Номер провадження: 22-ц/819/391/26
Єдиний унікальний номер справи: 653/856/15-ц
18 березня 2026 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого Приходько Л. А.,
суддів: Базіль Л.В.,
Бездрабко В.О.,
учасники справи:
особа, яка подала подання - Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмила Олегівна,
боржник - ОСОБА_1 ,
стягувач - Акціонерне товариство «Універсал Банк»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни - адвоката Коваля Ростислава Олександрович, на ухвалу Херсонського міського суд Херсонської області від 07 січня 2026 року, у складі головуючого судді Кузьміної О.І.,
встановив:
У січні 2026 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. звернулася до суду з поданням про примусове проникнення до житла, мотивуючи тим, що на примусовому виконанні перебуває зведене виконавче провадження № 59874028 з примусового виконання рішення Генічеського районного суду Херсонської області №653/856/15-ц, що набрало законної сили 25 січня 2016 року та на виконання якого видано виконавчий лист № 653/856/15-ц від 01 лютого 2016 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість в розмірі 128 747,08 доларів США, та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 654,00 грн.
Зазначає, що 21 серпня 2019 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59874028. Цього ж дня винесено постанову про арешт коштів боржника, постанову про арешт майна боржника та виклик боржнику ОСОБА_1 з вимогою з'явитись до виконавця 30 серпня 2019 року щодо сплати боргу за вищевказаним виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату. Всі вищевказані постанови та виклик боржнику відповідно до статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» були скеровані на адресу боржника, вказану у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_3 , рекомендованим поштовим відправленням №0209418538208.
На думку апелянта, виконавець не повинен пересвідчуватися в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки це суперечить положенню частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», за приписами якої копія постанови про відкриття виконавчого провадження направляється рекомендованим поштовим відправленням, та боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
У визначений час до офісу приватного виконавця боржник не з'явився, про поважність причин неявки не попередив, декларацію про доходи не надав, пояснення стосовно погашення заборгованості боржник не надав, про що складено відповідний акт приватного виконавця.
02 жовтня 2019 року на адресу офісу приватного виконавця надійшло звернення боржника з проханням надати документи виконавчого провадження.
10 жовтня 2019 року приватним виконавцем надано відповідь на звернення боржника та направлено копію виконавчого документу разом з постановою про відкриття виконавчого провадження з ідентифікатором доступу.
На адресу офісу приватного виконавця надійшла заява стягувача про звернення стягнення на доходи боржника в Державному підприємстві «МУЛЬТИМЕДІЙНА ПЛАТФОРМА ІНОМОВЛЕННЯ УКРАЇНИ»
11 червня 2021 року приватним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та направлено ДП «МУЛЬТИМЕДІЙНА ПЛАТФОРМА ІНОМОВЛЕННЯ УКРАЇНИ», до виконання.
30 липня 2021 року від ДП "МУЛЬТИМЕДІЙНА ПЛАТФОРМА ІНОМОВЛЕННЯ УКРАЇНИ" надійшло повідомлення про неможливість виконання постанови у зв'язку зі звільненням боржника.
15 листопада 2019 року на адресу офісу приватного виконавця надійшов запит від Міністерства юстиції України про надання відповіді на запит разом із копією скарги боржника від 30 жовтня 2019 року. У своїй скарзі боржник зазначає наступне: про отримання виклику приватного виконавця від 01 жовтня 2019 року, неотримання документів виконавчого провадження, про блокування рахунків, про факт «вдирання» 29 жовтня 2019 року до квартири боржника та незаконну діяльність приватного виконавця.
На вищевказану скаргу приватним виконавцем надано письмові пояснення.
05 грудня 2019 року на адресу офісу приватного виконавця надійшли результати перевірки від Міністерства юстиції України, де не виявлено порушень по викладених боржником фактах у скарзі.
10 березня 2023 року приватним виконавцем сформовано запит до Реєстру територіальної громади міста Києва для встановлення місця проживання боржника. Відповідно до інформаційної довідки РТГК №90289374 від 10 березня 2023 року встановлено, що боржник проживає за адресою: АДРЕСА_4
Згідно відповідей ПФУ, ДФС, МВС у боржника станом на 06 січня 2026 року відсутні транспортні засоби, рахунки та кошти. Боржник офіційно не працевлаштований.
