10.01.11 Справа № 5/142-10.
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Красне, Бахмацький район, Чернігівська область
до відповідачів: 1. приватної виробничо - комерційної фірми "ОАС"
2. концерну "Військторгсервіс", м. Київ
про визнання правочину не вчиненим, а відповідних відносин такими, що не відбулися.
Суддя Гудим В.Д.
Представники:
Від позивача - ОСОБА_1
Від першого відповідача - предст. Петренко Н.А.
Від другого відповідача - не з'явився
Суть спору: позивач подав позовну заяву в якій просить суд визнати додаткову угоду від 31.12.08р. до договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна № 140/Д-4 від 25.10.03р., укладену між позивачем та першим відповідачем, не вчиненою, а відповідні правовідносини такими, що не відбулися.
Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.
Позивач подав додаткові пояснення в обгрунтування позовних вимог.
Перший відповідач подав відзив на позовну заяву в якому проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позову.
Другий відповідач в судове засідання не з'явився, обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву не подав.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:
25.10.2003р. головним управлінням торгівлі Тилу Міністерства оборони України, правонаступником якого відповідно до Наказу Міністра оборони від 31.01.2006 року №47 є Концерн “Військторгсервіс” (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №140/Д-4.
Відповідно до п. 1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно - нежитлові приміщення площею 1321,1 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 на 1-му та 2-му поверхах будівлі магазину “Універмаг”.
Пунктом 6.6 договору оренди № 140/Д-4 передбачено, що орендар має право передати третім особам належні йому право оренди та інші права (повністю чи в певній частині), які випливають з цього договору, тільки за попередньою згодою орендодавця, якщо інше не передбачено цим договором або чинним законодавством України.
Як вбачається з матеріалів справи, 31.12.2008р. між позивачем та першим відповідачем укладено додаткову угоду до договору оренди індивідуально визначеного майна від 25.10.2003р. за №140/Д-4, відповідно до умов якої у зв'язку з припиненням зобов'язань за договором ПП ОСОБА_1, усі права та обов'язки за договором, які виконував орендар - ПП ОСОБА_1 переходять до правонаступника орендаря за договором, тобто, приватної виробничо-комерційної фірми “ОАС”, окрім наявної та несплаченої кредиторської заборгованості за договором.
Дана додаткова угода підписана позивачем та першим відповідачем та погоджена з другим відповідачем шляхом вчинення на договорі генеральним директором концерну напису “погоджено”.
В обгрунтування позовних вимог про визнання додаткової угоди від 31.12.08р. до договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна № 140/Д-4 від 25.10.03р. не вчиненою, а відповідних правовідносин такими, що не відбулися позивач посилається на рішення господарського суду Сумської області від 14.06.10р. по справі № 13/231-09.
Як вбачається з матеріалів справи додаткова угода від 31.12.08р. до договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна № 140/Д-4 від 25.10.03р. неодноразово досліджувалася під час розгляду господарським судом судових справ, зокрема № 9/94-09 та 13/231-09.
В провадженні господарського суду Сумської області знаходилася справа № 9/94-09 за позовом приватної виробничо-комерційної фірми “ОАС” до відповідачів: 1. концерну “Військторгсервіс”, 2. приватного підприємця ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні орендованим майном (нежитлові приміщення площею 1321,1 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 на 1-му та 2-му поверхах будівлі магазину “Універмаг”). Рішенням господарського суду Сумської області від 21.04.2009року по справі № 9/94-09, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.08.2009р. та постановою Вищого господарського суду України від 09.12.2009року, позовні вимоги ПВКФ “ОАС“ було задоволено, зобов'язано ПП ОСОБА_1 звільнити приміщення площею 1321,1 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 на 1-му та 2-му поверхах будівлі магазину “Універмаг”, стягнуто з ПП ОСОБА_1 на користь ПВКФ “ОАС“ 85 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову провадження по справі припинено.
Під час розгляду справи № 9/94-09 судами було встановлено, що додаткова угода до договору оренди індивідуально визначеного майна від 25.10.2003р. за №140/Д-4 за своїм змістом є договором про передачу ПВКФ “ОАС”, прав та обов'язків ПП ОСОБА_1 за договором оренди індивідуально визначеного майна №140/Д-4 від 25.10.2003р. З метою врегулювання правовідносин, що виникли після укладання зазначеної додаткової угоди, Концерн “Військторсервіс” та ПВКФ “ОАС” 31.12.2008р. уклали угоду про внесення змін до договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №140/Д-4 від 25.10.2003р. виклавши договір оренди в новій редакції із визначенням орендаря за договором - ПВКФ “ОАС”.
Крім того, в провадженні господарського суду Сумської області знаходилася справа № 13/231-09 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідачів: 1. приватної виробничо-комерційної фірми “ОАС”, 2. концерну “Військторгсервіс” про визнання недійсною додаткової угоди про правонаступництво від 31.12.08р.
Рішенням господарського суду Сумської області від 14.06.10р. по справі № 13/231-09 позов задоволено частково, визнано недійсним пункт 2 додаткової угоди від 31.12.2008 року до договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 140/Д-4 від 25.10.2003 р., укладеної між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та приватною виробничо-комерційною фірмою “ОАС” в частині внесення змін до Договору № 140/Д-4 від 25.10.2003р. шляхом заміни найменування, платіжних та юридичних реквізитів орендаря фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на найменування, платіжні та юридичні реквізити орендаря приватної виробничо-комерційної фірми “ОАС”; стягнуто з приватної виробничо-комерційної фірми “ОАС” на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 42 грн. 50 коп. витрат по держмиту, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові -відмовлено.
З урахуванням зазначеного, позивач в обгрунтування позовних вимог посилається на те, що без включення до договору кожної з умов, що у ньому містяться, спірна додаткова угода не могла бути укладена.
Як вбачається з матеріалів справи, судом при розгляді справи № 13/231-09 було встановлено відсутність підстав для визнання недійсною додаткової угоди від 31.12.2008року в частині передачі прав та обов'язків третій особі за договором оренди як такої, що суперечить вимогам закону. Пункт 2 додаткової угоди від 31.12.2008р. до договору оренди № 140/Д-4 від 25.10.2003р. визнано судом недійсним, оскільки в даному випадку зміни до договору №140/Д-4 від 25.10.2003р. мали право вносити приватна виробничо-комерційна фірма “ОАС” та концерн “Військторгсервіс”, а останній як орендодавець, не був стороною додаткової угоди від 31.12.2008 року і лише надавав свою згоду на передачу прав орендаря третій особі шляхом вчинення відповідного погодження як того вимагав пункт 6.6 договору оренди № 140/Д-4.
При цьому, зазначена обставина не може бути підставою для визнання не вчиненим правочину, а відповідних правовідносин такими, що не відбулися, істотними умовами укладеної між позивачем та першим відповідачем додаткової угоди є умови щодо передачі позивачем усіх прав та обов'язків за договором оренди № 140/Д-4 від 25.10.2003р. ПВКФ “ОАС”, останнім, як зазначалося вище, з метою врегулювання правовідносин, що виникли після укладання спірної додаткової угоди, укладено з Концерн “Військторсервіс” угоду про внесення змін до договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №140/Д-4 від 25.10.2003р., виклавши договір оренди в новій редакції із визначенням орендаря за договором - ПВКФ “ОАС”.
Враховуючи викладене, а також те, що вимога про визнання правочину не вчиненим не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити.
Суддя В.Д.Гудим
У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписано 11.01.11 року.
Суддя Гудим Валентин Дмитрович