Номер провадження: 11-кп/813/846/26
Справа № 499/1414/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
18.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Березівської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_8 на вирок Іванівського районного суду Одеської області від 28.04.2025 року в кримінальному провадженні №12024162260000612 від 08.10.2024 року, яким:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сербка, Комінтернівського району, Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працюючого, не одруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 16.10.2024 року Комінтернівським районним судом Одеської області за ст.128 КК України до обмеження волі строком на два роки, звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на один рік,
засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
встановив:
оскарженим вироком суду ОСОБА_9 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, яке призначено Комінтернівським районним судом Одеської області вироком від 16.102024 року у виді обмеження волі на строк два роки, більш суворим покаранням у виді позбавлення волі на строк п'ять років, яке призначене за цим вироком, остаточно призначено ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік, з покладенням обов'язків, передбачених п.1, 2 ч.1, п.п. 2, 3, 6 ч.3 ст.76 КК України, а саме:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- офіційно працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу);
- вчиняти певні наступні дії: 1) прочитати книги: Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності, автор ОСОБА_10 ; Тигролови, автор ОСОБА_11 ; Подолати минуле. Глобальна історія України, автор ОСОБА_12 ; 2) щомісячно сплачувати на підтримку Збройних Сил України (Проект UNITED24 «Армія Дронів») на спеціальний рахунок (реквізити сплати: Національний банк України; МФО 300001; рахунок № UA843000010000000047330992708; код ЄДРПОУ 00032106; отримувач: Національний банк України; призначення платежу: допомога ЗСУ для проєкту Армія Дронів) грошові кошти в розмірі 500 (п'ятсот) гривень.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Судом вирішено долю заходів забезпечення у кримінальному провадженні.
Вироком суду ОСОБА_9 визнаний винуватим в тому, що 07.10.2024 року, приблизно з 18 год. 30 хв. до 19 год. 00 хв., перебував у будинку АДРЕСА_2 (далі також будинок), який належить ОСОБА_13 (далі також потерпіла), де в приміщенні кухні, спільно з потерпілою та ОСОБА_14 вживав спиртні напої.
Цього ж дня, приблизно о 19 год. 00 хв., обвинувачений у стані алкогольного сп'яніння, за відсутності інших осіб, зайшов до однієї із кімнат будинку, де на комоді побачив жіночу сумку, в якій зберігалися грошові кошти, тоді в нього виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.
Потім обвинувачений, на виконання свого злочинного умислу, в умовах воєнного стану, з метою особистого збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлював, що його дії носять незаконний та протиправний характер, не маючи ні дійсного, ні передбаченого права розпоряджатися чужим майном, усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав суспільно небезпечні наслідки та бажав їх настання, скористався відсутністю сторонніх осіб, таємно, коли перебував у кімнаті будинку, способом вільного доступу із сумки потерпілої здійснив крадіжку грошових коштів у загальному розмірі 5000 гривень.
Суд першої інстанції визнав ОСОБА_9 винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
Не погоджуючись з вироком суду прокурор подав апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_9 та правильності кваліфікації його дій, просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання, а саме, виключити з резолютивної частини вироку покладений на ОСОБА_9 обов'язок щомісячно сплачувати на підтримку ЗСУ грошових коштів в розмірі 500 (п'ятсот) гривень.
Прокурор посилається на те, що місцевий суд, вирішуючи питання щодо призначення обвинуваченому покарання та звільнення його від відбування покарання з випробуванням з покладенням на ОСОБА_9 обов'язків за ст.76 КК України, незаконно зобов'язав останнього щомісячно сплачувати на підтримку ЗСУ грошові кошти, що не передбачено законом про кримінальну відповідальність, чим не дотримався засад правового порядку в Україні, визначеного ст. 19 Конституції України, загальних засад призначення покарання за ст.65 КК України і звільнення від його відбування за ст.ст. 75, 76 КК України, що призвело до істотного порушення процесуального закону, ухвалення незаконного та невмотивованого рішення, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, тобто застосування закону, який не підлягає застосуванню та призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Прокурор зазначає, що покладення на підсудного обов'язку щомісячного платежу, який, відповідно до п.6 ч.3 ст.76 КК України визначається як «вчинення певних дій», місцевий суд фактично застосував грошове стягнення, яке за змістом відповідає поняттю покарання у виді штрафу (ст.53 КК України), конфіскація майна (ст.59 КК України) або спеціальна конфіскація майна (ст. 96-1 КК України)
Іншими особами, які мають право на апеляційне оскарження, вирок суду першої інстанції в даному кримінальному провадженні не оскаржений.