Відповідно до відповіді Київського БТІ та ДРР встановлено, що боржнику належить наступне нерухоме майно: квартира, адреса: АДРЕСА_5 , що не може бути об'єктом примусової реалізацію в силу мораторію, встановленого державою на період військового стану .
Боржнику неодноразово направлялися виклики, які були проігноровані.
В ході примусового виконання рішення, під час виходу приватного виконавця за адресою нерухомого майна боржника - АДРЕСА_5 встановлено проживання невідомої особи, яка відмовилася надавати доступ, про що складено відповідний акт. Даний факт також був предметом пояснення на скаргу боржника до Міністерства юстиції України, де останній підтвердив факт обізнаності про намір приватного виконавця Лановенко Л.О. провести виконавчу дію по опису та арешту рухомого та нерухомого майна боржника.
Станом на 06 січня 2026 року доступ приватному виконавцю до рухомого та нерухомого майна боржника за адресою АДРЕСА_5 не надано.
Рішення Генічеського районного суду Херсонської області №653/856/15-ц, що набрало законної сили 25 січня 2016 року не виконується майже 10 років, незважаючи на обізнаність боржника про обов'язок його виконання.
На підставі наведеного, враховуючи той факт, що існують неспростовні докази того, що боржник прямо та навмисно перешкоджає виконанню вимог виконавчого документа, не виконує законних вимог приватного виконавця, що відображається у не наданні боржником інформації про свій майновий стан, неявці боржника на виклики приватного виконавця та не повідомлення останнього про поважність причин такої неявки, а також неможливість доступу до нерухомого майна боржника для проведення виконавчих дій з опису та арешту майна боржника, що унеможливлює примусове виконання виконавчого провадження та вимог виконавчих документів, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. просила суд надати їй та учасникам, які будуть залучені приватним виконавцем, сторонам виконавчого провадження, дозвіл на примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , у зв'язку з необхідністю виконання рішення Генічеського районного суду Херсонської області №653/856/15-ц, що набрало законної сили 25 січня 2016 року з метою перевірки майнового стану боржника, проведення опису та арешту рухомого та нерухомого майна.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 07 січня 2026 року у задоволенні заяви Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни відмовлено
Ухвала мотивована тим, що матеріали подання не містять достатніх доказів, а відповідно і фактів, умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього зобов'язань.
Зокрема, судом зазначено, що з матеріалів справи не вбачається, що боржник отримав постанову про відкриття виконавчого провадження, виклики державного виконавця і що боржник, будучи обізнаним про наявність виконавчого провадження, добровільно не надав доступу до житла. В матеріалах подання відсутні відомості про те, чи було надіслано рекомендованим поштовим повідомленням постанову про накладення арешту або вимога, які саме виконавчі дії та з якою метою має намір здійснити приватний виконавець, що може свідчити про повну відсутність інформації у боржника про існування виконавчого провадження.
Наявність лише актів щодо відсутності доступу до житла, без залучення понятих, не є визначальним при вирішенні питання щодо проникнення до житла, що порушує статтю 22 Закону України «Про виконавче провадження». Також, суд звертає увагу на те, що додані до подання акти приватного виконавця від 02 жовтня 2019 року та 29 жовтня 2019 року є неналежними та необґрунтованими доказами того, що боржник чи інші особи перешкоджали вільному доступу приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Лановенко Л.О. до майна за адресою: АДРЕСА_4 .
Не погоджуючись з ухвалою суду, представник Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни - адвокат Коваль Р.О. 19 січня 2026 року подав апеляційну скаргу засобами поштового зв'язку, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким подання Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження №59871028 задовольнити.
Вирішити питання про розподіл судових витрат, в тому числі на правничу допомогу приватного виконавця Лановенко Л.О. у розмірі 10 000,00 грн та покладення їх на боржника.
Апеляційна скарга мотивована тим, що чинне законодавство України не ставить у залежність від направлення/не направлення приватним чи державним виконавцем будь-якої постанови про арешт майна боржника чи вимоги на адресу боржника, - можливість розгляду та задоволення подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника.
У свою чергу, у відповідності до положень частини другої статті.18 ЗУ «Про виконавче провадження» та статті 56 ЗУ «Про виконавче провадження», такі заходи примусового виконання рішень як направлення на адресу боржника вимог чи проведення oпиcy i арешту майна боржника, є окремими виконавчими діями, які мають власний порядок оскарження в силу положень статті 74 ЗУ «Про виконавче провадження» у разi порушення порядку ix вчинення.
