"22" грудня 2010 р.Справа № 1/43-1876
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув справу
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1,46000.
до Дочірнього підприємства Торгової фірми "Тернопільторгхліб" ВАТ "Тернопільхліб", вул. С. Будного, 3а, м.Тернопіль, 46027.
про cтягнення 24589,97 грн. заборгованості.
За участю представників сторін:
Позивача: ОСОБА_2, довіреність №5119 від 17.12.2010р.
Відповідача: не з"явився
Позивач заявив клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача. Суд клопотання задовольнив керуючись п.3.6. роз"яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.97р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" в якому, зокрема, зазначаються, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Доказом того, що відповідач був повідомлений про порушення провадження у справі, є повідомлення про вручення поштового відправлення, долучене до справи.
Суть справи:
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Тернопільської області із позовом про стягнення дочірнього підприємства Торгової фірми "Тернопільторгхліб" ВАТ "Тернопільхліб" 24589грн.97коп. -заборгованості згідно договорів від 01 червня 2010 року про переведення боргу із заміною зобов'язаної сторони.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.
27 листопада 2009 року між приватним підприємцем ОСОБА_1 як постачальником та фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 як покупцем було укладено договір на поставку товарів №152-Р (надалі -Договір поставки №152-Р), згідно умов якого постачальник зобов'язався постачати покупцю товар, а останній прийняти його та оплатити із відтермінуванням 14 (чотирнадцять) днів (п.1.1.,п.2.3. договору).
01 червня 2010 року між фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 (первісний боржник), ДП Торгової фірми "Тернопільторгхліб" ВАТ "Тернопільхліб" (новий боржник) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (кредитор) було укладено договір про переведення боргу (надалі -Договір про переведення боргу 1).
Згідно п. 1 Договору про переведення боргу 1 ним регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникло із Договору поставки №152-Р. Первісний боржник перевів на нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 9567 грн. 88 коп., що виник на підставі Договору поставки №152-Р, а новий боржник погодився виконати зазначене грошове зобов'язання. Кредитор не заперечив проти заміни первісного боржника новим боржником в основному договорі і дав свою згоду на переведення боргу в порядку та на умовах, визначених Договором про переведення боргу 1. Первісний боржник та новий боржник дійшли згоди, що в рахунок переведеного відповідно до п.2 Договору про переведення боргу 1 на нового боржника зобов'язання (боргу) припиняється борг нового боржника перед первісним боржником, що виник із іншого договору, укладеного між первісним боржником та новим боржником, у співрозмірному обсязі 9567 грн. 88 коп. (п.2.,п.3.,п.6. Договору про переведення боргу 1).
27 листопада 2009 року між приватним підприємцем ОСОБА_1 як постачальником та фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 як покупцем було укладено договір на поставку товарів №153-Р (надалі -Договір поставки №153-Р), згідно умов якого постачальник зобов'язався постачати покупцю товар, а останній прийняти його та оплатити із відтермінуванням 14 (чотирнадцять) днів (п.1.1.,п.2.3. договору).
01 червня 2010 року між фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 (первісний боржник), ДП Торгової фірми "Тернопільторгхліб" ВАТ "Тернопільхліб" (новий боржник) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (кредитор) було укладено договір про переведення боргу (надалі -Договір про переведення боргу 2).
Згідно п. 1 Договору про переведення боргу 2 ним регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникло із Договору поставки №153-Р. Первісний боржник перевів на нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 10649 грн. 16 коп., що виник на підставі Договору поставки №153-Р, а новий боржник погодився виконати зазначене грошове зобов'язання. Кредитор не заперечив проти заміни первісного боржника новим боржником в основному договорі і дав свою згоду на переведення боргу в порядку та на умовах, визначених Договором про переведення боргу №2. Первісний боржник та новий боржник дійшли згоди, що в рахунок переведеного відповідно до п.2 Договору про переведення боргу 2 на нового боржника зобов'язання (боргу) припиняється борг нового боржника перед первісним боржником, що виник із іншого договору, укладеного між первісним боржником та новим боржником, у співрозмірному обсязі 10649 грн. 16 коп. (п.2.,п.3.,п.6. Договору про переведення боргу 2).
27 листопада 2009 року між приватним підприємцем ОСОБА_1 як постачальником та фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 як покупцем було укладено договір на поставку товарів №154-Р (надалі -Договір поставки №154-Р), згідно умов якого постачальник зобов'язався постачати покупцю товар, а останній прийняти його та оплатити із відтермінуванням 14 (чотирнадцять) днів (п.1.1.,п.2.3. договору).
01 червня 2010 року між фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 (первісний боржник), ДП Торгової фірми "Тернопільторгхліб" ВАТ "Тернопільхліб" (новий боржник) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (кредитор) було укладено договір про переведення боргу (надалі -Договір про переведення боргу 1).
Згідно п. 1 Договору про переведення боргу ним регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникло із договору поставки №154-Р. Первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 4372 грн. 93 коп., що виник на підставі Договору поставки №154-Р, а новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання. Кредитор не заперечив проти заміни первісного боржника новим боржником в основному договорі і дав свою згоду на переведення боргу в порядку та на умовах, визначених даним договором. Первісний боржник та новий боржник дійшли згоди, що в рахунок переведеного відповідно до п.2 Договору про переведення боргу 3 на нового боржника зобов'язання (боргу) припиняється борг нового боржника перед первісним боржником, що виник із іншого договору, укладеного між первісним боржником та новим боржником, у співрозмірному обсязі 4372 грн. 93коп. (п.2.,п.3.,п.6. Договору про переведення боргу 3).
Копії Договорів про переведення боргу 1, 2 і 3 знаходяться в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов"язаний оплатити товар.
Згідно статті 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст. 193 Господарського кодексу України сторони повинні належним чином та в установлений договором чи законом строк виконувати взяті зобов'язання.
Відповідач будь-яких доказів, які б свідчили про виконання ним зобов"язань, взятих на себе по Договорах про переведення боргу 1, 2 і 3, суду не надав, а тому згідно вимог ст.ст. 33,34 ГПК України суд вважає борг відповідача згідно згаданих договорів в сумі 24589 грн. 97коп. доведеним.
Державне мито в сумі 246грн. 00коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 38, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з дочірного підприємства Торгової фірми "Тернопільторгхліб" ВАТ "Тернопільхліб", вул. С. Будного, 3, м. Тернопіль, 46027, ідентифікаційний код 30248899 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, 46000, ідентифікаційний код НОМЕР_1, 24589 (двадцять чотири тисячі п'ятсот вісімдесят дев"ять) гривень 97коп. -основного боргу, 246 (двісті сорок шість) гривень державного мита та 236 (двісті тридцять шість) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Сторони мають право оскаржити це рішення протягом десяти днів з дня підписання повного його тексту, яке відбулося 23 грудня 2010р. Скарга подається до Львівського апеляційного господарського суду через цей суд.
Суддя