Номер провадження: 11-сс/813/559/26
Справа № 523/2268/26 1-кс/523/1869/26
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
16.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю заявника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заявника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 06.02.2026, якою було закрито провадження за скаргою ОСОБА_6 на рішення керівника другого СВ (з дислокацією в м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого в м. Миколаєві ОСОБА_7 про скерування заяви ОСОБА_6 про вчинення кримінального правопорушення до ГУНП в Одеській обл.
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною ухвалою слідчого судді було закрито провадження за скаргою заявника ОСОБА_6 на рішення керівника другого СВ (з дислокацією в м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого в м. Миколаєві ОСОБА_7 №1303 зкп/мк/16-05-362/26 від 21.01.2026, яким заяву ОСОБА_6 від 21.01.2026 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України, було спрямовано до відділу дізнання ГУНП в Одеській обл. для здійснення службового розслідування, у зв'язку із непідсудністю заявлених вимог слідчому судді.
Мотивуючи своє рішення про закриття провадження за скаргою, слідчий суддя зауважив на тому, що скарга заявника ОСОБА_6 подана на рішення, яке не підлягає оскарженню, оскільки оскарженню під час досудового розслідування, відповідно до приписів ст. 303 КПК України, підлягають лише дії керівника слідчого відділу при застосуванні заходів безпеки, а також повідомлення про підозру, в той час як скарги на інші рішення та дії керівника слідчого відділу не розглядаються під час досудового розслідування та можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді відповідно до правил ст.ст. 314-316 КПК України.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі заявник ОСОБА_6 не погодилась із оскаржуваною ухвалою, посилаючись на її постановлення із порушення вимог кримінального процесуального закону з огляду на наступні обставини:
- слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі не зазначив точний та повний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, чим фактично здійснив тлумачення положень ст. 303 КПК України та обмежив їх обсяг;
- оскаржувана ухвала не містить обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів та мотивів, з яких суд виходив при постановленні ухвали, а також положень закону, яким він керувався;
- поза увагою слідчого судді залишилось те, що вимоги ч. 2 ст. 304 КПК України містять чітко визначений перелік випадків повернення скарги, натомість, жодна норма кримінального процесуального закону не передбачає права слідчого судді на повернення скарги заявнику після відкриття провадження за нею.
Посилаючись на викладені обставини, заявник ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати та матеріали справи направити до суду 1-ої інстанції для виконання вимог ст. 372 КПК України для належної оцінки рішення керівника другого СВ (з дислокацією в м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого в м. Миколаєві ОСОБА_7 №1303зкп/мк/16-05-362/26 від 21.01.2026.
Прокурор в судове засідання апеляційного суду не з'явився, не зважаючи на належне та своєчасне сповіщення про дату, час та місце апеляційного розгляду, про причини неприбуття не повідомив та жодних клопотань на адресу суду не подавав.
Враховуючи неявку прокурора в судове засідання, колегія суддів, керуючись приписами ч. 4 ст. 405 КПК України та з'ясувавши думку заявника ОСОБА_6 , яка не заперечувала проти продовження апеляціного провадження за відсутності прокурора, вважає за можливе апеляційний розгляд проводити без участі прокурора.
Заслухавши доповідь судді, пояснення заявника ОСОБА_6 , яка вимоги апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд доходить висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина 1 ст. 404 КПК України встановлює, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно із ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Системний аналіз оскаржуваного судового рішення дає підстави стверджувати про те, що воно приписам вищевикладеної норми кримінального процесуального закону загалом відповідає з огляду на наступні обставини.
При цьому ч. 1 ст. 24 КПК України встановлює, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Частина 3 ст. 26 КПК України передбачає, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що віднесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Апеляційний суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Мельник проти України», право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
Приймаючи до розгляду вищевказану апеляційну скаргу заявника ОСОБА_6 , суд апеляційної інстанції враховує те, що ч.ч. 1 та 2 ст. 309 КПК України встановлений вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які підлягають апеляційному оскарженню, при цьому, в зазначеному переліку відсутня ухвала слідчого судді про закриття провадження за скаргою на рішення слідчого, натомість, відповідно до приписів ч. 3 ст. 309 КПК України, скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Разом із тим, ст. 8 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст та спрямованість діяльності держави.
Частиною 1 ст. 9 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 18 ст. 3 КПК України передбачено, що слідчий суддя - суддя суду 1-ої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
При вирішенні питання щодо допуску апеляційної скарги заявника ОСОБА_6 до розгляду, апеляційний суд керується правовою позицію, викладеною в постанові Великої Палати Верховного суду від 23.05.2018 у справі №243/6674/17-к (провадження №13-16cво18), в п. 27 якої зазначено, що оскільки слідчий суддя прийняв рішення, яке не передбачене КПК України, то суду апеляційної інстанції під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою на це рішення слід було керуватися приписами ч. 6 ст. 9 КПК України щодо застосування загальних засад кримінального провадження, визначених ч. 1 ст. 7 КПК України.
Однією з таких засад є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності (п. 17 ч. 1 ст. 7 КПК). Зміст цієї засади розкрито у ст. 24 КПК України, згідно з ч. 1 якої кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
В свою чергу, приписами ч. 2 ст. 307 КПК України передбачений вичерпний перелік рішень, які може постановити слідчий суддя за результатами розгляду скарги під час досудового розслідування, зокрема, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Так, відповідно до резолютивної частини оскаржуваної ухвали, слідчий суддя за результатами розгляду скарги заявника ОСОБА_6 на рішення керівника другого СВ (з дислокацією в м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого в м. Миколаєві закрив провадження за такою скаргою, при цьому, в якості підстави для прийняття зазначеного рішення зазначив те, що заявником оскаржується рішення, яке не підлягає оскарженню відповідно до вимог ст. 303 КПК України, а також те, що заявлені вимоги непідсудні слідчому судді (а.с. 29).