Проте, на розгляді Херсонського міського суду Херсонської області в межах справи №653/856/15-ц, перебувало подання приватного виконавця Лановенко Л.О. про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника, а не скарга на дії приватного виконавця щодо направлення будь-яких вимог та постанов про арешт майна.
Всі вимоги та постанови в межах виконавчого провадження направлялися на адресу сторін виконавчого провадження у відповідності до приписів статті 28 ЗУ «Про виконавче провадження». а абстракте твepджeння суду першої інстанціі про нібито ненаправлення якоїсь вимоги виконавця чи постанови про арешт не ґрунтується на фактичних обставинах справи та є наслідком неправильного застосування норм матеріального права, а також виходом за межі предмету доказування по справі, оскільки не стосується жодним чином заявленого подання.
Крім того, ОСОБА_1 30 жовтня 2019 року оскаржував дії приватного виконавця Лановенко Л.О. в межах виконавчого провадження №59874028 до Міністерства юстиції України.
Тобто, боржник щонайменше з 30 жовтня 2019 року був обізнаний про наявне виконавче провадження, проте ним:
- систематично ігноруються вимоги та виклики приватного виконавця від 21.08.20l9p., 11.10.2019p., 30.10.20l9p., 08.07.2020p., 11.08.2020p., 09.12.2021p., 25.07.2022p., 10.03.2023p., 15.03.2023p., всупереч положенням частини четвертої статті 18 ЗУ «Про виконавче провадження»;
- не надається інформація щодо майнового стану та майна за рахунок якого можливо задовольнити вимоги стягувача, всупереч положенням частини п'ятої статті 19 ЗУ «Про виконавче провадження»;
- не виконано свої зобов'язання згідно пункту 3 частини п'ятої статті 19 ЗУ «Про виконавче провадження», - не надано декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах. небанківських надавачах платіжних послуг, електроні гаманці в емітентах електронних грошей, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) a6o в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України;
- не допускається приватний виконавець до перевірки майнового стану та виявлення майна боржника за місцем його проживання, всупереч положенням пункту 2 частини п'ятої статті 19 ЗУ «Про виконавче провадження».
Апелянт звертає увагу, що враховуючи вищенаведені обставини існують всі об'єктивні докази вчинення боржником як активних, так i пасивних дій по ухиленню від виконання рішення суду понад 9 років невиконання рішення суду та понад 5 років ігнорування своїх зобов'язань в межах виконавчого провадження.
Відповідний захід примусового виконання рішення суду спрямований на перевірку майнового стану та виявлення рухомого майна боржника за рахунок якого було 6 можливо виконати рішення суду та задовольнити вимоги стягувача в межах виконавчого провадження.
У свою чергу, права боржника на користування, володіння та розпорядження житлом жодним чином не порушуються внаслідок перевірки майнового стану шляхом примусового входження у порядку встановленому Законом.
Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не скористався.
Приватний виконавець Лановенко Л.О. приймала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Надавала свої пояснення, підтримувала доводи апеляційної скарги та наполягала на її задоволенні.
ОСОБА_1 , який належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, в судове засідання не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності не заявляв.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
За таких обставин, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін, які не з'явилися у судове засідання, оскільки їх явка обов'язковою не визнавалась, доказів поважності причин неявки у судове засідання не надано, а відповідно до ч.2ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце її розгляду не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до частини першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.
Згідно із статтею першою Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі, органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частин 1-3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.
Відповідно до частини п'ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій.
Недоторканність житла є однією з конституційних гарантій громадян.
Як зазначено у статті 30 Конституції України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
Статтею 311 ЦК України передбачено право на недоторканість житла.
У частинах першій та другій статті 311 ЦК України зазначено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.
Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року.
Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.
Відповідно до пункту 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага.
Одним із судових рішень, що допускає проникнення до житла чи до іншого володіння особи, є ухвала суду про примусове проникнення до житла під час виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).
Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.
Отже, за змістом наведених норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло чи до іншого володіння, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.
