотерн-плюс " відшкодувати вартість знесеної будівлі № 18/12 . У поданій з'яві В/Ч А 1769 просить відновити та продовжити процесуальні строки щодо подання позову .
В обґрунтування заявлених вимог , підтриманих в судовому засіданні його повноважним представником , позивач посилається на безпідставність вилучення з користування військової прокуратури Тернопільського гарнізону земельної ділянки , що знаходиться за адресою м. Тернопіль вул. Березова .
Відповідачі 1,3 проти позовних вимог заперечили , посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість .
У відзиві на позов Товариство з обмеженою відповідальністю " Технотерн-плюс " , м. Тернопіль заперечує заявлені вимоги повністю і вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Просить застосувати строк позовної давності до вимог військової частини та відмовити у позові в повному обсязі .
У судових засіданнях представник позивача підтримав заявлені вимоги повністю.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представників відповідачів, дослідивши представлені документи, суд встановив наступне:
Згідно ст. ст. 1,2 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Стаття 16 Цивільного Кодексу України також визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та визначає способи захисту цивільних прав та інтересів.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (частина друга п. 1 ст. 16 ЦК України).
Статтею 20 Господарського Кодексу України визначено, що кожен суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
Предметом позову військова частина А1769, м. Тернопіль визначила визнання недійсним договору № 2015 , укладеного 19 травня 2003 року між виконавчим комітетом Тернопільської міської ради , Військовою прокуратурою Тернопільського гарнізону , Тернопільською квартирно- експлуатаційною частиною та Товариством з обмеженою відповідальністю " Технотерн-плюс " м. Тернопіль , посилаючись на недодержання при його укладенні вимог закону та зобов'язати військову прокуратуру Тернопільського гарнізону та ТОВ " Технотерн-плюс " відшкодувати вартість знесеної будівлі № 18/12 .
Спосіб захисту цивільних прав та інтересів особа обирає при зверненні з позовною заявою до суду .
Суд вважає , що обраний позивачем спосіб захисту права таким , що відповідає статтям 15,16 Цивільного кодексу України .
Відповідно до статті 11 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
У судовому засіданні встановлено , що 19 травня 2003 року між виконавчим комітетом Тернопільської міської ради , Військовою прокуратурою Тернопільського гарнізону , Тернопільською квартирно-експлуатаційною частиною( КЕЧ ) району та Товариством з обмеженою відповідальністю " Технотерн-плюс " м. Тернопіль було укладено Договір № 2015/03 , пунктом 1.1. якого сторони встановили , що в рахунок передачі частини житла " Стороні-1 " за надання земельної ділянки під будівництво 54-квартирного житлового будинку по вул. Вільховій ; " Сторона-4" ( товариство з обмеженою відповідальністю " Технотерн-плюс " ) забезпечує "Сторону-2" (Військову прокуратуру Тернопільського гарнізону )двохкімнатною квартирою на визначених даним договором умовах .
12 січня 2004 року виконавчий комітет Тернопільської міської ради , КП Фірма "Тернопільбудінвестзамовник " , Тернопільська квартирно-експлуатаційна частина району підписали Акт передачі квартири № 120 в будинку № 2 по вул. Симоненка в місті Тернополі .
08 вересня 2004 року виконавчий комітет Тернопільської міської ради прийняв рішення № 824 " Про надання квартир " п. 21 якого закріпив двокімнатну квартиру № 120 житловою площею 28,5 кв. м. за адресою вул. Симоненка ,2 за військовою прокуратурою Тернопільського гарнізону як службову та надати її військовослужбовцю прокуратури Мовчану А.О. Видати ордер на склад сім"ї 3 особи . Зняти з обліку .
06 травня 2004 року Тернопільська міська рада прийняла рішення № 4/11/28 " Про затвердження проекту відведення земельної ділянки для розташування секційного житлового будинку за адресою вул. Березова комунальному підприємству фірмі " Тернопільбудінвестзамовник " , п. 2 якого вилучила з користування військової прокуратури Тернопільського гарнізону земельну ділянку площею 0,069 га за адресою вул. Березова , враховуючи письмову згоду землекористувача .( Лист Військової прокуратури Тернопільського гарнізону № 1/2259 від 26.12.2003 року знаходиться в матеріалах справи ).
Не погоджуючись з рішенням Тернопільської міської ради від 12.12.2003 року № 4/9/108 військова частина А1769 вже зверталася до господарського суду Тернопільської області із позовом про скасування рішень Тернопільської міської ради від12 грудня 2003 року №4/9/108 , від 06 травня 2004 року № 4/11/128 та визнання недійсним договору від 19 травня 2003 року № 215 та відшкодування вартості знесеної будівлі № 18/12 .
17 травня 2010 року господарський суд Тернопільської області у справі № 14/39-712 виніс ухвалу , якою припинив провадження у справі , оскільки рішенням Конституційного Суду України від 01.04.2010 року визначено , що положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на " спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень ( нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії ) , дії чи бездіяльності " слід розуміти так , що до публічно-правових спорів , на які поширюється юрисдикція адміністративних судів , належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень , пов'язані з оскарженням його рішень , дій чи бездіяльності .
13 липня 2010 року позивач звертався до Тернопільського міськрайонного суду з адміністративним позовом про скасування рішень Тернопільської міської ради від 12 грудня 23003 року № 4/9/108 та від 06 травня 2004 року № 4/11/128 та визнання недійсним договору від 19 травня2003 року № 2015.
