Іменем України
12 січня 2011 року справа № 5020-3/198
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Бухта Лебяжья”,
ідентифікаційний код 32836399
(99011, м. Севастополь, вул. Пушкіна, 4, кв. 5)
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дракар”,
ідентифікаційний код 32737914
(99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 47, кв. 3)
про стягнення заборгованості в сумі 101544,41 грн. та 3000,00 грн. збитків,
Суддя Головко В.О.,
Представники сторін:
позивача (ТОВ „Бухта Лебяжья”) -Дорохова М.С., представник, довіреність № 9 від 20.09.2010;
відповідача (ТОВ „Дракар”) -Чикалов І.В., директор, наказ № 34-К від 01.09.2004.
Обставини справи:
02.12.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю „Бухта Лебяжья” (далі -позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дракар” (далі -відповідач) про стягнення 107362,19 грн., в тому числі: 101544,41 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції (8846,25 грн.), а також 2817,78 грн. -3% річних, 3000,00 грн. -збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору б/н від 22.02.2008 в частині оплати наданих позивачем послуг щодо використання машин і механізмів для здійснення будівельних робіт.
Ухвалою суду від 12.01.2010 провадження у справі в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 8846,25 грн. та 3% річних у сумі 2817,78 грн. припинено, у зв'язку з відмовою позивача від позову (п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України) /арк. с. 62-63/.
У судовому засіданні, 12.01.2011 представник позивача підтримала позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 92698,15 грн., а також збитків в сумі 3000,00 грн., які є витратами позивача на оплату юридичних послуг.
Відповідно до статті 59 Господарського процесуального кодексу України представник відповідача надав суду письмовий відзив на позов, відповідно до якого відповідач визнає позов в частині стягнення основного боргу в сумі 92698,15 грн. та збитків в сумі 3000,00 грн. /арк. с. 61/.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
22.02.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Бухта Лебяжья” (Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Дракар” (Замовник) укладений договір б/н (далі -Договір) /арк. с. 9/, предметом якого є надання послуг з оренди машин та механізмів для здійснення будівельних робіт, згідно з Додатком 1 до Договору /арк. с. 10/.
За умовами Договору Підрядник зобов'язується за заявкою Замовника (письмово або телефонограмою) надавати техніку для здійснення будівельних робіт, а Замовник зобов'язується надавати Підряднику відповідну заявку не пізніше ніж за 2 дні до запланованого використання (пункти 2.1 -2.2 Договору).
Розрахунок за оренду будівельної техніки для виконання робіт Замовником здійснюється щомісячно на підставі рахунків та підписаних Актів виконаних робіт, але не пізніше 5 числа наступного місяця (пункт 3.1 Договору).
Відповідно до тарифів на використання будівельної техніки /арк. с. 11/ сторони Договору складали акти здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг): акт № ОУ-0000015 від 30.01.2009 на суму 8390,18 грн. з ПДВ /арк. с. 17/ згідно з рахунком № СФ-0000012; акт № ОУ-0000029 від 11.03.2009 на суму 7815,08 грн. з ПДВ /арк. с. 18/ згідно з рахунком № СФ-0000029; акт № ОУ-0000041 від 31.03.2009 на суму 2809,10 грн. з ПДВ /арк. с. 19/ згідно з рахунком № СФ-0000041; акт № ОУ-0000051 від 30.04.2009 на суму 2060,00 грн. з ПДВ /арк. с. 20/ згідно з рахунком № СФ-0000052; акт № ОУ-0000077 від 22.06.2009 на суму 5094,90 грн. з ПДВ /арк. с. 21/ згідно з рахунком № СФ-0000080; акт № ОУ-0000087 від 30.06.2009 на суму 2730,00 грн. /арк. с. 22/ згідно з рахунком № СФ-0000091; акт № ОУ-0000132 від 30.09.2009 на суму 14737,61 грн. з ПДВ /арк. с. 23/ згідно з рахунком № СФ-0000140 /арк. с. 14/; акт № ОУ-0000133 від 02.10.2009 на суму 16380,42 грн. з ПДВ /арк. с. 24/ згідно з рахунком № СФ-0000141 /арк. с. 15/; акт № ОУ-0000141 від 28.10.2009 на суму 61580,12 грн. з ПДВ /арк. с. 25/ згідно з рахунком № СФ-0000150 /арк. с. 16/, разом на суму 121597,41 грн.
