“11» березня 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6 (в режимі ВКЗ)
підозрюваної ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 лютого 2026 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
-підозрюваної за ч. 2 ст. 303 КК України.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 лютого 2026 року застосовано до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 23 квітня 2026 року включно. Визначено заставу у сумі 302800 грн. У разі звільнення під заставу покладено на ОСОБА_7 обов'язки: прибувати за всіма викликами слідчого, прокурора та суду; не відлучатися з м. Миколаєва без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, місця роботи, зміну контактних даних; утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Захисник просить ухвалу слідчого судді скасувати і постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_7 запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
На думку апелянта, не доведено обґрунтованість підозри, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Просить врахувати, що ОСОБА_7 є приватним підприємцем, раніше не судима, має сталі соціальні зв'язки та постійне місце проживання.
Встановлені слідчим суддею обставини.
Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування підозрюваній ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що (на думку прокурора) складає 302800 грн.
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя встановив, що підозра у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення є обґрунтованою та підтверджується доданими до клопотання матеріалами, зокрема: рапортом про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 303 КК України; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками з ОСОБА_10 ; протоколом огляду речі, а саме: мобільного телефону ОСОБА_10 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками з ОСОБА_9 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками з ОСОБА_8 ; протоколом проведення обшуку в приміщенні сауни « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: м. Миколаїв, вул. Вінграновського, 56-А.; протоколом проведення обшуку в приміщенні сауни «Патріций» за адресою: м.Миколаїв, вул. Соборна, 2.; протоколом затримання ОСОБА_7 ; повідомленнями про підозру іншим особам.
Враховуючи обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжкого злочину, слідчий суддя дійшов висновку про доведення прокурором обставин, які свідчать про те, що існують заявлені ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрювана може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Слідчий суддя вважав, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти встановленим ризикам.
Визначаючи заставу у розмірі 302 800 грн, слідчий суддя послався на врахування обставин вчиненого кримінального правопорушення, майновий стан підозрюваної, інші дані про особу, а також існування трьох ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зазначивши, що застава у вказаному розмірі є достатньою для забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків та не буде завідомо непомірною для неї.
Позиції учасників судового провадження.
Захисник ОСОБА_6 та підозрювана ОСОБА_7 апеляційну скаргу підтримали.
Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів встановила таке.
СВ ВП №1 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42025152010000028 від 12.08.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 303 КК України.
23.02.2026 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 303 КК України, тобто у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 4 до 7 років.
Положення закону, яким керувався суд апеляційної інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України, зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частиною 2 ст. 194 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
При розгляді зазначеного кримінального провадження, у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine) від 21.04.2011, заява №42310/04, суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування, як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст. 5 п. 1 п.п. с) Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали.
Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною кримінального правопорушення, колегія суддів зазначає, що обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 303 КК України, на даному етапі досудового розслідування підтверджується долученими до клопотання матеріалами, на які послався слідчий суддя в обґрунтування оскаржуваного рішення.
На думку колегії суддів, ці дані здатні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_7 могла вчинити кримінальне правопорушення, а отже, підтверджують наявність обґрунтованої підозри.
Обставини здійснення підозрюваною конкретних дій та доведеність її вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування та судового розгляду обвинувачення.
Всупереч доводам апелянта, з урахуванням вищезазначених вимог кримінального процесуального закону та сталої практики ЄСПЛ, колегія суддів наголошує, що на даній стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вирішувати питання щодо наявності у діях підозрюваної особи всіх елементів складу конкретного кримінального правопорушення, щодо правильності кваліфікації дій підозрюваної, а також оцінювати докази у справі з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. Незгода сторони захисту з достатністю цих доказів має бути предметом безпосереднього розгляду кримінального провадження судом.
Щодо наявності достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу, які встановлені слідчим суддею, під час апеляційного розгляду встановлено, що висновки слідчого судді в частині обґрунтування наявності встановлених ризиків є правильними.