Рішення суду про проникнення в житло боржника має бути вмотивоване. Це свідчить про те, що суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили про те, що державний виконавець вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла чи іншого володіння боржника, проте це не дало результатів.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі №757/41727/19-ц, приватний (державний) виконавець може звернутися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи у разі, якщо боржник чинить перешкоди його вільному доступу до цього житла чи іншого володіння. Юридично важливою обставиною при розгляді подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника є не лише факт невиконання рішення та неможливість виконавця потрапити до приміщення боржника для проведення опису й арешту його майна, а саме перешкоджання виконавцю у вчиненні таких дій.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 678/282/16-ц, право виконавця на звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього виконавчим документом зобов'язань. При цьому, відповідно до діючого законодавства, у поданні про примусове проникнення до житла особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, повинні бути зазначені достовірні дані про наявність такого майна у приміщенні, до якого потрібно здійснити примусове проникнення.
Виходячи з викладеного, для надання дозволу на проникнення до житла чи іншого володіння боржника суду мають бути надані переконливі докази того, що виконавець вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до майна, проте це не дало результатів.
Так, відповідно до змісту статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Положеннями частини першої статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до приписів статті 79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частина друга статті 89 ЦПК України).
Із матеріалів справи та із матеріалів виконавчого провадження вбачається, що рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 03 вересня 2015 року у справі № 752/1095/21, яке набрало законної сили та є чиним, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість в розмірі 128 747,08 доларів США та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 654,00 грн.
На примусове виконання вказаного рішення суду, 01 лютого 2016 року Генічеським районним судом Херсонської області видано виконавчий лист № 653/856/15-ц.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. від 21 серпня 2019 року відкрито виконавче провадження №59874028 з примусового виконання виконавчого листа суду № 653/856/15-ц.
Того ж дня, тобто 21 серпня 2019 року, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. в межах виконавчого провадження №59874028 винесено постанову про стягнення з боржника ОСОБА_1 основної винагороди в сумі 323 906,81 грн.
Також, 21 серпня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. в межах виконавчого провадження №59874028 винесено постанову про арешт коштів боржника та постанову про арешт майна боржника.
Згідно супровідних листів від 21 серпня 2019 року приватним виконавцем було направлено Ільїних О.В. постанову про відкриття виконавчого провадження та інші прийнятті приватним виконавцем постанови.
Також, 21 серпня 2019 року приватним виконавцем здійснено виклик боржнику з наступною вимогою: зобов'язую ОСОБА_1 з'явитись до виконавця 30 серпня 2019 року, 12:00 за адресою: 02094, м.Київ, вул. Поправки Юрія, 6, офіс 17, щодо сплати боргу за вищевказаним виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату.
Всі вищевказані постанови та виклик боржнику відповідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» були скеровані на адресу боржника, вказану у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_3 , рекомендованим поштовим відправленням №0209418538208. Проте поштова кореспонденція повернулася з відміткою: адресат відсутній за вказаною адресою
Відповідно до позиції Верховного Суду, що була висловлена в постанові КГС ВС від 18 березня 2021 року по справі № 911/3142/19 зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, приватного виконавця.
В ході виконавчого провадження приватним виконавцем направлено запити до банківських установ, Пенсійного фонду України, Державної податкової служби України, Державної фіскальної служби України, Головного сервісного центру МВС України, Київського бюро технічної інвентаризації для виявлення майна боржника, що може стати об'єктом примусової реалізації.
01 жовтня 2019 року приватним виконавцем повторно здійснено виклик боржнику з наступною вимогою: зобов'язую ОСОБА_1 з'явитись до виконавця 02 жовтня 2019 року, 12:00 за адресою: 02094, м.Київ, вул. Поправки Юрія, 6, офіс 17, щодо сплати боргу за вищевказаним виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату.
02 жовтня 2019 року на адресу приватного виконавця надійшло звернення боржника з проханням надати для ознайомлення документи виконавчого провадження №59874028.
10 жовтня 2019 року приватним виконавцем надано відповідь на звернення боржника та направлено копію виконавчого документу разом з постановою про відкриття виконавчого провадження з ідентифікатором доступу.
29 жовтня 2019 року приватним виконавцем повторно здійснено виклик боржнику з наступною вимогою: зобов'язую ОСОБА_1 з'явитись до виконавця 30 жовтня 2019 року, 10:00 за адресою: 02094, м.Київ, вул. Поправки Юрія, 6, офіс 17, щодо сплати боргу за вищевказаним виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату.
