Справа № 750/1223/26 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/4823/108/26
Категорія - Доповідач ОСОБА_2
19 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_6 , (в режимі відеоконференції),
захисника-адвоката ОСОБА_7 , (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в порядку дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суд м. Чернігова від 02 березня 2026 року,
Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Чернігові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_8 про арешт майна, у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 62025000000000463 від 05 травня 2025 року.
Накладено арешт шляхом позбавлення права відчуження на майно, яке на праві приватної власності перебуває у ОСОБА_9 , підозрюваного у вказаному кримінальному провадженні, а саме на:
земельну ділянку з кадастровим номером: 7423086701:01:001:0433, площею 0,25 га;
земельну ділянку з кадастровим номером: 7423086700:05:000:0988, площею 2 га;
земельну ділянку з кадастровим номером: 7423086700:05:000:0985 площею 2 га;
будинок з реєстраційним номером об'єкта 27065434 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 46,7 м. кв.;
автомобіль марки RENAULT KANGOO, номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 ;
мотоцикл VIPER ACTIVE, номерний знак НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_4 ;
мотоцикл GEON UNIT, номерний знак НОМЕР_5 , VIN НОМЕР_6 ;
причіп Одисей 1, номерний знак НОМЕР_7 , VIN НОМЕР_8 ;
трактор колісний МТЗ-82, номерний знак НОМЕР_9 , заводський номер НОМЕР_10 ;
трактор колісний МТЗ-82, номерний знак НОМЕР_11 , заводський номер НОМЕР_12 , що є необхідним з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінальних правопорушень.
Мотивуючи рішення, слідчий суддя зазначив, що згідно матеріалів кримінального провадження, шкода державним інтересам, які виразились в спричиненні державі в особі військової частини НОМЕР_13 збитків, становить 243 598 грн. Арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), а тому з метою запобігання відчуженню підозрюваним такого, необхідно накласти на нього арешт.
На зазначену ухвалу слідчого судді представником власника майна адвокатом ОСОБА_7 була подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати ухвалу та відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_9 набув земельні ділянки, житловий будинок та транспортні засоби у законний спосіб, арештований житловий будинок є місцем, де родина ОСОБА_9 проживала до 5 травня 2025 року та залишається їх єдиним місцем проживання в Україні і обмеження його права власності є не співмірним. Вважаючи необґрунтованою оголошену ОСОБА_9 підозру зазначає, що останній мав намір придбати дизельне пальне не для продажу, а для використання у власних потребах, він не вчиняв жодного кримінального правопорушення спільно з службовими особами ВЧ НОМЕР_13 , оскільки особисто таких не знає і в будь-яких відносинах ними не перебуває. Зазначає, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого необґрунтовано підозрюється ОСОБА_9 , не передбачає конфіскацію майна, а тому відсутні підстави для накладення арешту на майно, яке належить йому на праві власності.
Заслухавши доповідь судді, представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Положенням ч.1 ст.131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 62025000000000463, слідчий суддя, виходив з наявності передбачених ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на вказане майно, з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
З таким висновком слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатись в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
З урахуванням цього, слідчий суддя встановив належні правові підстави, передбачені ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання та накладення арешту на майно, з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), враховуючи, що за матеріалами кримінального провадження була спричинена шкода державним інтересам, в особі військової частини НОМЕР_13 та завдано збитків на суму 243 598 грн.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, сторонами не надано та колегією суддів не встановлено.
Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно зазначене у клопотанні слідчого, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому посилання апелянта на незаконність арешту, не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.
При цьому, колегія суддів враховує і те, що такий захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, обумовлений метою проведення відповідних слідчих дій, його межі у часі окреслені строками досудового розслідування, які у свою чергу чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України, та відповідно до ст. 174 КПК України може бути скасований повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
За таких обставин, ухвала слідчого судді відповідно до вимог ст. 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою.
Враховуючи встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Деснянського районного суд м. Чернігова від 02 березня 2026 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого П'ятого СВ (з дислокацією у м. Чернігові) ТУ ДБР, розташованого у місті Києві про арешт майна, у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 62025000000000463 - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4