Номер провадження: 11-сс/813/628/26
Справа № 496/6333/25 1-кс/496/277/26
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
17.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому у засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора Біляївської окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 19.02.2026 року, відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Біляївка Біляївського району Одеської області, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні 2-х неповнолітніх дітей, не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого
підозрюваного в рамках кримінального провадження № 12025162250000579 від 11.07.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ч.4 ст.246 КК України,
установив
Слідчий звернувся до слідчого судді із клопотанням, яке погоджено з прокурором Біляївської окружної прокуратури, про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів з визначенням застави у розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 499200 гривень.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді було відмовлено у задоволенні клопотання слідчого та обрано підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 18.04.2026 року із забороною залишати цілодобово житло за адресою: АДРЕСА_2 , з покладанням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Не погодившись з ухвалою слідчого судді прокурор подав апеляційну скаргу в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави.
Апеляційна скарга мотивована доводами про неповноту судового розгляду, оскільки слідчий суддя фактично визнав наявність обґрунтованої підозри, однак безпідставно дійшов висновку про можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Слідчим суддею не в повній мірі враховано наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України. Також, прокурор зазначає, що слідчим суддею не враховано, що:
- ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у скоєнні тяжкого злочину;
- значний розмір заподіяної довкіллю шкоди та характер посягання - на екологічну безпеку і ресурси територіальної громади;
- навіть за умови цілодобового арешту, відсутність повної ізоляції та доступ до засобів зв'язку не виключають можливості організації нових протиправних дій або підготовки до них.
Позиції учасників судового розгляду
Прокурор підтримав доводи та вимоги поданої нею апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Підозрюваний та його захисник заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
Заслухавши головуючого суддю, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги та надані до клопотання слідчого матеріали, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.
Мотиви апеляційного суду
Частина перша статті 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ї інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до положень ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частина 4 статті 194 КПК України встановлює, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст. 5 п. 1 п.п. с) Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
З мотивувальної частини ухвали вбачається, що слідчий суддя зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону цілком виконав, врахував їх при постановленні ухвали та дійшов обґрунтованого висновку про можливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Наявність на даній стадії у кримінальному провадженні обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_7 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, долученими до клопотання слідчого та ніким з учасників не оспорюється, а тому не перевіряється апеляційним судом.
Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, однак не доведено існування підстав, які б свідчили про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
З матеріалів провадження вбачається, що підозрюваний ОСОБА_7 раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, родину.
Апеляційний суд водночас враховує, те, що підозрюваний ОСОБА_7 підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення визнає, співпрацює з органом досудового розслідування, порушень встановлених йому обов'язків не має.
Встановлені вище дані про особу підозрюваного, а також те, що на даній стадії досудового розслідування ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, можуть свідчити про ступінь існування ризиків можливого переховування від органів досудового розслідування та суду, знищення, приховування або спотворення будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні.
Водночас, надаючи оцінку заявленим в апеляційній скарзі прокурора доводам, апеляційний суд приймає до уваги ту обставину, що під час апеляційного розгляду скарги прокурор не надав жодних доказів, які б підтверджували факт порушення підозрюваним ОСОБА_7 застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту та покладених на нього слідчим суддею обов'язків та підтвердив, що йому не відомі факти порушення підозрюваним застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Також судова колегія враховує, що підозрюваний ОСОБА_7 був присутнім під час розгляду апеляційної скарги прокурора, в якій ставиться питання про погіршення його становища, що в свою чергу характеризує його як особу, яка навпаки не намагається переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Таким чином, доводи прокурора про наявність підстав для застосування до підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу (тримання під вартою) апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на беззаперечних доказах та не доведені прокурором під час апеляційного розгляду скарги.
Зважаючи на вище викладене, слідчий суддя, взявши до уваги обставини кримінального правопорушення, дослідивши ризики, передбачені ст. 177 КПК України, в повній мірі врахував особу підозрюваного та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладанням на останнього відповідних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На думку апеляційного суду, одна лише тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, а також тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не можуть бути єдиними підставами для застосування відносно підозрюваного найбільш суворого запобіжного заходу, а повинні оцінюватись в сукупності з іншими матеріалами провадження, а саме з обґрунтованістю підозри, наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, матеріалами, які характеризують особу підозрюваного та його поведінку після вчинених кримінальних правопорушень.
Беручи до уваги вищезазначене, колегія суддів вважає доводи прокурора такими, що не знайшли свого підтвердження, а вказані обставини, які знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду скарги свідчать про те, що застосований запобіжний захід в повній мірі забезпечує виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 403, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив
Апеляційну скаргу прокурора Біляївської окружної прокуратури ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 19.02.2026 року, відносно ОСОБА_7 , підозрюваного в рамках кримінального провадження № 12025162250000579 від 11.07.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ч.4 ст.246 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4