Номер провадження: 11-кп/813/1679/26
Справа № 522/730/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
18.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_7 (з доповненнями) в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20.02.2026, якою під час судового розглядук/п №12024160000000020 від 13.01.2024 стосовно:
ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Білгород-Дністровський Одеської обл., громадянина України, із вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, обіймає посаду голови м. Білгород-Дністровський Білгород-Дністровського р-ну Одеської обл. та є адвокатом, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого: АДРЕСА_2 , раніше не судимого;
- обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 189 КК України, продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскаржуваною ухвалою суду 1-ої інстанції від 20.02.2026 під час судового розгляду к/п №12024160000000020 від 13.01.2024 за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 189 КК України було відмовлено в задоволенні клопотань захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу, задоволено клопотання прокурора та продовжено строк застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 21.04.2026, із утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», без визначення розміру застави, а також відсторонено ОСОБА_9 від посади міського голови Білгород-Дністровської міської ради Одеської області строком на 60 днів, тобто до 21.04.2026.
Мотивуючи зазначене рішення, суд зауважив на тому, що в даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики переховування обвинуваченого ОСОБА_9 від суду, незаконного впливу на потерпілу та свідків у провадженні, а також вчинення іншого кримінального правопорушення, обумовлені тяжкістю покарання, яке загрожує йому у разі визнання винуватим; тим фактом, що судом наразі не отримано показань свідків; обвинувачений вже притягується до кримінальної відповідальності у іншому кримінальному провадженні.
Окрім того, керуючись приписами п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд дійшов висновку про відсутність необхідності визначення обвинуваченому ОСОБА_9 розміру застави в якості альтернативного запобіжного заходу з огляду на обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, пов'язаного із погрозою застосування насильства.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , не погодився із оскаржуваною ухвалою, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість з огляду на наступні обставини:
- судом належним чином не були враховані правові позиції ЄСПЛ та ВП ВС стосовно необхідності мотивування судових рішень, а саме стосовно того, що суд зобов'язаний оцінити кожен доказ з точки зору належності та допустимості, а також обґрунтувати відхилення доказів, наданих іншою стороною;
- судом 1-ої інстанції не було розкрито, які конкретно «справжні інтереси суспільства» вимагають подальшого тримання особи під вартою, з урахуванням того факту, що поріг обґрунтованої підозри має максимально низький рівень, оскільки ОСОБА_9 інкримінується замах на вимагання майна, якого на момент вчинення злочину не існувало (бази відпочинку в с. Сергївка, яка була повністю зруйнована ракетним обстрілом 01.07.2022) та вартість якого в обвинувальному акті не вказана, а органом досудового розслідування не встановлено будь-якого зв'язку між діями обвинуваченого ОСОБА_9 та невідомих осіб, які 18.07.2024 вчинили вимагання майна потерпілої ОСОБА_10 ;
- поза увагою суду залишилось те, що стороною обвинувачення не було доведено ризиків, які б давали можливість для подальшого утримання обвинуваченого під вартою на строк, що перевищує 18 місяців, натомість, ОСОБА_9 не має судимостей, позитивно характеризується, має міцні соціальні зв'язки та обраний міським головою міста з населенням, що перевищує 50 тисяч осіб.
Посилаючись на викладені обставини, захисник ОСОБА_8 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 та у відстороненні від посади обвинуваченого ОСОБА_9 .
В апеляційній скарзі та доповненнях до неї захисник ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , не погодився із оскаржуваною ухвалою з огляду на наступні обставини:
- поза увагою суду залишилось те, що наразі відсутні об'єктивні підстави вважати, що до теперішнього часу продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, натомість, такі ризики носять виключно імовірний характер, враховуючи тривалість перебування обвинуваченого ОСОБА_9 під вартою, а саме з 19.07.2024, ризик переховування від суду суттєво зменшився; прокурором не було забезпечено явку потерпілих та свідків до суду, що призводить до порушення права обвинуваченого на розгляд кримінального провадження в розумні строки; щодо наявності ризику вчинення інших кримінальних правопорушень з посиланням на інше кримінальне провадження, то в силу приписів ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду;
- зміст оскаржуваної ухвали не відрізняється від попередніх дев'яти ухвал, якими обвинуваченому ОСОБА_9 було продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтування підстав для продовження строку тримання під вартою переноситься в текст судового рішення, чим нівелюється обов'язок суду мотивувати своє рішення;
- судом не було враховано того, що ОСОБА_9 має міцні соціальні зв'язки, зокрема, займає посаду міського голови м. Білгород-Дністровський Одеської обл., одружений, має на утриманні дитину та мати похилого віку;
- обвинувачений ОСОБА_9 утримується під вартою з 19.07.2024, за рік судового розгляду було допитано лише одного свідка та ще чотирьох - після постановлення ухвали Одеського апеляційного суду від 19.01.2026, в якій було звернуто увагу місцевого суду на необхідності вжиття дієвих заходів для розгляду кримінального провадження в розумні строки.
