29.12.10 Справа № 11/148-10.
За позовом Прокурора Ковпаківського району м. Суми в інтересах держави в
особі Управління житлової політики, комунального господарства та
благоустрою Сумської міської ради, м. Суми
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Техкомресурси”, м.
Суми
про розірвання договору та зобов'язання вчинити дії
СУДДЯ ЗРАЖЕВСЬКИЙ Ю.О.
Представники сторін:
Від позивача: Дамов Є.О.
Від відповідача: Кучменко С.В.
Прокурор Кулинич І.С.
При секретарі судового засідання Чижик С.Ю.
Засідання суду розпочато 23.12.2010р. о 10 год. 20 хв.
В судовому засіданні оголошувалась перерва до 10 год. 00 хв. 29.12.2010р.
Суть спору: прокурор просить суд розірвати договір про надання комунального замовлення на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій від 04.10.2006р № 58, укладеного між позивачем та відповідачем; зобов'язати відповідача виконати вимоги приписів контролюючих органів в частині проведення перерахунку коштів споживачам, а також стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Прокурор обґрунтовує свої вимоги тим, що невиконання відповідачем вимог приписів Управління житлової політики, комунального господарства та благоустрою Сумської міської ради та прокуратури району, завдає істотної шкоди мешканцям будинків, які обслуговує відповідач, шляхом стягнення зі споживачів послуг зайво нарахованих коштів, тобто їх обрахування, а тому вбачаються підстави для звернення прокурора з позовом до господарського суду в межах компетенції, передбаченої ст. 121 Конституції України.
Відповідач надав суду заперечення, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач заявив в засіданні суду усне клопотання про залишення позову без розгляду в зв'язку з тим, що даний спір є адміністративним і тому справа повинна розглядатися в адміністративному суді, а не в господарському. Прокурор підтримав дане клопотання.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши наявні докази, які мають суттєве значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив:
Клопотання позивача та прокурора про залишення позову без розгляду в зв'язку з тим, що даний спір є адміністративним, а саме, що спір виник при виконанні адміністративного договору і тому справа повинна розглядатися в адміністративному, а не в господарському суді, відхиляється виходячи з наступного:
Адміністративний договір - це угода двох чи більше суб'єктів адміністративного права, один із яких завжди є суб'єктом виконавчої влади. Це багатосторонній акт, за допомогою якого виникають, змінюються або припиняються взаємні права й обов'язки сторін.
В процесі своєї діяльності органи державного управління можуть здійснювати власні повноваження шляхом не тільки видання актів управління, а й укладення адміністративних договорів. Юридична природа адміністративного договору полягає в тому, що він є актом застосування норм права, в результаті чого реалізуються функції виконавчої влади.
Адміністративний договір має нормативний характер, що пояснюється його публічно-правовою природою і функціональним призначенням. Він укладається в публічних інтересах, а його цільова спрямованість - це досягнення загального блага. Цей договір містить правила поведінки не тільки і не стільки безпосередніх учасників угоди, скільки інших колективних і індивідуальних суб'єктів. Таким чином, адміністративний (нормативний) договір не обмежується дією у системі сторін, що домовляються, а має зовнішнє юридичне вираження. Він передбачає існування сурової формальної процедури укладення і спеціальний порядок вирішення спорів та конфліктів, пов'язаних з їх виконанням, а також неможливість в односторонньому порядку зміни або відмови від виконання договірних умов. Крім того, на відміну від індивідуальних договорів, зміст яких є комерційною таємницею, для нормативного договору характерне його офіційне оприлюднення.
Як встановлено матеріалами справи, згідно вимог п. 2.3.1 та 2.3.10 договору на надання комунального замовлення на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій від 04.10.06 № 58, укладеного між позивачем - Управлінням житлової політики, комунального господарства та благоустрою Сумської міської ради та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Техкомресурси», передбачено, що відповідача зобов'язано забезпечити якісне обслуговування населення, утримання житлових будинків і прибудинкових територій, відповідно до вимог чинного законодавства, нормативних документів та умов договору, а також комунального замовлення, вести роботу зі своєчасного усунення обґрунтованих зауважень без додаткових коштів, що викладені в заявах, скаргах мешканців та Управління. На підставі вказаного договору позивач надає, а відповідач (виконавець) приймає на себе обов'язки по виконанню комунального замовлення на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, надання комунальних послуг населенню та проведення розрахунків із споживачами згідно встановлених тарифів.
