Номер провадження: 11-сс/813/690/26
Справа № 523/4245/26 1-кс/523/2742/26
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
17.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 26.02.2026 року відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Одеси, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 22026160000000144 від 26.02.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.436-2 КК України, -
установив
Зміст оскарженого судового рішення
Ухвалою слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 26.02.2026 року частково задоволено клопотання органу досудового розслідування та відносно ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 26.04.2026 року з визначенням розміру застави - 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 499 200 гривень.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що прокурором надано матеріали (докази), які обґрунтовують повідомлену підозру та є достатніми для переконання що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_7 подав апеляційні скаргу, в якій просить скасувати оскаржену ухвалу.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає:
- оголошена підозра ОСОБА_8 є необґрунтованою, оскільки ймовірні докази причетності останнього до кримінального правопорушення були здобуті без внесення відповідної інформації до ЄРДР;
- ризики заявлені слідчим у клопотанні не підтверджені, а слідчим суддею в ухвалі не доведені.
На підставі викладеного, адвокат ОСОБА_7 просить постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Позиції учасників апеляційного провадження
В судовому засіданні апеляційного суду захисник ОСОБА_7 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити; прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частина 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
За наслідками апеляційного провадження, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала слідчого судді відповідає зазначеним вище вимогам кримінального процесуального закону з огляду на таке.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
За приписами ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Пунктами 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики ЄСПЛ передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.04.2011, заява №42310/04, ЄСПЛ повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Слідчим відділом ІНФОРМАЦІЯ_13 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22026160000000144 від 26.02.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України.
Органом досудового розслідування встановлено, що з 24.02.2022р., після початку широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, у громадянина України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який постійно проживав в Україні, проте був невдоволеним чинною державною владою в Україні, сповідував антиукраїнську ідеологію і неприйняття державності України, був прихильником приєднання території України до Російської Федерації або створення на її території проросійських псевдодержавних утворень, схвалював збройну агресію Російської Федерації проти України, виправдовував її і підшукував способи сприяти їй, виник злочинний умисел, направлений на поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, а також глорифікацію осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, з використанням засобів масової інформації.
На виконання свого злочинного умислу, ОСОБА_8 у період часу з 06 червня 2024 року по 08 липня 2024 року, діючи умисно, маючи умисел на поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, а також глорифікацію осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, з використанням засобів масової інформації, будучи обізнаним щодо розпочатої у 2014 році збройної агресії Російської Федерації проти України, яка 24.02.2022р. набула характеру широкомасштабного військового вторгнення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді поширення зазначених матеріалів, знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , використовуючи належний йому мобільний телефон марки POCO M5 IMEI: НОМЕР_1 ; IMEI: НОМЕР_2 , з номером картки оператора мобільного зв'язку НОМЕР_3 , за допомогою профілю під назвою «ОСОБА_10», посилання « ІНФОРМАЦІЯ_2 », та профілю з назвою « ОСОБА_9 », посилання « ІНФОРМАЦІЯ_3 » у месенджері «Telegram» - додаток на різних платформах, користувачам якого можна обмінюватись текстовими повідомленнями, зображеннями, відео та звуковими файлами, також вказаний месенджер дозволяє створювати Telegram-канали - інструмент для трансляції повідомлень будь-якого характеру, від одного або декількох авторів до необмеженої кількості осіб, тобто інформація яку поширено у Telegram - каналах відповідно до ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про інформацію» являється масовою інформацією, відповідно - спосіб її поширення є засобом масової інформації, у відповідь на публікацію у Telegram-каналі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (кількість підписників - користувачів месенджеру «Telegram», які можуть ознайомитись зі всіма повідомленнями, які розміщено у вказаному Telegram каналі, на момент огляду, тобто станом на 21.03.2025 становить 22529 користувачів), посилання: ІНФОРМАЦІЯ_5 яку було опубліковано 06.06.2024 о 22:05 год. з текстом наступного змісту:
«В результате удара по Грибовке Одесской области уничтожены около 200 укроживотных, среди них есть анлоязычные инструкторы»;
ОСОБА_8 06.06.2024р. о 22 год. 56 хв. поширив повідомлення, з посиланням на вказану вище публікацію у Telegram-каналі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 » наступного змісту:
«Свинособакам собачня смерть»;
У Telegram-каналі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_7 » кількість підписників - користувачів вказаного месенджеру «Telegram», які можуть ознайомитись зі всіма повідомленнями, які розміщено у вказаному Telegram каналі, на момент огляду, тобто станом на 21.03.2025р. становить 228 користувачів;
