Номер провадження: 11-сс/813/626/26
Справа № 522/13533/24 1-кс/522/1088/26
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
16.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 ,
представника потерпілого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 20.02.2026 якою в межах к/п №12024163510000582 від 30.07.2024 відносно:
ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Підгородня Первомайського р-ну Миколаївської обл., громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
- підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 24.03.2026, без визначення застави
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 20.02.2026 було задоволено клопотання слідчого СВ ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 було продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 24.03.2026 у ДУ «Одеський слідчий ізолятор» без визначення застави відносно ОСОБА_9 підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України.
Обґрунтовуючи ухвалу, слідчий суддя прийшов до висновку про те що ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України та у вказаному провадженні продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
Не погодившись із оскаржуваною ухвалою, захисник ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що вона є необґрунтованою, такою, що суперечить практиці ЄСПЛ з оскільки:
- інкримінований злочин був вчинений в 2024, за весь цей період часу підозрюваний ОСОБА_9 не переховувався від органу досудового розслідування, має місце проживання, проживає з матір'ю, яка є військовослужбовцем та учасником бойових дій, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався;
За таких обставин, захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді від 20.02.2026 та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у виді домашнього арешту.
У судовому засіданні апеляційного суду захисник підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, натомість прокурор та представник потерпілого заперечували проти її задоволення.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позиції учасників провадження, перевіривши матеріали судового провадження, проаналізувавши доводи апелянта, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.
Так, відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.04.2011, заява №42310/04, суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Як вбачається з матеріалів судового провадження та клопотання слідчого, в невстановлений слідством час, за невстановлених слідством обставин, ОСОБА_9 , з метою особистого збагачення, вирішив вчинити розбійний напад відносно потерпілого ОСОБА_11 .
Переслідуючи свій злочинний намір, направлений на вчинення розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, з корисливих мотивів, 28.07.2024, приблизно о 16 год. 55 хв., ОСОБА_9 , перебуваючи неподалік приміщення пункту обміну валют ТОВ «Преміум Фінанс», який розташований за адресою: вул. Генуезька, 5 м. Одесі, побачив потерпілого ОСОБА_11 , який в той час рухався по вулиці Генуезькій на електричному самокаті.
Приступивши до реалізації свого злочинного плану спрямованого на незаконне збагачення, шляхом розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_11 , ОСОБА_9 обрав предметом свого злочинного посягання майно, а саме: мобільний телефон, який знаходився у потерпілого ОСОБА_11 .
Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на вчинення розбійного нападу, з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо припускаючи їх настання, в той же день та час, перебуваючи за вищевказаною адресою, ОСОБА_9 , підійшов до потерпілого ОСОБА_11 , та умисно застосував фізичне насильство відносно потерпілого, шляхом нанесення удару кулаком лівої руки в живіт останньому, застосувавши насильство небезпечне для життя та здоров'я особи, спричинивши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки.
Після чого ОСОБА_9 , намагався відкрито заволодіти мобільним телефоном марки «IPHONE 15 PRO MAX» IMEI: НОМЕР_1 , в корпусі чорного кольору вартістю 87 000 грн., який знаходився у потерпілого в кишені шортів, однак потерпілий почав чинити супротив останньому та кликати на допомогу.
В подальшому ОСОБА_9 , розуміючи, що він може бути затриманий за скоєний ним умисний корисливий тяжкий злочин та намагаючись уникнути кримінальної відповідальності, місце вчинення кримінального правопорушення покинув в невідомому напрямку.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується протоколом заяви від потерплого ОСОБА_11 ; довідкою ТОВ «Медичний Дім», щодо наявності у потерпілої ОСОБА_11 тілесних ушкоджень; показаннями потерпілого ОСОБА_11 , протоколом пред'явлення особи для впізнання за участю потерпілого ОСОБА_11 ; висновком комісійної судово - медичної експертизи, щодо наявності у потерпілого ОСОБА_11 тілесних ушкоджень тяжкого ступеня; протоколом огляду відеозапису; протоколом огляду відеозапису за участю потерпілого ОСОБА_11 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 .
