Іменем України
14 січня 2011 року справа № 5020-11/214-10/308
Господарський суд міста Севастополя у складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(95034, АРК, АДРЕСА_1)
(99040, АДРЕСА_4)
до Приватного підприємства „Красомир”
(99013, м. Севастополь, вул. Федорівська, 53, кв.36)
стягнення 49 094,52 грн.,
за участю представників сторін:
позивача -ОСОБА_2, довіреність №1391 від 18.02.2010;
відповідача - Макарова І.С., директора, довідка з ЄДРПОУ №135765.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі -Позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства „Красомир” (далі -Відповідач) про стягнення 50259,90 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем договору купівлі-продажу №4 від 12.01.2010, а саме, обов'язку щодо оплати отриманого товару.
10.11.2010 від Позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, просить стягнути 49 094,52 грн., у тому числі: 37 220,40 -основний борг, 1150,11 грн. -інфляційні втрати, 3 263,11 грн. -пеня, 575,13 грн. -3% річних, 6 885,77 грн. -0,1% від суми боргу за кожен день користування грошами Позивача.
Позивач у судовому засіданні 14.01.2011 уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник Відповідача у судовому засіданні 13.01.2011 позов визнав в частині стягнення суми основного боргу.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд
12.01.2010 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Продавець) та Приватним підприємством „Красомир” (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу №4 (далі -Договір), відповідно до умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар, сплатити його вартість та своєчасно повертати тару у відповідності з умовами цього договору (пункт 1.1 Договору) /а.с.10/.
Відповідно до пунктів 3.5, 3.6 Договору товар переходить у власність Покупця з моменту фактичної передачі товару представнику Покупця. Датою фактичної передачі товару є дата підписання товарної накладної представником Покупця.
Згідно з пунктом 4.1 Договору оплата за придбаний товар, який передається по цьому Договору, здійснюється Покупцем в національній валюті України, шляхом сплати готівки через касу Продавця (з оформленням приходно-касових документів), або перерахуванням грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця, протягом п'яти банківських днів з дня отримання товару покупцем.
Строк дії Договору встановлений з моменту підписання і діє протягом одного року від дати підписання, що вказана у Договорі (пункт 7.1 Договору).
Відповідно до умов Договору 20.04.2010 Продавцем був поставлений товар на суму 37 220,40 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною №ПСВ-068004, яка підписана представниками обох сторін без зауважень та скріплена печатками сторін /а.с.12/.
Проте, Відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим за ним склалась заборгованість у розмірі 37 220,40 грн.
Вказана заборгованість підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 07.10.2010, що підписаний представниками обох сторін без зауважень та скріплений печатками підприємств /а.с.13/.
Несплата зазначеної заборгованості з'явилась підставою для звернення Позивача до суду з вимогою оплати за отриманий товар.
Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі -ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі -ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.
Зобов'язання, що виникають на підставі договору купівлі-продажу є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 Господарського кодексу України та положення глави 54 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною першою статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною першою статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частина перша статті 193 ГК України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статті 525 та 526 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині першій статті 193 ГК України.
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до пункту 4.1 Договору строк оплати за Договором сплинув 27.04.2010.
Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості у загальній сумі 37 220,40 грн., тоді як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на наведене, позовні вимоги щодо стягнення основної суми боргу в розмірі 37 220,40 грн. є обґрунтованими, визнаються Відповідачем та є такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань Позивач просить суд стягнути з Відповідача 3% річних в розмірі 575,13 грн. за період з 28.04.2010 по 01.11.2010, пеню в розмірі 4 618,30 грн. за період з 28.04.2010 по 28.10.2010, інфляційні втрати в розмірі 1150,11 грн. за період з 28.04.2010 по 31.10.2010 та 0,1% від суми боргу за кожен день користування грошами Позивача в розмірі 6 885,77 грн. з 01.05.2010 по 01.11.2010.
В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Пунктом 5.2.1 Договору у разі несвоєчасного оплати за отриманий товар, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, від його вартості за кожен день прострочки.
Обчислюючи розмір пені /а.с.29/, Позивач застосував подвійну облікову ставку Національного банку України, що відповідає нормам спеціального законодавства, а саме - Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996 №543/96-ВР, (стаття 3).
Проте, позивачем заявлена до стягнення пеня за період з 28.04.2010 по 28.10.2010, тоді як шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано сплинули 27.10.2010, а не 28.10.2010.
Таким чином, вимоги щодо стягнення пені в розмірі 3 263,11 грн., підлягають частковому задоволенню у розмірі 3259,08 грн.:
28.04.2010 -07.06.2010 (41 день) 37 220,40 грн.х20,5%х41:365 = 857,09 грн.;
08.06.2010 -07.07.2010 (30 днів) 37 220,40 грн.х19,0%х30:365 = 581,25 грн.;
08.07.2010 -09.08.2010 (33 дня) 37 220,40 грн.х17,0%х33:365 = 572,07 грн.;
10.08.2010 -27.10.2010 (79 днів) 37 220,40 грн.х15,0%х79:365 = 1 248,67 грн.;
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок Позивача 3 % річних та інфляційних втрат /а.с.28/ визнані судом правильними, зокрема, розрахунок інфляційних втрат відповідає правилам, наведеним у рекомендаційному листі Верхового Суду України №62-97р від 03.04.1997.
Таким чином, вимоги Позивача щодо стягнення 3% річних в розмірі 575,13 грн. за період з 28.04.2010 по 01.11.2010, інфляційні втрати в розмірі 1150,11 грн. за період з 28.04.2010 по 01.11.2010 є обґрунтованими та підлягають задоволенню за розрахунками Позивача.
Суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про стягнення 0,1% від суми боргу за кожен день користування грошами Позивача в розмірі 6 885,77 грн. за період з 01.05.2010 по 01.11.2010, виходячи з наступного.
Пунктом 5.2.2 Договору передбачено, що у разі затримки платежів за прийнятий товар понад 10 календарних днів, Покупець додатково до суми боргу виплачує Продавцю процент по невиконаним грошовим зобов'язанням у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день користування грошовими коштами Продавця.
Частиною першою статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з частиною першою статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Таким чином, за своєю правовою природою неустойка передбачена пунктом 5.2.2 Договору є пенею.
Проте, пеня (її розмір) сторонами встановлена пунктом 5.2.1 Договору, та як зазначено вище підлягає стягненню з Відповідача, тому штрафні санкції за пунктом 5.2.2 Договору не можуть бути стягнуті.
Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства „Красомир”(99013, м. Севастополь, вул. Федорівська, 53, кв.36, ідентифікаційний код 30294924, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (95034, АРК, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 42 204,72 грн. (сорок дві тисячі двісті чотири грн. 72 коп.), у тому числі: 37 220,40 грн. -основний борг, 3259,08 грн. -пеня, 575,13 грн. -3% річних, 1150,11 грн. -інфляційні втрати, а також державне мито в розмірі 422,05 грн. (чотириста двадцять дві грн. 05 коп.), та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 202,89 грн. (двісті дві грн. 89 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя підпис О.М. Юріна
Рішення складено відповідно до вимог статті 84
Господарського процесуального кодексу України
та підписано 18.01.2011.