У відповідь на публікацію у Telegram-каналі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (кількість підписників - користувачів месенджеру «Telegram», які можуть ознайомитись з всіма повідомленнями, які розміщено у вказаному Telegram каналі, на момент огляду, тобто станом на 21.03.2025 становить 22529 користувачів), посилання: ІНФОРМАЦІЯ_5 яку було опубліковано 08.06.2024 о 18:58 год. з текстом наступного змісту:
«Вот так укропадаль горит живьем на Русской земле и это прекрасно»;
ОСОБА_8 09.06.2024 р. о 09 год. 28 хв. поширив повідомлення, з посиланням на вказану вище публікацію у Telegram-каналі під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4» наступного змісту:
«Летний шашлычек из свинины. Хряк переместился прямо в Ад»;
У Telegram-каналі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_7 » кількість підписників - користувачів вказаного месенджеру «Telegram», які можуть ознайомитись зі всіма повідомленнями, які розміщено у вказаному Telegram каналі, на момент огляду, тобто станом на 21.03.2025р. становить 228 користувачів;
У відповідь на публікацію у Telegram-каналі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (кількість підписників - користувачів месенджеру «Telegram», які можуть ознайомитись зі всіма повідомленнями, які розміщено у вказаному Telegram каналі, на момент огляду становить 5795), посилання: ІНФОРМАЦІЯ_10 яку було опубліковано 08.07.2025р. о 08 год. 57 хв. з текстом наступного змісту:
- Пресечена попытка операции вражеских спецслужб по угону стратегического бомбардировщика Ту-22М3 ВКС России, вскрыта причастность спецслужб стран НАТО к ее подготовке и реализации, - ФСБ;
- Украинская разведка намеревалась за деньги и гражданство Италии завербовать российского военного летчика, чтобы он на ракетоносце перелетел на Украину;
- В ходе оперативной игры российскими контрразведчиками получены сведения, которые помогли ВС РФ нанести огневое поражение по аэродрому ВСУ « ІНФОРМАЦІЯ_12 », добавили в ФСБ.»;
ОСОБА_8 08.07.2024р. о 08 год. 57 хв. поширив повідомлення, з посиланням на вказану вище публікацію у Telegram-каналі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_7 » наступного змісту:
- «Красавцы развели хохлятину на бабки и аэродром разнесли в хлам. Разведка хохлятины прокачана»;
У Telegram-каналі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_7 » кількість підписників - користувачів вказаного месенджеру «Telegram», які можуть ознайомитись з всіма повідомленнями, які розміщено у вказаному Telegram каналі, на момент огляду, тобто станом 29.07.2024р. становить 5795 користувачів.
При цьому, ОСОБА_8 розумів та усвідомлював, що з його повідомленнями може ознайомитись необмежене коло осіб.
Згідно з висновком судової лінгвістичної експертизи зонального експертного сектора Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України ІНФОРМАЦІЯ_13 № 95/25 від 12.06.2025р., у вищезазначених публікаціях, які були поширені ОСОБА_8 , міститься виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році.
Крім того, згідно з висновком судової лінгвістичної експертизи зонального експертного сектора Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України ІНФОРМАЦІЯ_13 № 467/24 від 10.03.2025р., у вищезазначених публікаціях, які були поширені ОСОБА_8 , міститься глорифікація учасників збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році.
26.02.2026 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення.
За обставинами даного кримінального провадження ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України за кваліфікуючими ознаками: виправдування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, вчинене з використанням засобів масової інформації.
Всупереч твердженням сторони захисту, апеляційний суд зауважує, що обґрунтованість підозри ОСОБА_8 вчиненні інкримінованого йому злочину на даному етапі досудового розслідування підтверджується долученими до клопотання матеріалами провадження в їх сукупності, а саме: - повідомленням ВКІБ ІНФОРМАЦІЯ_13 № 65.1/65.2-1281 від 25.02.2026р., в якому викладені обставини вчинення громадянином ОСОБА_8 кримінального правопорушення; - протоколом огляду від 21.03.2025 р.; - протоколом огляду від 30.04.2024 р.; - висновком судової лінгвістичної експертизи зонального експертного сектора Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України ІНФОРМАЦІЯ_13 № 95/25 від 12.06.2025 р.; - висновком судової лінгвістичної експертизи зонального експертного сектора Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України ІНФОРМАЦІЯ_13 № 467/24 від 10.03.2025р., у вищезазначених публікаціях, які були поширені ОСОБА_8 , міститься глорифікація учасників збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році; - протоколом обшуку за адресою: АДРЕСА_1 ; - іншими матеріалами досудового розслідування у їх сукупності.
На переконання апеляційного суду, на даному етапі кримінального провадження орган досудового розслідування зібрав достатньо доказів для констатації обґрунтованості підозри ОСОБА_8 .
Апеляційний суд наголошує, що на даній початковій стадії кримінального провадження, судом не встановлюється винуватість чи не винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину, а лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати остаточну оцінку допустимості та належності доказів, а також їх сукупності для висновку про винуватість особи, або її невинуватість, оскільки справа не розглядається судом по суті пред'явленого обвинувачення.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою відповідно до положень ч.1 ст.94 КПК.
Відповідно до статей 89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті пред'явленого обвинувачення.
Дослідивши долучені до клопотання слідчого докази, апеляційний суд дійшов висновку, що підстав передбачених ст.87 КПК для визнання цих доказів недопустимими не встановлено та стороною захисту щодо існування таких підстав відомостей не надано.