Прокурор у позовній заві посилається на те, що при проведенні перевірок виявилось, що відповідач допускає порушення при застосуванні тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, відповідачу направлялись приписи з вимогами провести перелік виконаних робіт у відповідності до вимог чинного законодавства та здійснити перерахунки мешканцям за надані або надані не в повному обсязі послуги.
Державною інспекцією з контролю за цінами в Сумській області було проведено позапланову перевірку відповідача з питань додержання державної дисципліни цін при формуванні, встановленні та застосуванні тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій будинку 8 по вул. Рибалка в м. Суми, про що був акт № 131 від 29.04.2009р. Під час перевірки встановлено порушення додержання державної дисципліни цін при застосуванні тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій за рахунок включення у вартість послуг виконаних не повному обсязі робіт по поточному ремонту, дератизації та дезінсекції за період з 1.01.2008р. по 31.12.2008р. по житловому будинку 8, вул. Рибалка на суму 29 775 грн. 36 коп.
Як пояснив позивач, зазначеним відповідач порушив пп.3 п. 2 ст. 22 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", п. 8 рішення виконавчого комітету Сумської міської ради № 485 від 04.09.2006р. „Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій" та рішення виконавчого комітету Сумської міської ради № 275 від 29.05.2007р. „Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 31.10.2006р. № 580 „Про затвердження тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій житлового фонду, що перебуває у комунальній власності", що призвело до стягнення із споживачів послуг зайвих коштів, тобто їх обрахування. В результаті відповідач одержав необґрунтовану виручку в сумі 6 254 грн. 69 коп., розрахунок якої проведено відповідно пункту 2 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої Наказом Міністерства економіки України та Міністерства фінансів України від 03.12.2001р. № 298/519.
29.04.2009р. Державною інспекцією з контролю за цінами в Сумській області був виданий припис № 59 про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін, в якому від відповідача вимагалось наступне: в місячний термін усунути порушення щодо застосування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій шляхом приведення їх до вимог Закону України „Про житлово-комунальні послуги", п. 8 рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 04.09.2006р. № 485 „Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій"; провести перерахунки плати за послуги з утримання будинків, споруд, і прибудинкових територій з мешканцями будинку № 8, вул. Рибалко за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р.; в місячний термін з моменту отримання припису повідомити Державну інспекцію з контролю за цінами в Сумській області про вжиті заходи з обов'язковим наданням підтверджуючих документів.
08.05.2009р. за наслідками перевірки Державною інспекцією з контролю за цінами в Сумській області було прийняте рішення № 34 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у розмірі 18 764 грн. 07 коп. за порушення при застосуванні тарифів на послуги з утримання будинку по вул. Рибалка, 8 за рахунок включення у вартість послуг виконаних не в повному обсязі робіт по поточному ремонту, дератизації та дезінсекції в період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р.
Проте, Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17.12.2009р. по адміністративній справі № 2а-6300/09/1870 визнано протиправними та нечинними рішення від 08.05.2009р. № 34 Державної інспекції по контролю за цінами в Сумській області про застосування до відповідача економічних санкцій у розмірі 18 764 грн.07 коп. за порушення державної дисципліни цін та припис про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін від 29.04.2009р. № 59, а також ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.11.2010р. було скасовано постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2010р. про скасування зазначеної постанови суду першої інстанції та відмову у задоволенні адміністративного позову ТОВ Техкомресурси" та постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.12.2009р. залишено в силі. У вказаній ухвалі Вищий адміністративний суд України, наголосив, що за правилами пункту п'ятого частини першої статті 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" споживач має право на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством.
З викладеного свідчить, що твердження прокурора про порушення відповідачем пп.3 п. 2 ст. 22 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", п. 8 рішення виконавчого комітету Сумської міської ради № 485 від 04.09.2006р. „Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій" та рішення виконавчого комітету Сумської міської ради № 275 від 29.05.2007р. „Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 31.10.2006р. № 580 „Про затвердження тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій житлового фонду, що перебуває у комунальній власності" є безпідставними.
Відповідно до пункту третього частини другої статті 22 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" виробник зобов'язаний: провести в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідні перерахунки розміру плати за жилого-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості. За відсутності такого порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, тарифи на комунальні послуга встановлюються виконавчим комітетом Сумської ради.
