Номер провадження: 11-сс/813/658/26
Справа № 523/8707/25 1-кс/523/186/26
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
16.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 21.02.2026, якою в межах к/п № 62024150020001887 від 14.10.2024 стосовно:
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Ізмаїл Одеської обл., громадянина України, військовослужбовця, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
- підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого Другого СВ (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_9 та стосовно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 10.04.2026 включно, без визначення розміру застави
Обґрунтовуючи ухвалу, слідчий суддя виходив з наявності обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому злочину, існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, відсутності підстав для застосування підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу та на підставі ч. 4 ст. 183 КПК України вирішив не визначати йому розмір застави.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 не погодився із оскаржуваною ухвалою, вважає її необґрунтованою та незаконною оскільки слідчий суддя залишив поза увагою обставину, яка пом'якшує покарання, зокрема визнання ОСОБА_7 своєї вини, що нівелює твердження про бажання уникнути підозрюваним кримінальної відповідальності або продовжити злочинну діяльність, крім того ОСОБА_7 має постійне місце проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, судимостей не має.
За таких обставин захисник ОСОБА_8 просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою обрати підозрюваному ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час доби.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, натомість прокурор ОСОБА_6 заперечувала щодо її задоволення.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позиції учасників провадження, перевіривши матеріали судового провадження та проаналізувавши доводи апелянта, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
За наслідками апеляційного провадження, колегія суддів вважає, оскаржувана ухвала зазначеним вище вимогам кримінального процесуального закону відповідає з огляду на наступне.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Пунктами 3, 4 ст. 5 Конвенції і практики ЄСПЛ передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.04.2011, заява №42310/04, ЄСПЛ повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Як вбачається з матеріалів клопотання, які надійшли до апеляційного суду для розгляду ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України за кваліфікуючими ознаками - нез'явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.
Оскільки обґрунтованість підозри за обставинами, які викладені у повідомленні про підозру, фактично не оспорюються стороною захисту, апеляційний суд не переглядає оскаржувану ухвалу в цій частині та констатує, що підозра ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України на даному етапі слідства є обґрунтованою та потребує подальшого розслідування.
За приписами ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Висновки про наявність ризиків та неможливість запобігання їм шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваним та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
У рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») №31315/96 від 25.04.2000 зазначено, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за що передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, що є тяжким злочином відповідно до класифікації, передбаченої ст. 12 КК України.
Враховуючи загрозу можливого суворого покарання, специфіку інкримінованого діяння та обставини к/п, апеляційний суд вважає обґрунтованим твердження слідчого судді про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, апеляційний суд зауважує, що ризик переховування ОСОБА_7 від органу досудового розслідування та суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями), зокрема і суворістю передбаченого покарання, та обставинами вчинення інкримінованого злочину.
Разом з тим, апеляційний суд зауважує, що ЄСПЛ неодноразово в своїх рішеннях наголошував на тому, що обґрунтування наявності ризиків лише тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення, є неправомірним (рішення ЄСПЛ в справах «Латальє проти Франції», «Прокопенко проти України», «Хайредінов проти України», «Москаленко проти України»).
Водночас, апеляційний суд враховує, що згідно із ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу.
Враховуючи вище наведене, специфіку інкримінованого діяння, вчиненого в умовах воєнного стану, обставини, викладені в повідомленні про підозру, відповідно до яких підозрюваний ОСОБА_7 09.09.2024 о 21:30 год самовільно залишив місце лікування у госпіталі та перебував незаконно поза межами служби, в подальшому 24.01.2025 він був оголошений в розшук та 20.02.2026 затриманий правоохоронними органами, зважаючи на поведінку підозрюваної особи, на переконання апеляційного суду застосування підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є виправданим, обґрунтованим та цілком відповідає завданням та меті цього к/п, а застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваної особи.
При цьому, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 цієї статті, тобто тримання під вартою.
Отже, законодавець імперативно встановив, що під час дії воєнного стану на території України до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ст. 407 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою, як захід забезпечення кримінального провадження.
Вказане спростовує доводи захисника щодо можливості обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_7 іншого запобіжного заходу.
Водночас, апеляційний суд зауважує, що визнання підозрюваним ОСОБА_7 своєї вини у вчиненні інкримінованого діяння буде враховано під час розгляду обвинувального акту, в разі його направлення до суду для розгляду по суті та на цій стадії к/п з врахуванням вище викладених обставин не спростовує встановлених ризиків та необхідності застосування підозрюваному запобіжного заходу з врахуванням імперативної вказівки законодавця.
Так само наявність в ОСОБА_7 постійного місця проживання та відсутність судимостей не спростовують вище встановлених ризиків та на переконання апеляційного суду не можуть гарантувати належну поведінку підозрюваного, адже ці обставини існували на момент ймовірного вчинення інкримінованого діяння, однак не мали на особу достатнього впливу та не стали стримуючим фактором для неї.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 КК України.
Оскільки за обставинами цього к/п встановлені ризики, передбачені положеннями ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку не визначати підозрюваному ОСОБА_7 альтернативний запобіжний захід у виді застави.
Враховуючи наведене, доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження, а істотних порушень приписів чинного кримінального процесуального законодавства при постановленні оскаржуваної ухвали слідчого судді апеляційним судом не встановлено.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 відсутні, тому ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 24, 177, 181, 194, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 21.02.2026, якою стосовно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4