12 жовтня 2010 року Тернопільський місьрайонний суд у справі № 2-а-3249/10 виніс ухвалу , якою відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку на звернення до суду , а адміністративний позов військової частини А1769 до Тернопільської міської ради , ТОВ " Технотерн-плюс" , Військової прокуратури Тернопільського гарнізону про часткове скасування рішень Тернопільської міської ради -залишено без розгляду .
На час розгляду позову в суді рішення Тернопільської міської ради від 12 грудня 2003 року №4/9/108 , від 06 травня 2004 року № 4/11/128 чинні .
Військова частина А1769 місцезнаходження якої м. Тернопіль не є стороною у договорі , укладеного 19 травня 2003 року .
Оскільки , позивач не є стороною у вона має довести , що оспорюваний нею договір порушує її цивільні права та законні інтереси .
Згідно п.1 статті 598 Цивільного Кодексу України зобов'язання припиняються частково або в повному обсязі на підставах , встановлених договором або законом .
Зобов'язання припиняються виконанням , проведеним належним чином ( стаття 599 ЦК України ) .
Взаємні зобов'язання сторін по Договору від 19 травня 2003 року були виконані у 2004 році , що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978 р." Про судову практику в справах про визнання угод недійсними " , угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками , передбаченими законом . Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин , з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків .
Відповідно до статті 215 ЦК України ( 17/17-456-ЄП ) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами ) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Стаття 203 ЦК України передбачає загальні вимоги , додержання яких є необхідним для чинності правочину :
1.зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства ;
2.особа , яка вчиняє правочин , повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності ;
3.волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі ;
4.правочин має вчинятися у формі , встановленій законом ;
5.правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків , що обумовлені ним .
Договором є домовленість двох або більше сторін , спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( ст. 626 ЦК України ) .
Укладеним Договором № 2015 від 19.05.2003 року сторони встановили взаємні права та обов'язки та виконали їх .
З огляду на зазначене суд прийшов до висновку, що вимога Військової частини А1769 м. Тернопіль про визнання недійсним договору № 2015/03 , укладеного 19 травня 2003 року між виконавчим комітетом Тернопільської міської ради , Військовою прокуратурою Тернопільського гарнізону , Тернопільською квартирно - експлуатаційною частиною( КЕЧ ) району та Товариством з обмеженою відповідальністю " Технотерн-плюс " м. Тернопіль є необґрунтованою .
Пунктом 2 статті 20 Господарського кодексу України визначено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом відшкодування збитків.
Чинне законодавство України визначає збитки, як витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (статті 224 п. 2 ГК України).
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та визначено збитки як втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.
Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника. Звільнення боржника від відповідальності у вигляді збитків за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань безпосередньо пов'язано з наявністю чи відсутністю вище вказаних елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення.
При цьому кредитор не повинен доводити вину боржника у порушенні зобов'язання; натомість на нього покладено обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником, розміру завданих збитків та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та завданими збитками.
Відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання доводить особа, яка вчинила таке порушення (частина 2 статті 614 Цивільного кодексу України).
Позивач у справі вважає , що заподіяні збитки повинні відшкодувати військова прокуратура Тернопільського гарнізону та ТзОВ " Тернотерн-Плюс " м. Тернопіль .
Військова частина А1769 м. Тернопіль не надала належних доказів , які б свідчили що саме військова прокуратура Тернопільського гарнізону та ТзОВ " Технотерн-плюс " нанесли збитки позивачу .
Позовні вимоги, заявлені Військовою частиною А1769 м. Тернопіль стосуються відносин, які виникли у 2003- 2004 роках.
Статтею 256 ЦК України встановлено , що позовна давність -це строк , у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу . При цьому перебіг строку позовної давності починається з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права ( ст. 261 Кодексу ).
Відповідно до статті 257 ЦК України загальну позовну давність встановлено тривалістю у три роки .
Позивач повинен був дізнатися про своє порушене право .
Таким чином строк позовної давності на звернення з позовом про визнання недійсним Договору № 2015 сплив 19 травня 2007 року .
22 листопада 2010 року( вх.. № 19201(н) відповідач 2 ТзОВ " Технотерн-плюс " м. Тернопіль подало до господарського суду відзив , в якому просить застосувати позовну давність .
Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України -сплив позовної давності , про застування якої заявлено стороною у спорі , є підставою для відмови в позові .
Позивачем в позові заявлено про поновлення пропущеного строку позовної давності , однак , будь-яких поважних причин , які б могли служити підставою для поновлення цього строку -не вказано . За таких обставин , суд не вбачає підстав для поновлення позивачу пропущеного строку позовної давності .
Статтею 33 ГПК України встановлено , що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .
З огляду на вищенаведене суд вважає , що позивачем не доведено обставин на які він посилається , обґрунтовуючи свої позовні вимоги .
Крім того , позивачем пропущено строк позовної давності , що є підставою для відмови у задоволенні позову .
Витрати по сплаті державного мита та за інформаційно -технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. згідно статті 49 ГПК України, покладається на позивача.
На підставі наведеного, керуючись статтями 33,43,49,82,84 Господарського процесуального Кодексу України, статтями 11,16,22,215,256,257,267,614 Цивільного Кодексу України , ст.. 20,224 ГК України господарський суд ,-
1.В позові відмовити .
2.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.
3.Повне рішення складено 05 січня 2011 року.
Суддя