З огляду на викладене, на даній стадії досудового розслідування, апеляційний суд визнає безпідставними доводи захисника про необґрунтованість підозри.
Доводи апеляційної скарги про те, що докази причетності ОСОБА_8 до кримінального провадження були здобуті без внесення відповідної інформації до ЄРДР, спростовуються витягом з ЄРДР за № 22026160000000144 від 26.02.2026 (а.п. 8), відповідно до якого: «В ході досудового розслідування встановлено, що громадянин України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , використовуючи профіль під назвою «ОСОБА_10» посилання « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у месенджері «Telegram» виправдовує збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, а також глорифікує осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, з використанням засобів масової інформації».
Також є необґрунтованими твердження захисника, щодо недопустимості доказів, через їх здобуття в іншому кримінальному провадженні. Так дійсно, докази на підтвердження обґрунтованості підозри у даному кримінальному провадженні, що долученні до клопотання щодо обрання запобіжного заходу, здобуті у рамках кримінального провадження №22024160000000020 від 17.01.2024 року, разом з цим кримінальне провадження №22026160000000144 від 26.02.2026 було виділене із кримінального провадження №22024160000000020 від 17.01.2024 року (а.п. 121-123), (чого не заперечував захисник у судовому засіданні), таким чином, зазначені твердження захисника є необґрунтованими.
Що стосується ризиків у зазначеному кримінальному провадженні, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Частиною 1 ст. 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Висновки про наявність ризиків та неможливість запобігання їм шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Санкція ч. 3 ст. 436-2 КК України, яка інкримінується підозрюваному ОСОБА_8 передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої, що відповідно до ст. 12 КК України класифікується як тяжкий злочини.
У рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») №31315/96 від 25.04.2000 зазначено, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
Апеляційний суд зауважує, що ризик переховування від органу досудового розслідування та суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями), зокрема і суворістю передбаченого покарання, та обставинами вчинення інкримінованого злочину.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Колегія суддів зауважує, що ризик переховування від органу досудового розслідування та суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями), зокрема і суворістю передбаченого покарання, та обставинами вчинення інкримінованого злочину.
Наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що досудове розслідування триває, підозрюваний володіє інформацією про кримінальне провадження стосовно нього, а тому може знищити, сховати або спотворити речові докази.
Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливого незаконного впливу підозрюваного на свідків підтверджується тим, що встановлена кримінальним процесуальним законом процедура отримання показань свідків передбачає безпосереднє сприйняття їх судом у судовому засіданні (ст. 23, 224 КПК України). Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Також, існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України оскільки з метою уникнення від кримінальної відповідальності підозрюваний може продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, а також може вчинити нове.
Одночасно, колегія суддів зауважує, що запобіжний захід у виді тримання під вартою носить тимчасовий характер, необхідність застосування якого в ході досудового розслідування може зникнути, а тому в подальшому при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу сторона захисту не позбавлена права на подання клопотання про зміну виду запобіжного заходу. Разом з тим, на даній стадії розслідування кримінального провадження необхідність застосування запобіжного заходу стосовно підозрюваного у виді тримання під вартою є обґрунтованою та виправданою, що відповідає виконанню завдань кримінального провадження.
Апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів на підтвердження того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Окрім наведеного, апеляційний суд враховує суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».
Враховуючи вище наведене в сукупності, слідчий суддя обґрунтовано застосував до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою, а підстави для обрання щодо нього більш м'якого запобіжного заходу не встановлені, з огляду на початкову стадію досудового розслідування, особливості цього кримінального провадження та особи підозрюваного, в зв'язку з чим апеляційний суд відхиляє відповідні доводи апелянта.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно із п. 2 ч 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За приписами абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Апеляційний суд зауважує на тому, що ЄСПЛ неодноразово наголошував, зокрема, у рішенні від 23.09.1982 у справі «Єпорронг та Льон рот проти Швеції», що має існувати пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують та метою, яку прагнуть досягти, бо не буде відповідного балансу, якщо на особу покладено надмірний тягар.
Положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 суд вказав, «що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого».
Водночас, на переконання колегії суддів, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки.
Враховуючи характер та обставини інкримінованого тяжкого злочину, що мало місце під час дії воєнного стану в особливий період, характеристики особи підозрюваного ОСОБА_8 , суспільний інтерес обумовлений особливістю інкримінованого злочину та умови його вчинення, на переконання апеляційного суду встановлення підозрюваному ОСОБА_8 застави в 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб є обґрунтованим, виправданим та в повному обсязі відповідає встановленим процесуальним законом критеріям, специфіці та стадії розгляду цього кримінального провадження та особі підозрюваного.
Підстав для зменшення застави на даній стадії провадження апеляційним судом не встановлено.
За таких обставин, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Отже, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 та скасування законної та обґрунтованої ухвали слідчого судді.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив
Апеляційні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 26.02.2026 року відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 22026160000000144 від 26.02.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.436-2 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4