Прокурор обґрунтовує свої вимоги тим, що невиконання відповідачем вимог приписів Управління житлової політики, комунального господарства та благоустрою Сумської міської ради та прокуратури району, завдає істотної шкоди мешканцям будинків, які обслуговує відповідач, шляхом стягнення зі споживачів послуг зайво нарахованих коштів, тобто їх обрахування, а тому вбачаються підстави для звернення прокурора з позовом до господарського суду в межах компетенції, передбаченої ст. 121 Конституції України.
Проте, ст. 188 Господарського Кодексу України встановлює порядок зміни та розірвання господарських договорів, відповідно до якої зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором; сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду; якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
За загальним правилом зміна або розірвання договору допускаються лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зміна і розірвання договорів регламентується главою 53 Цивільного кодексу України, у якій чітко розмежовують зміну й розірвання договорів, що відбуваються лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 651 ЦК України), так і за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (ч. 2 ст. 651 ЦК України).
До угоди пред'являються певні вимоги - зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту, (ст. 654 ЦК України). Оскільки угода являє собою правочин, до неї пред'являються загальні вимоги, передбачені в главі 16 «Правочини» ЦК України .
Щоб розірвати договір за бажанням однієї зі сторін, необхідна наявність цілого ряду умов: вимога про зміну або розірвання договору може бути заявлена стороною в суд тільки після одержання відмови іншої сторони на пропозицію змінити або розірвати договір або при неотриманні відповіді в строк, зазначений у пропозиції, або в строк, встановлений у договорі, а при його відсутності - у двадцятиденний строк, передбачений у ч. 2 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України і в ч. 3 ст. 188 ГК України. Також необхідно пам'ятати, що суд розгляне справу тільки у випадку подання доказів, що підтверджують прийняття позивачем заходів по досудовому врегулюванню суперечки з відповідачем (ч. 2 ст. 11 ГПК України). Таким доказом може бути письмова відмова відповідача від зміни або розірвання договору або підтвердження відправлення відповідачеві таких пропозицій.
Договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу зацікавленої сторони при наявності одночасно наступних умов (ч. 2 ст. 652 ЦК України):
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Для цього необхідно також наявність ще одного із двох умов: розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду для сторін, яка значно перевищує затрати необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (ч. 4 ст. 652 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 634 ЦК України якщо вимога про зміну або розірвання договору пред'явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.
Оскільки за загальним правилом господарські договори мають письмову форму, досягнута сторонами згода щодо зміни або розірвання договору також повинна бути зафіксована письмово.
Частиною 4 ст. 188 ГК передбачається, що у разі коли сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Спори, пов'язані із зміною та розірванням господарських договорів, відповідно до ст. 12 ГПК підвідомчі господарським судам України. Суд може задовольнити такий позов лише за наявності відповідного законодавчого припису.
Також, згідно з положеннями статті 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом. Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб. Статтею 361 цього Закону визначено підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. За приписами статті 2 ГПК прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99р. у справі N 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин. Відповідну правову пропозицію викладено й Верховним Судом України, зокрема, в постанові від 03.04.2007N05-5-8142.
В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор посилається на ст. 651 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу лише однієї із сторін, а ніяк не прокурора. У своїй позовній заяві прокурор не зазначив жодної норми закону, яка б передбачала розірвання договору на вимогу прокурора, оскільки такої норми не існує Тому вимоги прокурора розірвати договір про надання комунального замовлення на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій від 04.10.2006р. № 58, укладеного між позивачем та відповідачем є необґрунтованими і неправомірними.
Таким чином, суд не вбачає будь - яких порушень інтересів держави, а також вважає недоведеним (відсутнім) істотного порушення договору другою стороною.
Порядок розірвання господарських договорів (а вищезгадані договори оренди є господарськими) визначений статтею 188 Господарського кодексу України , однак і цей порядок не передбачає права прокурора втручатися в договірні правовідносини сторін. Лише сторона договору має право передати спір щодо розірвання договору на вирішення суду .
Що стосується вимоги прокурора в частині зобов'язання відповідача виконати вимоги приписів контролюючих органів в частині проведення перерахунку коштів споживачам, то ця вимога не підлягає задоволенню, оскільки такий спосіб захисту прав і інтересів не передбачений Господарським Кодексом України. В зв'язку з чим, в цій частині позову суд відмовляє прокурору у задоволенні його вимог.
Зважаючи на все вищевикладене, позовні вимоги прокурора Ковпаківського району у даній справі є безпідставними та необґрунтованими , а тому не підлягають задоволенню.
Тому, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд
В задоволенні позову відмовити.
СУДДЯ (підпис) Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ
Повне рішення складено 31.12.2010р.
Суддя