Відтак, на переконання суду апеляційної інстанції, слідчий суддя, дійшовши висновку про те, що рішення слідчого не підлягає оскарженню, постановив рішення, яке прямо не передбачено вимогами кримінального процесуального закону.
Водночас, дослідивши зміст скарги заявника ОСОБА_6 , колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Приписами ст. 303 КПК України передбачений перелік рішень, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскарженні на досудовому провадженні.
При цьому п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України встановлено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
На підставі аналізу матеріалів судового провадження вбачається, що 03.02.2026 заявник ОСОБА_6 через канцелярію суду 1-ої інстанції звернулась до слідчого судді зі скаргою на рішення керівника другого СВ (з дислокацією в м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого в м. Миколаєві ОСОБА_7 , оформлене у вигляді листа №1303зкп/мк/16-05-362/26 від 21.01.2026, яким її заяву від 21.01.2026 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України, було спрямовано до відділу дізнання ГУНП в Одеській обл. для здійснення службового розслідування (а.с. 1-3).
В обґрунтування скарги заявник ОСОБА_6 посилається на те, що дізнавачем СД ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській обл., в провадженні якого перебуває к/п №12025163500000544 від 28.09.2025, не виконується ухвала слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 31.10.2025 у справі №522/22702/25 (провадження №1-кс/522/5741/25).
В прохальній частині поданої скарги заявник просить визнати таке рішення керівника другого СВ (з дислокацією в м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого в м. Миколаєві ОСОБА_7 незаконним та необґрунтованим, а також зобов'язати його надати обґрунтовану та вмотивовану відповідь, на підставі чого ним було встановлено, що її заява про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України не містить достатніх об'єктивних даних, які можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень.
До скарги заявником ОСОБА_6 було долучено копію її заяви від 21.01.2026 про вчинення кримінального правопорушення, в якій вона зауважила на тому, що в діях дізнавача СД ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській обл., в провадженні якого перебуває к/п №12025163500000544 від 28.09.2025, містяться ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України за фактом невиконання ухвали слідчого судді Приморського райсуду м. Одеси від 31.10.2025 у справі №522/22702/25, якою було зобов'язано дізнавача розглянути в порядку ст. 220 КПК України клопотання ОСОБА_6 від 07.10.2025 про проведення процесуальних дій, яка вже неодноразово надходила на виконання до ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській обл. (а.с. 4-5).
Відтак, аналіз змісту скарги заявника ОСОБА_6 та доданих до неї матеріалів дає підстави стверджувати про те, що фактично заявником оскаржується бездіяльність уповноважених посадових осіб другого СВ (з дислокацією в м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого в м. Миколаєві стосовно невнесення до ЄРДР відомостей за її заявою від 21.01.2026 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України.
Так, отримавши заяву ОСОБА_6 від 21.01.2026 про вчинення кримінального правопорушення, уповноваженими посадовими особами другого СВ (з дислокацією в м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого в м. Миколаєві всупереч вимог ст. 214 КПК України, не було внесено відповідні відомості до ЄРДР, а лише було надано заявнику відповідь керівника другого СВ (з дислокацією в м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого в м. Миколаєві ОСОБА_7 №1303зкп/мк/16-05-362/26 від 21.01.2026 про те, що її заяву спрямовано до відділу дізнання ГУНП в Одеській обл. для здійснення службового розслідування (а.с. 6).
Отже, слідчий суддя дійшов безпідставного висновку про те, що заявником ОСОБА_6 оскаржується рішення керівника слідчого відділу, які не підлягають оскарженню відповідно до вимог ст. 303 КПК України, натомість, вимогами зазначеної статті прямо передбачена можливість оскарження бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Разом із тим, окремо колегія суддів зауважує на тому, що ухвалою слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 30.01.2026 (справа №523/1615/26, пров. №1-кс/523/1586/26) було задоволено скаргу ОСОБА_6 , визнано неправомірною бездіяльність уповноважених службових осіб другого СВ (з дислокацією в м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого в м. Миколаєві стосовно невнесення до ЄРДР відомостей за її заявою від 21.01.2026 та зобов'язано посадових осіб другого СВ (з дислокацією в м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого в м. Миколаєві внести до ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_6 від 21.01.2026 про вчинення кримінального правопорушення, зареєстровану за №1303зкп/мк (а.с. 24).
З урахуванням викладених обставин, суд апеляційної інстанції констатує, що наразі вже існує судове рішення за результатами розгляду скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених посадових осіб другого СВ (з дислокацією в м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого в м. Миколаєві, яким зобов'язано внести відомості до ЄРДР за її заявою від 21.01.2026 про вчинення кримінального правопорушення, тобто фактично бездіяльність слідчого на теперішній час відсутня, внаслідок чого апеляційне оскарження іншої ухвали, якою провадження за скаргою ОСОБА_6 на бездіяльність, яка фактично була усунена, було закрито, втратило свою актуальність, а скасування зазначеної ухвали та задоволення вимог скарги заявника не є доцільним.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Отже, апеляційний суд вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги заявника ОСОБА_6 та скасування законної, обґрунтованої та вмотивованої ухвали слідчого судді немає.
Керуючись ст.ст. 3, 7, 9, 24, 303, 304, 309, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 06.02.2026, якою було закрито провадження за скаргою заявника ОСОБА_6 на рішення керівника другого СВ (з дислокацією в м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого в м. Миколаєві ОСОБА_7 №1303зкп/мк/16-05-362/26 від 21.01.2026, яким її заяву від 21.01.2026 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України, було спрямовано до відділу дізнання ГУНП в Одеській обл. для здійснення службового розслідування - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4