Посилаючись на викладені обставини, захисник ОСОБА_7 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосувати стосовно ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання та покласти на обвинуваченого ОСОБА_9 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Судом апеляційної інстанції здійснювались заходи для забезпечення участі обвинуваченого ОСОБА_9 в судовому засіданні в режимі відеоконференції, проте встановити зв'язок із установою попереднього ув'язнення не вдалось із технічних причин, водночас захисники ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , а також прокурор ОСОБА_6 , не заперечували проти проведення апеляційного розгляду без участі обвинуваченого ОСОБА_9 .
Відтак, керуючись вимогами ч. 4 ст. 405, ч. 4 ст. 422-1 КПК України та з'ясувавши думку інших учасників провадження, колегія суддів вважає за можливе апеляційний розгляд здійснювати за відсутності обвинуваченого ОСОБА_9 .
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які вимоги своїх апеляційних скарг підтримали та просили їх задовольнити, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти їх задоволення, перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд доходить висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частиною 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
На переконання апеляційного суду, суд 1-ої інстанції зазначених вище вимог кримінального процесуального закону дотримався з огляду на наступне.
Частиною 4 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
На підставі аналізу матеріалів судового провадження вбачається, що на розгляді в Приморському райсуді м. Одеси знаходиться к/п №12024160000000020 від 13.01.2024 за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 189 КК України.
За приписами ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу («Запобіжні заходи, затримання особи»).
Виходячи з положень п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України, судове провадження - це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами, тобто рішення суду першої інстанції, ухвалене до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК України не входять до вказаного переліку, та не передбачають витребування матеріалів провадження.
Також, зважаючи на те, що приписами ст. 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дали можливість суду апеляційної інстанції робити висновки щодо наявності або відсутності підстав щодо продовження обвинуваченому (-им) запобіжного заходу.
Такі обставини досліджуються безпосередньо судом 1-ої інстанції під час судового провадження та за результатами перевірки в порядку ст.ст. 89, 94 КПК України доказів, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст. 331 КПК України.
Статтею 422-1 КПК України визначений порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Разом з тим, аналіз зазначеної норми закону свідчить про те, що апеляційний суд позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред'явленого особі обвинувачення, оскільки має право витребувати із суду 1-ої інстанції лише оскаржувану ухвалу та відповідне клопотання сторони обвинувачення.
Надаючи оцінку посиланням захисника ОСОБА_8 на те, що поріг обґрунтованої підозри, повідомленої ОСОБА_9 , має максимально низький рівень, колегія суддів зауважує на тому, що наразі досудове розслідування к/п №12024160000000020 завершено та воно перебуває на стадії судового розгляду, ОСОБА_9 висунуто обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 189 КК України, внаслідок чого судом 1-ої інстанції не надається оцінка обґрунтованості повідомленої підозри, а здійснюється судовий розгляд стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, із дослідженням відповідних доказів у кримінальному провадженні.
Зазначені обставини, у сукупності із вищевикладеними вимогами кримінального процесуального закону, дають підстави стверджувати про те, що є передчасними твердження захисника ОСОБА_8 стосовно того, що органом досудового розслідування не встановлено будь-якого зв'язку між діями обвинуваченого ОСОБА_9 та невідомих осіб, які 18.07.2024 вчинили вимагання майна потерпілої ОСОБА_10 , натомість, відповідно до вимог ст.ст. 89, 94 КПК України, оцінка доказів з точки зору належності та допустимості, а загалом сукупності доказів - з точки зору вагомості, достатності та взаємозв'язку для доведення чи спростування винуватості ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення буде здійснена судом 1-ої інстанції за результатами судового розгляду зазначеного кримінального провадження, після дослідження та відповідної правової оцінки всіх наданих сторонами кримінального провадження доказів, при цьому, на теперішній час предметом апеляційного оскарження є ухвала суду 1-ої інстанції про продовження строку застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та, як наслідок, наявності або відсутності визначених кримінальним процесуальним законом підстав для такого продовження.
