Номер провадження: 11-сс/813/348/26
Справа № 947/42130/25 1-кс/947/150/26
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
16.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 та представника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представників ОСОБА_8 ,в інтересах ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , в інтересах ОСОБА_11 , з доповненнями на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 14.01.2026 про арешт майна у к/п № 72024161010000016 від 18.11.2024 за ч. 5 ст. 191 КК України
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_12 та був накладений арешт на майно, вилучене в ході обшуку 12.11.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на мобільний телефон Iphone 15 Pro Max, s/n НОМЕР_1 , належний ОСОБА_11 ; ноутбук Asus s/n M2NRCX005881054, належний ОСОБА_11 ; мобільний телефон Iphone 15 Pro Max, s/n НОМЕР_2 , належний ОСОБА_9 ; мобільний телефон Iphone 13 Pro Max, s/n НОМЕР_3 , належний ОСОБА_9 ; жорсткий диск WD s/n WX11A50W3870; жорсткий диск HG ST s/n 6PON5PLK, флеш - носій «DnSZ»; 2 флеш - носії з написом «Dnipropetrovsk Railway switch plant»; флеш - носій «ST-338M»; флеш - носій «Goodram»; флеш - носій без назви у формі серця; жорсткий диск ND s/n WX21EA395878, жорсткий диск WD s/n WXH1A20K1693 із забороною відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном до скасування арешту у встановленому КПК України.
Обґрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив, що вилучене майно відповідає критеріям речових доказів та органом досудового розслідування доведена необхідність його збереження, зокрема з метою проведення експертиз.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
Не погодившись із ухвалою слідчого судді представник ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 подала апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що вона є незаконною та необґрунтованою з таких підстав:
- постанова детектива БЕБ про визнання вилученого майна речовими доказами є формальною та позбавляє можливості встановити, яким саме критеріям речових доказів відповідає вилучене майно. Окрім того, частина вилученого майна належить тітці ОСОБА_9 - ОСОБА_11 , яка є володільцем приміщення, де був проведений обшук;
- власником майна не обмежувався під час обшуку доступ до електронних інформаційних систем, відтак у органу досудового розслідування не було підстав вилучати техніку, а було право здійснити пошук, виявлення та фіксацію даних, які на них містилися;
- ухвалою слідчого судді від 06.11.2025 був наданий дозвіл на вилучення майна, на якому може міститися інформація, що може бути використана як доказ у кримінальному провадження. Однак вилучене майно таким критеріям не відповідає, тому має статус тимчасово вилученого та до нього застосовуються приписи ст.ст. 168, 236 КПК України, водночас огляд майна не проводився, воно було направлено на експертизу раніше, ніж був визначений його правовий статус;
- ОСОБА_9 є фізичною-особою підприємцем та флеш носій у формі серця використовується нею у здійснення господарської діяльності, яка не пов'язана жодним чином із зазначеним кримінальним провадженням;
- клопотання про арешт майна двічі поверталося прокурору для усунення недоліків, однак вони фактично усунені не були, оскільки клопотання були доповненні контраргументами представника власника майна, які були зазначені у письмових запереченнях;
За таких обставин, представник ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді від 14.01.2026 та постановити нову ухвалу, якою відмовити прокурору у задоволенні клопотання про на накладення арешту на майна ОСОБА_9
.
Окрім того. на вказану ухвалу подана апеляційна скарга представником ОСОБА_13 в інтересах ОСОБА_11 , в якій вона зазначає про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно ОСОБА_11 з таких підстав:
-ухвалою слідчого судді від 06.11.2025 був наданий дозвіл на вилучення майна, на якому може міститися інформація, що може бути використана як доказ у кримінальному провадження. Однак вилучене майно таким критеріям не відповідає, тому має статус тимчасово вилученого та до нього застосовуються приписи ст.ст. 168, 236 КПК України, водночас огляд майна не проводився, що викликає обґрунтовані сумніви у його відповідності критеріям речового доказу. Окрім того, вилучені технічні пристрої були направлені на експертизу раніше, ніж був визначений їх правовий статус;
- постанова детектива БЕБ про визнання вилученого майна речовими доказами є формальною та позбавляє можливості встановити, яким саме критеріям речових доказів відповідає вилучене майно та створює штучну підставу для втручання у конституційні права власника;
- у вказаному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру, єдина згадка про ОСОБА_11 містяться у рапорті о/у в ОВС УСР в Одеській обл. ОСОБА_14 , який у розумінні КПК України не є речовим доказом.
За таких обставин, представник ОСОБА_15 просить скасувати ухвалу слідчого судді від 14.01.2026 та постановити нову ухвалу, якою відмовити прокурору у задоволенні клопотання про на накладення арешту на майна ОСОБА_11 ..
