"07" липня 2010 р.Справа № 14/46-831
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув справу
за позовом ОСОБА_1 АДРЕСА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський міський ринок" вул. Живова, 9, м.Тернопіль,46000
про зобов'язання провести державну реєстрацію змін у статуті.
За участю представників сторін:
Позивача: ОСОБА_1;
Відповідача: Кузнєцова М.І, довіреність від 14.12.09 р.
Суть справи:
ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський міський ринок" про зобов'язання господарюючого суб'єкта провести державну реєстрацію змін у статуті та видати позивачу свідоцтво Товариства із зазначенням у ньому належної ОСОБА_1 частки у статутному капіталі товариства.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем його прав на участь в управлінні діяльністю господарюючого суб'єкта та перешкоджання у реалізації інших повноважень, якими чинне законодавство України наділяє учасника товариства з обмеженою відповідальністю.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та згідно пояснень повноважного представника проти позову заперечує посилаючись на невідповідність заявлених позовних вимог приписам законодавства, яке регламентує спірні правовідносини та фактичним обставинам.
В судовому засіданні представникам сторін роз'яснено їхні процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.
За клопотанням позивача здійснювалась технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи позивача та заперечення представника відповідача господарським судом встановлено наступне.
10 травня 2005 р. відбулися збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський міський ринок ЛТД", рішення яких оформлені протоколом № 4 від 10.05.2005 р.
До порядку денного зборів учасників Товариства були включені ряд питань, з яких в подальшому прийняті рішення, в тому числі і про зменшення статутного капіталу Товариства та про його реорганізацію.
Відповідність даних рішень приписам законодавства у сфері корпоративних правовідносин являвся предметом дослідження судами у справах № 9/82-2001 та №14/55-1066 ( 9/41-886).
Так, за наслідками вирішення спору у справі №14/55-1066 (9/41-86) господарським судом Тернопільської області визнано недійсним рішення зборів учасників ТОВ „Тернопільський міський ринок ЛТД” про реорганізацію цього Товариства (копії рішення суду першої інстанції від 24.09.2009 року та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.2010 року у матеріалах справи).
10.09.2008 року господарським судом Тернопільської області винесено рішення у справі № 9/82-2001 (у встановленому порядку набрало законної сили, копії постанов суду апеляційної інстанції від 09.12.2008 р. та ВГСУ від 03.03.2009 року у справі) яким визнано недійсним рішення зборів учасників господарського товариства від 10.05.2005 року про зменшення розміру його статутного капіталу та рішення від 16.01.2007 року про виключення ОСОБА_1 із складу учасників (засновників) ТОВ "Тернопільський міський ринок ЛТД".
Позивач, посилаючись на невиконання відповідачем перелічених вище судових актів, звернувся із позовними вимогами до суду про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю:
- провести державну реєстрацію змін у статуті товариства, а саме Статутний фонд Товариства складає 917 439 грн., а внесок ОСОБА_1, як учасника (засновника) товариства становить 20 261 грн., що у відсотковому співвідношенні складає 2,21 відсотка;
- видати позивачу свідоцтво Товариства із зазначенням розміру Статутного фонду та частки ОСОБА_1 у статутному фонді товариства.
Оцінивши зібрані у справі докази в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін в засіданні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги слід залишити без задоволення зважаючи на наступне.
Відповідно до ст.12 ГПК України, господарським судам, поряд із іншими, підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Поняття корпоративних прав, визначено частиною першою статті 167 ГК України, згідно з якою корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Склад учасників судового процесу та зміст заявлених позовних вимог дають підстави для висновку про підвідомчість даного спору господарському суду, з огляду на що справа розглядається за правилами Господарського процесуального кодексу України, з врахуванням положень п. 4 ч.1 ст.12 ГПК України.
Вирішуючи спір по суті суд враховує, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб регламентуються Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" ( далі - Закон про реєстрацію).
Статтею 6 наведеного нормативно - правового акту обов'язки по проведені державної реєстрації змін до установчих документів юридичних осіб покладено на державного реєстратора - посадову особу, яка від імені держави здійснює державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ( ст.1 Закону про реєстрацію), а не на господарські товариства, як помилково вважає позивач.
Законодавець передбачив, що господарюючий суб'єкт може бути лише ініціатором відповідних змін до установчих документів ( ч. 1ст.29 Закону про реєстрацію) і тільки реалізовуючи рішення, які попередньо прийняті його засновниками (учасниками).
У тому ж разі, коли рішення засновників (учасників) юридичної особи про внесення змін до установчих документів юридичної особи скасовані судом, то саме державний реєстратор в силу ст.31 Закону про реєстрацію являється особою, яка вчиняє відповідні дії, пов'язані із внесенням до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.
З наведеного не можуть бути задоволенні вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю про зобов'язання останнього провести державну реєстрацію змін у своєму Статуті.
Крім того, заявлені вимоги про встановлення саме судом розміру Статутного фонду товариства та визначення частки у ньому ОСОБА_1 як учасника (засновника) товариства та зобов'язання ТОВ "Тернопільський міський ринок ЛТД" включити вказані відомості до свого Статуту та свідоцтва товариства, яке слід видати позивачу, не ґрунтуються на приписах і законодавства у сфері корпоративних правовідносин.
Так, за змістом частини 1 статті 144 ЦК України статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників і є гарантією майнових інтересів кредиторів товариства.
Cт.145 ЦК України, статті 41,52, 59 Закону України "Про господарські товариства" встановлюють, що зміна розміру статутного капіталу товариства є виключною компетенцією загальних зборів товариства , а не суду .
В свою чергу, у п.2.8 Рекомендацій "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" від 28.12.2007р., Вищий господарський суд України вказав на те, що господарські суди не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції загальних зборів.
Пленум Верховного Суду України у п. 16 постанови від 24.10.2008 року № 13 " Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (далі, - Постанова) з даного приводу зазначив, що суди не вправі вносити зміни до статуту товариства у зв'язку з тим, що це належить до виключної компетенції загальних зборів товариства (статті 41, 42, 59 Закону про господарські товариства). Підвідомчими судам є спори щодо недійсності внесених змін до установчих документів товариства або визнання недійсними рішень загальних зборів стосовно внесення змін до установчих документів.
Поряд із тим, у п.10 Постанови вказано на неможливість застосування таких способів захисту прав та законних інтересів осіб, які не передбачені чинним законодавством, зокрема статтею 16 ЦК та статтею 20 ГК, та не випливають із положень законодавства і зазначено що наведене слугує підставою для відмови у позові.
Вирішуючи спір по суті, суд зважає і на статтю 54 ГПК України, яка встановлює вимоги до змісту позовної заяви. Так, остання, серед іншого, повинна містити: зміст позовних вимог; виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.
При цьому, суд констатує, що як у позовній заяві, так і в додаткових обґрунтуваннях до неї, позивач, як на підставу для звернення до суду, посилається виключно на невиконання відповідачем судових рішень, не враховуючи при цьому, що законодавство передбачає відмінні від позовного провадження способи, які покликані забезпечити неухильне виконання судових рішень, що набрали законної сили.
Зважаючи на викладене вище в сукупності та приймаючи до уваги приписи ст.ст. 32-34 ГПК України, в силу яких доведення законності і обґрунтованості своїх вимог з метою захисту власних інтересів є обов'язком кожного із учасників судового процесу, застосовуючи принцип диспозитивності, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Згідно із ст.ст. 44 - 49 ГПК України, судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1,2,12, 32-35, 43, 44-49, 58, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. У задоволенні позову відмовити.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 27.07.2010 року через місцевий господарський суд.
Суддя