Дані акти підписані обома сторонами без зауважень, що підтверджує факт виконання Товариством з обмеженою відповідальністю „Бухта Лебяжья” свого зобов'язання за Договором.
Проте, відповідач умови Договору порушив: оплату наданих позивачем послуг здійснив частково, у зв'язку з чим станом на 01.03.2010 у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 92698,15 грн., що підтверджується, зокрема, Актом звірення взаємних розрахунків, підписаних сторонами та скріплених їхніми печатками /арк. с. 26/.
Наведене стало підставою для звернення ТОВ „Бухта Лебяжья” до суду із даним позовом.
У зв'язку з відмовою позивача від частини позовних вимог (8846,25 грн. -інфляційні втрати та 2817,78 грн. -3% річних), ухвалою від 12.01.2011 провадження у справі у відповідних частинах було припинено.
Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог щодо стягнення основного боргу в сумі 92698,15 грн., а також просить стягнути з відповідача збитки у розмірі 3000,00 грн., які складають оплату юридичних послуг.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини сторін у даній справі виникли з приводу виконання господарського договору, який за своєю правовою природою та ознаками є договором про надання послуг, тому при вирішенні спору підлягають застосуванню відповідні загальні та спеціальні норми Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.
Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частина перша статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині першій статті 193 Господарського кодексу України.
Факт надання послуг підтверджується відповідними актами, які є в матеріалах справи /арк. с. 17-25/.
Крім того, відповідач підписав акт звірення взаєморозрахунків станом на 01.01.2009-01.03.2010 /арк. с. 26/, згідно з яким у відповідача перед позивачем існує заборгованість у розмірі 92698,15 грн.
Виходячи з положень статті 530 Цивільного кодексу України та пункту 3.1 Договору, грошові зобов'язання за Актом здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) № ОУ-0000132 від 30.09.2009 на суму 14737,61 грн. мали бути виконані відповідачем не пізніше 05.10.2009; за актом № ОУ-0000133 від 02.10.2009 на суму 16380,42 грн. -не пізніше 05.11.2009; за актом № ОУ-0000141 від 28.10.2009 на суму 61580,12 грн. -не пізніше 05.11.2009.
Доказів оплати відповідачем наданих позивачем послуг матеріали справи не містять.
Водночас, відповідач в порядку статті 78 Господарського процесуального кодексу України надав письмову заяву про визнання позову в частині стягнення основного боргу в сумі 92698,15 грн. /арк. с. 61/, що є додатковою підставою для задоволення позовних вимог.
З огляду на наведене, суд визнає позовну вимогу щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 92698,15 грн. обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.
Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача збитків у розмірі 3000,00 грн., які складають оплату юридичних послуг за квитанцією № 16 від 15.11.2010 /арк. с. 28/ на підставі договору від 15.11.2010, укладеного між позивачем (ТОВ „Бухта Лебяжья”) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 /арк. с. 27/, суд зазначає наступне.
Звертаючись з позовом у даній справі, позивач визначив витрати на оплату ним правової допомоги, наданої приватним підприємцем ОСОБА_1 як збитки, що підлягають відшкодуванню.
Суд не може погодитись із даним твердженням позивача, зважаючи на таке.
Визначення поняття збитків наводиться у частині другій статті 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з частиною другою статті 22 Цивільного кодексу України, до реальних збитків відносяться втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
З аналізу вищенаведених норм убачається, що витрати на надання юридичних послуг в суді не є збитками.