На адресу апеляційного суду надійшли доповнення представника ОСОБА_10 , в інтересах ОСОБА_11 , в яких вона вказує на те, що експертиза ноутбуку ноутбук Asus s/n M2NRCX005881054 та мобільного телефону Iphone 15 Pro Max, s/n НОМЕР_4 відповідно до відповіді на її адвокатський запит уже проведена.
Окрім того, на адресу апеляційного суду надійшли доповнення представника ОСОБА_8 , в яких вона стверджує, що 13.03.2026 отримала лист Одеського НДЕКЦ МВС України №19/116/104-7301-2026 про надання інформації щодо експертизи, котрими її було проінформовано, що експертизи зазначених об'єктів дослідження, призначені у к/п №72024161010000016, виконані, складені висновки експерта №СЕ-19/116-25/28390-КТ від 10.12.2025, №СЕ-19/116-25/28428-КТ від 19.12.2025, №СЕ-19/116-25/28385-КТ від 20.01.2026, №СЕ-19/116-25/31195-КТ від 20.01.2026, які направлені ініціатору за вих.№19/116/303-41326-2025 від 23.12.2025, вих.№19/116/30341125- 2025 від 19.12.2025, вих. №19/116/303-2071-2026 від 21.01.2026 та вих. №19/116/303-2360-2026 від 22.01.2026 відповідно.
У судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_7 підтримала доводи апеляційних скарг у повному обсязі та просила їх задовольнити, натомість прокурор ОСОБА_6 заперечував проти їх задоволення.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позиції учасників провадження та перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Системний аналіз ухвали слідчого судді свідчить про те, що вона вказаним вимогам відповідає не повному обсязі з огляду на такі обставини.
Згідно із ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Положення зазначеної вище норми КПК України узгоджуються зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У п. 44 рішення Lavrechov v. the Czech Republic від 20.06.2013 (заява № 57404/08) ЄСПЛ наголошує, що для того щоб втручання було сумісним із положенням першого речення ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1, воно повинно бути законним, задля загального (суспільного) інтересу та пропорційним, тобто воно повинно мати «справедливий баланс» між вимогами загальних інтересів громади та вимогами захисту основних прав особи (див., зокрема, Beyeler v. Italy, заява № 33202/96, п. 107, та Gladysheva v. Russia, заява № 7097/10, 06.12.2011, п. 75).
Оцінюючи пропорційність втручання, суд повинен враховувати, з одного боку, важливість переслідуваної мети, а з іншого - тягар, який покладається на заявника, включаючи характер втручання, поведінку заявника та поведінку органів державної влади (див. Yildirim v. Italy, заява № 38602/02, та Forminster Enterprises Limited v. Czech Republic, заява № 38238/04, 09.10.2008, п. 75).
Відповідно дост. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.
Загальним правилом застосування заходів забезпечення кримінального провадження є те, що їх застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, зокрема, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора (п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України).
Водночас, ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна, як доказ в кримінальному провадженні,3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння...;3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно із ч. 2 ст. 170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
В свою чергу, п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України встановлює, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
Як вбачається із матеріалів, які надані апеляційному суду, ТУ БЕБ в Одеській обл. проводиться досудове розслідування у к/п №72024161010000016 від 18.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
В ході досудового розслідування детективами БЕБ встановлено, що службові особи ДП «МТП «Південний» код ЄДРПОУ 04704790, зловживаючи своїм службовим становищем та діючи за попередньою змовою зі службовими особами АТ «Дніпровський стрілочний завод» код ЄДРПОУ 14367980 та ТОВ «ВКП «Тако» код ЄДРПОУ 13417240, здійснили розтрату та заволодіння державних коштів в особливо великих розмірах шляхом здійснення закупівлі залізничного обладнання за завідомо завищеною вартістю. Сума завищення вартості становить більше 7 млн грн.
Так, установлено, що упродовж 2024 службовими особами ДП «МТП «Південний» в ході виконання «Плану закупівель підприємства» організовано та проведено процедури закупівель залізничного обладнання №№ UA-2024-03-14-010947-a, UA-2024-07-18-008022-a та UA-2024-09-02-008069-a, загальною очікуваною вартістю 20 млн. 979 тис. грн. без ПДВ, участь у яких приймало ТОВ «ВКП Тако», яке фактично без проведення конкурентних процедур визначено переможцем зазначених закупівель.
За результатами проведених зазначених закупівель між ДП МТП «Південний» та ТОВ «ВКП Тако» упродовж 2024 укладено три договори на постачання залізничного обладнання (стрілочна продукція виробництва Дніпровського стрілочного заводу», рейкова продукція, стикова продукція) на загальну суму 24 999 930 грн. з ПДВ.