Судовий розгляд в суді апеляційної інстанції, у відповідності до положень ч.4 ст.405 КПК України (далі - КПК), проведено за відсутності обвинуваченого та потерпілої, які повідомлялися у передбачений КПК порядок, клопотань про проведення апеляційного розгляду за їх участю не подавали. Разом з цим, в апеляційній скарзі прокурора не ставиться питання про погіршення становища обвинуваченого, а тому участь обвинуваченого не є обов'язковою та колегія суддів вважає, що подальше відкладення не буде слугувати положенням ст.28 КПК щодо розумного строку розгляду кримінального провадження.
Колегія суддів вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженого вироку, судом були створені всі умови для реалізації права учасників судового провадження на доступ до правосуддя та приймаючи до уваги те, що учасники кримінального провадження, будучи повідомленими про дату та час апеляційного розгляду до суду не з'явилися, суд оцінює таку поведінку, як небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
У своїх рішеннях Європейський Суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Заслухавши суддю-доповідача; прокурора ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу; захисника, яка не заперечувала проти задоволення скарги прокурора; вивчивши матеріали кримінального провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; провівши судові дебати; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Згідно з положеннями ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_9 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, ніким не оспорюються, а тому, відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК, вони не є предметом апеляційного розгляду.
Перевіривши вирок в межах апеляційної скарги, колегія суддів суд приходить до висновку, що доводи прокурора про невірне застосування судом першої інстанції вимог кримінального закону при звільненні обвинуваченого від відбування призначенного покарання є обґрунтованими, з урахуванням наступного.
Приписами ст.76 КК України, передбачено, що у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого такі обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
На осіб, засуджених за злочини, пов'язані з домашнім насильством, суд може покласти інші обов'язки та заборони, передбачені статтею 91-1 цього Кодексу.
На осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, суд може додатково покласти такі обов'язки: 1) попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого; 2) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; 3) працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу); 4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою; 5) пройти курс лікування від розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин або захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб; 6) дотримуватися встановлених судом вимог щодо вчинення певних дій, обмеження спілкування, пересування та проведення дозвілля.
На особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, суд покладає обов'язки, передбачені частиною третьою цієї статті, необхідні і достатні для її виправлення з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання.
Вказані обов'язки є вичерпними та розширенню не підлягають.
Водночас суд першої інстанції не дотримався наведених вимог кримінального закону, оскільки поклав на ОСОБА_9 обов'язок, який не відповідає вимогам ст.76 КК України, що тягне за собою зміну вироку.
З урахуванням встановлених апеляційним судом обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції звільняючи ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України та покладенням обов'язків, передбачених п.п. 1, 2 ч.1, п.п. 2, 3, 6 ч.3 ст.76 КК України, поклав на останнього обов'язок щомісячно сплачувати на підтримку ЗСУ грошових коштів в розмірі 500 (п'ятсот) гривень, який не передбачений положеннями ст.76 КК України, що свідчить про невірне застосування судом кримінального закону та тягне за собою зміну вироку в цій частині.
В силу п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити його.
Відповідно до ч. 1 ст. 408 КПК, суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі пом'якшення призначеного покарання, а також в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становище обвинуваченого.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК підставою для зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
З урахуванням встановлених колегією суддів обставин, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, вирок суду першої інстанції зміні, шляхом виключення з резолютивної частини вироку вказівку суду щодо про покладення на обвинуваченого обов'язку щомісячно сплачувати на підтримку Збройних Сил України.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 413, 414, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу прокурора Березівської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_8 - задовольнити.
Вирок Іванівського районного суду Одеської області від 28.04.2025 року в кримінальному провадженні №12024162260000612 від 08.10.2024 року, яким ОСОБА_9 засуджений за ч.4 ст.185 КК України - змінити.
Виключити з резолютивної частини вироку вказівку про покладення на обвинуваченого ОСОБА_9 обов'язку щомісячно сплачувати на підтримку Збройних Сил України (Проект UNITED24 «Армія Дронів») на спеціальний рахунок (реквізити сплати: Національний банк України; МФО 300001; рахунок № UA843000010000000047330992708; код ЄДРПОУ 00032106; отримувач: Національний банк України; призначення платежу: допомога ЗСУ для проєкту Армія Дронів) грошові кошти в розмірі 500 (п'ятсот) гривень.
В іншій частині вирок місцевого суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4