За загальним правилом, для стягнення збитків потрібна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, який включає в себе протиправну поведінку заподіювача, наявність негативних наслідків (збитків), причинний зв'язок між протиправною поведінкою та наслідками, а також вину заподіювача.
Позивач посилається на те, що він поніс реальні збитки (витрати) в сумі 3000,00 грн. у вигляді оплати юридичних послуг згідно із Договором від 15.11.2010 про надання правової допомоги, укладеним з суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 /арк. с. 27/.
Однак, позивач не враховує того, що витрати на юридичні та консультаційні послуги не мають обов'язкового характеру, а отже здійснюються особою на власний ризик.
Так, відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень наданих їм законом та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Повноваження сторони або третьої особи, від імені юридичної особи, може здійснювати відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.
Тобто вказана норма не обмежує юридичних осіб у виборі осіб, які здійснюватимуть представництво їх інтересів в господарському суді.
Порядок відшкодування витрат на юридичні та консультаційні послуги врегульовано нормами процесуального законодавства, а саме статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, та є реалізацією процесуальних прав позивача у розгляді справи в господарському суді, а тому відносяться до судових витрат, які відшкодовуються згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, і їх не може бути стягнуто за позовною вимогою про відшкодування збитків. Наведену правову позицію також відображено у пункті 28 Листа Вищого господарського суду України № 01-8/164 від 18.03.2008 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році”.
Водночас, судові витрати сторони, які передбачені статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, підлягають відшкодуванню з винної сторони лише за умови надання послуг саме адвокатом.
Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України „Про адвокатуру”, яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.
Будь-яких доказів, які б вказували на те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є адвокатом, у справі немає.
Також з матеріалів справи, а саме довіреності № 9 від 20.09.2010 /арк. с. 31/ убачається, що представниками позивача є фізичні особи, які не є адвокатами.
Таким чином, понесені позивачем витрати на оплату юридичних послуг не мають обов'язкового характеру, факт їх наявності та розмір не перебувають у необхідному зв'язку з оспорюваною шкодою, а самі послуги надавалися особами, які не є адвокатами, у зв'язку з чим правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог у відповідній частині відсутні.
При цьому суд відхилив заяву відповідача про визнання позову в частині стягнення збитків, пов'язаних із оплатою юридичних послуг, оскільки, як зазначено вище, такі дії суперечать чинному законодавству України.
Втім, відповідач не позбавлений права компенсувати позивачеві здійснені ним витрати на оплату юридичних послуг у позасудовому порядку, -за власним бажанням.
Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню -в частині стягнення основного боргу в сумі 92698,15 грн. В частині стягнення збитків (витрат) в розмірі 3000,00 грн., пов'язаних із оплатою юридичних послуг, -позовні вимоги задоволенню не підлягають як такі, що суперечать статті 22 Цивільного кодексу України, статтям 224, 225 Господарського кодексу України.
Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, державне мито у розмірі 1043,62 грн. (107362,15-3000,00*1%) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 229,41 грн. (104362,18*236,00/107362,12) покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Дракар” (ідентифікаційний код 32737914, 99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 47, кв. 3, п/р 26002014820001 в АКБ „Імексбанк”, м. Одеса, МФО 328384, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Бухта Лебяжья” (ідентифікаційний код 32836399, 99011, м. Севастополь, вул. Пушкіна, 4, кв. 5, п/р 2600102670673 в ПАТ КБ „Правекс Банк”, МФО 321983, або на інші рахунки) 92 698,15 грн. (дев'яносто дві тисячі шістсот дев'яносто вісім грн. 15 коп.) основного боргу, а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 1043,62 грн. (одна тисяча сорок три грн. 62 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 229,41 грн. (двісті двадцять дев'ять грн. 41 грн.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В частині стягнення збитків в сумі 3000,00 грн. -в позові відмовити.
Суддя підпис В.О.Головко
Рішення оформлено відповідно до
вимог статті 84 Господарського
процесуального кодексу України
і підписано 17.01.2011.