В свою чергу, аналізом операцій з реалізації АТ «Дніпровський стрілочний завод» аналогічної стрілочно-рейкової продукції на адресу АТ «Укрзалізниця», ПАТ «Полтавський Гірничо-Збагачувальний Комбінат», підприємства корпорації «Детек», ПРАТ «Арселорміттал Кривий Ріг» та інших підприємств, за цінами які у 1,5 - 2 рази є нижчими за ціни постачання предмету закупівлі на ДП «МТП Південний».
Зважаючи на вищевикладене, різниця у вартості між реалізацією ТОВ «ВКП «ТАКО» залізничного обладнання на адресу ДП «МТП'ПІВДЕННИЙ» та вартістю його придбання у АТ «ДНІПРОВСЬКИЙ СТРІЛОЧНИЙ ЗАВОД» та інших суб'єктів господарювання складає 7 137 436 грн в т. ч.: за договором поставки від 02.04.2024 № Т/СН-83/24 складає 1 907 532 грн з ПДВ, за договором поставки від 08.08.2024 № Т/СН-267/24 складає 2 621 304 грн з ПДВ та за договором поставки від 30.09.2024 № Т/СН-324/24 складає 2 608 600 грн з ПДВ, які перераховані на розрахункові рахунки ТОВ «ВКП Тако» та в подальшому привласнені.
Також встановлено, що службовими особами ДП «МТП Південний» організовано та проведено закупівлю UA-2025-02-28-006215-a залізничного обладнання (стрілочна продукція, стикова продукція) очікуваною вартістю 5 млн. 248 тис. грн. без ПДВ (6 млн. 297 тис. грн. з ПДВ), переможцем якого визначено ТОВ «ВКП Тако» з остаточною пропозицією 5 184 660 грн. без ПДВ (6 221 592 грн. з ПДВ).
Встановлено, що службовими особами ДП МТП «Південний» під час організації тендерних процедур з метою надання переваг та забезпечення перемоги ТОВ «ВКП Тако», посадовим особам вказаного підприємства заздалегідь надавалась інформація про предмет закупівлі, вимоги до предмета закупівлі, обсяги наявного фінансування, та спільно з представниками ТОВ «ВКП Тако» здійснювали розробку тендерної документації з урахуванням індивідуальних особливостей продукції, що виробляється виключно підконтрольним АТ «Дніпровський стрілочний завод» або перебуває у наявності у пов'язаних підприємств, що унеможливлювало участь у тендерних процедурах інших учасників.
У той же час, інформування посадових осіб ТОВ «ВКП Тако» про проведення ДП «МТП «Південний» закупівель залізничного обладнання ще до оприлюднення в електронній системі закупівель інформацію про публічну закупівлю було забезпечено посадовими особами ДП «МТП «Південний», а саме: заступником директора по матеріально-технічному забезпеченню ОСОБА_16 , начальник відділу матеріально-технічного забезпечення ОСОБА_17 , заступником начальника відділу матеріально-технічного забезпечення ОСОБА_18 .
У подальшому, з метою усунення інших потенційних учасників закупівлі, посадові особи ДП «МТП «Південний» спільно з посадовими особами ТОВ «ВКП Тако» розроблено узгоджену тендерну документацію з урахуванням продукції виробництва АТ «Дніпровський стрілочний завод» або яка є у наявності пов'язаних підприємств.
У той же час, з метою штучного формування завищеної очікуваної вартості предмета закупівлі генеральний директор ВКП «Тако» ОСОБА_19 , за участю підконтрольних співробітників вказаного підприємства ОСОБА_20 та ОСОБА_21 підготував та направив до ДП «МТП «Південний» комерційну пропозицію з завідома завищеними цінами. З тієї ж метою ОСОБА_22 вступив у змову з директором ТОВ «Будіндустрія», ТОВ «ЗРС» ОСОБА_23 та службовими особами зазначених підприємств з метою направлення від їх імені фіктивних комерційних пропозицій на адресу ДП «МТП «Південний», з аналогічно завищеними цінами.
Також, під час проведення зазначеної публічної закупівлі, посадовими особами АТ «Дніпровський стрілочний завод» з метою формування уяви відсутності попередньої змови з ТОВ «ВКП Тако» у системі прозоро на адресу ДП «МТП Південний» направлено запит щодо поділу предмета закупівлі на лоти з метою прийняття участі АТ «Дніпровський стрілочний завод» у закупівлі.
Згодом, діючи на виконання заздалегідь розроблено спільного плану щодо привласнення коштів державного підприємства, уповноваженою особою ДП «МТП Південний» ОСОБА_24 , в порушення принципу максимальної економії, було надано відмову у задоволені вказаного запит з формальним посиланням на недоцільність поділу предмета закупівлі на лоти.