30 жовтня 2019 року приватним виконавцем знову здійснено виклик боржнику з наступною вимогою: зобов'язую ОСОБА_1 з'явитись до виконавця 07 листопада 2019 року, 12:00 за адресою: 02094, м.Київ, вул. Поправки Юрія, 6, офіс 17, щодо сплати боргу за вищевказаним виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату.
15 листопада 2019 року на адресу приватного виконавця надійшов запит від Міністерства юстиції України про надання відповіді на запит разом із копією скарги боржника від 30 жовтня 2019 року.
У своїй скарзі боржник зазначав наступне про неотримання документів виконавчого провадження, про отримання виклику приватного виконавця від 01 жовтня 2019 року, про блокування його рахунків, про факт «вдирання» 29 жовтня 2019 року до квартири боржника та незаконну діяльність приватного виконавця.
На вищевказану скаргу приватним виконавцем надано письмові пояснення.
05 грудня 2019 року на адресу приватного виконавця надійшли результати перевірки від Міністерства юстиції України, де зазначено про відсутність порушень по викладених боржником фактах у скарзі.
08 липня 2020 року приватним виконавцем здійснено виклик боржнику з наступною вимогою: зобов'язую ОСОБА_1 з'явитись до виконавця 16 липня 2020 року, 12:00 за адресою: 02094, м.Київ, вул. Поправки Юрія, 6, офіс 17, щодо сплати боргу за вищевказаним виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату.
11 серпня 2020 року приватним виконавцем знову здійснено виклик боржнику з наступною вимогою: зобов'язую ОСОБА_1 з'явитись до виконавця 21 серпня 2020 року, 13:40 за адресою: 02094, м.Київ, вул. Поправки Юрія, 6, офіс 17, щодо сплати боргу за вищевказаним виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату.
11 червня 2021 року на адресу приватного виконавця надійшла заява стягувача про звернення стягнення на доходи боржника в ДЕРЖАВНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ "МУЛЬТИМЕДІЙНА ПЛАТФОРМА ІНОМОВЛЕННЯ УКРАЇНИ",
11 червня 2021 року приватним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та направлено ДП "МУЛЬТИМЕДІЙНА ПЛАТФОРМА ІНОМОВЛЕННЯ УКРАЇНИ", до виконання.
30 липня 2021 року від ДП "МУЛЬТИМЕДІЙНА ПЛАТФОРМА ІНОМОВЛЕННЯ УКРАЇНИ" надійшло повідомлення про неможливість виконання постанови у зв'язку зі звільненням боржника.
09 грудня 2021 року приватним виконавцем здійснено виклик боржнику з наступною вимогою: зобов'язую ОСОБА_1 з'явитись до виконавця 21 грудня 2021 року, 12:00 за адресою: 02094, м.Київ, вул. Поправки Юрія, 6, офіс 17, щодо сплати боргу за вищевказаним виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату.
25 липня 2022 року приватним виконавцем також здійснено виклик боржнику з наступною вимогою: зобов'язую ОСОБА_1 з'явитись до виконавця 29 липня 2022 року, 11:00 за адресою: 02094, м.Київ, вул. Поправки Юрія, 6, офіс 17, щодо сплати боргу за вищевказаним виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату.
10 березня 2023 року приватним виконавцем сформовано запит до Реєстру територіальної громади міста Києва для встановлення місця проживання боржника.
Відповідно до інформаційної довідки РТГК №90289374 від 10 березня 2023 року встановлено, що боржник проживає за адресою: АДРЕСА_4 .
10 березня 2023 року приватним виконавцем винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних та внесено зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме: замість Адреса: АДРЕСА_3 зазначити Адреса: АДРЕСА_4 .
10 березня 2023 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1
10 березня 2023 року приватним виконавцем здійснено виклик боржнику з наступною вимогою: зобов'язую ОСОБА_1 з'явитись до виконавця 16 березня 2023 року, 12:00 за адресою: 02094, м.Київ, вул. Поправки Юрія, 6, офіс 17, щодо сплати боргу за вищевказаним виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату.
06 січня 2026 року приватним виконавцем здійснено виклик боржнику з наступною вимогою: зобов'язую ОСОБА_1 з'явитись до виконавця 19 січня 2026 року, 12:30 за адресою: 02094, м.Київ, вул. Поправки Юрія, 6, офіс 17, щодо сплати боргу за вищевказаним виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату.
Згідно відповідей ПФУ, ДФС, МВС у боржника станом на 06 січня 2026 року відсутні транспортні засоби, рахунки та кошти. Боржник офіційно не працевлаштований.