Колегія суддів наголошує, що на даній стадії не вправі надавати оцінку обґрунтованості висунутого ОСОБА_9 обвинувачення, оскільки остаточна оцінка доведеності обвинувачення у відповідності до вимог закону буде надана лише за наслідками судового розгляду справи в суді 1-ої інстанції, за результатами повного дослідження всіх доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Проте, всупереч твердженням сторони захисту про виключно ймовірний характер заявлених стороною обвинувачення ризиків, та зважаючи на обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_9 злочину, пов'язаного із організацією вимоги передачі права на майно з погрозою насильства над потерпілим (вимагання), вчинене за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану, його характеру, тяжкості та суспільної небезпечності, а також можливої міри покарання, яка може бути йому призначена у разі визнання винуватим - лише у виді позбавлення волі строком від 7-ми до 12-ти років з конфіскацією майна, колегія суддів вважає, що рішення суду 1-ої інстанції є законним та прийнятим з урахуванням положень ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, оскільки є об'єктивні підстави вважати, що до теперішнього часу продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, переховування обвинуваченого від суду.
Водночас, апеляційний суд вкотре вважає за необхідне звернути особливу увагу суду 1-ої інстанції на положення ст. 8 Конституції України, ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - ЄСПЛ) від 23.02.2006 та приписи ст.ст. 28 та 318 КПК України.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Окрім того, апеляційний суд погоджується з доводами сторони обвинувачення стосовно існування в зазначеному кримінальному провадженні ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків у провадженні з метою схиляння їх до надання сприятливих для обвинуваченого показань та перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні, оскільки такий ризик обґрунтований самою передбаченою вимогами кримінального процесуального закону процедурою отримання показань свідків, відповідно до якої суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише показаннями осіб, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України.
За встановлених обставин, враховуючи те, що наразі всі свідки у кримінальному провадженні ще не допитані судом 1-ої інстанції безпосередньо, колегія суддів констатує, що такий ризик продовжує існувати.
Зазначений ризик також частково обґрунтований тим, що обвинувачений ОСОБА_9 обіймає посаду в органах місцевого самоврядування, займає відповідальне становище та, хоч і будучи відстороним, має у колі спілкування посадових осіб місцевого самоврядування, правоохоронних органів та інших осіб, за допомогою яких має змогу здійснювати певний вплив на свідків у кримінальному провадженні.
Апеляційний суд також вважає, що в зазначеному кримінальному провадженні існує ризик можливого вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, оскільки останній притягується до кримінальної відповідальності в іншому кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 350 КК України, яке наразі перебуває на стадії судового розгляду (справа №495/10174/22).
В контексті надання оцінки посиланням захисника на те, що такий ризик не є обґрунтованим, оскільки в силу вимог ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою поки її вина не буде встановлена обвинувальним вироком суду, апеляційний суд зауважує на тому, що факт притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності в іншому кримінальному провадженні за вчинення іншого кримінального правопорушення безумовно свідчить про існування певних ризиків, пов'язаних із можливістю вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, не зважаючи на те, що судовий розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_9 не завершено та його вина не встановлена вироком суду, який набрав законної сили.
Разом тим, колегія суддів також враховує специфіку інкримінованого ОСОБА_9 злочину, який за версією сторони обвинувачення вчинений із застосуванням насильства, тобто об'єктом якого є життя та здоров'я людини, що є найвищою соціальною цінністю.
Водночас, апеляційний суд приймає до уваги доводи сторони захисту щодо відсутності у ОСОБА_9 судимостей, наявності міцних соціальних зв'язків, позитивної характеристики, проте наголошує на тому, що вказані обставини не виключають та не зменшують існування зазначених вище доведених стороною обвинувачення ризиків та не можуть слугувати підставами для застосування стосовно ОСОБА_9 більш м'якого, ніж тримання під вартою, запобіжного заходу.