За результатом чого, 18.03.2025 ТОВ «ВКП «Тако» визнано переможцем з остаточною пропозицією 5 184 660 грн. без ПДВ (6 178 392 грн. з ПДВ), що більше ніж на 2 млн. грн. вище за ринкову вартість.
Водночас, органом досудового розслідування встановлено, що до вчинення кримінального правопорушення можуть бути причетні ОСОБА_9 , яка є головним бухгалтером ТОВ «ВКП Тако» та ОСОБА_11 , яка є головним бухгалтером АТ «Дніпровський стрілочний завод» та засновником ТОВ «ВКП Тако».
Метою для накладення арешту на майно прокурор визначив необхідність збереження речових доказів, а підставою - запобігання можливості їх знищення, приховування інформації, що може унеможливити та/або ускладнити проведення експертиз.
Постановою ст. детектива ОСОБА_25 від 12.11.2025, вилучені в ході проведення обшуку речі були визнані речовими доказами.
Та обставина, шо у вказаному кримінальному провадженні на теперішній час жодній особі не повідомлено про підозру жодним чином не свідчить про відсутність підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.
У цьому контексті апеляційний суд також враховує складність провадження, значну кількість інформації, яка підлягає перевірці та приписи ч.3 ст. 170 КПК України, відповідно до якої у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Згідно із практикою ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що ст.1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає втручання в право мирного володіння майном за умови існування розумного взаємозв'язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п. 203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини», заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08). Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
Колегія суддів враховує аргументи представників власника майна з приводу того, що на теперішній час всі експертизи проведені, в той же час враховує доводи прокурора з приводу того, що органом досудового розслідування перевіряється повнота наданої інформації та вирішується питання про необхідність проведення додаткових оглядів та повторних експертних досліджень.
В той же час, у судовому засіданні було встановлено, що мобільні телефони Iphone 15 Pro Max, s/n НОМЕР_1 , належний ОСОБА_11 та Iphone 13 Pro Max, s/n JWTOHW6M34, належний ОСОБА_9 були у повному обсязі досліджені експертами та оглянуті детективом БЕБ та подальша потреба у їх арешті відсутня.
Апеляційний суд враховує посилання прокурора ОСОБА_26 у якості заперечення проти задоволення апеляційної скарг з приводу того, що на момент постановлення оскаржуваної ухвали були наявні підстави для накладення арешту на зазначені вище мобільні телефони, однак з огляду на встановлені апеляційним судом обставини, колегія суддів не вбачає підстав для подальшого застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, оскільки накладення арешту на мобільні телефони, які були у повному обсязі досліджені не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власника майна потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.
Натомість, колегія суддів приходить до висновку про виправдану потребу у подальшому утриманні мобільного телефону ОСОБА_9 , ноутбуку, флеш носіїв та жорстких дисків для повного розкриття змісту інформації та відомостей, що в них містяться, в тому числі можливо видалених, що може бути реалізовано шляхом проведення оглядів та повторних експертних досліджень за необхідності, а також наявність достатніх підстав вважати, що існує можливість використання вилученого майна як доказу у кримінальному провадженні і воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
У цьому контексті апеляційний суд також враховує, що обґрунтовуючи клопотання про арешт майна прокурор окрім необхідності проведення експертних досліджень зазначав також і про необхідність збереження речових доказів.
В той же час, накладення арешту на відповідні технічні пристрої не є припиненням права власності на них або невідворотнім позбавленням такого права. Хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей щодо відповідного майна, однак такий захід є тимчасовим.
Відповідно до п. 2) ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
З огляду на викладені обставини, апеляційні скарги представників ОСОБА_8 та ОСОБА_10 підлягають частковому задоволенню, ухвала слідчого судді від 14.01.2026 підлягає скасуванню, в частині накладення арешту на 2 мобільні телефони, які належать ОСОБА_9 та ОСОБА_27 з підстав, зазначених в мотивувальній частині ухвали.
Керуючись ст.ст. 24, 170-173, 370, 404, 405, 407, 409, 412, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційні скарги представників ОСОБА_8 , в інтересах ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , в інтересах ОСОБА_11 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 14.01.2026 про накладення арешту на майно, вилучене в ході обшуку 12.11.2025 обшуку за адресою: м. Дніпро, вул. Томська 132 у к/п №72024161010000016 від 18.11.2024 - скасувати, в частині накладення арешту на мобільний телефон Iphone 15 Pro Max, s/n НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_11 та мобільний телефон Iphone 13 Pro Max, s/n НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_9 .
Постановити в цій частині нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_12 про арешт мобільного телефону Iphone 15 Pro Max, s/n НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_11 та мобільного телефону Iphone 13 Pro Max, s/n НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_9 .
В іншій частині ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4