Відповідно до відповіді Київського БТІ та ДРРП встановлено, що боржнику належить квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 .
В ході примусового виконання рішення, під час виходу приватного виконавця за адресою нерухомого майна боржника - АДРЕСА_5 встановлено проживання невідомої особи, яка відмовилася надавати доступ, про що складено відповідні акти. Даний факт також був предметом пояснення на скаргу боржника до Міністерства юстиції України, де останній підтвердив факт обізнаності про намір приватного виконавця Лановенко Л.О. провести виконавчу дію по опису та арешту рухомого та нерухомого майна боржника.
Тобто, із встановлених апеляційним судом обставин вбачається, що рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 03 вересня 2015 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості перебуває на виконання приватного виконавця з 2019 року і боржнику ОСОБА_1 з цього періоду було достеменно відомо про його наявність, проте, жодних дій, спрямованих на виконання рішення суду, ОСОБА_1 не здійснювалося.
Боржник ОСОБА_1 жодного разу не з'являвся за неодноразовими викликами приватного виконавця і будь-яких пояснень щодо невиконання рішення суду та витребуваних документів не надавав.
Таким чином, наявні у справі докази у їх сукупності та взаємному зв'язку свідчать про те, що під час примусового виконання судового рішення приватний виконавець вживав передбачені законом заходи для виконання рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 03 вересня 2015 року у справі № 752/1095/21, яке набрало законної сили та є чиним, про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості в розмірі 128 747,08 доларів США та витрат по сплаті судового збору в сумі 3 654,00 грн.
Зазначене рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 03 вересня 2015 року у справі № 752/1095/21 боржником ОСОБА_1 ні в добровільному порядку, ні в рамках відкритого виконавчого провадження, не виконується.
Згідно з пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.
Частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , будучи обізнаний про відкриття виконавчого провадження про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором, добровільно рішення суду не виконує, офіційних доходів не має, майно, на яке було б можливо звернути стягнення, окрім належної боржнику квартири, у останнього також відсутнє.
Відсутність коштів на рахунках у боржника підтверджується відповідями банківських установ на запити приватного виконавця, які наявні в матеріалах справи.
У відповідності до статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.
У відповідності до частини першої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна, об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що за встановлених у цій справі обставин, звернути стягнення на належне боржникові ОСОБА_1 майно наразі не вбачається можливим та таким, що не призведене до ефективного виконання рішення суду.
Отже, встановивши, що приватним виконавцем вжито всі передбачені законом заходи для забезпечення виконання судового рішення, однак добровільне виконання боржником зобов'язань відсутнє, а також що боржник перешкоджає доступу до належного йому майна, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових та фактичних підстав для задоволення подання й надання приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. та іншим учасникам виконавчого провадження, залученим приватним виконавцем у встановленому законом порядку, дозвіл на примусове проникнення до житла, що належить на праві власності ОСОБА_1 , а саме квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , з метою проведення опису та арешту нерухомого майна, перевірки майнового стану боржника та виявлення рухомого майна, яке належить боржнику та підлягає опису та арешту.
Таке примусове проникнення є необхідним, співмірним, доцільним заходом у межах виконавчого провадження та відповідає меті забезпечення принципу обов'язковості виконання судових рішень, що є складовою права на справедливий суд, гарантованого Конституцією та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув, не встановив у повному обсязі всіх обставин справи та, в результаті, дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення подання приватного виконавця.
Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, а отже апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з постановленням по справі нового судового рішення про задоволення подання приватного виконавця про примусове проникнення до житла.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни - адвоката Коваля Ростислава Олександрович задовольнити.
Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 07 січня 2026 року скасувати та постановити нове судове рішення.
Подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни про примусове проникнення до житла боржника задовольнити.
Надати приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмилі Олегівні та іншим учасникам виконавчого провадження, залученим приватним виконавцем у встановленому законом порядку, дозвіл на примусове проникнення до житла, що належить на праві власності ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , а саме квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , з метою проведення опису та арешту нерухомого майна, перевірки майнового стану боржника та виявлення рухомого майна, яке належить боржнику та підлягає опису та арешту.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає
Повний текст постанови суду складено 20 березня 2026 року.
Головуючий Л.А.Приходько
Судді: Л.В.Базіль
В.О.Бездрабко