В контексті надання оцінки твердженням захисника з приводу того, що ОСОБА_9 обраний міським головою міста з населенням, яке перевищує 50 000 осіб, колегія суддів зауважує на тому, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 189 КК України з використанням займаної ним посади міського голови м. Білгород-Дністровський Одеської обл., що свідчить про те, що зазначена обставина не може бути врахована в якості однієї із гарантій утримання обвинуваченого від реалізації заявлених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що на підставі наданих апеляційному суду матеріалів, а також обставин та характеру інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, судом 1-ої інстанції прийняте законне та обґрунтоване рішення, а стосовно ОСОБА_9 на теперішній час неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід, оскільки він не зможе запобігти наявним ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, які об'єктивно продовжують існувати з огляду на зазначені апеляційним судом обставини.
Отже, доводи сторони захисту з приводу наявності підстав для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту апеляційний суд вважає безпідставними, натомість вважає, що більш м'які запобіжні заходи не здатні будуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого з огляду на мотиви, викладені апеляційним судом вище.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 , як судом 1-ої інстанції, так і апеляційним судом, встановлено не було.
Окрім того, зважаючи на вказані обставини, колегія суддів вважає, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 не суперечить ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після скоєння злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину постала перед компетентними органами.
Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що доцільність необхідності подальшого утримання обвинуваченого під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст. 331 КПК України, а сторона захисту не позбавлена можливості надати суду документи на підтвердження доводів щодо неможливості подальшого утримання обвинуваченого під вартою, або зміни обставин, які свідчать про нівелювання врахованих раніше ризиків.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, в тому числі, залишити вирок або ухвалу без змін.
Враховуючи викладене у всій сукупності, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги сторони захисту підлягають залишенню без задоволення, а ухвала суду 1-ої інстанції про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 - залишенню без змін як законна, обґрунтована та вмотивована.
За приписами ч. 4 ст. 28 КПК України, кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, неповнолітньої особи має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.
Відповідно до ч. 1 ст. 318 КПК України судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
В рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б не природно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
У розумінні ЄСПЛ для визначення того, чи була тривалість певного строку розумною, передусім встановлюється початок цього строку та його закінчення. Строк, який слід брати до уваги у зазначеному відношенні, охоплює собою все провадження.
Аналіз наданих апеляційному суду копій матеріалів кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 189 КК України свідчить про те, що кримінальне провадження перебуває на розгляді суду 1-ої інстанції досить тривалий час, а саме з січня 2025 року, при цьому, обвинувачений ОСОБА_9 на теперішній час утримується під вартою вже більше 1,5 роки, зокрема, з 20.07.2024, коли стосовно останнього, який на той час перебував у процесуальному статусі підозрюваного, було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Водночас, судовий розгляд зазначеного кримінального провадження на теперішній час не завершений та судове рішення за його результатами не ухвалено.
При цьому, Одеським апеляційним судом ухвалою від 19.01.2026 вже зверталась увага суду 1-ої інстанції на необхідність вжиття дієвих заходів щодо дотримання розумних строків розгляду кримінального провадження відповідно до вимог ст. 28 КПК України.
Апеляційний суд, незважаючи на очевидну складність кримінального провадження, вважає таку невиправдану тривалість розгляду даного кримінального провадження, в якому обвинувачений утримується під вартою, неприпустимою, що тягне за собою порушення принципу розумності строку розгляду справи, у зв'язку із чим вважає за необхідне в черговий раз звернути увагу суду 1-ої інстанції на необхідність вжиття дієвих заходів щодо дотримання вищенаведених вимог кримінального процесуального закону.
Керуючись ст.ст. 24, 28, 177, 178, 182, 183, 194, 199, 331, 370, 392, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційні скарги захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_7 (з доповненнями) в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20.02.2026, якою стосовно ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 189 КК України, на стадії судового розгляду кримінального провадження продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 21.04.2026, без визначення застави - залишити без змін.
Звернути увагу суду 1-ої інстанції на необхідність вжиття дієвих заходів для розгляду к/п №12024160000000020 від 13.01.2024 за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 189 КК України в розумні строки, визначені ст. 28 КПК України.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4