Колегія суддів зазначає, що підозрювана ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки вона обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, та у разі доведеності її вини, можливе призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від 4 до 7 років (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України). Суворість передбаченого законом покарання є суттєвим елементом при оцінюванні вказаного ризику. Колегія суддів також враховує, що наразі досудове розслідування перебуває на початковому етапі, проводяться першочергові слідчі дії для встановлення всіх обставин кримінального провадження, що також вказує на існування зазначеного ризику.
Також, ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, оскільки знайома з цими особами та може вчиняти на них вплив з метою спонукання надавати показання на її користь з метою уникнення від кримінальної відповідальності (п.3 ч.1 ст. 177 КПК України).
Є наявним і ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_7 , оскільки з доводів клопотання прокурора вбачається, що вона раніше притягувалася до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічного злочину (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Щодо обраного запобіжного заходу.
У даному кримінальному провадженні прокурор просив обрати підозрюваній ОСОБА_7 винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із визначенням застави, що перевищує встановлений законом розмір, передбачений у разі підозри особи у вчиненні тяжкого злочину. В обґрунтування цих вимог прокурор просив врахувати тяжкість злочину, вчиненого в умовах воєнного стану, наявні ризики, вік підозрюваної та стан її здоров'я (не конкретизовано), ті обставини, що підозрювана утримувала два місця для надання сексуальних послуг, сплачувала оренду плату та комунальні послуги, а адміністраторам - заробітну плату. Просив визначити заставу 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що на думку прокурора, складає 302 800 грн.
В свою чергу, слідчий суддя, посилаючись на ступінь тяжкості кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_7 , вважав, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти наявним ризикам та не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваної. Слідчий вважав, що застава у розмірі 302 800 грн забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваної.
Колегія суддів з цим висновком слідчого судді не погоджується.
Як у клопотанні прокурора, так і у висновках слідчого судді відсутнє мотивування застосування до підозрюваної виняткового запобіжного заходу, з визначенням застави, який перевищує встановлений законом.
Колегія суддів зазначає, що слідчий суддя навів загальні фрази, не конкретизувавши мотиви прийнятого рішення.
Так, за віком ОСОБА_7 42 роки, але яким чином вік впливає на вид запобіжного заходу, слідчий не вказав.
У клопотанні прокурора є посилання на судимість підозрюваної від 27.12.2023 за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва, яким ОСОБА_7 засуджена за ч. 3 ст. 303 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, та на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.
Проте, з урахуванням наведених у клопотанні обставин вчиненого кримінального правопорушення, на даний час є підстави вважати, що вказана судимість погашена.
З журналу судового засідання слідує, ОСОБА_7 повідомила слідчому судді, що має малолітню дитину 3 років, яка залишилася з батьком, вона немає власного житла. Аналогічні пояснення надала підозрювана в суді апеляційної інстанції та стверджувала, що визначений розмір застави є непомірним.
За таких обставин, хоча ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, але як встановлено під час апеляційного розгляду, з урахуванням даних про особу підозрюваної, яка є приватним підприємцем, не судима, має сталі соціальні зв'язки та постійне місце проживання (має малолітню дитину, чоловіка), колегія суддів вважає, що на даному етапі досудового розслідування встановленим ризикам можливо запобігти шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
На переконання колегії суддів, домашній арешт цілком забезпечить виконання покладених на підозрювану процесуальних обов'язків.
За такого, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, з постановленням нової ухвали про обрання підозрюваній запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням певних обов'язків.
Керуючись ст. 404, 405, 407 ч. 3, 409, 422, 532 КПК України, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 лютого 2026 року щодо ОСОБА_7 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_11 , за погодженням прокурором Окружної прокуратури міста Миколаєва ОСОБА_12 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави, задовольнити частково.
Застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , з покладенням на неї обов'язків:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;
- цілодобово не відлучатися з місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора чи суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця свого проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками, підозрюваними у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали до 23 квітня 2026 року.
На підставі п. 1 ч. 3 ст. 202 КПК України підозрювану ОСОБА_7 негайно доставити до місця проживання і звільнити з-під варти. Виконання ухвали, в цій частині, покласти на ВП №1 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3