Номер провадження: 11-сс/813/666/26
Справа № 523/4303/26 1-кс/523/2762/26
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
18 березня 2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисникаОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваногоОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, в рамках кримінального провадження № 42026164220000007, внесеного до ЄРДР 20 січня 2026 року,-
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою було частково задоволено клопотання слідчого в ОВС Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_10 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 13.10.2025 року включно, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави, у розмірі - 120 (сто двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто станом на 01.01.2026 року 399 360 (триста дев'яносто дев'ять тисяч триста шістдесят) гривень.
Рішення слідчого судді мотивоване наявністю обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення, наявністю ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Крім того, характер інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, свідчить про виключний випадок, що дозволяє при визначенні підозрюваному розміру застави вийти за межі її розміру, передбаченого законом для осіб, підозрюваних у вчиненні тяжкого злочину.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
На вказану ухвалу захисник ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , подала апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що оскаржена ухвала є необґрунтованою, з огляду на наступне:
- сторона обвинувачення не довела існування ризиків, передбачених п.1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що, в свою чергу, є обов'язковим критерієм при вирішенні питання при застосуванні запобіжного заходу;
- слідчий суддя залишив поза увагою, що підозрюваний має міцні соціальні зв'язки (перебуває в цивільному шлюбі, дружина вагітна, раніше не судимий, має місце реєстрації і проживає в Одеській області);
- слідчий суддя не розглянув можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу;
- визначений розмір застави є непомірним для підозрюваного та його сім'ї.
Посилаючись на викладене захисник просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Позиції учасників судового розгляду.
Захисник у судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу та просила задовольнити її.
Прокурор заперечувала проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, ухвалу суду першої інстанції вважала законною та обґрунтованою.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників, дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно із ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності; ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частина 4 ст. 194 КПК України встановлює, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Так, згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону виконав у повній мірі та врахував їх при постановленні ухвали.
Відповідно до клопотання у проваджені Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026164220000007, внесеного до ЄРДР 20 січня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
В рамках вказаного кримінального провадження 26 лютого 2026 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України (а.с. 57-66).
При розгляді зазначеного кримінального провадження, у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine) від 21.04.2011, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Оскільки у апеляційній скарзі сторона захисту не оспорює обґрунтованість пред'явленої підозри ОСОБА_8 , апеляційний суд не переглядає оскаржувану ухвалу слідчого судді у цій частині та констатує, що пред'явлена підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, є обґрунтованою.
Як зазначалось раніше, підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки існування ризиків за ч.1 ст.177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного.
Як вбачається з обґрунтованих висновків слідчого судді, викладених в мотивувальній частині ухвали, в даному кримінальному провадженні існують доведені прокурором та слідчим ризики, передбачені п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обумовлені наступним:
- ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, та, розуміючи, що за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення йому може бути призначене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна, останній, перебуваючи на волі, буде мати можливість переховуватись від органів слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Апеляційний суд також враховує, що ОСОБА_8 під час проходження військової служби здійснював охорону державного кордону України, а відтак обізнаний щодо місць та способів можливого незаконного перетину державного кордону, що дає підстави вважати про наявність ризику його виїзду за межі України з метою уникнення від кримінальної відповідальності;
- з огляд на характер службової діяльності, ОСОБА_8 мав доступ до службової документації НОМЕР_1 прикордонного загону ДПСУ, а тому, перебуваючи на волі, може знищити, сховати або спотворити речі та документи, які мають значення для кримінального провадження, місцезнаходження яких на даний час не встановлено;
- ОСОБА_8 може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, зокрема на ОСОБА_11 та ОСОБА_12 та інших осіб причетних до вчинення вказаного кримінального правопорушення у цьому ж кримінальному провадженні, які на даний час встановлюються в ході проведення досудового розслідування, шляхом залякування, підкупу, шантажу, погроз, до дачі неправдивих показів та викривлення обставин, які підлягають доказуванню. При цьому, враховуючи те, що суд безпосередньо досліджує докази, є можливість того, що ОСОБА_8 вплине на свідків до їх допиту у судовому засідання та вони змінять свої покази і таким чином завдасть перешкоду прийняттю обґрунтованого та законного рішення;
- ОСОБА_8 до затримання проходив військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період на посаді заступника начальника першої прикордонної застави другого відділу прикордонної служби (тим С) прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону ДПСУ, а відтак має відповідні службові обов'язки, які можуть бути використані ним для перешкоджання кримінальному провадженню;
- враховуючи обізнаність ОСОБА_8 щодо способів та механізмів вчинення подібних кримінальних правопорушень, а також його службове становище, існує ризик того, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Оцінюючи можливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд апеляційної інстанції використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п.1-5 ч.1 ст.177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Апеляційний суд приймає до уваги посилання захисника щодо наявності у підозрюваного стійких соціальних зв'язків (перебуває в цивільному шлюбі, дружина вагітна, раніше не судимий, має місце реєстрації і проживає в Одеській області), однак, у світлі інкримінованих обставин справи, зазначене не є настільки переконливими обставинами, що могли б знизити встановлений ризик до маловірогідного чи до його виключення. У свою чергу, збагачення за рахунок вчинення протиправних дій для ОСОБА_8 є не випадковістю, чи діями, які були не бажаними або неочікуваними. Такі наслідки є результат трудомісткого процесу, який складався з високоорганізованих дій. Все це показує неможливість розумної довіри до підозрюваного, настільки, щоб можливо було убезпечити суспільний інтерес у вказаному провадженні від його ушкодження.
З огляду на викладене, а також враховуючи характер інкримінованого кримінального правопорушення, обставини його вчинення, свідчить про наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості" (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року), а тому на цьому етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та зможе запобігти ризикам, передбачених ст.177 КПК України.
Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК Україи розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
У контексті справи «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що слідчий суддя повинен захищати правовладдя і разом з ним права та інтереси особи, яка потрапила в орбіту кримінального процесу. Однак і суспільство, вимагає безпеки і послідовного дотримання власних інтересів. Дотримуючись такого балансу, апеляційний суд враховує, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, а саме в одержанні неправомірної вигоди для себе за здійснення впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави. Характер інкримінованого кримінального правопорушення, пов'язаний із можливим використанням службових зв'язків та впливу на діяльність органів державної влади, свідчить про наявність значного суспільного інтересу у даному кримінальному провадженні, що також підлягає врахуванню при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.
З урахуванням наведеного, у цій справі наявна виключність випадку обумовлена такими обставинами: застава, у визначених КПК межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не буде достатнім стримуючим фактором для запобігання існуючим ризикам кримінального провадження; тяжкістю кримінального правопорушення; характером інкримінованого кримінального правопорушення, обставинами його вчинення; наявністю у цьому кримінальному провадженні значного суспільного інтересу, майнового стану підозрюваного.
На думку апеляційного суду, застава у розмірі - 120 (сто двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто станом на 01.01.2026 року 399 360 (триста дев'яносто дев'ять тисяч триста шістдесят) гривень, цілком відповідає фінансовим можливостям підозрюваного, не є для нього та його сім'ї завідомо непомірною, та дійсно зможе забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків та буде найбільш пропорційним заходом на теперішній час, який збалансує інтереси суспільства, держави та підозрюваного.
Натомість, стороною захисту вищезазначені обставини не спростовані, а тому апеляційний суд не знаходить законних підстав для зміни розміру застави у бік зменшення.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Керуючись статтями 24, 176, 177, 178, 183, 194, 196, 197 , 370, 372, 376, 404, 407, 409, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу захисникаОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваногоОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, в рамках кримінального провадження № 42026164220000007, внесеного до ЄРДР 20 січня 2026 року, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4