Відтак, всупереч доводів захисника про відсутність обґрунтованої підозри, колегія суддів дослідивши надані апеляційному суду матеріали, приходить до висновку про те, що слідчий суддя, належним чином здійснивши судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб констатував, що органом досудового розслідування дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_9 із вчиненням злочину, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України.
Водночас, що стосується наявності ризиків у вказаному кримінальному провадженні, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Ієрархія запобіжних заходів згідно з КПК України визначається принципом зростання їх суворості: від найменш обмежувальних до найбільш суворих.
Запобіжні заходи у кримінальному провадженні використовують для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного або обвинуваченого, тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим серед таких запобіжних заходів, як особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт, оскільки під час його застосування особу позбавляють свободи. Водночас такий запобіжний захід порівняно з указаними більш м'якими запобіжними заходами за певних умов може стати єдиним дійсно дієвим й обґрунтованим запобіжним заходом для виконання завдань кримінального провадження, зокрема, в умовах воєнного стану, коли забезпечення правопорядку в державі ускладнено, а масові загрози життю і здоров'ю людей, іншим їхнім засадничим правам і свободам надвисокі.
Як вбачається з обґрунтованих висновків слідчого судді в даному кримінальному провадженні існують доведені прокурором та слідчим ризики того, що підозрюваний ОСОБА_9 може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на потерпілого та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, існування вказаних ризиків обумовлене тяжкістю покарання, яке може бути призначено ОСОБА_9 у разі визнання його винуватим.
ЄСПЛ у рішенні «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінці ризику переховування.
Апеляційний суд також вважає реальними ризики незаконного впливу на потерпілого з огляду на порядок отримання пояснень, який передбачений ст. 225 КК України.
Окрім того, апеляційний суд враховує специфіку інкримінованого злочину та його наслідки, зокрема ту обставину, що потерпілий набув інвалідності в результаті вчинення інкримінованого злочину.
Що стосується доводів захисника з приводу того, що підозрюваний ОСОБА_9 не переховувався від органу досудового розслідування, колегія суддів зауважує, що на протязі тривалого часу органом досудового розслідування вживалися заходи щодо ідентифікації його особи. Відтак, зазначений ризик безумовно не виключається.
Апеляційний суд також не виключає існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення з огляду на специфіку інкримінованого злочину, його умисний характер та корисливий мотив.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто, слідчий суддя має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Відтак, апеляційний суд приходить до висновку про те, що на теперішній час поведінка підозрюваного вимагає виняткового контролю, який здатний забезпечити лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Колегія суддів враховує посилання сторони захисту на те, що підозрюваний ОСОБА_9 має місце проживання, де мешкає з матір'ю, якає учасником бойових дій, однак зауважує, що зазначені обставини безумовно не спростовують існування зазначених вище ризиків.
Апеляційний суд також не вбачає підстав для визначення альтернативного запобіжного заходу з таких підстав.
Частина 4 ст. 182 КПК України передбачає, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
На підставі системного аналізу вищевикладених положень кримінального процесуального закону можна дійти висновку про те, що саме слідчий суддя вправі визначити, чи здатна застава у відповідному розмірі забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної особи, а також зауважити на виключності такого випадку.
Приписи КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Апеляційний суд враховує фактичні обставини вчинення інкримінованого злочину, його наслідки, наявність ризиків, та погоджується із висновками слідчого судді відносно того, що потреби досудового розслідування та суспільний інтересах на даному етапі провадженні виправдовують застосування безальтернативного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відповідно до п. 1) ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
При цьому, запобіжний захід застосований до ОСОБА_9 на визначений строк, а питання доцільності подальшого застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою буде перевірена слідчим суддею через нетривалий час.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги захисника немає, оскільки слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що стосовно підозрюваного ОСОБА_9 на даному етапі досудового розслідування необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який на відміну від інших більш м'яких запобіжних заходів, зможе запобігти названим вище ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної, тому ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 24, 177, 183, 199, 370, 404, 405, 407, 422, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 20.02.2026 якою стосовно ОСОБА_9 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 24.03.2026 без визначенням застави - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4